Європейська література про трагічний шлях особистості в буржуазному суспільстві

 

Кінець ХІХ століття викликає відчуття, що епоха закінчується, нагромаздилося багато змін у формах і способах людського існування, це викликає шумування розумів, світовідчуття кінця глибоко проникло в душі людей. У політиці усталились певні державні структури, світ поділено, сформувалися імперії, стало ясно, що цей поділ не завжди справедливий. Єдина Німеччина виходить на арену світової політики. Вона не брала участь у поділі світу, але в цей період дуже бурхливо розвивалася й почала претендувати на свій шматок, у цьому причина майбутніх війн у Європі. Відбувся промисловий переворот у США й країнах Європи, почали вводитися інші технології, досягнення, що змінюють можливості людини.

Стають популярними інші принципи, відбувається відродження ідеалізму, причому не об'єктивного ідеалізму Гегеля, Шлегеля й Шеллінга, а суб'єктивного, який все міряє особистістю, причому це не ідеалізм XVIII століття, не ідеалізм Берклі, що був продуктом все-таки раціонального мислення.

Еволюція проходить насамперед у творчості молодих письменників: переглядаються традиційні принципи літератури реалізму. Ці принципи склалися всередині ХІХ століття, вони існують і розвиваються протягом усього ХХ століття, це один із магістральних напрямів літератури нового століття. Але вони наявні тільки в масовій літературі, тільки в такій літературі можна знайти схему ХІХ століття − схему Бальзака. Серйозна література ХХ століття багато чого змінює в методології реалізму, вона вносить у неї свої зміни й доповнення.

Тема місця особистості в суспільстві завжди була популярною, як європейські письменники, так і американські зверталися до цієї теми. Пересічний американець початку ХХ століття мріє про місце в суспільстві, про соціальне становище. Таким письменником виявився,наприклад, Ромен Ролан. У 20-і роки його неофіційно називали «совістю Європи», зараз же Ролана сприймають неоднозначно. Він уважав, що література повинна не тільки щось повідомляти, не просто щось розповідати, вона повинна мати ідейний заряд, що вона повинна намагатися довести до читача, якими мають бути переважно прості люди, а не буржуа. Ступінь залучення Ролана до громадського життя Європи – до того небувалий. Змінилися часи, а ця позиція визначає й творчість, тому що предметом обговорення є як доля персонажа, так і історичне життя різних країн. У «Зачарованій душі» дія відбувається у Франції, у 2-й частині роману – уже й війна, і революція. І Ролан став чи не першим письменником, що дав у своєму творі зображення «нових росіян», які служать радянській Росії, а не емігрантів, показав становлення особистості в такі важкі часи, розкрив незламність духу, що не піддається принадам сучасного світу, який оточений грошима. Герої «Зачарованої душі» не бажають просто жити, вони бажають розуміти, як і чому вони живуть, бути свідомими учасниками історичного процесу. Так, Aнетта Рів’єр не бажає підкорятися кому б те не було, а прагне бути самостійною, самодостатньою особистістю. Світ змінюється, і жінка починає існувати як самостійна одиниця. Саме про це роман − про те, як змінюється світ і люди, що живуть у ньому.

Подібні процеси спостерігаємо також в Англії. Коли характеризують реалістичну літературу початку XX століття, говорять насамперед про Ролана й Джона Ґолсуорсі. Творчість Ґолсуорсі в деяких моментах співвідноситься з творчістю Ролана. Хоча Ґолсуорсі не став таким суспільним діячем як Ролан, але активний соціальний заряд у його творах прочитується. Так у п'єсі «Срібна коробка» (1906), дія відбувається в домі успішного буржуа, парламентського діяча. Чоловік служниці, заблукавши одного разку будинку, прихопив із кабінету хазяїна срібну цигарницю, крадіжку було розслідувано, і його надовго засудили. Син же цього буржуа, «хлопець із народу» краде зі злості сумочку у дівчини, що недобре з ним обійшлася, не відповіла на його почуття. Отже, одночасно скоєно два злочини, причому, жоден із них не мав на меті абсолютну наживу, але ці два чоловіки отримають різне покарання. Парубка пожурили, а робітника відправляють на каторгу. Ґолсуорсі цікавить те, що правосуддя не сліпе, воно зірко ставиться до тих, із ким воно має справу. За пильністю правосуддя стоїть соціальна несправедливість. Ґолсуорсі зосереджує свою увагу на дослідженні того, що являє собою той або той соціальний тип (тобто людина, що посідає певне місце в соціальній структурі), з погляду того, як функціює та чим є насправді не тільки система світобачень, але й психологічна сутність. Тут проявляється, з одного боку, наступність традицій англійського реалістичного роману середини ХІХ століття, що був знаменитий тим, що Діккенс і його послідовники представили дослідження суспільства; з іншого боку – це новий крок у розвиткові соціально-реалістичного роману, адже Ґолсуорсі цікавлять психологічні глибини, суть соціального характеру. Займаючись цим аспектом, він знаходить дуже точні, тонкі фарби, уникає лобових оцінок, прямолінійної констатації фактів. Прагнучи створити своїх героїв максимально життєвими, уникає розподілу на позитивних й негативних, він зображує всю сукупність людських рис, характеру, показує, як усе це виростає з соціального буття. У цьому сенсі його романи – істотний крок у розвитку реалізму, тому що картина, змальована в його творах, представлена не стільки для того, щоб зафіксувати, проаналізувати ситуацію в англійському суспільстві, стільки для того, щоб на це суспільство впливати. Недаремно в романах є передмови, у яких щось тлумачиться, тобто й драматургія, і проза Ґолсуорсі стали частиною громадського життя.

Що стосується американської літератури, то в перші десятиліття століття бачимо приблизно такі ж явища, тут ми натрапляємо на постать Теодора Драйзера. Він дуже ретельно показав анатомію Америки, розкриваючи всі її недоліки, і це стосується не тільки «Американської трагедії», а й «Сестри Керрі». Кароліна Мібер приїхала до Чикаго, сповнена мрій та життєвої енергії. Завдяки незламності духу та неабиякій силі волі вона досягла того, про що мріяла, але втратила й без того непоказні людські якості. Автор не звинувачуєта не карає Керрі; вона така, яких у США – тисячі, отож не винна Керрі, винне суспільство, яке поставило її в такі умови. Доля Френсіса Скотта Фіцджеральда, що належав до тієї ж плеяди великих американців, які прийшли до літератури США після Першої світової війни, була ніби протилежною: приголомшливий моментальний успіх у широкого читацького загалу вже перших публікацій письменника й досить скромні, а то й суперечливі відгуки респектабельної критики, яка так і не визначилася остаточно в його оцінці аж до самої смерті майстра. Його робота «Великий Гетсбі» − є великим прикладом шляху людини до своїх бажань. Це — розповідь про «зразкового» «американського юнака. Як і ліричний герой Хемінгуея, як багато хто з його ровесників, Гетсбі пройшов першу світову війну, а мужності, сили, стійкості йому також було не позичати — про це свідчить його військова кар’єра, воєнні відзнаки. Проте, на відміну від хемінгуеєвського героя Джеймсу Гетцу, синові незаможніх батьків, довелося вже з дитячих років не тільки формувати себе, а й прокладати шлях до суспільства, «вибудовувати» власну кар’єру, турбуватися про своє майбутнє, ловити мить удачі. І тут при щасливій зустрічі з бвгвчом- мандрівником, колишнім здобувачем золота на Далекому Заході Даном Коді, він виявив і спритність, і винахідливість, і метикуватість, і розуміння людської природи — тобто все те, чому навчає життя обдарованого бідняка. Проте, його вміння використати щасливий випадок виявилося недостатнім, щоб відстояти свій невеличкий спадок у світі тих, чиї моральні норми відшліфовано життям серед багатих. Той юний ідеаліст, який був певен, що досягне великого багатства й щастя, цілеспрямовано слідуючи певним правилам поведінки (франклінівським заповітам «Бідного Річарда»), зберігся в ньому, незважаючи на свідому зміну імені в надії обманути долю. Війна не позбавила його смаку до життя, великої мрії та конкретної мети − розбагатіти й одружитися з коханою, яка може почуватися комфортно лише в багатстві. Задля досягнення цієї мрії він, не переймаючись роздумами й сумнівами, після періоду поневірянь, не використавши подарунок долі — можливість навчатися в Оксфорді − яку надавав уряд демобілізованим військовим, приймає позалігитимні норми повоєнного життя, досить своєрідно вписується в реальність. Гетсбі зумів розбагатіти на буттлегерстві — незаконному продажу спиртного під час дії «сухого закону». Основним сенсом роману стає проникнення в «єство» Великого Гетсбі, а через нього — у сенс самої «американської мрії».

«Американську мрію» можна вважати темою усієї творчості Фіцджеральда — і не тільки його [5, c.25].

Отже, тема тернистого шляху особистості до виконання своїх таємних бажань поставлена дуже гостро і розкривається через шлях головних героїв, дехто з них зламався й піддався спокусі за красиве життя, а дехто встояв і показав свій незламний дух.

 

 

РОЗДІЛ 2

«АМЕРИКАНСЬКА ТРАГЕДІЯ» ТЕОДОРА ДРАЙЗЕРА

ЯК РОМАН - ВІДКРИТТЯ