Утворення Королівства сербів, хорватів і словенців.

За світової війни відбулося згуртування політичних центрів південнослов’янських народів. Ініціативу в створенні єдиної південнослов’янської держави намагалася взяти на себе Сербія.

Центри об’єднавчого процесу Югославії:

1. Південнослов’янський національний комітет (слов’янські народи, що входили до Австро-Угорщини).

2. Південнослов’янський об’єднавчий комітет (на чолі з А. Трумбичем, діяв у Лондоні).

3. Емігрантський сербський уряд (на чолі з Пашичем).

4. Чорногорський комітет національного об’єднання.

20 червня 1917 р. – Корфська декларація:

ü об’єднання після Першої світової війни Сербії і південнослов’янських земель Австро-Угорщини в незалежну державу під егідою династії Карагеоргієвичів.

ü До складу держави повинні були ввійти Чорногорія, Хорватія, Словенія, Боснія, Герцеговина.

ü Главою держави передбачалося обрати представника сербської династії Карагеоргієвичів, а саму державу назвати Королівством сербів, хорватів і словенців.

1 грудня 1918 р. – утворення Королівства сербів, хорватів і словенців на чолі з Олександром Карагеоргієвичем. Нова держава проголошувалася парламентською монархією.

У політичному житті країни відразу ж виникли серйозні проблеми, пов’язані з прагненням сербської влади встановити гегемонію в Королівстві.

 

Території, які увійшли до складу КСХС:

· Сербія;

· Словенія;

· Хорватія;

· Боснія і Герцеговина;

· Частина Македонії;

· Чорногорія;

· Далмація;

· Воєводина

 

Питання для самоконтролю:

1. Назвіть причини революцій 1918 – 1919 рр. в країнах Східної та Центральної Європи.

2. Які політичні сили боролись за владу у Польщі?

3. Яка частина Чехословаччини була економічно розвинутою?

4. Хто став першим президентом незалежної Чехословаччини?

5. На боці якого блоку брала участь у Першій світовій війні Румунія?

6. Як розвивалась економіка Румунії у 20-х рр.?

Тема 5. Особливості соціально-економічного та політичного розвитку східноєвропейських держав у 30- х рр. ХХ ст.

1. Режим „санації” у Польщі. Ю. Пілсудський.

2. Внутрішня і зовнішня політика Чехословаччини в 30-х рр. Судетська проблема.

3. Режим М. Хорті в Угорщині, його внутрішня і зовнішня політика.

4. Внутрішня і зовнішня політика. Диктатура Й. Антонеску.

5. Політичний розвиток Болгарії в 20 – 30-х рр.

6. Економічний і політичний розвиток Югославії у 20 – 30-х рр.

Рекомендована література: 1,8,9.

 

1. Режим „санації” у Польщі. Ю. Пілсудський.

Передумови державного перевороту в Польщі в 1926 р.:

1. Часта зміна урядів правих і центристських партій. Політична нестабільність в країні. Відсутність, на думку прихильників Пілсудського, сильної влади.

2. Загострення соціально-економічних проблем в країні. Зростання безробіття, скорочення зарплат і пенсій, посилення антиурядових настроїв. Активізація на цьому тлі сил, що підтримували Пілсудського, вбачаючи в ньому рятівника держави.

3. Прихильники Пілсудського наполегливо вимагали введення надзвичайного стану в країні і приходу до влади їхнього кумира.

12 травня 1926 р. – війська, якими командували віддані Пілсудському офіцери почали похід на Варшаву. Проти уряду також виступили робітники. 14 травня страйк став загальним.

Як Пілсудський, так і уряд не прагнули перетворити конфлікт у громадянську війну. 14 травня уряд і президент пішли у відставку. Новим главою уряду було обрано К. Бартеля. Самого ж Пілсудського було обрано Президентом, але він демонстративно відмовився прийняти цей вибір, обійнявши посаду військового міністра і головного інспектора армії. Президентом став професор Львівського політехнічного інституту І. Мосцицький.

Пілсудський фактично мав необмежений контроль над партією і країною, над армією. Він керував внутрішньою і зовнішньою політикою держави.

„Санація” – з політичної точки зору – авторитарний режим в умовах кризи парламентаризму, спрямований на консолідацію нації, суспільства і держави шляхом досягнення балансу інтересів.

Прихід Пілсудського до влади збігся з частковою стабілізацією польської економіки, чому сприяли як поліпшення економічної ситуації в Європі, так і загальний страйк англійських шахтарів, який призвів до збільшення попиту на польське вугілля на європейських ринках.

Стабілізація була досягнута за допомогою іноземного капіталу. У 1926 – 1929 р. було створено 105 нових картелів. Підвищення рівня промислового виробництва призвело до значного скорочення безробіття. Поліпшення економічної ситуації сприяло послабленню соціальних конфліктів. Але економічна криза 1929 – 1933 рр. знову посилила економічні проблеми в країні.

1928 р. – були проведені перші з 1926 р. вибори до Сейму. Був створений так званий Безпартійний блок співробітництва з урядом. Але більшість виборців віддали свої голоси партіям, які були в опозиції до режиму „санації”.

1930 р. – на наступних виборах Пілсудський взяв переконливий реванш. Його прихильники одержали 55% мандатів. Пілсудський знову очолив уряд, залишивши за собою посади військового міністра і головного інспектора армії.

1935 р. була прийнята нова конституція Польщі, що зміцнила авторитарний режим.

 

Внутрішня і зовнішня політика Чехословаччини в 30-х рр.

Судетська проблема.

Провідна роль у політичному житті країни належала центристським і лівоцентристським партіям, які об’єднувалися навколо президента Масарика.

Чехословаччина успадкувала 4/5 промислового потенціалу імперії Габсбургів, стала однією з найбільш економічно розвинутих країн Європи. Чеському капіталу вдалося завоювати багато ринків, особливо в Центральній Європі, де раніше провідні позиції належали німецькому капіталу.

У Словаччині і Закарпатті переважав аграрний сектор, а життєвий рівень був значно нижчим, ніж у Чехії.

Лідером чехословацької економіки були заводи „Шкода”, де випускали автомобілі, авіамотори, літаки. Країна займала провідні позиції в світі з експорту взуття, бавовняних тканин, цукру, виробів зі скла. Криза 1929 – 1933 рр. спричинила в Чехословаччині складне становище.

Судетська проблема.

Серед національних меншин у найбільш привілейованому становищі були німці, які проживали переважно в Судетській області. Після приходу до влади і Німеччині Адольфа Гітлера в Судетській області було створено пронацистську Судето-німецьку партію на чолі з К. Генляйном, яка стала на шлях приєднання до „третього рейху”.

Травень 1935 р. – на парламентських виборах Судето-німецька партія виборола 44 місця з 300 і стала другою за представництвом парламентською фракцією.

У квітні 1933 р. Генляйн, дотримуючись вказівок Гітлера, зажадав розширення автономії для Судетської області. Празький уряд не зміг взяти ситуацію під свій контроль.

У вересні 1938 р. судетські німці оголосили про свій розрив з урядом Чехословаччини, але заколот був придушений.

15 вересня 1938 р. Гітлер вперше відкрито заявив про наміри анексувати Судетську область.

Великобританія і Франція пропонували уряду Чехословаччини погодитися з вимогами Німеччини, щоб уникнути війни, але чехи ці пропозиції відкинули.

29 – 30 вересня 1938 р. у Мюнхені відбулася конференція глав урядів Франції, Великобританії, Італії та Німеччини. Представників Чехословаччини навіть е запросили. В результаті конференції Чехословаччини втратила Судетську область (Німеччина), Тешинську область (Польща), частину Словаччини і Закарпаття (Угорщина).

 

Режим М. Хорті в Угорщині, його внутрішня і зовнішня політика.

14 листопада 1919 р. у Будапешт вступили угорські війська адмірала М. Горті. Він учинив криваву розправу над учасниками соціалістичної революції. У січні 1920 р. Горті проголосив себе регентом держави з дуже широкими повноваженнями.

1 березня 1920 р. Національні збори Угорщини ухвалили відповідну постанову і рішення про відновлення монархії в країні. Ставши главою держави, Горті зберіг за собою посаду головнокомандувача армії, але його основними функціями стали представництво країни на міжнародній арені, призначення і прийом послів. Він здобув право на оголошення війни і укладення миру без згоди уряду і парламенту.

Внутрішня політика.

ü Розрив з Австрією звільнив промисловість від сильного конкурента, що призвело до значного зростання текстильної промисловості.

ü Почала швидко розвиватися важка промисловість, в тому числі машинобудування. У 1927 р. промислове виробництво Угорщини наблизилося до довоєнного рівня.

ü Аграрна реформа. У великих поміщиків було вилучено за викуп і продано близько 10% землі. Землю придбали 230 тис. селян, причому перевага надавалася особам, які активно підтримували хортистський режим.

Зовнішня політика.

ü Режим Горті домагався перегляду Тріанонського договору і пом’якшення репарацій.

ü У квітні 1927 р. між Угорщиною та Італією був укладений договір про дружбу спрямований проти країн Малої Антанти (Югославія, Чехословаччина, Румунія).

ü Відбувається зближення Німеччини та Угорщини.