Загальна кримінально-правова характеристика злочину, передбаченого статтею 175 КК України.

Об'єктом злочину, передбаченого статтею 175 КК України є конституційне право людини на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, і на своєчасне її отримання, а також право на соціальний захист, у тому числі право на отримання стипендії, пенсії та інших видів соціальних виплат. Цим конституційним правам людини кореспондує обов’язок відповідних суб’єктів (зокрема, держави) щодо виплати відповідних грошових коштів.

О б'єктивна сторона складу цього злочину виражається у безпідставній невиплаті заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат громадянам більше ніж за один місяць.

Під невиплатою заробітної плати та інших виплат слід розуміти неповну або несвоєчасну виплату громадянам зазначених виплат.

Законом України «Про оплату праці» (частина 3 статті 15) передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку; всі інші платежі підприємство здійснює після виконання зобов’язань щодо оплати праці. У частині 5 статті 24 цього Закону зазначено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговість.

Разом із цим, необхідно враховувати, що невиплата заробітної плати та інших виплат утворює склад злочину, передбаченого статтею 175 КК України, якщо вона: 1) є безпідставною; 2) має місце протягом певного строку (більше ніж за один місяць).

Поняття «безпідставність» є оціночним, тому його застосування у практиці проведення дослідчих перевірок та досудового слідства у кримінальних справах даної категорії неоднозначне.

Безпідставною зазначена невиплата вважатиметься тоді, коли вона має місце, незважаючи на наявність законних підстав для виплати громадянам заробітної плати та інших виплат. Так, не буде складу цього злочину, якщо зазначені виплати не здійснюються на законних підставах (наприклад, невиплата частини заробітної плати в результаті відрахування із неї для покриття заборгованості працівника підприємству, установі, організації, на якому він працює) або їх невиплата зумовлена об’єктивними причинами (наприклад, неповним бюджетним фінансуванням, відсутністю необхідних для виплат коштів на рахунках підприємства, установи, організації тощо).

Склад злочину, передбачений статтею 175 КК України, має місце лише у разі невиплати заробітної плати та інших виплат більше ніж за один місяць.

Зазначення у законі саме такого терміну свідчить не лише про те, що невиплата, наприклад, заробітної плати чи пенсії за один місяць не є кримінально караною (за такі дії може наставати адміністративна відповідальність, передбачена статтею 41 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці), а й про те, що вона може стосуватися лише тих виплат громадянам, які мають регулярний характер.

Таким чином, склад цього злочину буде відсутній, якщо невиплата стосується одноразової (за винятком тієї, що входить у структуру заробітної плати) виплати громадянам. За наявності підстав, зокрема, при заподіянні істотної шкоди, такі дії можуть розцінюватись як зловживання владою чи службовим становищем або інший злочин.

Для визначення цієї ознаки необхідно з'ясувати існуючі за законом чи іншим нормативно-правовим актом строки та періодичність тієї чи іншої виплати. У статті 115 КЗпП передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів. У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Виплата пенсій за відомостями здійснюється – з 2 по 20 число кожного місяця в операційних касах поштамтів, вузлів, відділень зв’язку, банків та з доставкою додому. У разі потреби, за узгодженням органів зв’язку, соціального захисту населення і органів пенсійного фонду, строки виплати пенсії та складання звітності можуть змінюватися, але при цьому виплата пенсій має бути здійснена щомісяця у строк не пізніше 25 числа місяця, за який вона виплачується, виключно у грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України. Виплата пенсій здійснюється за графіками, які складаються підприємствами поштового зв’язку на підставі виплатних (розрахункових) документів органів соціального захисту населення і узгоджуються з органами соціального захисту населення і пенсійного фонду. Згідно з графіком кожному одержувачу встановлюється дата виплати, яка повідомляється йому при першій виплаті пенсії.

Відповідно до вимог статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх належних сум провадиться в день звільнення.

Держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, регулювання фондів оплати праці працівників підприємств-монополістів згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, а також шляхом оподаткування доходів працівників. Умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Законом України «Про оплату праці» (стаття 1) визначено, що заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним органом виплачує працівникові за виконану ним роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, службові обов’язки).

Структурно заробітна плата складається з основної (встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців) та додаткової (встановлюється за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці і включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій) заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат (виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які здійснюються понад встановлені зазначеними актами норми).

Склад злочину, передбаченого статті 175 КК України, утворює невиплата заробітної плати як у грошовому виразі, так і в іншій передбаченій законом формі.

Згідно з вимогами статті 4 Закону України «Про оплату праці» джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності. Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел. Об'єднання громадян оплачують працю найманих працівників з коштів, які формуються згідно з їх статутами.

Організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на державному рівні; галузевих, регіональних угод; колективних договорів; трудових договорів.

Суб'єктами організації оплати праці є: органи державної влади та місцевого самоврядування; власники, об'єднання власників або їх представницькі органи; професійні спілки, об'єднання професійних спілок або їх представницькі органи; працівники.

Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів в межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Відповідно до чинного законодавствам про оплату праці, заробітна плата працівників підприємств на території України виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг на території нашої держав.

Виплата заробітної плати у формі боргових зобов’язань і розписок або у будь-якій іншій формі забороняється. Разом із цим, заробітна плата може виплачуватися банківським чеками. Окрім того, колективним договором, як виняток, може бути передбачено часткову виплату заробітної плати натурою (при чому, за цінами, не нижче собівартості) в тих галузях або за тими професіями, де така виплата, що еквівалентна за вартістю оплаті праці у грошовому виразі, є звичайною або бажаною для працівників, за винятком товарів, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пенсія – це форма соціального забезпечення, яке встановлюється для непрацездатних, а за настання передбачених законом умов і для інших категорій громадян та гарантує їм право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання. Відповідно до законодавства України пенсії поділяються на трудові (за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років) та соціальні (наприклад, за особливі заслуги). Відповідальність за статтею 175 КК України настає за невиплату будь-якої встановленої громадянинові відповідно до закону пенсії.

Стипендія – вид соціальної виплати (допомоги), який встановлюється студентам, слухачам, учням навчальних закладів, а також деяким іншим категоріям громадян з метою матеріального забезпечення їх соціального захисту (учасникам бойових дій, особам, які мають особливі заслуги перед Вітчизною, найбільш талановитим молодим ученим, найбільш обдарованим молодим митцям, видатним діячам науки, освіти та культури, талановитим перспективним спортсменам, чемпіонам Олімпійських та Параолімпійських ігор, стипендій імені Тараса Шевченка учням середніх загальноосвітніх навчальних закладів тощо). Склад злочину, передбаченого статтею 175 КК України, утворює невиплата будь-якої встановленої відповідно до закону стипендії, у тому числі іменної, державної довічної та іншої стипендії, що встановлюються відповідно до закону для певних категорій громадян.

Інша, встановлена законом виплата, - це інша, крім заробітної плати, стипендії, пенсії, установлена законом виплата громадянам, яка здійснюється на регулярній основі (щомісячно). Це, зокрема: грошове утримання військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, довічне грошове утримання судді, певні види державної соціальної допомоги (наприклад, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, допомога малозабезпеченим сім'ям з дітьми), доплати і компенсації, які здійснюються відповідно до законодавства про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Злочин, передбачений статтею 175 КК України вважається закінченим з моменту, коли сплив останній строк виплати заробітної плати, стипендії, пенсії, іншої установленої законом виплати громадянам і її невиплата становить більше ніж за один місяць.

Так, при невиплаті заробітної плати цей злочин вважатиметься закінченим з моменту настання дня, наступного за тим, у який мало бути виплачено першу частину заробітної плати за другий місяць. При невиплаті пенсії – з моменту настання дня, наступного за днем, який був останнім за строками виплати пенсії за другий місяць.

Мають місце випадки, коли заробітну плату безпідставно виплачують не в повному обсязі, тобто частково з подальшою тривалою затримкою виплати іншої частини. В таких випадках, за умови, що загальна сума заборгованості із зарплати перевищує повну місячну зарплату, в діях керівника підприємства буде склад злочину, передбачений статтею 175 КК України.

Суб'єкт злочину, передбаченого статтею 175 КК України, є спеціальним. Ним може бути лише керівник підприємства, установи або організації незалежно від форми власності.

Суб'єктом цього злочину може бути також особа, яка фактично виконує обов'язки керівника на законних підставах.

Інші службові особи підприємств, установ, організацій, а так само приватні особи можуть нести кримінальну відповідальність за цією статтею лише як співучасники (організатори, підбурювачі, пособники). Громадянин-підприємець, який використовує найману працю і не виплачує найманим працівникам заробітну плату, не може визнаватися суб'єктом злочину, передбаченого статтею 175 КК України. Це стосується також й фізичних осіб – засновників підприємств, які не є їх керівниками. За наявності відповідних підстав такого роду їхні дії можуть утворювати склад самоправства чи іншого складу злочину.

Суб'єктивна сторона даного злочину характеризується тільки прямим умислом.

При проведенні досудового слідства у кримінальних справах даної категорії мають місце непоодинокі випадки, коли працівників підприємств, установ, організацій, яким не виплачували заробітну плату, не визнають потерпілими: таких осіб допитують як свідків або їхні інтереси представляють представники профспілкових органів. Така ситуація склалась унаслідок того, що керівників підприємств притягують до кримінальної відповідальності за невиплату заробітної плати всьому трудовому колективу або значній його частині, а визнання потерпілими великої кількості осіб значно ускладнює та затягує розслідування справи, і слідчі свідомо намагаються уникнути цього, не визнаючи потерпілими осіб, яким не виплачено заробітну плату, хоча в таких випадках порушуються їх права.

Разом з цим, враховуючи, що об’єктом злочину, передбаченого статтею 175 КК України, є конституційне право людини на заробітну плату, то відповідно до вимог статті 49 КПК України конкретні особи, яким таким злочином заподіяно шкоду, в обов’язковому порядку мають визнаватися потерпілими.

Необхідно мати на увазі, що під час досудового слідства з процесуальної точки зору є допустимою участь представників потерпілих, повноваження яких підтверджено відповідними документами, наприклад, рішенням зборів трудового колективу, членам якого не виплачено заробітну плату, про надання певній особі (особам) права представляти їх інтереси як потерпілих у конкретній кримінальній справі.

Кваліфікуючою ознакою даного злочину є вчинення описаного у частині 1 статті 175 КК України діяння в результаті нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії та інших установлених законом виплат.

Нецільовим слід визнавати використання зазначених коштів на будь-які заходи, не пов’язані і їх виплатою як заробітної плати, стипендії, пенсії та інших установлених законом виплат (наприклад, для придбання сировини, обладнання, техніки, різних товарів, оплату оренди, послуг, на будівництво чи ремонт приміщення тощо). Вказану невиплату слід визнавати також такою, що сталася внаслідок нецільового використання зазначених коштів, якщо вона мала місце в результаті порушення вимог законодавства, відповідно до якого оплата праці працівників підприємств та організацій, у тому числі тих, що знаходяться на госпрозрахунку й отримують дотації з бюджету, здійснюється в першочерговому порядку після сплати обов’язкових платежів. Якщо нецільове використання даних коштів пов’язане із вчиненням іншого злочину (наприклад, викраденням майна, зловживанням владою чи службовим становищем, службовим підробленням), вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів.

Якщо предметом зазначеного нецільового використання були бюджетні кошти, вчинене діяння утворює ідеальну сукупність злочинів і потребує кваліфікації за частиною 2 статті 175 КК України і відповідною частиною статті 210 КК України.