Тема 4: Міжнародне співробітництво в галузі інтелектуальної власності

Паризька конвенція по охороні промислової власності

Основні засади Паризької конвенції:

1) Національний режим;

2) Право пріоритету;

3) Загальні положення;

4) Адміністративні положення Конвенції.

За першим принципом національного режиму Конвенція визначила правило, за яким патентовласнику однієї держави-учасниці в іншій державі-учасниці надається така сама правова охорона, як і власним громадянам. Проте коли була прийнята Паризька конвенція для одержання правової охорони об’єкта промислової власності в іншій країні туба було цей об’єкт там запатентувати. Часто це було потрібно робити одночасно, що навіть фізично неможливо. Це була досить серйозна проблема.

Сьогодні в Європі створене Європейське патентне відомство (Мюнхен), що видає патент, який є чинним на території 17європейських держав.

Другий принцип Паризької Конвенції є право на пріоритети. Право пріоритету означає, що заявка іноземного заявника в країні-учасниці Конвенції на об’єкт промислової власності повинна розглядатися з пріоритетом раніше поданої заявки на цей самий об’єкт у країні-учасниці походження об’єкта. Право пріоритету зберігається за заявником на винаходи протягом 12 міс., а для інших об’єктів промислової власності – протягом 6 міс.

Загальні положення Конвенції, що стосуються патентів такі:

1) ст. 4bis – незалежність патентів – це означає що патенти, видані на винахід і одній із країн-учасниць, повинні розглядатися як незалежні від патентів на винаходи, одержані на ті самі винаходи в інших країнах.

2) ст. 10ten – передбачає загальну норму про право винахідника на згадування його імені у патенті на винахід.

3) ст. 5(А) – передбачає обов’язкові норми щодо ввезення об’єктів, невикористання або недостатнього використання, а також примусових ліцензій. Кожна країна-учасниця має право передбачати законодавчі заходи щодо видачі примусових ліцензій на винаходи, що не використовуються або використовуються навмисне недостатньо.

4) ст. 10bis – зобов’язує країни Союзу забезпечувати громадян країн-членів Союзу ефективний захист від недобросовісної конкуренції.

Конвенція недобросовісною конкуренцією визнає будь-яку дію, що суперечить чесним звичаям у промислових та торговельних справах. Відповідно до конвенції мають бути заборонені:

1) усі дії, здатні будь-яким способом викликати помилку щодо підприємства, продуктів або промислової або торгівельної діяльності;

2) неправдиві твердження при здійсненні комерційної діяльності, здатні дискредитувати підприємство, продукти або промислову чи торгівельну діяльність конкурента.

3) вказівки або твердження, використання яких при здійсненні комерційної діяльності може ввести в обману громадськість щодо характеру, способу виготовлення, властивостей, придатності для застосування або якості товарів.

Питання для самоконтролю:

1. Назвіть основні засади Паризької конвенції.

2. Скільки держав входить в Європейське патентне відомство?

3. Що означає «право пріоритету»?

4. Охарактеризуйте зміст статті 4 bis?

5. Розкрийте зміст статей 10 ten, 5 (A), 10 bis?

6. Яку конкуренцію Паризькою Конвенцією визнано як недобросовісну?

 

Функції і принципи діяльності ЮНКТАД та ЮНІДО.

Питаннями, пов’язаними з переданням та використанням технологічних знань, активно займаються Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), яка підготувала Кодекс правил з питань трансферу технологій, що передбачає передання технологічних знань на комерційній основі; науково-технологічна організація ООН з питань промислового розвитку (ЮНІДО), якою розроблено комп’ютерну модель фінансового аналізу інвестиційних проектів на етапі техніко-економічного обґрунтування, що забезпечує швидку оцінку технологічних проектів.

Завдяки діяльності зазначених організацій підготовлено порадники з питань укладання договорів на послуги (TRADE/GE.1/R.32/Rev.5),з правових аспектів нових форм промислового співробітництва (TRADE/GE.1/Rev.38) тощо. У межах Програми розвитку ООН як централізованого органу системи ООН з фінансування програм та проектів технічного співробітництва,більшість яких мають національний характер,надаються консультаційні послуги з питань технологічного (промислового) переоснащення,стандартизації, метрології,виконуються спільні проекти розробки національних і адаптації іноземних технологій та їх об’єктів.

У документах відповідних структур ООН застосовуються визначення технології у чистому вигляді, що охоплює методи, техніку виготовлення товарів і надання послуг та застосованої (втіленої) технології, що охоплює машини,механізми,обладнання,будівлі та конструкції,комплексні виробничі системи і продукцію з високим техніко-економічними параметрами.

Питання для самоконтролю:

1. Дайте повну розширену назву абревіатури слів ЮНКТАД. Який документ підготувала ця організація?

2. Дайте повну розшифровку моделі абревіатури ЮНІДО. Що розроблено цією організацією?

3. Дайте визначення терміну, технології у чистому вигляді.

Тема 4. Інтелектуальна власність і ринок

Проблеми, пов’язані з регулюванням відносин у сфері управління інтелектуальною власністю

Усі проблеми, пов’язані з регулюванням відносин у сфері управління ІВ можна умовно об’єднати в п’ять основних груп:

1. Проблеми, пов’язані з регулюванням відносин між суб’єктами, які виникають при створенні ОПІВ на підприємстві:

- підприємство – замовник розроблюваної технології;

- підприємство – виконавець замовлення підприємства;

- підприємство – автори (творці) ОПІВ, працівники підприємства;

- підприємство – сторонні автори (творці) ОПІВ.

2. Проблеми придбання й оплати майнових прав та використання ОПІВ, створених поза підприємством:

- шляхом передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;

- шляхом передання прав за ліцензійними договорами;

- у результаті спільних розробок і діяльності;

- у результаті службових розробок і розробок, виконаних на замовлення інших підприємств.

3. Проблеми забезпечення правової охорони та захисту прав ІВ:

- шляхом здійснення процедури на буття прав (одержання офіційних охоронних документів);

- шляхом збереження та використання результатів інтелектуальної діяльності як комерційної таємниці.

4. Проблеми, пов’язані з комерційним використанням ІВ в якості нематеріальних активів підприємства:

- у статутному капіталі підприємства;

- у майні (активах) підприємства, які отримано внаслідок власної розробки підприємств;

- у вигляді прав, що здобуваються в інших осіб, для використання ІВ у господарській діяльності підприємства.

5. Фінансово-економічні проблеми використання інтелектуальної власності та організації її бухгалтерського обліку:

- інвентаризація об’єктів права ІВ;

- оцінка ОПІВ;

- бухгалтерський облік і аудит ОПІВ;

- податковий облік ОПІВ.

Питання для самоконтролю:

1. Охарактеризуйте проблеми, пов’язані з регулюванням відносин між суб’єктами, які виникають при створені ОПІВ.

2. У чому полягає зміст проблем придбання й оплати майнових прав на використання ОПІВ, створених поза підприємством?

3. Які існують проблеми, пов’язані з комерційним використанням ІВ в якості нематеріальних активів підприємства?

4. Які можливі фінансово-економічні проблеми виникають у підприємства при організації бухгалтерського обліку ОПІВ?

Інновації та її види

Формування поняття іновація ініціював австрійський економіст Й. Шумпетер У своїй праці «Теорії економічного розвитку» (1912 р.) він застосував визначення «нові комбінації», які повязав з відновлення, що виходять за рамки рівня простого виробництва, під якими розумілися зміни в технологічному розвиткові виробництва і ринку. Це визначення він поширив на п'ять змін у суспільний діяльності, а саме:

1) використання нової техніки,

- нових технологічних процесів

- нового ринкового забезпечення виробництва;

2) запровадження продукції з новими властивостями;

3) використання нових видів сировинних ресурсів;

4) зміну паралізації виробництва і його матеріально-технічного забезпечення;

5) поява внаслідок зазначеного нових ринків збуту.

В інформаційних джерелах під «нововеденням» розуміється «усе нове» -ідея, діяльність, речовий результат. Але у перекладній літературі частіше застосовується термін «новація», що за своїм звучанням близьке до англійського «іппоуаіїоп» (інновація).

Дуже важливим параметром інновації є її інноваційний потенціал. За цією ознакою всі інновації можна розділити на:

- базисні інновації, що дозволяють докорінно змінити процес чи зміст відповідної сфери людської діяльності;

- покращуючі інновації, які дозволяють значно змінити процес та вивільнити суттєві обсяги матеріальних і трудових ресурсів;

- мікро інновації, котрі лише незначним чином або в окремій локальній частині дозволяють модифікувати процес або продукцію;

- псевдо інновації котрі є передчасними або не відповідають технологічним, соціальним та економічним укладам відповідного суспільства, і тому не можуть бути застосованими, або руйнівними для цього суспільства чи просто такими, що спрямовані на вдосконалення процесів, які вже фізично і морально застаріли.

Інновації не можуть бути обмежені простором та часом і згідно з цим їх можна розділити на:

- глобальні - тобто такі, що впливають на певну сферу діяльності одночасно в кількох країнах з різними політичними, екологічними та технологічними укладами, які значно відрізняються за своїми ознаками та принципами побудови суспільних відносин;

- національні, що мають суттєві значення тільки у відповідному національному укладі;

- регіональні;

- локальні, наділені на задоволення потреб певної групи споживачів;

- точкові або персональні, адресовані для застосування конкретній, юридичній, або фізичній особі.

Питання для самоконтролю:

1. Хто і де вперше дав визначення терміну «інновація»?

2. Як умовно можна розділити всі інновації за такою ознакою як «інноваційний потенціал»?

3. Як можна умовно розділити інновації за простором і часом?

Трансфер технологій

Трансфер технологій - це (від латинського передавати). Включає у себе процес комерціалізації результатів фундаментальних і прикладних наукових досліджень,науково-технологічних розробок, тобто фактично і передання нових фахових знань, необхідних для застосуванні технологій та її інтелектуальних складових частин, що пройшли випробування у практичній діяльності.

Форми передання технологій за своїм економічним змістом поділяються на:

- Комерційні, тобто компенсаційні, що гарантують повернення витрат. До
таких відносять передання технологій та її складових частин, зокрема
винаходів, промислових зразків та інших об'єктів права інтелектуальної
власності згідно з укладеними цивільно-правовими договорами,
придбання технологічного обладнання, машин, необхідних для
обов'язкового впровадження технологій, надання інжирінгових послуг,
заснування спільних підприємств тощо.

- Некомерційні (тобто такі,що повернення витрат не гарантують). До таких відносять науково та наукового-технічну інформацію, в тому числі наукові доповіді, збірники матеріалів наукових конференцій і семінарів, виставкові каталоги тощо, обмін результатами дослідження шляхом особистих контактів науковців, а також обмін науково-технологічними досягнення та досвідом за тривалими програмних наукових досліджень. В Україні прийнято закон «Про державне регулювання діяльності у сфері

трансферу технологій» та постанова кабінету міністрів України від 1 серпня

2007 р. №995.

Досвід Японії, Німеччини. Південної Кореї та деяких інших країн щодо передання технологічних інновацій, майнових прав на них за ліцензіями свідчить про те, що:

1) Це вимагає від ліцензіара (особи, яка надає ліцензію)додержання взятих на себе забовязань, щоб мати гарантовані надходження за використання його новації.

2) Це гарантує ліцензіату (особі, що купує ліцензію) поставку необхідних йому технологій та необхідних для її ефективного застосування об'єктів, що дозволяють виготовляти продукцію за ліцензією, здійснювати її реалізацію з метою виконання умов цивільно-правового (ліцензійного) договору.

Найкращим прикладом впливу ліцензійної політики на економіку країн став повоєнний розвиток Японії. Будучи виснаженою Другою світовою війною, атомним бомбардуванням та обділена природними ресурсами, необхідними для розвитку промисловості, починаючи з 1946 року ця країна (фактично з феодальним укладом) розпочала активно скуповувати технологічні знання, виплачуючи їх власникам у вигляді ліцензійних платежів щорічно 5-6% від доходів, одержаних у результаті практичного застосування цих знань. Так розпочалося забезпечення великомасштабної інноваційної політики держа

Питання для самоконтролю:

1. Дайте визначення терміну «трансфер технологій».

2. Які є форми передання технологій за економічним змістом? Охарактеризуйте їх.

3. Яким нормативним документом регулюється діяльність у сфері трансферу технологій?

4. Про що свідчить досвід щодо передання технологічних інновацій в розвинених країнах?