Український правопис / нан україни, ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; інститут української мови. – К. : наук. Думка, 2004. – 240 С.

4. Шкуратяна Н. Г. Сучасна українська літературна мова. Модульний курс: навч. посібник / Н. Г. Шкуратяна, С. В. Шевчук. – К.: Літера, 2006. – 823 с.

5. Ющук І. П. Українська мова: посібник / І. П. Ющук. – К.: Либідь, 2004. – 640 с.

 

ОДНОСКЛАДНІ РЕЧЕННЯ

ОДНОСКЛАДНИМИ називаються такі речення, у яких суб’єкт і предикат думки виражаються одним головним членом речення, співвідносним із підметом чи присудком двоскладного речення.

ТИПИ ОДНОСКЛАДНИХ РЕЧЕНЬ

Д І Є С Л І В Н І

І М Е Н Н І

НОМІНАТИВНІ

ОСОБОВІ

БЕЗОСОБОВІ

ІНФІНІТИВНІ

Означено-особові

Неозначено-особові

Узагальнено-особові

 

Двоскладні речення із займенниковими підметами менш експресивні: Я пригорнусь до тебе піснею і яворами (Д.Павличко)

В односкладних реченнях вся увага зосереджується на дії, на виділенні дієслова, що надає висловленню виразності, динамічності. Такі речення, як правило, експресивні, емоційно забарвлені: Любіть життя, шануйте кожен день (П.Воронько)

Позначають дію, яка виконується конкретною особою – мовцем або його співбесідником

Означено-особові односкладні речення

Дієсловом 1-ї чи 2-ї особи однини чи множини дійсного способу: Живу без слів (В.Крищенко); О, друзі, розкриємо книги – життя невгасимого твір (П.Усенко).

Головний член виражається лише особовими формами дієслова

Дієсловом 2-ї особи однини чи 1-ї та 2-ї особи множини наказового способу: Не бійсядосвітньої мли (Л.Українка); Не забувайте незабутнє, воно вже інеєм взялось (Л.Костенко).

Означено-особові речення синонімічні із двоскладними

Позначають дію, яка виконується неозначеною особою

Неозначено-особові односкладні речення

Дієсловом 3-ї особи множини теперішнього часу дійсного способу: Їх (квіти) дарують друзям в урочисті дні (з газ.)

Головний член виражається такими формами дієслова

Дієсловом у формі множини минулого часу дійсного способу: Бо мене хоч били, добре били, а багато дечому навчили (Т.Шевченко).

Неозначено-особові речення синонімічні із двоскладними

Двоскладні речення означають дію і конкретного її виконавця: Унизу по яру розкотилисьбіленькі хатинки (В.Винниченко)

У неозначено-особових реченнях головну увагу зосереджено на самій дії, а не на дійовій особі. Їх використовують тоді, коли дія стосується багатьох осіб, перелік яких зайвий або неможливий, або коли особа невідома: Мене любили, я любив – і це найбільше в світі щастя (Я.Стельмах).

 

І тип Прислів’я, крилаті вислови повчального характеру та викривального змісту: Удосвіта встанеш – більше діла зробиш (Н. тв.)

ІІ тип Передають дію або стан самого мовця: В ці дні бажаєш світ щасливий черпнути відрами до дна і сміло сіяти на ниві багатство ярого зерна (Я.Стельмах).

Позначають дію, яка стосується узагальненої особи, будь-кого

Узагальнено-особові односкладні речення

Дієсловом 2-їособи однини, рідше – множини дійсного та наказового способу: Радій хлібові не в полі, а в стодолі. Спите, а хліб цвіте. (Н.тв.)

Головний член виражається такими формами дієслова

Дієсловом 1-ї особи множини: Як дбаємо, так і маємо. (Н.тв.)

За ступенем узагальнення поділяються на 2 типи

Дієсловом у формі чоловічого роду минулого часу: Молотив цілий день, а віяти нічого (Н.тв.)

Дієсловом 3-ї особи однини і множини: Решетом воду не носять (Н.тв.)

Позначають дію або стан, що мислиться незалежно від активного діяча чи носія стану

Безособові односкладні речення

Безособовими дієсловами, що означають: · природні явища: Мжичило й мжичило(Є.Гуцало); · фізичні і психічні стани людини: Рана гоїлася, і Петралихоманило(М.Іщенко); · наявність чи відсутність чогось: Бракує впевненості; · дії невизначених сил чи обставин: Йому щастить. Мені поталанило.

Головний член виражається

Особовим дієсловом, ужитим у безособовому значенні на означення станів природи, людини, процесів сприймання, мислення, мовлення: Пахло талою землею (А.Головко); Потемніло, завітрило, закрутила курява (С.Васильченко).

Безособовими формами на -но, -то: Вже пройдено стільки, а пісні немає (Л.Талалай) Із можливого в чудесне перекинутомости (М.Рильський)

Словом категорії стану(предикативним прислівником) Страшно і радісно йому Предикативні прислівники часто сполучаються з дієсловом-зв’язкою чи інфінітивом: Дітям спочатку булодужечудно (М.Коцюбинський). Йому було приємно відчувати, що тут покладено силу його турбот… (І.Микитенко).

Предикативними словами іменникового походження (кількість таких слів незначна: страх, жаль, сором, шкода, гріх, охота, час, пора тощо): Шкода згаяного часу. Мені тебежаль.

Предикативним словом типу треба, потрібно, можна, необхідно, доцільно: Для мене багато не треба, щоб ласку і добрість пізнати... (Д. Луценко).

Дієсловом Є (було, буде): І на оновленій землі врага не будесупостата (Т.Шевченко)

Заперечним предикативним словом нема: Буря, пітьма, стежки нема(Л.Забашта) Повторювальним сполучником ні-ні (його можна замінити словом нема): Ні хліба, ні води в цьому домі.

Однак специфіка інфінітивних речень полягає в тому, що можливість синоніміки мовцями використовується рідко: інфінітивні речення здебільшого функціонують з афористичним змістом, набирають значення закличності, спонукальності й цим поповнюють арсенал фразеологізмів як образних й експресивних засобів стилістичного синтаксису.

- неможливість дії. Головний член завжди виступає з часткою не: Не закувати в кайдани ідею (Л.Забашта); - неминучість дії або стану (це стверджувальні або заперечні речення): Бійцям не забути ті довгі роки. - категоричний наказ: Мечем до нього прорубатипуть; - побажання: Учитися вдихати шум віків!

- бажанудля того, хто говорить, дію: Відпочити б з дороги, пообідати б смачно. - пораду або бажанняперебувати в якомусь стані, доцільність певної дії: Твоїми б, Якиме, устами та мед пити.

Вказують на можливу або неможливу, необхідну або неминучу дію

Інфінітивні односкладні речення

Незалежним інфінітивом без частки би (б) або з часткою би(б) А слова дружнього за гроші не купити (М.Рильський); Запросити б друзів до хліба-солі – і живих, і мертвих у далекім полі (А.Малишко).

Головний член виражається

Інфінітивні речення без частки би (б) виражають

Інфінітивні речення з часткою би (б) виражають

Не слід плутати з інфінітивними реченнями безособові з безособово-предикативним словом і залежним від нього інфінітивом: Мені треба їхати на вокзал (безособове) – Їхати на вокзал (інфінітивне)

Увага!

Інфінітивні речення можуть виступати синонімами як з односкладними: Погасити вогні – Погасіть вогні; так і з двоскладними реченнями: Його «Кобзар» нікому не спалить (М.Рильський) - Його «Кобзар» ніхто не спалить.

Називаючи предмет, вони стверджують факт його існування: Ущелина. Потік. Тропа. Граніт. Безодня. Високості. І тьма – твій кінь – і тьма сліпа (Л.Первомайський).

Значення буття доповнюється вказівкою на предмети і явища, що передається частками ось, он, от: Ось ваш тихий порт (П.Тичина).

Стверджують наявність існування явищ, подій або предметів

Номінативні односкладні речення

Іменником І згадується Дорошеві… Ніч. Мороз. Сніг… (Г.Тютюнник)

Головний член співвідносний з підметом двоскладних речень і може виражатися

Буттєві власне номінативні екзистенційні

Вказівні

Номінативні речення бувають поширеними: Білий сніг. Криштальні дзвони. Хуртовини сміх (А.Листопад) і непоширеними: Ніч. Номінативне речення не може поширюватися обставинами, оскільки обставина передбачає наявність дієслова-присудка. Через це речення типу Під горою село; День надворі є неповними двоскладними з пропущеним дієслівним присудком. Номінативне речення, поширене означенням, треба відрізняти від двоскладного. Темна ніч – номінативне. Ніч темна – двоскладне, де темна є іменною частиною складеного присудка. Розрізняти номінативні й двоскладні речення допомагає порядок слів (у номінативному прикметник стоїть перед іменником, у двоскладному прикметник - після іменника).

Увага!

Займенником Зимовий вечір. Тиша.Ми...(П.Тичина)

Субстантивованою частиною мови Ніч… Дорога… Двоє…

Словосполученням Довгождана пилюка квітневих доріг (О.Гончар)

За значенням

Ствердження наявності предметів або явищ поєднується з їх емоційною оцінкою: Літо. Сад. Яка спекота! (М.Подолян)

Оцінні

Розрізняй!

Н Е П О В Н І Р Е Ч Е Н Н Я

Неповні речення з пропущеними членами, які легко відновлюються завдяки контексту (з цього ж речення – якщо воно складне, або з найближчих речень): Стояла люта зима. Ще такої холодної та сніжної не знали люди (П.Мирний). Вливається в Дніпро Сула, життя людей – в історію (О.Ющенко).   1) прості речення з пропущеним головним або другорядним членом речення: · підметом: Нині на робочому столі два рукописи. Один – для дорослих, другий – для дітей (В.Пащенко). · присудком: Щастя скоро покидає, а надія – ніколи (Н. тв.) · другорядними членами речення: Квіти волошок дарували людям блакитний колір, м’ята й вероніка – зелений, чорниці – червоний (З газ.). 2) складні речення з пропущеною головною чи підрядною частиною: - І тато вернеться тепер з війни? - Так, сину… з-під далекої землиці. - Коли не буде сонця на сосні? - Як холодом повіє від криниці (Б.Бойчук). 3) неповні речення, які є частиною складного речення з пропущеним членом, що називається у другій частині: Міцно стоять всі будинки на місці, мій же – неначе кружляє над містом (А.Рахманов).

Неповним називається речення, у якому пропущено один чи кілька необхідних для граматичної структури членів речення, що легко встановлюються з контексту чи підказуються ситуацією мовлення: З лісу шепче гілка, з жита – перепілка, з-за широкого лиману журиться сопілка (А.Малишко).

Неповні реченняза структурнимита семантичними ознаками (за способом встановлення пропущеного члена)

Структурно й семантично неповні

Структурно неповні, але семантично повні

Контекстуальні

Еліптичні

Ситуативні

Контекстуальні

Серед контекстуальних виділяють