Непоширені прикладки пишуться з окремими словами окремо, через дефіс або в лапках

характер прикладки	дефіс	приклад
видова назва	не ставиться	місто Глухів, трава звіробій
родова назва	ставиться	звіробій- трава, Москва -ріка
узгоджуваний іменник, що має атрибутивне значення, виступає в ролі прикладки в постпозиції	ставиться	дівчина- красуня, хлопець- богатир
якщо такий іменник виступає в препозиції до означуваного слова	не ставиться	богатир хлопець, красуня дівчина
пояснювальний іменник і прикладка можуть мінятися місцями	ставиться	учитель-фізик, художник-пейзажист
прикладки входять до складу термінів	ставиться	гриб- паразит, льон- довгунець

У лапках пишуться поширені і непоширені прикладки, назви газет, журналів, фільмів тощо: журнал «Українська мова та література в школі», газета «Слово».

 

 

Д о д а т о к - другорядний член речення, що означає об’єкт, на який спрямована чи поширюється дія або ознака, знаряддя дії. Відповідає на запитання непрямих відмінків.

Диференційні ознаки

другорядний член речення

виражає об’єктні семантико-синтаксичні відношення

виражається найчастіше іменниками в непрямих відмінках або їх еквівалентами

стоїть після опорного слова

поєднується з опорним словом підрядним зв’язком керування, рідше - прилягання

суб’єкт дії: збудований робітниками,обмитий дощем

Семантичні відтінки

об’єкт, що є результатом дії: збудували дім, написав листа

об’єкт, на який спрямована дія: садимо дерева, мріємо про майбутнє

знаряддя чи засіб дії: зробити своїми руками,скріпити нитками

предмет порівняння з чимось або ознакою: вищий за вас, гірший за інших, кращий від мене

об’єкт виміру: відро води, чашка кави

дієприкметників та слів категорії стану: занурений у роботу, приємно батькам

дієслова: Я до тебе прийду через гори і доли (М.Петренко)

Залежить від

віддієслівного іменника: виховувати любов до природи

Додаток виражається

Вітряки намотують на крилабабине літо

Побачитипотік машин

Закупитипальне, запросититретього

Чекавна мене, прийшов разомз нами

Наказавзупинитися,запропонуваливідпочити

Читатикнигу,подорожуватиз другом

Іменником у непрямому відмінку

Займенником

Інфінітивом

Субстантивованою частиною мови

Синтаксично нерозкладним словосполученням

Фразеологізмом

 

Додаток буває

П Р Я М И Й

Н Е П Р Я М И Й

 

 

означає предмет, на який безпосередньо спрямована дія і охоплює його повністю

означає побічний об’єкт дії (стану чи ознаки)

Виражається

1) формою зна­хідного відмінка без прийменника: І я згадав своє село (Т.Шевченко); 2) формою родового відмінка: - коли позначає частину від цілого: витяг з торбинки хліба - у заперечних конструкціях із часткою не: не прочитав книги - у сполученні зі словами жаль, шкода: шкода часу, жаль втрачених днів; - коли літературними є паралельні форми родового та знахідного відмінка: співав пісні - співав пісень

іменниками чи іншими субстантивованими словами у формі знахідного відмінка з прийменником або у формах інших непрямих відмінків як з прийменниками, так і без них: Не говори Про кольори, Про тони і півтони(В.Мордань)

 

 

О б с т а в и н а - це другорядний член речення, що ха­рактеризує дію або ознаку з точки зору їх якості, кількості, інтенсивності, місця, часу, мети й причини. Далекий острів заліг хмарою в небі (М.Коцюбинський).

ОБСТАВИНА МАЄ ТАКІ ДИФЕРЕНЦІЙНІ ОЗНАКИ

ОБСТАВИНИ МОЖУТЬ ВИРАЖАТИСЯ

· є другорядним членом речення; · виражає обставинні семантико-синтаксичні відношення; · виражається прислівниками, дієприслівниками, прийменниково-іменниковими формами та інфінітивом; · у реченні може займати різну позицію, найчастіше – постпозицію; · пов’язується з головним словом підрядним зв’язком прилягання або керування; · залежить найчастіше від дієслова, а також прикметника і предикативного прислівника (слова категорії стану).

· прислівниками: Степами гомін ходить уночі (М.Рильський). · дієпри­слівниками: Сипав сніг, закриваючи білою сіткою далечінь (М.Коцюбинський). · іменниками: Над озером пливла м’яка й тендітна тиша (М.Хвильовий). · інфінітивами: підуучитися, сів їсти,лігпоспати · фразеологізмами й синтаксично нерозкладними словосполученнями: працюватизасукавши рукава,зробитияк кіт наплакав

 

 

 

 

Обставини за значенням

Відповідають на запитання всу­переч чому? Означають обставину, усупереч якій відбу­вається дія. Незважаючи на всі розказані Іваном страхи, Соломії трохи розвиднілось (М.Коцюбинський).

Відповідають на запитання за якої умови? Не знайшовши броду, не лізь у воду (Н. тв.)

Відповідають на запитання чому? з якої причини? Означають причину настання дії чи озна­ки: 3кохання плакав я, ридав (П. Тичина).

Відповідають на питання доки? допоки? До самогоранку горів у нас вогонь на курені над Десною (О. Довженко).

Відповідають на питання коли? Я завтра вранці за кордоном буду (В.Ткаченко).

Відповідають на питання куди? звідки? Мені в дорогу вирушать пора (В.Ткаченко)

Відповідають на питання де? Життя кругом, як поле, розляглося (В.Сосюра)

Відповідають на запитання для чо­го? з якою метою? Вказують на мету виконання дії: Для радості, для щастя – ось для чого приходить людина в життя, ось для чого тільки й варто народжувати її на світ (О.Гончар).

Відповідають на запитан­ня наскільки?, як?, якою мірою? Характеризують дію чи ознаку за ступенем і мірою їх вияву. У ролі обставин цієї групи виступають слова на зразок: дуже,трохи, ледве, надзвичайно, вщерть, вволю, дотла, догола, до нит­ки, разів шість, тричі, цілий тиждень тощо: Сповнилось серце ущерть (Леся Українка)

Відповідають на запитання як? Означають якість дії, стану, ознаки та спосіб їх вияву: Я іду, і в’ються спогади незримо(В.Сосюра)

Способу дії

Міри і ступеня

Місце дії

Напрям руху

Час, у який відбувається дія

Вихідний або кінцевий момент виконання дії

Мети

Часу

Місця

Причини

Умови

Допусту

В и р а ж е н і і м е н н и к о м

Розрізняй

Увага!

Д о д а т о к

О з н а ч е н н я

О б с т а в и н у

Обставина

Додаток

?

Передає просторове, часове чи інше обставиннезначення

Іменник передає значення об’єкта, на який спрямована дія

Він. сидів на березі (де?) - обставина; 3 ко­хання плакав я, ридав (з якої причини?) - обста­вина; Він повернувся до Києва (куди?) - обставина.

Він сидів на стільці (на чо­му?) - додаток; Усі сміялися з його кохання (з чого?) - додаток; Він звик до Києва (до чого?) - додаток.

Означення

Додаток

?

Іменники втрачають значення предметності і можуть виражати: а) належність: подарунок сестри, тобто сестрин; б) ознаку за матеріалом: квіти з паперу, тобто паперові; в) ознаку за призначенням: приладдя для письма, тобто письмові; г) ознаку за місцем розташування: табір на морі, тобто морський; ґ) ознаку за напрямом: двері до кімнати, тобто кімнатні; д) зовнішню чи внутрішню ознаку: дівчина з карими очима, тобто кароока.

Відноситься до іменника, що має віддієслівне походження: будувати будинок - будівництво будинку, бажати перемоги - бажання пе­ремоги, обороняти Київ - оборона Києва. Відносяться до іменника, який означає керівника, власника, виконавця, автора: директор заводу, автор книги, власник машини (у словосполученнях же робітник заводу, книга автора, машина власника залежні слова розцінюються як означення).

У реченні можуть виступати як означенням, так і додатком прийменникові словосполучення на зразок: пісняпро море, спогадипро дитинство, упевненістьв успіхові, дружба з Петром, відроз водою.

Лекція 3

Тема «Односкладні речення. Неповні речення.

Нечленовані конструкції»

План

1. Поняття про неповне речення як синтаксичну одиницю. Типи односкладних речень.

2. Різновиди дієслівних односкладних речень: особові, безособові, інфінітивні. Способи вираження головного члена речення.

3. Іменні (номінативні) односкладні речення. Види номінативних речень (буттєві, вказівні, оцінні). Способи вираження головного члена в номінативних реченнях.

4. Неповні речення. Структурні різновиди неповних речень.

5. Поняття про слова-речення (нечленовані конструкції). Різновиди нечленованих конструкцій.

Список літератури

1. Сучасна українська літературна мова: підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів / ред. М. Я. Плющ. - 6-те вид., стереотип. – К.: Вища школа, 2006. – 430 с.

2. Сучасна українська мова: Підручник / О. Д. Пономарів, В. В. Різун, Л. Ю. Шевченко та ін.; за ред. О.Д.Пономарева. – К.: Либідь, 2001. – 400 с.