Шлях юнака у вище коло людей за дві секунди стає «американською трагедією»

Після продажу своєї першої книги «Сестра Керрі» Т. Драйзер, за дивним збігом, жахливо страждав від поганих рецензій і мізерного продажу книги.

Він просто намагався якось пояснити ту реальність, що відкривалася очам сина бідного німецького емігранта. Пояснював як умів: впливом «середовища» й виховання, природним бажанням кожної нормальної людини жити смачно, тепло й красиво, нарешті, що поламала тисячі доль ідеєю «Великої Американської Мрії»...

Американська мрія за дві секунди стає «Американською трагедією». Так називається головний роман Драйзера, що зробив його зіркою літературного небокраю в 1925 році.

Клайд Грифітс, хлопчик зі злиденної сім'ї вуличного проповідника, дуже хоче чогось домогтися в житті. Навіть не чогось, а всього. Удалося ж іншим −зможу й він? Так міркує Клайд, що почав свою кар'єру з посади «хлопчика на побігеньках» у розкішному отелі.

У Клайда тільки одна проблема: «Як пересічний парубок з типово американським поглядом на життя, він вважав, що проста фізична праця нижче його достоїнства». Це категоричне твердження досить спірно, але воно перетворило життя нашого героя у 800-сторінкову байку з мораллю.

Молодому Грифітсу пощастило з родичами: дядько дає йому місце управлінця на своїй фабриці. Там Клайд знайомиться з чарівною Робертою, у них зав'язується роман... Але блискуча світська дама Сондра Фінчлі (що не менш важливо, багата спадкоємиця) стає йому милішою за простушку Роберту, що, як на зло, вагітна. Заплутавшись у своїх бажаннях, Клайд убиває Роберту. І не раз ще пошкодує про це протягом усього судового процесу, що займає близько третини роману.

Драйзер скрупульозно описує весь хід процесу: від виявлення тіла Роберти й розслідування обставин її загибелі до суду над злочинцем. Справа про вбивство Роберти стає надбанням громадськості завдяки тому, що це потрібно для кар'єри прокурора, що бажає бути вибраним окружним суддею...

Звичайно, письменник не обходить своєю увагою “четверту владу” країни демократії, що перемогла, часто більше могутню, ніж три перші. Стараннями преси Клайд стає «холоднокровним убивцею» і «страшенним лиходієм», а весь суд перетворюється в показушню «перемогу добра над злом». «І от із глухомані північних лісів − карна сенсація першої величини. У наявності всі хвилюючі, яскраві, але в моральному й релігійному змісті жахливі атрибути: любов, романтика, багатство, бідність, смерть» [4, c.705].

Драйзер описує машину американського правосуддя анатомічно точно й нещадно, немов військовий кореспондент, що спостерігає, як позиційна війна «захист-напад» переходить у відкриті бойові дії, досягаючи своєї кульмінації в генеральному бої − засіданні суду. Не має сенсу за третю частину роману перейматися співчуттям до Клайду: він програє, тому що така мораль цієї «байки». Т. Драйзер не лише показав прагнення здобути легке щастя, а й розкрив вади системи.

Драйзер змальовує долю людини із соціальних низів, яка прагне будь-що піднятися вгору, здобути положення в суспільствій гроші, що гарантуватимуть їй щастя та насолоду. Цим персонажем є молодий Клайд Гріфітс − він «як кожен пересічний американець з типово американським поглядом на життя вважав просту фізичну працю нижчою його гідності» [29, c.856].

Частина друга, за словами Драйзера, спеціально призначен, для доведення, що такий темперамент може випадково бути поставлений обличчям до обличчя з набагато щасливішим світом, який розвине в ньому прагнення до розкоші й любові, і простежити, як у нерівному змаганні між бідністю, неписьменністю й великими спокусами світу він може легко та без жодної участі зі свого боку виявитися переможеним і навіть звинуваченим у вбивстві, як це відбувається з Грифітс.

Частину третю було ретельно сплановано таким чином, щоб продемонструвати, як така слабка людина − бранець спочатку своїх мрій, а потім закону − може легко стати жертвою одержимих забобонами і мстивих провінційних політиків, які, у свою чергу, унаслідок власної соціальної і релігійної обмеженості ніяк не можуть сприйняти пом'якшувальні обставини злочину й тому, як зазначає Драйзер, судять його куди жорсткіше, ніж люди більш проникливі та розумово обдаровані. Отже, першу книгу − експозицію роману − присвячено формуванню характеру Клайда, другу − трагічній загибелі Роберти, третю − загибелі Клайда. В основу сюжету покладено розвиток характеру й особистості Клайда в його стосунках із суспільством. Клайда водить в оману легковажна продавщиця Гортензія Брігс. Розваги в Канзас-Сіті закінчуються для Клайда сумно, − під час повернення з вечірки автомобіль, в якому знаходилися Клайд і його друзі, збив дівчинку, а потім, коли налякані молоді люди намагалися сховатися від поліції, сталася автомобільна катастрофа. До смерті переляканий Клайд біжить із Канзас-Сіті. Так закінчується юність Клайда, який, покинувши рідну домівку, вступає в самостійне життя. У другій книзі Клайд після митарств і поневірянь, які йому довелося зазнати під час мандрів різними містами Америки, потрапляє під опіку багатого дядька-фабриканта. Клайду здається, що він може нарешті зробити кар'єру. На його шляху виявляється Роберта Олден, яка працює під його керівництвом і залежить від нього, і хоча Роберта не відноситься до кола дівчат несуворих правил, Клайду вдається досягти того, чого він не міг домогтися під твердим поглядом Гортензії Брігс ні залицяннями, ні щедрими подарунками. Клайд не збирався одружуватися на Роберті з самого початку їхнього знайомства. Зустріч із багатою Сондріо Фінчлі вселила Клайду думку про можливість вступити в такий бажаний для нього світ і змусила шукати шляхи позбуття Роберти. Підкреслюючи розважливість Клайда, Драйзер зазначає, що «Роберта більше подобалася йому. Вона була ніжніше, м'якше, добріше, не така крижана». У той же час Сондра «втілювала і незмірно збільшувала в його очах значення свого кола», і Клайд ставився до неї інакше, − «на відміну від того, що він самого із початку відчував до Роберта, його думки про Сондре не були чуттєвими». Якщо ставлення Клайда до Роберти диктувала пристрасть, то до Сондри його вабив розрахунок, думка про багатство, схиляння перед тим, що він вважав вищим світом. Пристрасть до Роберти було убито пристрастю до світу багатих.

Драйзер підкреслює схожість характерів Клайда й Роберти. Клайд для наївної Роберти уособлює світ розкоші і багатства. «Зустрівши Клайда, Роберта захопилася ним і притому уявила, що він належить до якогось вищого суспільства. І в душу їй проникла та ж отрута неспокійного марнославства, яка отруюла і Клайда». Тому вона так наполегливо домагалася, щоб парубок одружився з нею, і пішла навіть на зв'язок із ним, хоча й уважала, що це погано, не прийнято, аморально. Клайд і Роберта недосвідчені в життєвих справах, навіть інфантильні. «Клайд за своїм характером, − зазначає Драйзер, − нездатний був коли-небудь стати цілком дорослою людиною». Їхні стосунки закінчуються трагічною загибеллю дівчини. Скрупульозно, наче під збільшувальним склом розглядаючи всі обставини трагедії на озері Великий Бугай, Драйзер мотивує всі вчинки, на які наважився Клайд, прагнучи позбутися Роберти. Адже герой розуміє, що якщо її позбудеться,втопивши її в озері, то перетвориться на вбивцю. Він коливається, роздумуючи про можливі наслідки свого вчинку. У Клайда Грифітса відбувається внутрішня боротьба, яка свідчить про його душевну сум'ятть. Драйзер виносить вирок не стільки Клайду, скільки тим, хто морально підготував його до злочину. З опису загибелі Роберти можна зробити висновок, що юридично Клайд скоїв убивство, або встановити ступінь його провини. Про те, наскільки заплутані були події на озері Бугай, говорив відомий американський юрист Кларенс Дарроу, який заявив, що провину Клайда визначити неможливо. Отже, у третій, заключній, книзі йде судовий розгляд справи Клайда. Знову викривають обставини, за яких було скоєно злочин. Знову встановлюється винність суспільства, але американське правосуддя виносить вирок Клайду, про вину якого важко довести.

Серед романів Драйзера «Американська трагедія» виділяється глибиною і всебічність охоплення явищ американського життя. «Роман Драйзера широкий і безмежний, як Гудзон; неосяжна, як саме життя», − писав радянський кінорежисер С. Ейзенштейн. «Американська трагедія» завершила дуже важливу главу в історії боротьби за реалістичне мистецтво в США, проти обмежень, яких вимагали буржуазна критика та видавці. Ці вимоги наприкінці XIX століття визнавав навіть такий теоретик реалізму, як американський письменник і літературний критик Дін Хоуеллс. У 1891 році Хоуеллс стверджував, що в Америці неможливі книги з сюжетом, подібним до того, який ліг в основу «Злочину і покарання» Ф. М. Достоєвського.Критик писав: «... одна з думок, на яку мене наштовхнуло читання роману Достоєвського «Злочин і кара», − це те, що якщо хто-небудь візьме ноту настільки глибоко трагічну в американській літературі, то він зробить помилковий і хибний крок.... Наші романісти тому займаються більше усмішливими аспектами життя, які і є більш американськими, шукають універсальне в особистості швидше, ніж в соціальних інтересах» [25, с. 373]. Драйзер своїм романом спростував Хоуеллса. Недаремно більшість критиків називала «Американську трагедію» американським «Злочином і кара», недаремно в цьому романі можна знайти риси впливу Достоєвського, а про свій інтерес до Достоєвського та до роману «Злочин і кара» неодноразово говорив і сам Драйзер, який наперекір Хоуеллсу показав, що трагічна доля людської особистості − невід'ємна властивість американського суспільства і що «трагічне» та «американське» − близькі поняття.

«Американська трагедія» стала прапором критичного реалізму в американській літературі XX століття. Вона визначила основну магістраль подальшого розвитку американської літератури. З появою «Американської трагедії» пов'язаний розквіт критичного реалізму в США. Роман базується на філософській концепції Г. Спенсера: життя зображується в ньому як одвічна боротьба за виживання, у якій перемагають сильні, а слабкі гинуть. Не тільки Клайд прагне досягти успіху в житті, це прагнення оволоділо й Робертою, яка стала його коханкою тому, що він – небіж власника фабрики. Душа Роберти теж зазнала морального розтління. У цьому письменник звинувачує суспільство, йому дуже жаль Клайда й Роберту. Саме в глибокому співчутті до людини полягає гуманістичний зміст роману. Драйзер змальовує долю людини з соціальних низів, яка прагне будь-що піднятися вгору, здобути положення в суспільстві й гроші, що гарантуватимуть їй щастя та насолоди.

«Американська Трагедія» − вершина творчості американського письменника Теодора Драйзера. У ній найбільш повно втілився талант художника, гуманіста, правдошукача, прокладено нові шляхи й у літературі, і в житті.

Трагедія драйзерівських героїв – не просто американська, це соціальна трагедія, бо вони – не просто люди, а й представники певного соціального прошарку. Їхня трагедія полягає також і в тому, що часи, коли можна було легко досягти успіху, минули. Тепер, щоб виборсатися нагору, уже недостатньо бути собою, наразі треба говорити неправду, прикидатися, фальшивити, кривити душею й навіть іти на злочин. Тож трагедія Клайда – це трагедія всього суспільства, соціальна трагедія. А сам Клайд детермінований цим суспільством, він повністю поділяє його мораль, погляди та упередження, стає водночас його витвором і жертвою.