Синтаксичного зв’язку між підметом і присудком

Складності у виборі форм роду

1) Якщо підмет виражено іменником чоловічого роду, що означає професію і в реченні стосується особи жіночої статі, то присудок може стояти як у чоловічому роді, так і в жіночому: Директор наказав. Директор наказала. 2) При підметі, вираженому іменником спільного роду, форма присудка орієнтується на стать особи, названої підметом: Нероба спав. Нероба гуляла. 3) якщо іменник є власною назвою, то рід присудка визначається родом родової назви: Нагасакі (місто) нам сподобалось. Перед нами з’явився Таїті (острів). 4) якщо підмет й іменна частина складеного іменного присудка виражаються іменниками в Н.в., то рід дієслова-зв’язки може орієнтуватися як на підмет, так і на присудок: Футбол був його єдина розвага. Футбол була його єдина розвага. !!! Але якщо іменна частина стоїть в орудному відмінку, зв’язка узгоджується з підметом: Футбол був його єдиною розвагою. !!!Коли підмет виражений займенником це, зв’язка завжди орієнтується на рід іменника присудка: Це був грім; Це була хмара; Це було сонце. 5) якщо підмет виражено абревіатурою, присудок орієнтується на граматичний рід ключового слова: ОУН (організація) вирішила... Проте деякі абревіатури, що закінчуються на приголосний і відмінюються як іменник відповідного роду, вимагають від присудка тієї ж родової форми: Неп (політика) розпочався....

 

 

1) Якщо складений підмет, виражений сполученням кількісного числівника, неозначено-кількісного числівника, кількісного іменника (більшість, решта, частина) з іменником у формі родового відмінка множини, то присудок вживається як в однині, так і в множині: П’ятеро гостей прийшло. П’ятеро гостей прийшли. 2) Якщо робиться акцент на кількості виконавців, то присудок ставиться в однині, і вся сукупність сприймається як одне ціле: Сто шістдесят делегатів узяло участь. 3) Якщо акцент робиться на назві виконавців, то присудок ставиться в множині, і кожен виконавець зберігає автономність: Семеро артистів підготували програму. 4) Якщо присудок означає активну дію живих істот, то він вживається у множині: Кілька юнаків носили цеглу; 5) Якщо присудок означає дію неживих предметів, то вживається в однині: Кілька дерев стояло поблизу. 6) Якщо до складеного підмета входить кілька однорідних членів речення – іменників, то присудок має форму множини: Багато хлопців і дівчат пішли на концерт. 7) Якщо іменна частина підмета має означення, що стоїть у множині, то й присудок, коли він постпозитивний, також вживається у множині: П’ять високих сосен росли на галявині. Препозитивний присудок може мати форму однини: На галявині росло п’ять високих сосен. 8) Якщо підмет означає часовий проміжок, то присудок вживається в однині: Минуло сім років. 9) Якщо до складеного підмета входить неозначено-кількісний числівник (багато, мало, чимало), то присудок вживається в однині: Багато людей так і не змогло потрапити на стадіон.

Складності в категорії числа

ТИРЕ МІЖ ПІДМЕТОМ І ПРИСУДКОМ

ТИРЕ СТАВИТЬСЯ
Якщо підмет та іменна частина складеного присудка виражені іменником або кількісним числівником у називному відмінку.	Океан, зачерпнутий в склянку, - просто солона вода (Г.Гордасевич). П’ять та три – вісім.
Якщо перед присудком, вираженим іменником, стоять слова це, то, це є, це значить, ось.	Письменник – це людина, яка з кожним уміє розмовляти його мовою (В.Брюгген).
Якщо обидва головні члени виражено неозначеною формою дієслова або один із них – іменником у називному відмінку.	Життя прожити – потоптати сум, Єством своїм прославити людину (А.М’ястківський)
ТИРЕ НЕ СТАВИТЬСЯ
Якщо підмет або присудок виражено особовим або питальним займенником. !!! Але між підметом, вираженим займенником, та іменним складеним присудком може ставитися тире для його смислового та інтонаційного виділення.	Це я колись назвав тебе святою, бо тільки ти воістину свята (М. Рачук). Я – пташка осіння, заклечана в іній (А. Листопад). О щастя, ти – непіднебесназірка. Ти – кожна мить прожитого життя (Н. Гнатюк).
Якщо до складу присудка входять слова як, ніби, хоч, неначе та ін. Не ставиться тире перед присудком у реченнях типу: Хата як хата; День як день. !!! Якщо є необхідність стилістично виділити присудок, то тире перед ним ставиться.	Степ весною наче килим… Степ зимою мов перлина. Біла, рівна і м’яка (О. Олесь). І світ божий як Великдень, і люди як люди(Т. Шевченко). Олив’яні хмари на дахах будинків, Ліхтарі – мов краплі ртуті в чорному гіллі (Г. Гордасевич).
Якщо перед присудком стоїть частка не !!! Для того, щоб присудок виділити спеціально, перед ним можна поставити тире.	Рік не вік. Сова соколу не пара(Н. тв.) Один син – не син, два сини – півсина, три сини – ото тільки син (Н. тв.)
Якщо присудок виражений прикметником, дієприкметником, прикметниковим займенником, прийменниковими формами іменників !!! Тире можна ставити для інтонаційного виділення присудка.	Невідоме страшне саме через те, що воно невідоме (Ю.Шовкопляс). Тут кожен камінь – мій і кожен подих - мій (Л.Первомайський).
Якщо між головними членами стоїть вставне слово, прислівник або частка.	Знання, безумовно, найцінніший скарб.

 

ДРУГОРЯДНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ

 

Другорядний член речення, що вказує на ознаку (якісну, кількісну, відносну) предмета й відповідає на запитання який? чий? котрий?, а також скіль­кох? скільком? скількома? на скількох? Світив мені вогник в житті молодому Із рідногодому, із отчого дому (І.Савич). Як же можна жити, коли мову матері забуть? (Д.Головко)

За характером синтаксичного зв’язку з означуваним словом

УЗГОДЖЕНЕ

НЕУЗГОДЖЕНЕ

О З Н А Ч Е Н Н Я

узгоджується з означуваним словом у роді, числі й відмінку

приєднується до означуваного слова зв’язком керуванняабо приля­гання

1)іменником у не­прямому відмінку з прийменником чи без нього: Я вранці голос горлиці люблю (Л.Костенко) 2)прислівником (дієприслівником): Ч итання лежачишкодить здоров’ю. Читання вголос –важлива навичка. 3)інфінітивом: Згубне прагнення ставити останні крапки(В.Брюгген). 4)займенниками його, її: І дикі іскри починають грати В їїочах … (І.Франко)   5)фразеологізмом: Майстер на всі руки 6)синтаксичним або лексичним сполученням: лекція з української мови

1) прикметником: Дзвенять, бринять співучіструни І будять в людях співчуття; Живе в них духдовічно юний, Окраса вільного життя (Г.Чупринка). Увага! Не є означеннями прикметники, що входять до лексикалізованих словосполучень: морська свинка, біле вино, Чорне море. Такі словосполучення виступають як один член речення. 2) дієприкметником: Шелестів колючий зледенілий бур’ян (В.Малик). 3) займенником, співвідносним із прикметником: В твоєволосся, моя люба, заплівся місяць кучерявий (Б.-І. Антонич). 4) порядковим числівником: То й буде ледь не восьме чудо світу (А.Мойсієнко) 5) кількісним числівником у непрямих відмінках: В Україні мальва представлена двадцятьма восьма видами (газ.)

Препозитивна стоїть перед означуваним словом

Постпозитивна стоїть після означуваного слова

Прикладка- різновид означення, що виражається іменником, узгодженим з означуваним іменником у відмін­ку й числі. Прикладка одночасно означає, характеризує й дає ін­шу, паралельну назву означуваному слову: І хто поезію-царицю посміє кинуть у в’язницю? (М.Вороний) Прикладка може відноситися до іменника, займенника, а також до інших субстантивованих частин мови. Досить часто прикладки, зокрема поширені, можуть ві­докремлюватись: Наш учитель фізики, Василь Степанович, чудово грав на гітарі

Непоширена (виражена одним словом) Не боюсь я царів-держилюдів, Хоч у них є солдати й гармати… (І.Франко)

Поширена (виражена кількома словами) Ми прочитали повість М.Коюбинського “Тіні забутих предків”.

 

 

ОСНОВНІ ПРАВИЛА РОЗРІЗНЕННЯ ПРИКЛАДКИ Й ОЗНАЧУВАНОГО СЛОВА
1.	Частіше у ролі прикладки виступає видова назва	вишня-черешня, дівчата-смаглявки
2.	Присудок координується з означуваним словом, а не з прикладкою	Фільм “Наталка Полтавка” у Нью-Йорку йшов протягом трьох тижнів

Не слід вважати сполученням іменника з приклад­кою

У В А Г А

складні слова

сполучення синонімів, антонімів

асоціативні сполучення

диск-жокей, стоп-кран, вагон-ресторан, музей-квартира

море-океан, путь-дорога, рід-плем'я імпорт-експорт, ку­півля-продаж

руки-ноги, батько-мати, хліб-сіль

Загальна назва може бути прикладкою: а) якщо вона стоїть в постпозиції: Дніпро-ріка; б) якщо вона відокремлена: Дніп­ро, головнарічка України, впадає в Чорне море; в) якщо вона дає образну характеристику: красень Дніпро. Прикладки — назви міст узгоджуються в усіх відмінках із родовою назвою: містоКиїв, містаКиєва, містуКиєву... Проте у географічній і військовій літературі назва міста зберігає форму називного відмінка: містаКиїв, містуКиїв... Це дає змогу уникнути можливої плутанини при визначенні форми називного відмінка. Так, наприклад, із словосполучення місту Катманду неможливо однозначно встановити називний від­мінок: місто Катманд чи Катманду. Зберігають форму називного відмінка і прикладки — власні наз­ви гір, озер, станцій, планет: на горіГоверла, на озеріБай­кал, до станціїЖмеринка, з планетиМарс. Узгоджені конструкції типу на горі Говерлі, на озері Байкалі характерні для пісенно-поетичного жанру.

Три дівчини, студентки-агрономи, йшли узимку по доріжці польовій (М.Рильський). Якщо в реченні особа названа власним ім'ям і загаль­ною назвою, то прикладкою вважається загальна назва: Слюсар Василь Петрович, як виявилось, прекрасно грає на акордеоні. Власне ім'я стає прикладкою, якщо воно відокремлю­ється: Слюсар,Василь Петрович, обов'язково все відре­монтує. Якщо ж особу названо двома загальними назвами, то прикладкою буває друга з них як така, що пояснює першу: Дівчина-лаборантка миє посуд.

Прикладки означають

Характеристику особи щодо її статі, віку, професії, соціального стану, національності тощо

Образну характеристику предмета

Видові назви, що конкретизують родові назви

Власні назви географічних об'єктів

Власні назви неживих предметів — кораблів, заводів, газет, журналів, установі т. ін.

бджоли-робітни­ці, очі-зорі, вовчик-братик

камінь-сапфір, заєць-русак, жук-короїд

Крейсер«Іван Мазепа», ви­давництво«Український письменник», газета«Слово». Та­кі прикладки зберігають форму називного відмінка при від­мінюванні: журнал«Дзвін», журналу«Дзвін»...