Методологія наукових досліджень та захист іінтелектуальної власності

Алла Лялюк

 

МЕТОДОЛОГІЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЗАХИСТ ІІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

 

Методичні вказівки до самостійної роботи

 

Луцьк 2015

 

УД К339.138 (075.8)

ББК 65 –32 я73

Л - 25

 

Рекомендовано до друку науково-методичною радою Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки (протокол № від).

 

 

Рецензенти: Черчик Л. М., доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри менеджменту Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки;

Кривов’язюк І. В., кандидат економічних наук, професор кафедри економіки і підприємництва Луцького національного технічного університету;

 

Лялюк А. М.

Л-25 Методологія наукових досліджень та захист інтелектуальної власності: методичні вказівки до самостійної роботи / Алла Миколаївна Лялюк – Луцьк: Вид-во Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, 2015. – 43 с.

 

Анотація: Метою цього методичного видання є допомога у відпрацюванні питань, винесених на самостійне опрацювання з дисципліни «Методологія наукових досліджень та захист інтелектуальної власності».

Рекомендовано студентам магістерської програми спеціальностей 8.03050401 Економіка підприємства, 8.18010012 Управління інноваційною діяльністю, 8.03050901 «Обік і аудит», 8.03050801 «Фінанси і кредит», 8.03050403 «Оподаткування», 8.18010014 «Управління фінансово-економічною безпекою», 8.18010017 «Економіка довкілля і природних ресурсів», 8.03060104 «Менеджмент зовнішньо-економічної діяльності».

 

УД К339.138 (075.8)

ББК 65 –32 я73

Лялюк А. М. ©, 2015

© Східноє вропейський національний

університету імені Лесі Українки, 2015

ЗМІСТ

ВСТУП.........................................................................................................................4

Змістовний модуль 1

Тема 1: Інтелектуальна власність як основа інновації

Інтелектуальна власність та її вплив на соціально-економічний розвиток держави………………………………………………………………………….........5

Тема 2: Форми і засоби правової охорони інтелектуальної власності

Основні принципи щодо права власності та інновації………………………........6

Авторське і патентне право……………………………………………………........8

Тема 4: Міжнародне співробітництво в галузі інтелектуальної власності

Паризька конвенція по охороні промислової власності……………………........10

Тема 4. Інтелектуальна власність і ринок

Проблеми, пов’язані з регулюванням відносин у сфері управління інтелектуальною власністю……………………………………………………......11

Інновації та її види……………………………………………………………….....13

Трансфер технологій…………………………………………………………….....16

Тема 5: Професійний секрет. Договори у сфері інтелектуальної власності

Зарубіжний досвід законодавчого регулювання захисту секретів виробництва........................................................................................................... 16

Визначення ціни ліцензії…………………………………………………………................................19

Змістовний модуль 2

Тема 6. Поняття та види наукового дослідження

Форми організації та управління наукою в Україні…………………………......23

Тема 7. Теоретичні методи наукового дослідження

Математичні методи наукового дослідження…………………………………... 25

Тема 9. Ефективність результатів наукового дослідження

Оцінка ефективності досліджень………………………………………………....33

Тема 10 Основні питання методики науково-дослідної роботи студентів, які навчаються за магістерською програмою

Поняття актуальності дослідження та визначення ступеня його наукової розробки. Визначення об’єкта, предмета, теми дослідження. Формулювання Формулювання загальної і проміжної цілей дослідження загальної і проміжної цілей дослідження……………………………………………................. 37

Список літератури

Основна література …………………………………………….............................44

Додаткова література............................................................................................45

 

ВСТУП

Метою викладання навчальної дисципліни « Методологія наукових досліджень та захист інтелектуальної власності» є формування у студентів наукового світогляду і глибоких знань з теорії інтелектуальної власності, набуття вмінь і навичок конкретної діяльності підприємства у сфері захисту і комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності.

Основними завданнями вивчення дисципліни«Методологія наукових досліджень та захист інтелектуальної власності» є:опанування комплексом знань з інтелектуальної власності.

Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:

знати:

- сутність інтелектуальної власності як основи інновацій, економіки інтелектуальної власності;

- форми і засоби правової охорони інтелектуальної власності, професійний секрет;

- особливості оформлення прав інтелектуальної власності на об’єкти інтелектуальної власності;

- порядок складання договорів у сфері інтелектуальної власності; міжнародне співробітництво в галузі інтелектуальної власності;

- питання, пов’язані з інтелектуальною власністю і ринком; зміст інноваційної політики і структури інтелектуального капіталу.

Змістовний модуль 1

Тема 1: Інтелектуальна власність як основа інновації

Інтелектуальна власність та її вплив на соціально-економічний розвиток держави.

Якщо на початок 20 століття лише 10 % валового внутрішнього продукту в розвинутих країнах забезпечувалось за рахунок науково-технічної діяльності, то в кінці 20 століття - вже 80 %.

Це ще раз підтверджує пріоритетність інтелектуальної діяльності для соціально-економічного розвитку України. Адже в 21 столітті весь внутрішній валовий продукт у високо розвинутих країнах буде практично

одержуватися за рахунок раціонального використання результатів інтелектуальної діяльності.

При цьому слід мати на увазі, що зростання ролі і значення інтелектуальної діяльності для соціально-економічного розвитку України має іти не лише за рахунок природно-технічних наук. Зростає значення гуманітарних наук і не лише у їх впливі на формування морального обличчя суспільства в цілому. Зростає шоу-бізнес, а це не лише спосіб чи форма задоволення естетичних потреб населення, це передусім робочі місця, зайнятість, одержання економічної винагороди.

Одним із способів перетворення наукових досягнень у безпосередню продуктивну силу є винахідництво. Це основна сила НТП. Його значення в Україні не зменшилося. Значні досягнення мають дніпропетровський завод «Пьівденьмаш», харківський «Турбоатом», миколаївський ВО «Зоря» та інші. Відомі сьогодні у світі імена українських вчених: генетика Юрія Глеба (сьогодні працює в СІЛА), Валентина Ставинського (нова революційна система зрошування угідь).

Однак хоча в державі є багато органів, які мають ніби-то займатися проблемами НТП. Проте, нажаль, організація використання творчих здобутків в Україні пущена на самовплив.

 

Питання для самоконтролю:

1. Порівняйте (у %) частку валового внутрішнього продукту за рахунок науково-технічної діяльності у розвинутих країнах на початок і кінець ХХ століття. Які висновки Ви можете зробити з цього?

2. У чому полягає зростання ролі гуманітарних наук?

3. Яка роль винахідництва?

 

Тема 2: Форми і засоби правової охорони інтелектуальної власності

Авторське і патентне право

У цивільному праві склалося два самостійні правові інститути:

1)авторське право;

2)право промислової власності (патентне право)

Патентним правом охороняється промислова власність, до якої належать: -винаходи; -корисні моделі; -помислові зразки; -фабричні або товарні знаки;

-знаки обслуговування і вказівки щодо походження або найменування місця походження; -припинення недобросовісної конференції.

Авторським правом охороняються інші об'єкти інтелектуальної власності, що залишилися за межами поняття промислової власності. Цю групу інколи називають літературно-художньою власністю. Істотними відмінностями між цими видами права є:

1)різні об'єкти цих відносин. На відміну від об'єктів авторського права, для об'єктів промислової власності чинним законодавством передбачено їх кваліфікацію і наступну їх державну реєстрацію. Лише після виконання цих процедур заявником видаються охоронні документи у формі патентів або свідоцтв.

2)різні строки дій авторського і патентного права. Право авторства на недоторканість твору не обмежується будь-яким строком. Інші авторськв права обмежені строком дії. Закон України «Про авторське право і суміжні права» встановив, що авторське право діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті, крім випадків передбачених цією статтею. Строк дії патенту на винахід становить 20 років від дати подання заявки до Державного департаменту інтелектуальної власності. Свідоцтво на торгівельну марку діє протягом 10 років від дати подання заявки і на

прохання його власника дія свідоцтва може бути продовжена на наступні 10

років.

3)автори результатів творчої діяльності мають право на винагороду, якщо

зазначені результати будуть використані протягом строку дії авторського

права. Винагорода за використання винаходу чи іншого об'єкта промислової

власності виплачується за умови, що використання мало місце у межах

строку дії патенту.

Питання для самоконтролю:

1. Які існують два самостійні правові інститути у цивільному праві?

2. Що охороняється патентним правом?

3. Що охороняється авторським правом?

4. Які істотні відмінності між цими двома видами прав?

 

Інновації та її види

Формування поняття іновація ініціював австрійський економіст Й. Шумпетер У своїй праці «Теорії економічного розвитку» (1912 р.) він застосував визначення «нові комбінації», які повязав з відновлення, що виходять за рамки рівня простого виробництва, під якими розумілися зміни в технологічному розвиткові виробництва і ринку. Це визначення він поширив на п'ять змін у суспільний діяльності, а саме:

1) використання нової техніки,

- нових технологічних процесів

- нового ринкового забезпечення виробництва;

2) запровадження продукції з новими властивостями;

3) використання нових видів сировинних ресурсів;

4) зміну паралізації виробництва і його матеріально-технічного забезпечення;

5) поява внаслідок зазначеного нових ринків збуту.

В інформаційних джерелах під «нововеденням» розуміється «усе нове» -ідея, діяльність, речовий результат. Але у перекладній літературі частіше застосовується термін «новація», що за своїм звучанням близьке до англійського «іппоуаіїоп» (інновація).

Дуже важливим параметром інновації є її інноваційний потенціал. За цією ознакою всі інновації можна розділити на:

- базисні інновації, що дозволяють докорінно змінити процес чи зміст відповідної сфери людської діяльності;

- покращуючі інновації, які дозволяють значно змінити процес та вивільнити суттєві обсяги матеріальних і трудових ресурсів;

- мікро інновації, котрі лише незначним чином або в окремій локальній частині дозволяють модифікувати процес або продукцію;

- псевдо інновації котрі є передчасними або не відповідають технологічним, соціальним та економічним укладам відповідного суспільства, і тому не можуть бути застосованими, або руйнівними для цього суспільства чи просто такими, що спрямовані на вдосконалення процесів, які вже фізично і морально застаріли.

Інновації не можуть бути обмежені простором та часом і згідно з цим їх можна розділити на:

- глобальні - тобто такі, що впливають на певну сферу діяльності одночасно в кількох країнах з різними політичними, екологічними та технологічними укладами, які значно відрізняються за своїми ознаками та принципами побудови суспільних відносин;

- національні, що мають суттєві значення тільки у відповідному національному укладі;

- регіональні;

- локальні, наділені на задоволення потреб певної групи споживачів;

- точкові або персональні, адресовані для застосування конкретній, юридичній, або фізичній особі.

Питання для самоконтролю:

1. Хто і де вперше дав визначення терміну «інновація»?

2. Як умовно можна розділити всі інновації за такою ознакою як «інноваційний потенціал»?

3. Як можна умовно розділити інновації за простором і часом?

Трансфер технологій

Трансфер технологій - це (від латинського передавати). Включає у себе процес комерціалізації результатів фундаментальних і прикладних наукових досліджень,науково-технологічних розробок, тобто фактично і передання нових фахових знань, необхідних для застосуванні технологій та її інтелектуальних складових частин, що пройшли випробування у практичній діяльності.

Форми передання технологій за своїм економічним змістом поділяються на:

- Комерційні, тобто компенсаційні, що гарантують повернення витрат. До
таких відносять передання технологій та її складових частин, зокрема
винаходів, промислових зразків та інших об'єктів права інтелектуальної
власності згідно з укладеними цивільно-правовими договорами,
придбання технологічного обладнання, машин, необхідних для
обов'язкового впровадження технологій, надання інжирінгових послуг,
заснування спільних підприємств тощо.

- Некомерційні (тобто такі,що повернення витрат не гарантують). До таких відносять науково та наукового-технічну інформацію, в тому числі наукові доповіді, збірники матеріалів наукових конференцій і семінарів, виставкові каталоги тощо, обмін результатами дослідження шляхом особистих контактів науковців, а також обмін науково-технологічними досягнення та досвідом за тривалими програмних наукових досліджень. В Україні прийнято закон «Про державне регулювання діяльності у сфері

трансферу технологій» та постанова кабінету міністрів України від 1 серпня

2007 р. №995.

Досвід Японії, Німеччини. Південної Кореї та деяких інших країн щодо передання технологічних інновацій, майнових прав на них за ліцензіями свідчить про те, що:

1) Це вимагає від ліцензіара (особи, яка надає ліцензію)додержання взятих на себе забовязань, щоб мати гарантовані надходження за використання його новації.

2) Це гарантує ліцензіату (особі, що купує ліцензію) поставку необхідних йому технологій та необхідних для її ефективного застосування об'єктів, що дозволяють виготовляти продукцію за ліцензією, здійснювати її реалізацію з метою виконання умов цивільно-правового (ліцензійного) договору.

Найкращим прикладом впливу ліцензійної політики на економіку країн став повоєнний розвиток Японії. Будучи виснаженою Другою світовою війною, атомним бомбардуванням та обділена природними ресурсами, необхідними для розвитку промисловості, починаючи з 1946 року ця країна (фактично з феодальним укладом) розпочала активно скуповувати технологічні знання, виплачуючи їх власникам у вигляді ліцензійних платежів щорічно 5-6% від доходів, одержаних у результаті практичного застосування цих знань. Так розпочалося забезпечення великомасштабної інноваційної політики держа

Питання для самоконтролю:

1. Дайте визначення терміну «трансфер технологій».

2. Які є форми передання технологій за економічним змістом? Охарактеризуйте їх.

3. Яким нормативним документом регулюється діяльність у сфері трансферу технологій?

4. Про що свідчить досвід щодо передання технологічних інновацій в розвинених країнах?

 

Визначення ціни ліцензії

Більшість ліцензійних договорів є комерційними угодами, тому за дозвіл використовувати об’єкт права інтелектуальної власності передбачається сплата певної винагороди, яку називають «ціною ліцензії».

Визначення ціни ліцензії – один з найбільш складних етапів передання технології, тому що передана ціна переданого за ліцензією об’єкта інтелектуальної власності може бути визначена лише в процесі його використання у покупця (ліцензіата). Але це не означає, що ціну ліцензії не можна встановити.

Світовий досвід торгівлі ліцензіями надав можливість фахівцям узагальнити основні принципи розрахунку ціни ліцензії. Але необхідно пам’ятати, що будь-яке нововведення буде коштуватиме рівно стільки, за скільки власникові вдасться його продати.

Зазвичай, ініціативою у встановленні ціни ліцензії володіє власник прав (ліцензіар), навіть якщо потенційний ліцензіат перший подає запит, адже саме від продавця ліцензії залежить. чи надавати ліцензію. Традиційно саме продавець ліцензії, а не покупець, готує проект ліцензійного договору, що містить основні показники і умови, на яких (як він передбачає) повинні складатися взаємини сторін.

Підхід до визначення ціни ліцензії повинен бути заснований на реальній оцінці того економічного ефекту, який отримає покупець ліцензії. Загальні принципи розрахунку ціни ліцензії, як правило, зводяться до встановлення можливого прибутку, що одержить ліцензіат від використання ліцензії і пропорції відповідно до якої цей прибуток розподіляється між ним і ліцензіаром. При цьому частка ліцензіара обчислюється не від розміру усього прибутку, а тільки від тієї її частини, що отримана завдяки використанню об’єкта інтелектуальної власності, права на використання якого передані за ліцензією.

На розмір ціни ліцензії впливають такі три групи чинників:

1група – Технічні

2група – Економічні

3група – Правові

Для визначення ціни ліцензії використовують такі методи:

1. Визначення ціни ліцензії на базі роялті.

Термін «роялті» походить від англійського слова royal – королівський, від якого і з’явився термін royalty – плата, що сплачувалась королівською владою в Англії за надання підданому право на земельну власність або розробку надр. На сучасному етапі під роялті розуміють платежі будь-якого виду за використання прав інтелектуальної власності.

Розмір ліцензійної винагороди (роялті) визначається за формулою:

Ср = Б × Р / 100,

де Ср – розрахункова ціна ліцензії (у грошових одиницях за визначений період);

Б – база роялті (у грошових одиницях);

Р – ставка роялті, %.

З огляду на досвід міжнародної торгівлі ліцензіями ставки роялті зазвичай визначають не розрахунковим шляхом, а емпірично – на основі встановлених для різних галузей промисловості усереднених, так званих «стандартних», ставок роялті. Розмір ставок роялті (з різних джерел) найчастіше становить від 0,5% до 10%. Наприклад, відомі «стандартні» ставки роялті для електронної промисловості – 4-10%, фармацевтичної промисловості – 2-7%, літакобудування і авіатехніки – 6-10%, продовольчих товарів – 1-2%.

Під час визначення ставок роялті необхідно враховувати також обсяги виробництва і реалізації ліцензійної продукції і можливість контролю за її випуском. Ставка роялті автоматично підвищується, якщо контроль за випуском ліцензійної продукції досить важко здійснити (наприклад, хімічне або фармацевтичне виробництво, виготовлення комплектуючих виробів для наступного складання на стороні).

Велике значення при визначенні ставок роялті має і група факторів, що враховують витрати ліцензіата на освоєння об’єкта ліцензії, серед яких звичайно - розмір капітальних вкладень в освоєння придбаного технічного нововведення і термін їхньої окупності, витрати на НДР та ДКР стосовно адаптації об’єкта ліцензії до умов виробництва ліцензійної продукції ліцензіатом, витрати на придбання необхідного устаткування та інше.

2. Визначення ціни ліцензії на основі розміру прибутку ліцензіата.

Відповідно до цього методу вартість ліцензії визначається як частка ліцензіара в додатковому прибутку ліцензіата, отриманого від об’єкта права інтелектуальної власності, право на використання якого передається за ліцензійним договором.

Виходячи з цього, розрахункова ціна ліцензії визначається за формулою:

де Ср – розрахункова ціна ліцензії;

Пі – додатковий прибуток ліцензіата на одиницю продукції в і-тому році;

Д – частка ліцензіара в прибутку ліцензіата.

При цьому частка ліцензіара обчислюється не з усього прибутку, а тільки з тієї частини, що отримана завдяки використанню об’єкта інтелектуальної власності, права на використання якого передані за де Ср – розрахункова ціна ліцензією. Частка ліцензіара обчислюється в діапазоні від 10 до 50% прибутку ліцензіата і залежить від всіх загальновідомих ціноутворюючих факторів.

Так, вважається у разі якщо об’єкт ліцензії ще не готовий до промислового використання, а основну цінність представляють права, які передаються за договором. Частка ліцензіара в прибутку ліцензіата не перевищуватиме 20%.

Якщо об’єкт ліцензії запатентований та освоєний, то частка ліцензіара може становити від 20 до 50% прибутку ліцензіата.

3. Ціна ліцензії при паушальних платежах.

Паушальні платежі представляють собою визначену та зафіксовану в ліцензійному договорі суму. Фактично, сума цього платежу не залежить від обсягів виробництва та реалізації продукції за ліцензією в ліцензіата.

Якщо в ліцензійному договорі встановлено паушальний платіж, необхідно розрахункову ціну ліцензії для виплат у вигляді роялті перерахувати за формулою:

Сn = Ср × Кд,

де Сn – розрахункова ціна ліцензії у вигляді паушального платежу;

Ср - розрахункова ціна ліцензії у вигляді роялті;

Кд – коефіцієнт дисконтування, який розраховується за формулою:

,

де t – розрахунковий період;

– ставка дисконту в t-му періоді, %

Ставка дисконту, як правило, обчислюється в кожному конкретному випадку і враховує так звану безризикову ставку і можливі ризики ліцензіата щодо освоєння предмета ліцензії (технології). Слід враховувати три групи ризиків: фінансовий, операційний і ризик, пов’язаний з науково-технічним прогресом.

Виплата ліцензійної винагороди при паушальних платежах, як правило, здійснюється у такому співвідношенні:

· 10-30% від ціни ліцензії сплачується при підписанні ліцензійного договору;

· 40-60% при підписанні акта з прийняття технічної документації;

· 10-30% при підписанні акта про початок випуску ліцензійної продукції.

4. Визначення ціни ліцензії при комбінованих платежах.

У цьому випадку комерційні умови ліцензійного договору передбачають виплату ліцензіатом визначеної фіксованої суми первісного платежу та роялті.

При погодженні ціни ліцензії у формі комбінованих платежів ліцензіату необхідно оцінити загальні розміри і умови платежів у порівняльній формі для різних комбінацій.

Зазвичай, розмір первісного платежу складає 10-30% від ціни ліцензії. Ця сума нерідко розглядається як платіж за розкриття інформації, яка дозволяє потенційному ліцензіату оцінити технологію. Ліцензіар переважно розглядає такий платіж як первісну винагороду за надані права.

Якщо сума первісного платежу вважається передоплатою чи авансом відносно до роялті, то з урахуванням такої виплати визначається новий розмір ставки роялті:

 

Питання для самоконтролю:

1. Обґрунтуйте сутність і особливості процесу визначення ціни на ліцензії.

2. Які методи використовують при визначені ціни ліцензії?

3. Охарактеризуйте метод визначення ціни ліцензії на базі роялті.

4. Опишіть метод визначення ціни ліцензії на основі розміру прибутку ліцензіата.

5. У чому суть методу визначення ціни ліцензії при комунальних платежах?

6. Як розраховується ціна ліцензії при комбінованих платежах?

Змістовний модуль 2

Опис методу

Значення коефіцієнта кореляції обчислюється за формулою 4.2:

(4.2)

Коефіцієнт кореляції показує щільність лінійного зв'язку між двома вибірками випадкових величин. Його значення змінюється від -1 (рис. 4.1, r_xy = -0,8), що відповідає зворотному зв'язку, до +1 (рис. 4.2, r_xy = 0,8), що відповідає прямо пропорційному зв'язку (значення 0 означає відсутність зв'язку - рис. 4.3).

Рис. 4.1 Приклад зворотної кореляційної залежності

Рис. 4.2 Приклад прямої кореляційної залежності

Рис. 4.3 Приклад діаграми розсіювання за відсутності зв'язку між змінними

 

Оскільки ми маємо справу з випадковими величинами, однієї величини коефіцієнта парної кореляції для висновку недостатньо. Необхідно перевірити, чи значуще він відрізняється від нуля. Це можна зробити за допомогою критерію Стьюдента. Фактично перевіряється гіпотеза про рівність коефіцієнта кореляції нулю. Для цього розраховується критеріальне значення за формулою 4.3:

, (4.3)

де r - значення коефіцієнта кореляції, N - кількість спостережень.

Якщо розрахункове значення t (t_роз) більше табличного, узятого з N - 2 ступенями, нульова гіпотеза відкидається. Це означає, що коефіцієнт кореляції значно відрізняється від нуля (з обраним рівнем значущості). Напівширина довірчого інтервалу для коефіцієнта кореляції визначається за формулою 4.4:

(4.4)

де N - кількість спостережень, за якими розраховується коефіцієнт кореляції; r - значення коефіцієнта кореляції; t_n-2p - табличне значення критерію Стьюдента, узятого з N - 2 ступеня.

Слід пам'ятати, що коефіцієнт кореляції показує міру тільки лінійного зв'язку. Тому у випадках, коли залежність між змінними має більш складний характер, коефіцієнт кореляції буде показувати відсутність зв'язку. Приклад - на рис. 4.4. між змінними існує залежність другого порядку (описується квадратним рівнянням), тоді як коефіцієнт кореляції буде близьким до нуля. Тому для виявлення складних залежностей між змінними використовують інші статистичні методи, зокрема, регресійний аналіз.

Рис. 4.4 Приклад нелінійного зв'язку між змінними

Часткова кореляція

Для того щоб вплив кореляційного зв'язку між двома змінними «очистити» від можливого впливу третьої, введене поняття часткової кореляції. За нею коефіцієнт кореляції між двома змінними X і Z визначається за формулою:

(4.5)

де r₁₂, r₁₃ і r₂₃ - коефіцієнти парної кореляції між змінними X і Y, X і Z, Y і X відповідно.

При використанні часткового коефіцієнта кореляції необхідно пам'ятати:

· взаємовпливаючих змінних може бути не три, а скільки завгодно;

· ви можете не знати про всі взаємовпливаючі змінні.

Рангова кореляція є аналогом парної кореляції для тих випадків, коли величини, наявність зв'язку між якими потрібно перевірити, наведені не в шкалі відношень, а в який-небудь іншій. Найбільше часто така ситуація виникає, якщо ми маємо справу із суб'єктивними оцінками об'єктивних явищ, які не можна виміряти, тобто з експертними оцінками. Крім того, рангова кореляція використовується також у випадках, коли закон розподілу досліджуваних змінних не є гаусовським (нормальним).

Коефіцієнти кореляції називаються ранговими, тому що перед обчисленням значення змінних перетворюють у ранги. Для цього наявні значення змінних розміщують у ранжированому (впорядкованому за величиною) ряді (значення у вихідному стані можуть бути таким проранжированим рядом). Потім кожному значенню присвоюється ранг від 1 до N, де N - кількість аналізованих об'єктів. У тому випадку якщо кілька елементів мають той самий ранг, то кожному з них присвоєються середнє від займаних ними місць.

Допущення:

· усі спостереження взаємно незалежні;

· усі значення спостережень витягнуті з однієї і тієї двовимірної генеральної сукупності, тобто X і Y однаково розподілені.

Існує кілька різних способів обчислення коефіцієнтів рангової кореляції. Найбільше часто використовують коефіцієнт кореляції Спірмена (r, іноді позначається r_s) і коефіцієнт Кендалла (τ).

Коефіцієнт кореляції Спірмена обчислюється за формулою 4.6:

 

(4.6)

 

де R_1i і R_2i - ранги i-го об'єкта для кожної з порівнюваних змінних. Значення r не залежить від способу упорядкування рангів.

Очевидно, що цей коефіцієнт є повним аналогом коефіцієнта парної кореляції - після перетворення його можна записати у такому вигляді:

 

(4.7)

За наявності збіжних значень (зв'язків) знаменник зменшується на величину (формула 5.7):

(4.8)

де L₁ і L₂ - кількість зв'язків у T_1i; T_2J - розміри зв'язків (кількість елементів у них).

Коефіцієнт кореляції Кендалла обчислюється за формулою 5.8:

(4.9)

де п - кількість спостережень; Q - число неузгоджених пар (Х_jУ_j) і (X_i,Y_i) для всіх комбінацій i і j. Пари називаються неузгодженими, якщо для них виконується така умова:

 

sign(X_j - Y_j)sign(X_i - Y_i) = -1, (4.10)

 

де sign - означає "знак".

Ця функція набуває значення +1 для позитивного числа, а - 1 – для негативного. Іншими словами, наведена умова означає, що збільшення X приводить до зменшення Y і навпаки. Для перевірки значущості коефіцієнта існують спеціальні таблиці.

Питання для самоконтролю

1.Дайте характеристику аналітичним методамдослідження

2. У чому особливість застосування методу формалізації?

3. Коли доцільно застосовувати математичне моделювання?

4. Яка мета застосування ймовірнісно-статистичних методів дослідження

Основна література

1. Базилевич В. Д. Інтелектуальна власність: [підручник]/ В. Д. Базилевич. – К.: Знання, 2006. – 431 с.

2. Кубах А. І. Право інтелектуальної власності: [навч. посіб.] / А. І. Кубах. – Харків:

3. Право інтелектуальної власності: академ. курс: [підручник для студентів вищ. навч. закладів] / [О. А. Підопригора, О. Б. Бутнк-Сіверський, В. С. Дроб’язко та ін.]; за ред. О. А. Підопригори, [2-ге вид., переробл. та допов.]. – К.: Концерн „Видавничий Дім «ІН Юре», 2004. – 672 с.

4. Закон України «Про авторське право і суміжні права»: закон України від 23.12.93 // Відомості Верховної Ради України. – 1994.- № 13. – Ст.64. 5. Закон України Про охорону прав на промислові зразки: від 23.12.93 N 3770-XII (3770-12) // Відомості Верховної Ради України – 1994. – № 7. – Ст. 34. 6. Закон України «Про охорону прав на сорти рослин» від 21.04.93 N 3117-XII (3117-12). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: zakon1.rada.gov.ua. 7. Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 07.06.96 N 237/96-ВР. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua 8. Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 20.11.2012 N 5492-VI (5492-17). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua

9. Наказ МОН України «Про затвердження Правил складання та подання заявки на промисловий зразок»№ 110 від 18.02.2002 р. [Електронний ресурс]: наказ МОН України № 110 від 18.02.2002 р. – Режим доступу: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0226-02.

10. Наказ МОН України «Про затвердження Правил складання та подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг» № 110 від 18.02.2002 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0811-11.

11. Черевко Г. В. Інтелектуальна власність: [навч. посіб.] / Г. В Черевко. – К.: Знання, 2008. – 412 с.

12. Чухно А. А. Інституціонально-інформаційна економіка: [підручник] / А. А. Чухно, П. І. Юхименко, П. М. Леоненко. – К.: Знання, 2010. – 687 с.

13. Абрамов В. І. Методологія системного підходу та наукових досліджень: [навч.–метод. посіб. для самост. вивч. дисц.] / В. І.Абрамов, В. Х. Арутюнов. – К.: КНЕУ, 2009. – 178 с.

14. Білуха М. Т. Методологія наукових досліджень: підруч. / М. Т. Білуха. – К.: АБУ, 2009. – 480с.

15. Крушельницька О. В. Методологія і організація наукових досліджень: [наук. посіб.] / Крушельницька О. В. – К.: Кондор, 2009. – 192с.

16. Кустовська О. В. Методологія системного підходу та наукових досліджень: курс лекцій / О. В.Кустовська. – Тернопіль: Економічна думка, 2009. – 124 с.

17. Мочерний С. В. Методологія економічного дослідження / С. В. Мочерний. – 2-ге вид., перероб. і доп.– К.: КНЕУ, 2007. – 390с.

18. Основи наукових досліджень: навч. посібник для студентів економічних спеціальностей / За ред. В. С. Марцина. – Л.: Ромус-Поліграф, 2006 – 128 с.

19. Рекомендації із добросовісної практики наукових публікацій // Морфологія. – 2010, Т. І. – №3. – 101-105.

20. Стеченко Д. М. Методологія наукових досліджень: підруч. / Д. М.Стеченко, О. С. Чмир. – К.: Знання, 2009. – 309 с.

21. Черній A. M. Дисертація як кваліфікаційна наукова праця: посіб. / A. M. Черній. – 2-ге видання. – К.: Арістей, 2005. – 232 с.

22. Шейко В. М., Кушнаренко Н. М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: підруч. / В. М. Шейко, Н. М. Кушнаренко. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання –Прес, 2007. – 296с.

 

Додаткова література

1. Будко В. В. Философия науки: учеб. пособ. / В. В. Будко. – Харьков: Консум, 2009. – 268 с.

2. Полохало В. І. Біла книга. Інтелектуальна власність в інноваційній економіці України. / В. І. Полохало. – К.: Парламентське видавництво, 2008. – 448 с.

3. Рекомендації із добросовісної практики наукових публікацій // Морфологія. – 2010, Т. І. – №3. – 101-105.

4. Річний звіт 2009 департаменту інтелектуальної власності: офіційне видання департаменту інтелектуальної власності [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.sdip.gov.ua

5. Тарасевич В. М. Про філософію і методологію фундаментальної економічної науки / В. М. Тарасович // Вопросы экономики. – 2007. – № 5. – С.100-108.

 

 

Навчально-методичне видання

 

Лялюк Алла Миколаївна

 

Алла Лялюк

 

МЕТОДОЛОГІЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЗАХИСТ ІІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

 

Методичні вказівки до самостійної роботи

 

Луцьк 2015

 

УД К339.138 (075.8)

ББК 65 –32 я73

Л - 25

 

Рекомендовано до друку науково-методичною радою Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки (протокол № від).

 

 

Рецензенти: Черчик Л. М., доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри менеджменту Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки;

Кривов’язюк І. В., кандидат економічних наук, професор кафедри економіки і підприємництва Луцького національного технічного університету;

 

Лялюк А. М.

Л-25 Мет