ІІ.8. Організація і проведення екскурсій

Навчальна екскурсія (від лат. excursio – вилазка) – це форма навчально-виховної роботи, яка дозволяє організувати безпосереднє вивчення історичних явищ і подій у музеях та історичних місцях і може ефективно використовуватися в організації самостійної роботи студентів.

Метою екскурсій є пізнання історії української культури, формування світогляду, виховання патріотизму.

Екскурсії виконують важливі функції наочності, оскільки факти, висновки, узагальнення пов’язані з безпосереднім спостеріганням студентами справжніх культурних об’єктів та експонатів – у цьому специфіка пізнавальної діяльності та емоційного сприйняття навчального матеріалу через екскурсії.

Науково-педагогічні можливості навчальної екскурсії полягають у тому, що вона дозволяє:

● активізувати пізнавальну діяльність,

● удосконалити розвиток мислення та уяви,

● стимулювати зацікавленість молоді культурним минулим свого народу,

● конкретизувати культурні поняття,

● розширити кругозір,

● підвищити культурний рівень студентів,

● сприяти патріотичному й естетичному вихованню молоді.

Методисти рекомендують дві головних форми екскурсії.

1.Навчальні екскурсії є обов’язковими для студентів, оскільки проводяться замість семінарського або лекційного заняття і присвячені окремій програмній темі з курсу історії української культури, а тому потребують відповідної насиченої музейної експозиції.

2.Позанавчальні екскурсії не входять до академічного навчального часу, є додатковими заняттями і можуть проводитися в невеличких краєзнавчих музеях, театрах, біля історико-культурних пам’ятників, на місцях культурно-історичних подій.

Можна виділити наступні етапи самостійної роботи студентів під час екскурсійних занять:

■ попередня бесіда викладача з теми, місця й мети екскурсії, яка передбачає обов’язкове опитування студентів відносно їх поінформованості щодо експозиції музею;

■ надання студентам спеціальних завдань (як індивідуальних, так і колективних), зокрема, самостійно здобути загальну інформацію стосовно екскурсійної теми, знайти й проаналізувати відповідні джерела та уривки з художньої літератури, встановити головні віхи життя й діяльності культурних діячів;

■ самостійна робота студентів під час екскурсії – це конспектування розповіді екскурсовода, формулювання риторичних запитань, виділення істотних сторін побаченого;

■ підсумкова (післяекскурсійна) робота студентів передбачає оглядові доповіді, колективне обговорення на підставі питань чи завдань відповідно до теми екскурсії.

Самостійна робота під час реалізації екскурсійного методу навчання може полягати й у проведенні екскурсій особисто студентами, що потребує серйозної підготовки й особливої допомоги та контролю з боку викладача.

 

ІІ.9. Самостійна робота студентів в інформаційній

Мережі Internet

Однією з головних задач сучасної вищої освіти є комп’ютеризація, реалізація якої потенційно сприяє підвищенню якості навчання. Мережа електронних засобів комунікації передбачає можливості вільного доступу до різноманітних інформаційних джерел і задоволення зростаючих інформаційних потреб сучасної молоді шляхом залучання усіх ресурсів міжкультурного спілкування.

Одним з актуальних завдань при вивченні курсу історичних дисциплін є виховання у студентів здатності удосконалювати і розвивати практичні уміння з оволодіння новими інформаційними технологіями і за їх допомогою самостійно здобувати необхідні знання.

Налагодити ефективну самостійну роботу студентів з використанням інноваційних технічних засобів, зокрема дозволяє Internet, який сприяє:

▲ стимулюванню пізнавальної діяльності студентів,

▲ успішному засвоєнню ними програм навчальних дисциплін,

▲ розширенню інформаційного простору,

▲ зміцненню вміння користуватися сучасними інноваційними розробками.

При цьому можна практикувати наступні форми самостійної роботи з інформаційними технологіями:

1. Пошук інформації в мережі – користування базами даних, інформаційно-пошуковими та інформаційно-довідковими системами, автоматизованими бібліотечними системами, електронними журналами тощо;

2. Організацію діалогу в мережі – використання електронної пошти (за її допомогою можна, наприклад, влаштовувати віртуальні дискусії), користування графічними редакторами синхронних і відстрокованих телеконференцій та ін.;

3. Створення тематичних web-сторінок – використання html- редакторів і графічних редакторів.

web-квест – вид дослідницької діяльності, для виконання якої студенти здійснюють самостійний пошук інформації в мережі за вказаними адресами з метою найкращого розподілу навчального часу, здобуття фактичних даних, розвитку критичного мислення, здібностей до аналізу, синтезу, оцінки отриманих знань.

По-суті, web-квест є своєрідною web-сторінкою і повинен складатися з таких елементів:

● вступ, де зазначаються терміни проведення певної самостійної роботи і задається вихідна ситуація;

● завдання різного ступеня складності для самостійного виконання;

● посилання на ресурси мережі, які надають можливість знайти і „скачати” необхідний матеріал: електронні адреси, тематичні чати, книги або методичні посібники, що знаходяться в бібліотеках;

● поетапний опис процесу виконання певного завдання з поясненням принципів переробки інформації, допоміжними питаннями, що натякають на правільні рішення, причинно-наслідковими таблицями, схемами, діаграмами;

● висновки, які містять орієнтовні результати виконання завдання, шляхи подальшої самостійної роботи із зазначеної теми і ті галузі, де можливо застосувати отримані результати і навички.

Взагалі, форми web-квесту можуть бути дуже різними. Найпопулярнішими є:

♦ самостійне створення студентами бази даних за певною навчально-науковою проблемою,

♦ створення документа, в якому аналізується складне наукове питання,

♦ інтерв’ю on-line з віртуальним персонажем – історичною постаттю або науковим діячем (запитання і відповіді студент розробляє самостійно),

♦ створення своєрідного мікросвіту, в якому студенти можуть пересуватися за допомогою гіперпосилань, моделюючи фізичний простір.

Регулярне практичне застосування всіх видів самостійної роботи з використанням новітніх інформаційних технологій не тільки підвищить інтелектуальний рівень студентів, а й збагатить їх професійні навички, допоможе в майбутньому краще адаптуватися до вимог сучасного ринку праці.

 

ІІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ І КОНТРОЛЬ САМОСТІЙНОЇ

РОБОТИ СТУДЕНТІВ

Самостійна робота студентів буде ефективною лише за умов її кваліфікованої організації та реалізації в освітньому процесі як цілісної системи, що охоплює всі етапи навчання у вищих навчальних закладах.

Пріоритетна роль в організації самостійної роботи студентів належить викладачеві. Педагогічний компонент – це та частина викладання, яка є найбільш значущою у підготовці майбутніх фахівців. Саме педагоги створюють атмосферу підвищеного психологічного комфорту, що, в свою чергу, позитивно впливає на процес освоєння знань.

Одним з перших кроків на шляху результативної організації самостійної роботи студентів є її чітке, раціональне планування, якедоцільно здійснювати окремо від офіційних навчальних планів і програм. Згідно з загальноприйнятих освітніми стандартами, на позааудиторну роботу традиційно відводиться ½ навчального часу студента, проте подібний норматив не завжди відповідає реальним вимогам сучасної вищої школи. Через це саме викладач, у тісному співробітництві з кафедрою та деканатами, повинен скласти такий організаційний план, який би враховував найдрібніші нюанси індивідуальної роботи зі студентами, причому в контексті особливостей навчального процесу і загального обсягу навчального навантаження, що характерні для певного закладу вищої освіти.

План самостійної роботи повинен бути досить докладним і містити:

● перелік видів і форм самостійної роботи, що практикуються протягом всього терміну вивчення дисципліни,

● кількість та обсяг завдань для самостійного роботи,

● строки їх виконання,

● кількість і час проведення відповідних контрольних заходів.

Введення Болонської системи та активізація у вищий школі самостійної роботи студентів потребує не лише відповідної реорганізації навчального процесу, а й модернізації всієї навчально-методичної документації, розробки нових дидактичних підходів для глибинного самостійного засвоєння наукового матеріалу. У зв’язку з цим збільшується та частина роботи викладачів, яка знаходить відображення в навчально-методичній діяльності. Її метою є створення цілісного комплексу методичного забезпечення навчального процесу, який відповідає вимогам часу, враховує всі елементи модернізації сучасної вищої освіти і складається з таких елементів:

▲ текстів лекцій,

▲ навчальних посібників,

▲ методичних розробок з організації та проведення семінарських занять, колоквіумів, дистанційного навчання, загальних методичних посібників щодо організації самостійної роботи в цілому,

▲ банків завдань для самостійного виконання,

▲ банків моделюючих, „тренажерних”, завдань (причому необхідні нові покоління подібних тренажерів),

▲ програм для самоконтролю,

▲ автоматизованих навчальних та контролюючих систем,

▲інформаційних баз дисципліни або групи споріднених дисциплін.

Крім того, всі робочі програми з історичних дисциплін доцільно доповнювати окремими розділами, в яких би містилися методичні вказівки щодо виконання програмного навантаження, цілей, завдань, кінцевих результатів курсу, головних напрямків самостійної роботи.

Дуже важливо враховувати той факт, що багато студентів сьогодні мають персональні комп’ютери, тому традиційні методичні матеріали необхідно продублювати електронними версіями, тоді робота буде виконуватися в зручний для вихованців час, у звичному для них темпі, підвищиться їх спроможність самостійно отримувати знання, навички й уміння. Взагалі, сучасний вищий навчальний заклад повинен бути забезпечений відповідною матеріально-технічною базою – комп’ютерами, множильною технікою, комфортними методичними кабінетами для індивідуальних занять.

Особливої уваги потребує процес створення змістовного методичного підґрунтя для дистанційного навчання, яке докорінно відрізняється від традиційних навчально-методичних розробок. Різноманітні медіатехнології, відео- й аудіопрограми, посібники та довідкові матеріали на електронних носіях мають бути створені за єдиними принципами, для яких насамперед характерні інтерактивність, модульність, чітка структура та взаємозв’язок окремих елементів, насиченість практичними прикладами та ілюстраціями, адаптованість завдань і прикладів, наявність елементів аналізу й оцінки ефективності, синтез змісту, взаємодоповнюваність різних елементів. Обов’язковою вимогою є те, що всі дистанційні навчальні програми повинні супроводжуватися детальними методичними поясненнями і рекомендаціями щодо самостійного виконання завдань.

Важливою складовою високорезультативної самостійної роботи студентів є активні методи її контролю, який здійснюється виключно викладачем і повинен відповідати багатьом принципово важливим вимогам.

Слід особливо підкреслити, що ступінь викладацького контролю безпосередньо залежить від рівня успішності студентів і максимально збільшується щодо тих студентів, які погано встигають.

Форми контролю за виконанням самостійної роботи студентів (опитування, самостійні та контрольні роботи, захист рефератів, колоквіум, залік, іспит тощо) також відрізняються різноманітністю, випробувані часом і успішно виправдовують своє призначення вже протягом тривалого періоду. Проте модернізація й удосконалення освітнього процесу вимагає втілення новітніх досягнень сучасної методики. Одним з них слід вважати тестовий контроль.

З погляду сучасних методистів, тестування допомагає більш чітко прослідкувати структуру знань студентів і на підставі цього переоцінити методичні підходи до вивчення дисципліни, індивідуалізувати процес навчання, активізувати самостійну роботу. Розв’язання тестових завдань дозволяє студентові самому перевіряти і контролювати рівень власної підготовки.

Важливим стимулюючим фактором у навчанні і сьогодні залишається оцінка роботи студентів:

Позааудиторна самостійна робота оцінюється за традиційною 4-бальною системою, яка переводиться у відповідні рейтингові бали: “5” – 10 балів; “4” – 8 балів; “3” – 6 балів; “2” – 4 бали. При цьому відповідь на перше питання дорівнює лише 20% (“5”–2 бали; “4”–1,6 бала; “3”–1,2 бала; “2”–0,8 бала) від максимального рейтингового балу, відповідь на друге або трете питання дорівнює 40% (“5”–4 бали; “4”–3,2 бала; “3”–2,4 бала; “2”–1,6 бала). Таким чином, за позааудиторну самостійну роботу ставимо “відмінно” при отриманні оцінок “5”,“5”,“5”; 4”,“5”,“5”; “5”,“4”,“5”; “добре” – “5”, “4”, “4”; “4”, “4”, “4”; “3”, “4”, “5”; “задовільно” – “5”, “3”, “3”; “3”, “4”, “4”;“3”, “3”, “3”; “незадовільно” – “3”, “3”, “2”; “2”, “3”, “3”; “2”, “2”, “2”.

Під час розробки шкали оцінки результатів самостійної роботи студентів потрібно окремо оцінювати кожне завдання, враховуючи рівень його складності, додавати додаткові бали за логічність мислення, аргументацію, аналіз джерел, визначення і порівняння типових фактів, висловлення власної точки зору щодо культурног явища, вміння провести паралель між минулим і сучасністю, здатність спрогнозувати можливий альтернативний розвиток культурно-історичних подій.

IV. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИКОНАННЯ

СТУДЕНТАМИ

Тема. Витоки української культури та її розвиток в період Давньоруської держави (давня та середньовічна доба) (6 годин)

1. Античні та скіфо-сарматські впливи в культурі східних слов’ян.

2. Язичницькі вірування у християнському світогляді українців. Міфотворчість східних слов’ян.

3. Розпад Старокиївської держави. Культура Галицько-Волинського князівства.

4. Українська культура ХІV ст. в європейському культурному просторі. Культурні процеси в князівствах Русі.

Основна література:

1. Висоцький О.Ю. Історія української культури: Навчальний посібник. — Дніпропетровськ: НМетАУ, 2009. – 130 c.

2. Історія української культури: курс лекцій / О.В. Ліхолат, П.А. Дігтяр, С.Ю. Боєва та ін.; під заг. Ред. Д-ра іст. наук С.О. Костилєвої. – К.: НТУУ «КПІ», 2010. – 336 с.

3. Кордон М.В. Українська та зарубіжна культура. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 584 с.

Додаткова література:

1. Семчишин М. Тисяча років української культури. – К., 1993.

2. Терещенко Ю., Курило В. Історія України. – К., 1995.

3. Огієнко І. Українська культура. – К., 1991.

4. Брайчевський М.Ю. Утвердження християнства на Русі. – К., 1988.

5. Попович М. Нарис історії культури України. – К., 1998.

Питання для самоконтролю:

1. Поясніть причини існування залишків язичницьких вірувань у християнському світогляді українців.

2. Античні та візантійські автори про культуру та звичаї східних слов’ян.

3. Розкрийте прояви західноєвропейської та візантійської складових у середньовічній українській культурі.

4. Простежте процес зародження української символіки.

5. Проаналізуйте регіональні особливості розвитку культури на українських землях доби феодальної роздробленості.

 

Теми рефератів

1. Українська культура та основні етапи її розвитку.
2. Найдавніші культури на теренах України.
3. Побут, звичаї, релігійні вірування. Виникнення мистецтва.
4. Традиційна українська культура та її основні відмінності від модерної (національної) культури.
5. Стародавня культура східних слов’ян.
6. Мистецькі набутки слов’ян. Особливості писемності.
7. Міфологія східнослов’янських племен.
8. Античні історики про слов’ян та їх культуру.
9. Культура Київської Русі.
10. “Повчання” Володимира Мономаха та його місце у розвитку української педагогіки.

Теми для виступів студентів з доповідями

 

1.Природні і політичні фактори в становленні і розвитку культурного простору українців.

2.Культурні взаємозв'язки українців зі своїми сусідами у давнину і сьогодні.

3. Національні меншини України й особливості їхнього входження в український територіальний і культурний простір.

4. Історичні витоки культури українського народу.

5. Роль династичного центру в становленні культурної спільноти Київської Русі.

6. Культури давнього світу та їхній вплив на становлення української культури.

7. Роль Трипільської культури у формуванні традиційних господарсько-культурних типів на території сучасної України.

 

Проблемні питання і завдання

1. Розкрийте поняття культури як суспільного та духовного феномену. Проаналізуйте еволюція поглядів та сучасні інтерпретації поняття.

2. Яка структура та функції культури?

3. Чим характеризується поняття і суть національної культури?

4. Які ви знаєте основні елементи, необхідні для оформлення національної культури?

5. Як вплинули традиційні господарсько-культурні типи на особливості формування духовного світу українців?

6. У чому поняття української етнічної території і державних меж України?

7. Що ви розумієте під українською національною культурою як цілісним феноменом: зміст?

8. Які є джерела вивчення української культури?

9. У чому полягають природні і політичні фактори в становленні і розвитку культури українців.

10. Які є особливості світогляду та характерології українського народу?

11. Чи був пантеон східнослов‘янських богів?

12. Які ви знаєте етапи культурогенезу українського народу?

13. Чи уявляєте ви національне бачення світу в знаково-символічній системі української

культури?

14. Яка роль Трипільської культури у формуванні традиційних господарсько-культурних типів на території сучасної України?

15. В чому полягають особливості слов‘янської міфології?

16. Охарактеризуйте українську пісенну традицію. Які її особливості?

17. Які ви знаєте витоки української культури?

18. Охарактеризуйте матеріальну та духовну культуру стародавнього населення України (палеоліт, мезоліт, неоліт, енеоліт).

19. Які ви знаєте культури мідно-бронзової та залізної доби на території України?

20. Які характерні риси культури ранньослов‘янського періоду?

21. Укажіть якою є специфіка та характерні риси дохристиянської культури Київської Русі.

22. У чому проявився вплив християнства на духовну культуру Київської Русі?

23. Яку ви знаєте матеріальну та духовну культуру Київської Русі?

24. Кого з Визначних культурно-освітні діячі Київської Русі ви знаєте?

25. Які особливості та характеристика культури Галицько-Волинської Русі?

Завдання для аналізу культурно-історичних джерел.

1. На підставі “Повісті временних літ” охарактеризуйте особливості розвитку культури у слов’ян.

2. Знайдіть у “Повісті временних літ” докази того, що християнство було єдино правильним вибором, як державна релігія.

3. На підставі „Повісті временних літ” визначте племінні відмінності становлення культури в Давньоруській державі.

4. Проаналізуйте розповідь Нестора-літописця про хрещення Русі.

5. Чи можна вважати історичними джерелами літературні твори та витвори живопису? Відповідь аргументуйте.

6. Дайте оцінку педагогічним поглядам Володимира Мономаха, спираючись на його “Повчання дітям”.

7. Виявіть культурно-історичні події та процеси, що знайшли відображення в давньоруському літературному творі “Слово о полку Ігоревім”.

Творчі питання і завдання

1. Знайдіть докази того, що пережитки східнослав’янських язичницьких віри й обрядів збереглися дотепер?

2. Спробуйте встановити, чи були історичні прототипи у персонажів давньоруських билин (Іллі Муромця, Альоші Поповича, Добрині Микитича, Володимира Красне Сонечко, Солов’я-розбійника, Тугарина-Змія).

3. Проаналізуйте відомі Вам твори образотворчого мистецтва Київської Русі. Чим пояснити відсутність у них світських рис? У чому полягають особливості традиційної живописної техніки давньоруських митців?

4. За допомогою яких засобів давні архітектори добивалися ефекту світла, легкості та урочистості православних церков і храмів. Порівняйте „архітектурне обличчя” православних і католицьких релігійних споруд.

6. Дайте оцінку ідеї реконструювання Десятинної церкви в Києві. Чи доцільно, на Вашу думку, відбудовувати архітектурні пам’ятники давніх часів?

7. Знайдіть історичні коріння слів і фразеологічних виразів, що й досі широко вживаються в українській мові (січень, гривня, урок, хата, сім п’ятниць на тижні, бити байдики, тьма тьмуща, рукоприкладство, азбука.

Теми для дискусій

1. Роль і місце культури в історії народу.

2. Які давні культури залишили по собі найбільше пам’яток? В чому їх цінність?

3. Історія становлення української культури: прорахунки, здобутки, парадокси, уроки.

Теми екскурсій

1. Давні культури на території України (Археологічний музей, Палеонтологічний музей, музей історії України, музей історичних коштовностей України).

2. Культура Київської Русі (Стародавній Київ державний історико-культурний заповідник, Золоті Ворота (філія Національного заповідника "Софія Київська"), Києво-Печерський Національний історико-культурний заповідник, Київська фортеця).

3. Історія Православної церкви в Україні (екскурсія по соборах і храмах Києва; "Софія Київська" Національний заповідник).