Робота з навчальною, науковою, науково-популярною та довідковою літературою 4

ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

СТУДЕНТІВ З ВИВЧЕННЯ КУРСУ

“ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ”

Методичні рекомендації для викладачів і студентів усіх спеціальностей

 

Київ 2011

 

Зміст

Передмова 3

2. Форми самостійної роботи студентів: 4

Робота з навчальною, науковою, науково-популярною та довідковою літературою 4

Аналіз і характеристика історичних джерел 5

Написання рефератів 5

Підготовка доповідей 6

Проведення дискусій 6

Розв’язання проблемних і творчих питань 7

Характеристика художньої літератури і творів мистецтва 8

Організація і проведення екскурсій 9

2.9. Самостійна робота студентів в інформаційній мережі Internet 9

3. Організація і контроль самостійної роботи студентів 11

4. Завдання для самостійної роботи студентів: 14

Витоки української культури та її розвиток в період Давньоруської держави 14

Українська культура ХV – першої половини ХVІІ ст. 15

Українська культура доби Просвітництва (друга пол. ХVІІ – ХVІІІ ст.) 17

Українська культура в добу національного відродження (ХІХ – поч. ХХ ст.) 19

Культурний розвиток України в ХХ – на початку ХХІ ст. 22

Рекомендована література з курсу «Історія української культури» 26

І.Передмова

Фактор національної культури стає символом соціальних змін, бо в ній найповніше втілюється торжество і майбуття української національної ідеї.

Проголошення незалежності України викликало високе піднесення національного духу, нові сподівання.

Основним змістом українського культурного оновлення і відродження була самовіддана праця багатьох дослідників, ентузіастів, практиків з реконструкції тяжко здеформованої культури, залучення до нового життя великих набутків, які або були під арештом, або призабулись, або були невідомими.

У той же час у суспільстві все більше усвідомлюється загальна потреба в культурі як підйомі, що здатна вплинути на поступ суспільства в цілому.

Культура все ґрунтовніше починає розумітись як найважливіший здобуток нації, її достоїнство і сутність, бо культура — це те, що зберігає й утверджує не тільки особистісне, але й національне існування.

Все це зумовило зростання інтересу до історії та проблем української культури, який, на жаль, задовольняється недостатньо, оскільки в науковому плані особливості української культури досліджені фрагментарно. Методологічні засади дозволяють розкрити сутність та особливості національної культури. Вона охоплює систему різноманітних форм національного життя, серед яких – географічні, господарські, побутові, ідеологічні, державно-правові, релігійні чинники. Вони забезпечують збереження й відтворення економічного та морально-духовного потенціалу нації, формують почуття національної свідомості, інтегрують культуру нації у світову культурну співдружність.

Метою самостійної роботи навчальної дисципліни «Історія української культури» є вивчення основних періодів розвитку української культури, проблеми етногенезу та культурогенезу українського народу, аналіз історичної специфіки української національної культурної традиції, що постає невід‘ємною умовою формування ціннісних орієнтирів та гуманізації сучасного українського соціокультурного простору.

Для допомоги студентам у їх самостійній роботі викладачем проводяться

консультації з питань курсу. У даному методичному видані наведено найбільш ефективні форми самостійної роботи студентів, запропоновано орієнтовні завдання (теми рефератів, доповідей, екскурсій та навчальних дискусій, проблемні і творчі питання), що можуть виконуватися ними при вивченні курсу “Історія української культури” самостійно або під керівництвом викладача.

ІІ. ФОРМИ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

 

ІІ.1. Робота з навчальною, науковою, науково-популярною та довідковою літературою

Домінуюче місце в навчальному процесі сучасної вищої школи посідає самостійна робота студентів з навчально-методичною, науково-популярною і довідковою літературою. Книги є найважливішим джерелом отримання як професійних, так і загальноосвітніх знань, сприяють формуванню великого інформаційного поля, розвитку пріоритетних навичок самостійної роботи. Більш того, робота з книгою є основою й початковим етапом усіх існуючих видів самостійної роботи, що практикуються сьогодні у вузах. Цілеспрямоване читання спеціальної літератури– це процес накопичення й розширення знань за умов сформованості вміння працювати з книгою, правильно оцінювати твір, швидко розбиратися в його структурі, в зручній формі фіксувати необхідний обсяг фактичних даних.

Анотація (від лат. annotation – примітка, позначка) – короткий виклад змісту книги, статті або окремого текстового фрагмента з їхньою критичною оцінкою. Анотуванню притаманні лаконічність й чіткість формулювань. Уміння складати анотації має велике значення при виконанні такого виду самостійної роботи, як підготовка бібліографічних оглядів, які дозволяють виявити, вивчити й проаналізувати історіографічну базу тієї чи іншої проблеми.

Тези (від греч. thesis – положення) – коротко сформульовані головні положення навчального посібника, наукової або науково-популярної роботи, документального матеріалу (а також лекції, доповіді, повідомлення). Необхідною умовою для складання тез є досить повне засвоєння змісту книги, чітке розуміння її домінуючих ідей і висновків. Складати тези треба в логічній послідовності, відповідно до черговості викладення в книзі авторських думок.

Конспект (від лат. conspectus – огляд) – один з найпоширеніших видів записів, який передбачає письмовий огляд основних думок будь-якої друкованої роботи, а також лекції, доповіді, промови.

Словник термінів – вибірковий запис спеціальних культурно-історичних термінів, які зустрічаються в науковій літературі, з їх детальним поясненням. Складати словник слід за абеткою, що значно полегшить користування ним. Самостійна робота з термінологією повинна проводитися регулярно і перетворитися врешті-решт на усвідомлену звичку.

Хронологічна таблиця – фіксування найбільш значимих культурно-історичних дат з метою чіткого уявлення хронологічної послідовності розвитку і становлення культурної спадщини цивілізацій, держав, народів. В ідеалі, таблиця повинна відображати власне культурну дату, назву культурної події та її наслідки (при цьому варто уникати хаотичного ведення таблиці, строго дотримуючись хронології).

Самостійна робота з навчально-науковою літературою вимагає від студентів ще однієї важливої навички – навички складання бібліографії з певної проблеми, що вкрай необхідно при написанні реферату або доповіді, оскільки є одним з початкових, підготовчих етапів цих видів самостійної роботи. Складання бібліографії потребує від студента вміння працювати в довідкових відділах бібліотек, вільно орієнтуватися в системі каталогів, користуватися бібліографічними виданнями, розбиратися в особливостях оформлення бібліографічних даних, систематизувати їх відповідно до тематичних нюансів.

Студент повинен навчитися чітко розпізнавати характер літератури, бачити принципову різницю між навчальними посібниками, науковими дослідженнями (історіографією) та історичними джерелами, цілеспрямовано прагнути до складання якісно багатої, насиченої різноманітними виданнями всіх рівнів бібліографії.

Значно поліпшить студентські роботи використання іноземної літератури, як перекладної, так і оригінальної (але остання доцільна лише у тому випадку, якщо студент вільно володіє іноземною мовою).

Одним з найважливіших вимог роботи з бібліографією є правильне оформлення бібліографічного списку, який складається або за абеткою, або за порядком згадування книги в тексті письмової роботи. Нумерація списку – наскрізна, при цьому список літератури іноземними мовами складається окремо.

ІІ.3. Написання рефератів

Одним з найпоширеніших видів самостійної роботи студентів при вивченні курсу історії української культури є написання реферату (від лат. referre – доповідати) – письмової роботи науково-дослідницького характеру, в якій досить стисло, оглядово викладається сутність певного наукового питання (за іншим визначенням, реферат – це письмовий аналіз теми).

Головним завданням цього виду самостійної роботи є формування у студентів початкових вмінь і навичок наукового дослідження. До зазначених навичок і вмінь належать такі:

Вміння обґрунтувати актуальність теми, що вивчається, – прослідкувати ступінь її наукового висвітлення, віднайти можливий зв’язок між минулими й сучасними історичними подіями та процесами.

Складання бібліографії з обраної наукової теми, тобто складання якнайповнішого списку відповідних історичних джерел та літератури.

Глибоке вивчення джерел – знаходження найбільш яскравих документальних підтверджень тим фактам, що викладаються в рефераті,ретельний аналіз та оцінка відповідних документів.

Аналіз історіографії – виділення головних напрямків дослідження наукової проблеми та її ключових аспектів.

Систематизація й узагальнення фактичного матеріалу – накопичення необхідного обсягу інформації відповідно до теми і структури реферату.

Аргументоване та логічне викладення особистих думок у письмовій формі. Головною умовою досягнення логічності під час написанні реферату є чітке розуміння студентом мети, головних напрямків і кінцевого результату свого дослідження. Робота повинна бути переконливою, містити органічний зв’язок між окремими питаннями, а також між кожним з них і всією темою в цілому.

Робота над рефератом має бути послідовною, з чітким урахуванням її головних етапів, які передбачають:

● обрання теми дослідження,

● складання плану реферату,

● виявлення джерельно-історіографічної бази обраної проблеми,

● конспектування літератури і підбір цитат, які необхідно виписувати точно (а іноді й дослівно), із зазначенням сторінок розташування в тексті,

● власне написання реферативного дослідження.

Як правило, обсяг реферату коливається від 15 до 25 друкованих сторінок і не повинен перевищувати максимальну межу.

Структура реферату виглядає таким чином:

а) вступ, який містить обґрунтування теми і хронологічних меж, цілі роботи, огляд історіографії та джерел,

б) змістовна частина, де розкриваються ключові питання дослідження,

в) заключення, яке містить головні висновки автора,

г) список літератури, що була використана,

д) додатки, які не є обов’язковими, але іноді можуть бути доцільними і оформлятися у вигляді таблиць, схем, ілюстрацій.

Слід особливо підкреслити, що сьогодні, коли дуже широко застосовуються новітні електронні інформаційні джерела, зокрема комп’ютерні навчальні програми та мережа Internet, необхідно максимально обережно ставитися до так званих „банків рефератів”, які вони пропонують. У більшості випадків такі реферати мають низьку якість, містять суперечливі висновки, безліч фактичних, логічних, стилістичних, граматичних помилок, викривлюють цитати і прізвища історичних постатей. Саме через це студенти повинні відповідально ставитися до використання подібної інформації і ретельно перевіряти її за допомогою інших, більш авторитетних, джерел. Крім того, подібні реферати не оформлені відповідним чином і не витримані структурно. Саме через це механічне використання готових рефератів неприпустиме.

Обов’язковим етапом роботи над рефератом є його захист, який також вважається різновидом самостійної роботи і передбачає коротке викладення студентом головного змісту свого дослідження та відповіді на запитання викладача (якщо захист відбувається під час індивідуальної консультації) або на питання студентів, коли реферат захищається на семінарському занятті. У ході захисту легко визначити ступінь обізнаності автора у досліджуваній темі та рівень його теоретичної підготовки, вміння публічно відстоювати власну точку зору. Відповідно до цих критеріїв і оцінюється реферат.

Зарахована викладачем індивідуальна робота є допуском до підсумкового контролю. Строк здачі роботи – не пізніше двох тижнів до початку сесії.

ІІ.4. Підготовка доповідей

В організації самостійної роботи студентів з історії особливе місце займає доповідь – порівняно коротке повідомлення (на 5 – 10 хвилин), що є доповненням і розвитком головних питань навчального курсу з історії та практикується переважно під час семінарського заняття.

Методичне значення доповіді полягає в тому, що під час роботи над нею у студентів формуються й розвиваються:

♦ вміння працювати над спеціальною літературою,

♦ здатність аналізувати й узагальнювати фактичний матеріал,

♦ навички полемізувати та відстоювати особисту точку зору,

♦ культура мовлення.

Матеріалом для доповіді можуть служити фрагменти спеціального дослідження джерела, стаття періодичного видання і навіть розділ підручника.

По закінченні доповіді доцільно обов’язково влаштувати її обговорення, під час якого самостійна робота на семінарі набуває вже колективного характеру і студенти (при наймі найсильніші й найактивніші з них) підключаються до обговорення проблеми, яку виклав доповідач, зокрема: задають додаткові питання, полемізують із доповідачем щодо суперечливих або незрозумілих питань, оцінюють якість й рівень доповіді, надають загальну рецензію. Самостійна робота студентів з обговорення доповіді також повинна оцінюватися відповідним чином в залежності від активності слухачів.

Слід особливо підкреслити, що даний вид самостійної роботи є важливим не тільки у навчальній діяльності, але й має значення для професійної підготовки майбутніх фахівців, оскільки розвиває у молодих людей навички публічних виступів, дозволяє впевнено відчувати себе перед великою аудиторією, підвищує рівень гуманітарної освіченості.

ІІ.5. Проведення дискусій

Ефективним і цікавим елементом організації навчального процесу у вищих навчальних закладах є дискусія (від лат. discussio – дослідження, розбір) – вид самостійної роботи студентів, під час якої відбувається колективне обговорення певного суперечливого питання або проблеми з метою виявлення їх сутності, протиріч, наукової трактовки, шляхів подолання.

Модель навчання у дискусії сприяє формуванню таких важливих навичок, як аргументація, аналіз, виявлення причинно-наслідкових і міжпредметних зв’язків, комунікативних здібностей. Крім того, регулярна участь у диспутах виховує культуру публічних виступів.

Дискусії проходять успішно, якщо студенти-учасники розуміють і дотримуються чітко встановлених правил проведення дискусії, які допомагають їм вчитися користуватися своїми правами і відчувати відповідальність за слова та думки. Найбільш суттєвими є наступні правила проведення дискусій:

1. Зацікавленість темою, що обговорюється.

2. Досконале володіння всіма її аспектами за рахунок самостійно здобутої навчальної інформації.

3. Уважне вислуховування опонента.

4. Уникання одночасного висловлювання кількох учасників.

5. Ясне і стисле формулювання тверджень.

6. Чітке дотримування теми обговорення.

7. Обмін думками.

8. Залучення до диспуту всієї аудиторії.

9. Висловлювання поваги до всіх точок зору.

10. Дотримування регламенту, чіткий контроль за тривалістю і кількістю виступів.

Існують різноманітні форми організації дискусії, які дозволяють не тільки розвивати у студентів певні вміння та навички, але і стимулюють живий інтерес до навчальної дисципліни. У вищих навчальних закладах, перш за все, доцільно влаштовувати наступні види дискурсів:

а) практикум, який допомагає досягти повного розуміння причин і механізму прийняття в минулому складних культурно-історичних рішень.

б) дискусія в стилі ток-шоу сполучає в собі переваги лекції і дискусії в групі, дає можливість чітко висловити різні точки зору щодо заданої теми і передбачає наявність обмеженої групи активних учасників і широкої, але більш пасивної групи глядачів, які також мають право висловлювати власну думку або ставити питання учасникам бесіди.

в) структуровані дебати – натхненний британськими парламентськими дебатами метод змагання між двома командами з метою викласти самостійно здобуту інформацію, виграти підтримку аудиторії і знайти рішення проблеми шляхом безпосереднього і вільного обговорення.

 

Мережі Internet

Однією з головних задач сучасної вищої освіти є комп’ютеризація, реалізація якої потенційно сприяє підвищенню якості навчання. Мережа електронних засобів комунікації передбачає можливості вільного доступу до різноманітних інформаційних джерел і задоволення зростаючих інформаційних потреб сучасної молоді шляхом залучання усіх ресурсів міжкультурного спілкування.

Одним з актуальних завдань при вивченні курсу історичних дисциплін є виховання у студентів здатності удосконалювати і розвивати практичні уміння з оволодіння новими інформаційними технологіями і за їх допомогою самостійно здобувати необхідні знання.

Налагодити ефективну самостійну роботу студентів з використанням інноваційних технічних засобів, зокрема дозволяє Internet, який сприяє:

▲ стимулюванню пізнавальної діяльності студентів,

▲ успішному засвоєнню ними програм навчальних дисциплін,

▲ розширенню інформаційного простору,

▲ зміцненню вміння користуватися сучасними інноваційними розробками.

При цьому можна практикувати наступні форми самостійної роботи з інформаційними технологіями:

1. Пошук інформації в мережі – користування базами даних, інформаційно-пошуковими та інформаційно-довідковими системами, автоматизованими бібліотечними системами, електронними журналами тощо;

2. Організацію діалогу в мережі – використання електронної пошти (за її допомогою можна, наприклад, влаштовувати віртуальні дискусії), користування графічними редакторами синхронних і відстрокованих телеконференцій та ін.;

3. Створення тематичних web-сторінок – використання html- редакторів і графічних редакторів.

web-квест – вид дослідницької діяльності, для виконання якої студенти здійснюють самостійний пошук інформації в мережі за вказаними адресами з метою найкращого розподілу навчального часу, здобуття фактичних даних, розвитку критичного мислення, здібностей до аналізу, синтезу, оцінки отриманих знань.

По-суті, web-квест є своєрідною web-сторінкою і повинен складатися з таких елементів:

● вступ, де зазначаються терміни проведення певної самостійної роботи і задається вихідна ситуація;

● завдання різного ступеня складності для самостійного виконання;

● посилання на ресурси мережі, які надають можливість знайти і „скачати” необхідний матеріал: електронні адреси, тематичні чати, книги або методичні посібники, що знаходяться в бібліотеках;

● поетапний опис процесу виконання певного завдання з поясненням принципів переробки інформації, допоміжними питаннями, що натякають на правільні рішення, причинно-наслідковими таблицями, схемами, діаграмами;

● висновки, які містять орієнтовні результати виконання завдання, шляхи подальшої самостійної роботи із зазначеної теми і ті галузі, де можливо застосувати отримані результати і навички.

Взагалі, форми web-квесту можуть бути дуже різними. Найпопулярнішими є:

♦ самостійне створення студентами бази даних за певною навчально-науковою проблемою,

♦ створення документа, в якому аналізується складне наукове питання,

♦ інтерв’ю on-line з віртуальним персонажем – історичною постаттю або науковим діячем (запитання і відповіді студент розробляє самостійно),

♦ створення своєрідного мікросвіту, в якому студенти можуть пересуватися за допомогою гіперпосилань, моделюючи фізичний простір.

Регулярне практичне застосування всіх видів самостійної роботи з використанням новітніх інформаційних технологій не тільки підвищить інтелектуальний рівень студентів, а й збагатить їх професійні навички, допоможе в майбутньому краще адаптуватися до вимог сучасного ринку праці.

 

РОБОТИ СТУДЕНТІВ

Самостійна робота студентів буде ефективною лише за умов її кваліфікованої організації та реалізації в освітньому процесі як цілісної системи, що охоплює всі етапи навчання у вищих навчальних закладах.

Пріоритетна роль в організації самостійної роботи студентів належить викладачеві. Педагогічний компонент – це та частина викладання, яка є найбільш значущою у підготовці майбутніх фахівців. Саме педагоги створюють атмосферу підвищеного психологічного комфорту, що, в свою чергу, позитивно впливає на процес освоєння знань.

Одним з перших кроків на шляху результативної організації самостійної роботи студентів є її чітке, раціональне планування, якедоцільно здійснювати окремо від офіційних навчальних планів і програм. Згідно з загальноприйнятих освітніми стандартами, на позааудиторну роботу традиційно відводиться ½ навчального часу студента, проте подібний норматив не завжди відповідає реальним вимогам сучасної вищої школи. Через це саме викладач, у тісному співробітництві з кафедрою та деканатами, повинен скласти такий організаційний план, який би враховував найдрібніші нюанси індивідуальної роботи зі студентами, причому в контексті особливостей навчального процесу і загального обсягу навчального навантаження, що характерні для певного закладу вищої освіти.

План самостійної роботи повинен бути досить докладним і містити:

● перелік видів і форм самостійної роботи, що практикуються протягом всього терміну вивчення дисципліни,

● кількість та обсяг завдань для самостійного роботи,

● строки їх виконання,

● кількість і час проведення відповідних контрольних заходів.

Введення Болонської системи та активізація у вищий школі самостійної роботи студентів потребує не лише відповідної реорганізації навчального процесу, а й модернізації всієї навчально-методичної документації, розробки нових дидактичних підходів для глибинного самостійного засвоєння наукового матеріалу. У зв’язку з цим збільшується та частина роботи викладачів, яка знаходить відображення в навчально-методичній діяльності. Її метою є створення цілісного комплексу методичного забезпечення навчального процесу, який відповідає вимогам часу, враховує всі елементи модернізації сучасної вищої освіти і складається з таких елементів:

▲ текстів лекцій,

▲ навчальних посібників,

▲ методичних розробок з організації та проведення семінарських занять, колоквіумів, дистанційного навчання, загальних методичних посібників щодо організації самостійної роботи в цілому,

▲ банків завдань для самостійного виконання,

▲ банків моделюючих, „тренажерних”, завдань (причому необхідні нові покоління подібних тренажерів),

▲ програм для самоконтролю,

▲ автоматизованих навчальних та контролюючих систем,

▲інформаційних баз дисципліни або групи споріднених дисциплін.

Крім того, всі робочі програми з історичних дисциплін доцільно доповнювати окремими розділами, в яких би містилися методичні вказівки щодо виконання програмного навантаження, цілей, завдань, кінцевих результатів курсу, головних напрямків самостійної роботи.

Дуже важливо враховувати той факт, що багато студентів сьогодні мають персональні комп’ютери, тому традиційні методичні матеріали необхідно продублювати електронними версіями, тоді робота буде виконуватися в зручний для вихованців час, у звичному для них темпі, підвищиться їх спроможність самостійно отримувати знання, навички й уміння. Взагалі, сучасний вищий навчальний заклад повинен бути забезпечений відповідною матеріально-технічною базою – комп’ютерами, множильною технікою, комфортними методичними кабінетами для індивідуальних занять.

Особливої уваги потребує процес створення змістовного методичного підґрунтя для дистанційного навчання, яке докорінно відрізняється від традиційних навчально-методичних розробок. Різноманітні медіатехнології, відео- й аудіопрограми, посібники та довідкові матеріали на електронних носіях мають бути створені за єдиними принципами, для яких насамперед характерні інтерактивність, модульність, чітка структура та взаємозв’язок окремих елементів, насиченість практичними прикладами та ілюстраціями, адаптованість завдань і прикладів, наявність елементів аналізу й оцінки ефективності, синтез змісту, взаємодоповнюваність різних елементів. Обов’язковою вимогою є те, що всі дистанційні навчальні програми повинні супроводжуватися детальними методичними поясненнями і рекомендаціями щодо самостійного виконання завдань.

Важливою складовою високорезультативної самостійної роботи студентів є активні методи її контролю, який здійснюється виключно викладачем і повинен відповідати багатьом принципово важливим вимогам.

Слід особливо підкреслити, що ступінь викладацького контролю безпосередньо залежить від рівня успішності студентів і максимально збільшується щодо тих студентів, які погано встигають.

Форми контролю за виконанням самостійної роботи студентів (опитування, самостійні та контрольні роботи, захист рефератів, колоквіум, залік, іспит тощо) також відрізняються різноманітністю, випробувані часом і успішно виправдовують своє призначення вже протягом тривалого періоду. Проте модернізація й удосконалення освітнього процесу вимагає втілення новітніх досягнень сучасної методики. Одним з них слід вважати тестовий контроль.

З погляду сучасних методистів, тестування допомагає більш чітко прослідкувати структуру знань студентів і на підставі цього переоцінити методичні підходи до вивчення дисципліни, індивідуалізувати процес навчання, активізувати самостійну роботу. Розв’язання тестових завдань дозволяє студентові самому перевіряти і контролювати рівень власної підготовки.

Важливим стимулюючим фактором у навчанні і сьогодні залишається оцінка роботи студентів:

Позааудиторна самостійна робота оцінюється за традиційною 4-бальною системою, яка переводиться у відповідні рейтингові бали: “5” – 10 балів; “4” – 8 балів; “3” – 6 балів; “2” – 4 бали. При цьому відповідь на перше питання дорівнює лише 20% (“5”–2 бали; “4”–1,6 бала; “3”–1,2 бала; “2”–0,8 бала) від максимального рейтингового балу, відповідь на друге або трете питання дорівнює 40% (“5”–4 бали; “4”–3,2 бала; “3”–2,4 бала; “2”–1,6 бала). Таким чином, за позааудиторну самостійну роботу ставимо “відмінно” при отриманні оцінок “5”,“5”,“5”; 4”,“5”,“5”; “5”,“4”,“5”; “добре” – “5”, “4”, “4”; “4”, “4”, “4”; “3”, “4”, “5”; “задовільно” – “5”, “3”, “3”; “3”, “4”, “4”;“3”, “3”, “3”; “незадовільно” – “3”, “3”, “2”; “2”, “3”, “3”; “2”, “2”, “2”.

Під час розробки шкали оцінки результатів самостійної роботи студентів потрібно окремо оцінювати кожне завдання, враховуючи рівень його складності, додавати додаткові бали за логічність мислення, аргументацію, аналіз джерел, визначення і порівняння типових фактів, висловлення власної точки зору щодо культурног явища, вміння провести паралель між минулим і сучасністю, здатність спрогнозувати можливий альтернативний розвиток культурно-історичних подій.

IV. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИКОНАННЯ

СТУДЕНТАМИ

Тема. Витоки української культури та її розвиток в період Давньоруської держави (давня та середньовічна доба) (6 годин)

1. Античні та скіфо-сарматські впливи в культурі східних слов’ян.

2. Язичницькі вірування у християнському світогляді українців. Міфотворчість східних слов’ян.

3. Розпад Старокиївської держави. Культура Галицько-Волинського князівства.

4. Українська культура ХІV ст. в європейському культурному просторі. Культурні процеси в князівствах Русі.

Основна література:

1. Висоцький О.Ю. Історія української культури: Навчальний посібник. — Дніпропетровськ: НМетАУ, 2009. – 130 c.

2. Історія української культури: курс лекцій / О.В. Ліхолат, П.А. Дігтяр, С.Ю. Боєва та ін.; під заг. Ред. Д-ра іст. наук С.О. Костилєвої. – К.: НТУУ «КПІ», 2010. – 336 с.

3. Кордон М.В. Українська та зарубіжна культура. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 584 с.

Додаткова література:

1. Семчишин М. Тисяча років української культури. – К., 1993.

2. Терещенко Ю., Курило В. Історія України. – К., 1995.

3. Огієнко І. Українська культура. – К., 1991.

4. Брайчевський М.Ю. Утвердження християнства на Русі. – К., 1988.

5. Попович М. Нарис історії культури України. – К., 1998.

Питання для самоконтролю:

1. Поясніть причини існування залишків язичницьких вірувань у християнському світогляді українців.

2. Античні та візантійські автори про культуру та звичаї східних слов’ян.

3. Розкрийте прояви західноєвропейської та візантійської складових у середньовічній українській культурі.

4. Простежте процес зародження української символіки.

5. Проаналізуйте регіональні особливості розвитку культури на українських землях доби феодальної роздробленості.

 

Теми рефератів

1. Українська культура та основні етапи її розвитку.
2. Найдавніші культури на теренах України.
3. Побут, звичаї, релігійні вірування. Виникнення мистецтва.
4. Традиційна українська культура та її основні відмінності від модерної (національної) культури.
5. Стародавня культура східних слов’ян.
6. Мистецькі набутки слов’ян. Особливості писемності.
7. Міфологія східнослов’янських племен.
8. Античні історики про слов’ян та їх культуру.
9. Культура Київської Русі.
10. “Повчання” Володимира Мономаха та його місце у розвитку української педагогіки.

Теми для виступів студентів з доповідями

 

1.Природні і політичні фактори в становленні і розвитку культурного простору українців.

2.Культурні взаємозв'язки українців зі своїми сусідами у давнину і сьогодні.

3. Національні меншини України й особливості їхнього входження в український територіальний і культурний простір.

4. Історичні витоки культури українського народу.

5. Роль династичного центру в становленні культурної спільноти Київської Русі.

6. Культури давнього світу та їхній вплив на становлення української культури.

7. Роль Трипільської культури у формуванні традиційних господарсько-культурних типів на території сучасної України.

 

Проблемні питання і завдання

1. Розкрийте поняття культури як суспільного та духовного феномену. Проаналізуйте еволюція поглядів та сучасні інтерпретації поняття.

2. Яка структура та функції культури?

3. Чим характеризується поняття і суть національної культури?

4. Які ви знаєте основні елементи, необхідні для оформлення національної культури?

5. Як вплинули традиційні господарсько-культурні типи на особливості формування духовного світу українців?

6. У чому поняття української етнічної території і державних меж України?

7. Що ви розумієте під українською національною культурою як цілісним феноменом: зміст?

8. Які є джерела вивчення української культури?

9. У чому полягають природні і політичні фактори в становленні і розвитку культури українців.

10. Які є особливості світогляду та характерології українського народу?

11. Чи був пантеон східнослов‘янських богів?

12. Які ви знаєте етапи культурогенезу українського народу?

13. Чи уявляєте ви національне бачення світу в знаково-символічній системі української

культури?

14. Яка роль Трипільської культури у формуванні традиційних господарсько-культурних типів на території сучасної України?

15. В чому полягають особливості слов‘янської міфології?

16. Охарактеризуйте українську пісенну традицію. Які її особливості?

17. Які ви знаєте витоки української культури?

18. Охарактеризуйте матеріальну та духовну культуру стародавнього населення України (палеоліт, мезоліт, неоліт, енеоліт).

19. Які ви знаєте культури мідно-бронзової та залізної доби на території України?

20. Які характерні риси культури ранньослов‘янського періоду?

21. Укажіть якою є специфіка та характерні риси дохристиянської культури Київської Русі.

22. У чому проявився вплив християнства на духовну культуру Київської Русі?

23. Яку ви знаєте матеріальну та духовну культуру Київської Русі?

24. Кого з Визначних культурно-освітні діячі Київської Русі ви знаєте?

25. Які особливості та характеристика культури Галицько-Волинської Русі?

Завдання для аналізу культурно-історичних джерел.

1. На підставі “Повісті временних літ” охарактеризуйте особливості розвитку культури у слов’ян.

2. Знайдіть у “Повісті временних літ” докази того, що християнство було єдино правильним вибором, як державна релігія.

3. На підставі „Повісті временних літ” визначте племінні відмінності становлення культури в Давньоруській державі.

4. Проаналізуйте розповідь Нестора-літописця про хрещення Русі.

5. Чи можна вважати історичними джерелами літературні твори та витвори живопису? Відповідь аргументуйте.

6. Дайте оцінку педагогічним поглядам Володимира Мономаха, спираючись на його “Повчання дітям”.

7. Виявіть культурно-історичні події та процеси, що знайшли відображення в давньоруському літературному творі “Слово о полку Ігоревім”.

Творчі питання і завдання

1. Знайдіть докази того, що пережитки східнослав’янських язичницьких віри й обрядів збереглися дотепер?

2. Спробуйте встановити, чи були історичні прототипи у персонажів давньоруських билин (Іллі Муромця, Альоші Поповича, Добрині Микитича, Володимира Красне Сонечко, Солов’я-розбійника, Тугарина-Змія).

3. Проаналізуйте відомі Вам твори образотворчого мистецтва Київської Русі. Чим пояснити відсутність у них світських рис? У чому полягають особливості традиційної живописної техніки давньоруських митців?

4. За допомогою яких засобів давні архітектори добивалися ефекту світла, легкості та урочистості православних церков і храмів. Порівняйте „архітектурне обличчя” православних і католицьких релігійних споруд.

6. Дайте оцінку ідеї реконструювання Десятинної церкви в Києві. Чи доцільно, на Вашу думку, відбудовувати архітектурні пам’ятники давніх часів?

7. Знайдіть історичні коріння слів і фразеологічних виразів, що й досі широко вживаються в українській мові (січень, гривня, урок, хата, сім п’ятниць на тижні, бити байдики, тьма тьмуща, рукоприкладство, азбука.

Теми для дискусій

1.