Розкрийте історичні передумови виникнення та сутність кейнсіанства, охарактеризуйте еволюцію парадигми.

Кейнсіанство — один з провідних напрямів економічної науки XX ст. і сучасності. Свою назву він отримав за прізвищем видатного англійського економіста Джона Мейнарда Кейнса (1883—1946) — засновника макроекономічної теорії та принципів державного регулювання ринкової економіки. Теоретична система Кейнса знаменувала наукову революцію в економічній теорії XX ст., докорінно змінивши траєкторію її попереднього розвитку.

Новий напрям економічної теорії започаткував видатний англійський економіст Джон Мейнард Кейнс, чиї теоретичні погляди і програма практичної економічної політики найбільш відповідала назрілим потребам часу. До кінця XX ст. кейнсіанство, невпинно еволюціонуючи, залишається важливим надбанням теоретичного аналізу і практичного регулювання економіки провідних країн світу.

Сутність кейнсіанства. Кейнс пропонував: якщо масовий споживач не здатний оживити сукупний попит в масштабах національної економіки, це повинна зробити держава. Якщо держава пред'явить (і сплатить) підприємствам якесь крупне замовлення, це приведе до додаткового найму робочої сили з боку цих фірм. Отримуючи заробітну плату, колишні безробітні збільшать свої витрати на споживчі товари, і, відповідно, підвищать сукупний економічний попит. Це, у свою чергу, спричинить зростання сукупної пропозиції товарів і послуг, і загальне оздоровлення економіки. При цьому початкове державне замовлення, пред'явлене підприємствам, може бути грандіозним і в тій або іншій мірі навіть малокорисним. Глава американських послідовників Кейнса Е. Хансен поклав кейнсіанський коефіцієнт мультиплікатора в основу теорії економічного циклу. Він зробив вивід, що збільшуючи витрати в періоди кризисного спаду виробництва і зменшуючи їх в періоди «перегріву економіки», держава здатна згладжувати циклічні коливання виробництва і зайнятості. Кейнсіанство ввело в науковий обіг макроекономічні агрегатні (сукупні) величини, їх кількісні взаємозв'язки. Тим самим воно дало імпульс розвитку нових розділів економічної науки, зокрема економетріки.

 

Білет 7

Проаналізуйте процес посилення ролі держави в господарстві суспільств Західної цивілізації та його аргументацію в економічній думці у другій половині 20 на початку 21 століття.

Унаслідок поєднання різноманітних елементів суто ринковий капіталізм із плином часу трансформувався в капіталізм, що ре­гулюється державою. Повоєнний період саме й став поворотним моментом щодо еволюційних змін ринкової економіки, а завдяки впливу кейнсіанської доктрини відбувається модифікація ринкової системи в напрямі державного регулювання — управління ринковими від­носинами, утвердження змішаної економіки.

Причини державного втручання. Зменшення функціональної спроможності ринку — незадовільний стан реагування ринку та соціальні проблеми суспільства; неспроможність визначати довгострокові перспективи розвитку суспільства; нездатність вирішувати глобальні загальносвітові екологічні проблеми. Конкурентне регулювання: збереження ринкової конкуренції як умови відтворення економічної системи; упорядкування конкуренції; стимулювання і упереджувальні заходи щодо її негативних результатів. Державне регулювання в управлінні ринковими відносинами: використання механізмів грошової, кредитної, валютної, податкової, інвестиційної й бюджетної політики; застосування економічних організаційно-правових та організаційно-інституційних методів; застосування нових методів оптимізації господарської системи.

Модифікація ринкової системи в напрямі імплементації в неї інституту державного регулювання в управлінні ринковими від­носинами, теоретично обгрунтованої неокейнсіанським напря­мом в економічній теорії (неокейнсіанська модель державного регулювання) виходила з об'єктивних основ функціонування регульованого ринку — це насамперед урахування об'єктивних обставин зниження функціональної спроможності ринку в плані здійснення ним регулювальних та урівноважувальних кроків; ви­зрівання потреби в стимулюванні й упорядкуванні конкуренції з метою відтворення її позитивних наслідків та запобігання неба­жаним результатам; розроблення комплексних програм та реалі­зації їх шляхом проведення виваженої економічної політики що­до заходів державного регулювання в управлінні ринковими відносинами.

Розвиток національних економік. Інфляційні процеси. Оскільки під час війни контролювали не грошову масу, а ціни, основний інфляційний удар припав на 1946—1948 роки, коли цей контроль було послаблено, або скасовано.

Колективна безпека. Члени ООН зобов'язалися вживати колективних заходів щодо: запобігання й усунення загрози війни; боротьби проти актів агресії; домовилися розв'язувати свої суперечки мирними засобами, розвивати дружні відносини на засадах поваги, рівності та самовизначення народів; співпрацювати у розв'язанні економічних, соціальних і культурних проблем, заохочувати повагу до прав людини. Міжнародні валютні угоди, підписані у Бреттон-Вудсі (США): було вирішено створити Міжнародний валютний фонд (МВФ), вироблено основні правила міжнародних валютних відносин. Був створений Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), що мали виконувати роль міжнародних кредитних центрів. Фінансово-грошова сфера.

План Маршалла

Причиною впровадження були уповільнені темпи повоєнного економіч­ного відродження Західної Європи. Це була допомога США Європейським країнам. Завдання плану Маршалла: Модернізація інфраструктури; збільшення обсягів виробництва; більш рівномірний розподіл важкої індустрії, сконцентрованої в зоні Руру, раціоналізація ви­робництва в сільському господарстві та легкій промисловості; грошова і фінансова стабілізація; завадовий принцип плану пе­редбачав, що Європа має перебрати на себе ініціативу його реалі­зації в життя, тобто спільна програма мала спиратися на багато­сторонню координацію і кооперацію. Наслідки плану Маршалла: Новий імпульс отримала промислова реконструкція країн та поновлення транспортної інфраструктури Західної Європи; створено умови для модернізації індустріального й сільськогосподарського обладнання, що позитивно позначилося на продуктивних силах національних економік Західної Європи; на стабільний рівень було виведено темпи вироб­ництва продукції, полегшилися внутрішньо європейські розрахун­ки та розрахунки із боргами країн Західної Європи; відбулося пожвавлення фінансового ринку та розширення світової торгівлі зі специфікою до відкриття євро­пейського ринку збуту для США і Канади; розпочалося відновлення і зміцнення європейського середнього класу — гаранта політичної стабільності і сталого розвитку; було усунено загрозу комунізму для Західної Європи. Відбулися дезорганізація транспорту та комунікацій нечуваних руйнувань зазнало житло.

Обгрунтуйте ідейно-теоретичні основи інституціоналізму, охарактеризуйте етапи його розвитку.

Інституціоналізм почав формуватися наприкінці XIX ст. Його ідейні основи було закладено американським економістом і соці­ологом Т. Вебленом.

У рамках раннього інституціоналізму сформувались три ос­новні напрями: соціально-психологічний (його було започаткова­но працею Т. Веблена «Теорія бездіяльного класу»); соціально-правовий (основний представник Д. Р. Коммонс): емпіричний (кон'юнктурно-статистичний) — засновник В. Мітчелл.

Інституціоналізм передбачав аналіз економічних проблем у контексті з іншими соціальними, політичними, етичними, право­вими тощо. Він виник як суто американське явище, але пізніше його місце в науці змінилося. Іституціоналізм отримав поши­рення і в інших країнах.

 

Білет 8

Покажіть вплив міжнародно-інтеграційних факторів на розвиток національних економік провідних країн Європи та США у 50-70-ті роки ХХ ст. Вплив наднаціональних організацій (ООН, МОП, МВФ) на розвиток національних економік провідних країн Європи та США у 50-70-ті роки ХХ ст.

Вплив міжнародно-інтеграційного фактору на національні економіки насамперед позначається на розвитку міжнародних зв'язків (передовсім у торгівлі) і виявляється у поєднанні частин (національних економік) в єдине ціле, сприяє подоланню дис­кримінації між ними; поглиблює поділ праці і формування уста­лених взаємозв'язків у режимі взаємодопомоги, взаємодії їхніх відтворюваньних структур та обміну інформацією щодо економіч­них, технічних, культурних та інших аспектів між національними господарствами.

Наслідком ініціативи, висловленої у Бреттон-Вудсі, стає під­писання у Женеві 1947 р. Генеральної угоди про тарифи і тор­гівлю (ГАТТ). Принципи ГАТТ: недопущення дискримінації в торгівлі; мінімізація тарифних бар'єрів; ліквідація кількісних обмежень у торгівлі (квоти); проведення взаємних консультації щодо змін у зовнішній торгівлі.

Причини європейської інтеграції: наявність значних матеріальних втрат, завданих Другою світовою війною; розв'язання проблем колективної безпеки за умов розгор­тання «холодної війни»; уповільнені темпи засвоєння досягнень НТР; наявність спільних історико-цивілізаційних, регіональних рис розвитку країн Західної Європи. Основні чинники європейської інтеграції: формування наднаціональних інститутів на західноєвро­пейському просторі; утворення зони вільної торгівлі (спільного ринку) західно­європейського регіонального блоку; становлення спільного ринку із вільним рухом праці, капі­талу та підприємництва; визначення перспективи утворення валютного союзу та єдиної грошової системи; перспектива створення єдиного парламенту та уряду Захід­ної Європи; вироблення єдиної стратегії щодо позаблокових країн.

Від 1946 року як спеціалізована установа ООН починає діяти МОП, метою діяльності цієї організацією було сприяння соціальному прогресу, встановленню і підтриманню соціальної злагоди. Серед важ­ливих конвенцій: про свободу асоціацій та захист права на організацію; про охорону заробітної плати; про застосування принципів права на організацію та ведення колективних переговорів; про рівну винагороду чолові­кам і жінкам за працю рівної цінності; про дискримінацію у сфері праці та зайнятості; про політику у сфері зайнято­сті, яка передбачає активне сприяння повній, продуктивній і віль­но обраній зайнятості.

Метою діяльності МВФ (4 квітня 1944 р.). проголошувалося сприяння розвитку міжнародної торгівлі й валютної співпраці. Тоді було прийнято рішення про заснування міжнародної інвестиційної ор­ганізації, яка дістала назву «Міжнародний банк реконструкції та розвитку» (МБРР), або Світовий банк, метою діяльності якого було надання довготермінових позик для реконструкції зруйно­ваних війною економік, а в подальшому — сприяння розвитку найбідніших країн світу.

Світова система валютних курсів із регульовано-фіксованими валютними курсами характеризувалася такими ознаками: кожна країна — член МВФ установлювала номінальний зо­лотий вміст своєї грошової одиниці, що визначало паритет ва­лют і валютний курс; зобов'язувалася дотримуватися незмінного курсу своєї валюти щодо валют будь-якої іншої країни. Для підтримання домовлених валютних курсів уряди викори­стовували валютні резерви, щоб втручатися у процеси функціону­вання валютних ринків. Дефіцити платіжного балансу ко­ригували через девальвації, що їх проводили з дозволу МВФ. США пере­брали на себе зобов'язання обмінювати долари на американське золото.