Основні еволюційні події мезозойської ери

Протягом мезозойської ери (248-65 млн років тому) в наземних біотах панували голонасінні та вищі спорові рослини, плазуни та комахи, у водоймах – різноманітні водорості, ракоподібні, молюски, хрящові та кісткові риби, водні плазуни. За цей час виникли покритонасінні, птахи та ссавці.

Тріасовий період мезозойської ери. Перший період мезозою – тріасовий – закінчився 206 млн років тому. Його кліматичні умови нагадували пермський; продовжувала існувати Пангея, яка простягалась від північного до південного полюсів. В морях з'явилися коралові поліпи, близькі за будовою до сучасних, та морські їжаки; відомі різноманітні двостулкові молюски-фільтратори, серед яких устриці; мешкає багато амонітів та інших головоногих молюсків; триває зростання різноманітності хрящових і кісткових риб, які заселяють, крім прісних, і солоні водойми.

Існували різноманітні лісові та відкриті степові, пустельні екосистеми. Основу рослинних угруповань складали голонасінні – різноманітні види гінкгових, саговників, бенетитів, хвойних (зокрема, з родин араукарієвих і тисових) та вищі спорові – папороті, хвощі, плауни. Із цього періоду відомі представники усіх сучасних та кількох вимерлих рядів комах. Виникають два ряди наземних плазунів, відомих під загальною назвою динозаври. Це були тварини середніх і великих (від одного до 30 м завдовжки) розмірів. Вони мешкали на суходолі, пересуваючись на чотирьох або на двох задніх кінцівках, спрямованих вниз на відміну від сучасних плазунів. Серед них були рослиноїдні, комахоїдні та хижі тварини. Деякі навіть були здатні до ширяючого польоту. Також були досить різноманітні звірозубі плазуни. Від незначних за розмірами комахоїдних звірозубих у другій половині періоду виникли перші ссавці. Це були невеличкі (5 -15 см завдовжки), вкриті шерстю звірки, що зовні нагадували сучасних землерийок і живились комахами. Невідомо, чи вони народжували живих малят, чи були яйцекладними, як сучасні першозвірі.

Із середини тріасового періоду відомі перші черепахи та крокодили. На відміну від сучасних, тріасові крокодили були дуже рухливими наземними хижаками з видовженими, пристосованими до бігу кінцівками і лише в кінці періоду опанували водне середовище.

Тріасовий період закінчився біоценотичною кризою, спричиненою розпадом Пангеї на кілька менших континентів і пов'язаним із цим загальним потеплінням клімату, що супроводжувалось вимиранням багатьох груп (первісні земноводні, звірозубі та ін.).

Юрський період мезозойської ери. Юрський період (206 -144 млн. років тому) характеризувався переважно помірним кліматом; у цей час існувало багато мілководних морів. Це був період високої вулканічної активності. У морях існували коралові рифи та острови. Великі площі суходолу були зайняті вологими лісами, у яких з’явились нові родини хвойних – кипарисові та соснові.

Із цього часу відомі одноклітинні діатомові водорості, вкриті панциром із SiO₂. Вони утворили особливі осадові породи – діатоміти. У морях дуже поширились головоногі молюски, що загалом нагадували кальмарів, однак мали зовнішню пряму черепашку - белемніти. також існували справжні кальмари та каракатиці.

Для юрського періоду характерне опанування плазунами повітряного і морського середовищ. Відомі рибоїдні морські черепахи. Крокодили стають водяними тваринами; крім прісних водойм, вони освоюють і солоні, причому деякі морські види досягали 15 м завдовжки. Досягають розвитку кілька рядів морських плазунів, із яких найвідоміші плезіозаври та іхтіозаври. Обидві ці групи виникли ще в тріасовому періоді, але досягли розквіту саме в юрський період. Плезіозаври були від 2 до 20 м завдовжки із дуже довгою шиєю (число шийних хребців наближалось до 80), голова інколи досягала 3 м завдовжки, а рот був озброєний гострими зубами. Тулуб досить короткий, діжкоподібний, передні і задні кінцівки перетворені на ласти. Хвіст видовжений, не перетворений на плавець. Ці тварини займали адаптивну зону сучасних ластоногих ссавців; живились рибою, молюсками і розмножувались на суходолі.

Птерозаври, або літаючі ящери, мали, подібно до сучасних птахів, порожнисті кістки, кіль грудини, полегшений череп; на щелепах були дрібні зуби або рогові чохли (подібно до дзьоба птахів). Як у сучасних кажанів, крила птерозаврів становили собою шкірясту перетинку, що тяглася від передніх кінцівок до задніх ніг. Ця перетинка трималась на дуже подовженому п’ятому пальці (мізинці) передніх кінцівок; інші пальці передніх кінцівок були добре розвинені та слугували для чіпляння до твердих поверхонь, утримання здобичі.

Динозаври юрського періоду були дуже різноманітні. На чотирьох кінцівках пересувались переважно рослиноїдні види, з яких деякі 20-30-метрові гіганти мали масивний тулуб, видовжені шию та хвіст; важили вони по кілька десятків тонн. Це були найбільші наземні тварини за всю історію Землі. На території сучасної Північної Америки мешкав химерний стегозавр завдовжки 10 м. Багато динозаврів юрського періоду пересувались на задніх кінцівках, а передні були вкорочені. Серед них траплялись і невеличкі тварини масою не більше ніж 1-2 кг, і хижаки до 12 м завдовжки.

Деякі види мешкали в помірних широтах і, ймовірно, були теплокровними, про що свідчить покрив з пір'я, наприклад археоптерикс. Протягом періоду продовжувалась еволюція ссавців, які належали до чотирьох нині вимерлих видів. Усі вони були дрібними тваринами.

У другій половині періоду з'явилися близькі до сучасних безхвості та хвостаті земноводні, близькі до сучасних. Наприкінці юрського періоду відбулось різке підвищення рівня Світового океану, що спричинило потепління клімату і біосферну кризу, внаслідок якої сформувались екосистеми наступного крейдяного періоду.

Крейдяний період мезозойської ери. Крейдяний період (137-65 млн років тому) названий так тому, що завдяки діяльності морських одноклітинних водоростей – гаптофітів виникли поклади крейди. На початку періоду суперматерик Гондвана розпався на частини. На південь від екватора утворились окремі континенти Південна Америка, Африка, Індія, Австралія та Антарктида. на кінець періоду площа моря ще збільшилась, а всі континенти розійшлися один від одного на значні відстані; в загальних рисах сформувались акваторії Тихого, Атлантичного, Індійського та Північного Льодовитого океанів.

У першій половині періоду у складі наземної флори домінували голонасінні – саговники, гінкгові, бенетити, хвойні, а також папороті. Значної видової різноманітності досягли безхвості птеродактилі, розміри яких коливались від 10 см до 12 м у розмаху крил. На суходолі продовжували панувати динозаври, деякі з них мали дуже химерний вигляд. Досить різноманітні ссавці переважно належали до тих самих рядів, що й в юрський період. Із цього часу відомі рештки перших яйцекладних ссавців.

У середині крейдяного періоду відбулася біосферна криза, зумовлена не змінами клімату, а біогенним фактором — появою покритонасінних рослин. Це були дерев’янисті комахозапильні рослини (магнолії, лаври). Основними ароморфозами, що дозволили їм потіснити голонасінні, були подвійне запліднення, запилення комахами та формування плодів.

У другій половині крейдяного періоду формуються нові біогеоценози, основу яких складали дерев’янисті комахозапильні покритонасінні рослини (магнолії, лаври), а пізніше – і вітрозапильні (дуби, буки, берези) покритонасінні рослини. Відбулася бурхлива спряжена еволюція квіткових рослин і комах-запилювачів: виникають бджоли, денні метелики, справжні мухи.

З другої половини крейдяного періоду відомі як сумчасті, так і плацентарні ссавці, останні досягли значної видової різноманітності та були представлені комахоїдними, рукокрилими, приматами (напівмавпи) та кількома викопними рядами. Ссавці того часу мали різноманітні розміри - від 5-10 см до 5-6 м завдовжки; серед них були травоїдні, комахоїдні та хижі форми.

У цей час з'являються птахи, які співіснували з іншими літаючими хребетними - птерозаврами та рукокрилими. Представники підкласу зубатих птахів відрізнялись від сучасних лише наявністю дрібних зубів на щелепах. Кілегруді птахи з роговим дзьобом (предки сучасних буревісників, куликів та мартинів) другої половини періоду також були пов’язані з водоймами.

Частина динозаврів пристосувалась до нових умов і досягла значної видової різноманітності. Більшість хижих суходільних динозаврів пересувалась на задніх кінцівках, а передні були помітно зменшені та слугували для утримання здобичі. Страусоподібні динозаври пропорціями та розмірами тіла нагадували страусів. Вони мали порожнисті кістки та дзьоб, однак хвіст у них був довгий, складався з багатьох хребців. Це були мешканці пустельних рівнин, пристосовані до швидкого бігу. Рослиноїдні динозаври також були дуже різноманітні; серед них були двоногі, що живились кронами дерев, та чотириногі, які надавали перевагу трав’янистій рослинності. У цей час у морях мешкали величезні черепахи, у деяких з яких панцир досягав 4м завдовжки. Особлива група лускатих плазунів (мозазаври), близьких за будовою до сучасних варанів, була поширена в морях кінця періоду. Завдовжки ці хижаки були від 3 до 21 м, плавали за допомогою двох пар ластоподібних кінцівок і видовженого хвостового плавця. На щелепах мали багато гострих зубів.

Наприкінці крейдяного періоду відбулася ще одна біосферна криза внаслідок зрушення та подальшого опускання материків. Клімат став дуже вологим, що призвело до зникнення біоценозів посушливих та середньо зволожених ландшафтів. На суходолі це спричинило вимирання багатьох груп комах, зубатих птахів, динозаврів, птерозаврів, кількох рядів ссавців. Ці зміни підготували умови для утворення кайнозойських біот.