Співвідношення літературної і національної мови.

Національна мова.

Мова — основний засіб спілкування, що складається з рівнів звуки, слова, словоспол., речення, тексти. Існує мова національна, державна, літературна.

Національна мова — це мова, якою спілкується народ, незалежно від місця перебування. Будь-яка національна мова може стати державною, якщо дотримані певні умови: 1. Існує народ, який споконвіку мешкає на певній території, створює тут свою державу, у якій більшість населення спілкується однією мовою, ця мова закріплена законодавчо, як обовязкова для вживання на території даної держави.

Співвідношення літературної і національної мови.

Національна мова — це мова, якою спілкується народ, незалежно від місця перебування. Літературна мова є ії основною частиною. Це унормована частина національної, яка є зразком для наслідування і зафіксована у підручниках і словниках.

Співвідношення національної і державної мови.

Національна мова складається с літературної мови, як ії основної частини, а також розмовної лексики, діалектизмів, проф.. та соц.. жаргону, інколи нецензурної лексики. В свою чергу державна мова, це закріплена законодавством саме національна мова, використання якої є обовязковим у закладах освіти, культури, у сфері держ. Управління, державних ЗМІ, документознавстві, правочинстві.

Мовні норми та їх коротка характеристика.

Мовні норми — це сукупність візначених правил, яким підпорядковується вимова и вібір слів у мовленні, використання граматичних форм, скл. Речень, тощо.

Види: 1. Лексичні норми — регулюють правильність слововживання у властивих їм значенням за змістом на сучасному етапі. 2. Орфоепічні та акцентні — правильність належної вимови звуків і звукосполучень, наголошування та інтонації. 3. Графічні — передача звуків на письмі. 4. Орфографічні — це орієнтація в написанні на останні видання Українського правопису та нормативні словники. 5. Морфологічні — правильне вживання слів, як частин мови. 6. Синтаксичні та граматичні — вибір правильних словоформ, а також правила побудови речень та словосполучень. 7. Пунктуаційні — правила вживання розділових знаків. 8. Стилістичні — використання мовних засобів, властивих певному стилю. 9. Фразеологічні — правильне вживання фразеологізмів, прслівїв, приказок.

 

Стилі та підстилі сучасної української літературної мови.

Стиль літературної мови — сукупність засобів, вибір яких зумовлено змістом і характером висловлювання. У межах кожного стилю сформувалися підстилі — для точнішого й доцільнішого відображення певних видів спілкування.

Розмовний стиль: Сфера використання — усне повсякденне спілкування в побутів, у сімї, на виробництві.

Основні ознаки: безпосередня участь у спілкування, усна форма спілкування, неофіційність стосунків між мовцями, неформальне, невимушеність спілкування, непідготовленість до спілкування неформальне, використання несловесних засобів логічних наголосів, тембру, пауз, інтонації, використання позамовних чинників ситуація, поза, руки, жести, міміка, емоційні реакції, потенційна можливість відразу уточнити незрозуміле, акцентувати головне.

Підстилі: розмовно-побутовий, розмовно-офіційний.

Художній стиль: Художній стиль широко використовується у творчій діяльності, різних видах мистецтва, у культурі й освіті.

Основні ознаки: найхарактерніша ознака художнього відтворення дійсності — образність, поетичний живопис словом навіть прозових і драматичних творів, естетика мовлення, призначення якої — викликати в читача почуття прекрасного, зображуваність тропи, епітети порівняння, метафори, алегорії, гіперболи, перифрази, тощо; віршова форма, поетичні фігури; конкретно-чуттєве живописання дійсності, відсутня певна регламентація використання засобів, про які йтиметься далі, та способів їх поєднання, відсутні будь-які приписи, визначальним є субєктивізм розуміння та відображення індивідуальне світобачення, світовідчуття і, відповідно, світовідтворення автора спрямоване на індивідуальне світосприйняття та інтелект читача.

Підстилі: епічні прозові: епопея, казка, роман, повість, байка, оповідання, новела, художні мемуари, нарис, ліричні поезія, поема, балада, пісня, гімн, елегія. Епіграма, драматичні драма, трагедія, комедія, мелодрама, водевіль, комбіновані ліро-епічний твір, ода, художня публіцистика, драма-феєрія, усмішка.

Науковий стиль: Сфера використання — наукова діяльність, науково-технічний прогрес, освіта.

Основні ознаки: ясність понятійність і предметність тлумачень, логічна послідовність і доказовість викладу, узагальненість понять і явищ, обєктивний аналіз, точність і лаконічність висловлювань, аргументація та переконливість тверджень, однозначне пояснення причино-наслідкових відношень, докладні висновки.

Підстилі: власне науковий із жанрами текстів: монографія, рецензія, стаття, наукова доповідь повідомлення, курсова й дипломна роботи, реферат, тези який, у свою чергу, поділяється на науково-технічні та науково-гуманітарні тексти, науково-популярний — застосовується для дохідливого, доступного викладу інформації про наслідки складних досліджень для нефахівців, із використанням у неспеціальних часописах і книгах навіть засобів художнього та публіцистичного стилів, науково-навчальний — наявний у підручниках, лекціях, бесідах для доступного, логічного й образного викладу й н включає використання елементів емоційності.

Публцистичний стиль: Сфера використання — громадсько-політична, суспільно-виробнича, культурно-освітня діяльність,

навчання.

Основні ознаки: доступність мови й формування орієнтація на широкий загал, поєднання логічності доказів і полемічності викладу, сплав точних найменувань, дат, подій, місцевості, учасників, висловлення наукових положень і фактів емоційно-експресивною образністю, наявність низки яскравих засобів позитивного чи негативного авторського тлумачення, яке має здебільшого тенденційний характер, широке використання художніх засобів епітетів, порівнянь, метафор, гіпербол і т. ін..

Підстилі: стиль ЗМІ — засобів масової інформації часописи, листівки радіо, телебачення. Тощо, художньо-публіцистичний стиль памфлети, фейлетони, політичні доповіді, нариси тощо, есе короткі нариси вишуканої форми, науково-публіцистичний стиль літературно-критичні статті, огляди, рецензії тощо.

Епістолярний стиль: сфера використання — приватне листування. Цей стиль може бути складовою частиною інших стилів, наприклад художньої літератури, публіцистики

Основні ознаки — наявність певної композиції: початок, що містить шанобливе звернення; головна частина, у якій розкривається зміст листа; кінцівка, де підсумовується написане, та іноді постскриптум. Р.S. — приписка до закінченого листа після підпису.

Конфесійний стиль: Сфера використання — релігія та церква.

Основні засоби: суто церковна термінологія і слова — символи, непрямий порядок слів у реченні та словосполученні, значна кількість метафор, алегорій, порівнянь, наявність архаїзмів.

Офіційно-діловий стиль: функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю.

Ознаки: нейтральний тон викладу змісту лише у прямому значенні, точність та ясність повинні поєднуватись з лаконічністю, стислістю й послідовністю викладу фактів, документальністькожний офіційний папір повинен мати характер документа, наявність реквізитів, котрі мають певну черговість, що дозволяє довго зберігати традиційні стабільні форми, наявність усталених одноманітних мов6них зворотів, висока стандартизація вислову, сувора регламентація тексту для чіткої організації текст поділяє на параграфи, підпункти.

Підстилі: законодавчий, юридичний, дипломатичний, адміністративно-канцелярський.

 

Особливості вживання займенників і числівників у ділових паперах.

Займенники.

У діловому мовленні займ. не слід вживати часто, оскількивони не називають предмет, а лише вказують на нього. Проте особові займ. використовуються навіть у текстах документів. В усному діловому мовленні переважно використ. займенник ви. У службових листах дозвол. використовувати займенник ми. У таких докум., як автобіографія, особове доручення, пояснювальна записка — випростовується займенник я. У заявах не рекомендується вживати займенник ви.

Числівники.

Порядкові числівники слід записувати із відмінковими закінченнями після них:

1 — 1-ого, 2 — 2-ому.

Якщо підряд вжив. декілька порядкових числівників — відмінкове закінчення ставиться після останнього.

Якщо речення починається з числ., його слід записати словами.

Якщо після числ. називаються одиниці виміру, він записується цифрою: 20 тон.

В обліково-фінансових документах сума записується цифрою потім, у дужках, прописом, за дужками — одиниці виміру: 10 десять грн..

Після числівників 2,3,4 іменник ставиться у називному відмінку множини:

Два секретарі, три професори

Але якщо іменник має закінчення -нин, то після 2,3,4 — Р.в. однини:

Два громадянина

 

Дієслова.

1. Треба використовувати тільки книжні дієслова та їх форми:

неправильно

правильно

балакати

говорити

слабувати

хворіти

договорюватися

домовлятися

 

2.Уникати умовного способу:

неправильно	правильно
Підприємства змогли б виконати заповлення, якби…	Підприємства виконають зможуть виконати замовлення, якщо…
Виконавець повідомив би Вас завчасно, коли б…	Завчасне повідомлення виконавця можливе лише за умов…

3. Форми наказового способу використовуються в ділових паперах дещо своєрідно. Форми власне наказові іди, пиши, робіть вживаються лише в усному мовлені. В писемному мовленні переважає інфінітив та описові лексичні засоби. Саме інфінітив у наказах та розпорядженнях надає висловленню категоричності доручити, звільнити, призначити, а не доручить, звільнить, призначить.

4. В актах, наказах, розпорядженнях, службових листах, інструкціях, дорученнях уживають неозначену форму дієслова інфінітив.

Але слід памятати, що нормативною є форма на -ти, а не на -ть говорити, запроваджувати, виконквати.

5. У документах більшість дієслів має форму 3-ї особи однини, але неприпустиме використання коротких форм допомагає, а не допомога; оббігає, а не оббіга

Дієприкметники.

Дієприкметники у текстах документів використовуються в теперішньому і минулому часах, активному і пасивному стані, число однина і множина, рід, вид доконаний, недоконаний. Основною проблемою в текстах документів є правильне вживання дієприкметників із суфіксами укр..м., особливо під час перекладу с російської мови на українську.

 

Складні випадки керування.

Керування — це вид підрядного звязку у словосполученні, при якому головне слово вимагає від залежного певної відмінкової форми з прийменником, або без прийменника.

Якщо в одному реченні стоять 2 дієслова, що керують дійсними відмінковими формами, вони повинні мати два залежних слова. Приклад: Адміністрація нагородила і висловила подяку десятьом працівникам. — неправильно

Адміністрація нагородила десятьох працівників і висловила їм подяку.- правильно

Слід памятати що і синоніми в укр.. мові можуть керувати 2 різними відмінками. Наприклад:

оволодіти мовою — О.в., опанувати мову — З.в.

характерний для мене — Р.в., властивий мені — Д.в.

Під час перекладу з російської на українську мову і навпаки, слід памятати, що слова в цих мовах можуть керувати різними відмінками. Наприклад:

поблагодарить родителей — Зн.в., дякувати батькам — Д.в.

 

Реквізити документів.

Реквізити — це сукупність обовязкових даних у документі, без яких він не може бути підставою для обліку й не має юридичної сили.

При оформлянні організаційно-розпорядчих документів використовується такий склад реквізитів:

- 1 — Державний герб

- 2 — емблема організації

- 3 — зображення нагород

- 4 — код організації

- 5 — код документа

- 6 — назва міністерства чи відомства

- 7 — назва підприємства установи, організації, фірми

- 8 — назва структурного підрозділу;,

- 9 — індекс підприємства звязку, поштова та телеграфна адреса, номер телетайпа абонентського телеграфу, номер Телефону, номер рахунку в банку

- 10 — назва виду документа

- 11 — дата

- 12 — індекс вихідний номер документа

- 13 — посилання на індекс та дату вхідного документа

- 14 — місце складання чи видання

- 15 — гриф обмеження доступу до документа

- 16 — адресат

- 17 — гриф затвердження

- 18 — резолюція

- 19 — заголовок до тексту

- 20 — позначка про контроль

- 21 — текст

- 22 — позначка про наявність додатка

- 23 — підпис

- 24 — гриф погодження

- 25 — візи

- 26 — відбиток печатки

- 27 — позначка про завірення копії

- 28 — прізвище виконавця та номер його телефону

- 29 — позначка про виконання документа та направлення його до справи

- 30 — позначка про перенесення даних на машинний носій

- 31 — позначка про надходження.

 

АКТ

Матеріальною особою іншій

12.10.2006 м.Київ №7

 

Підстава: наказ по університету від 01.06.2006 № 62

Складений комісією:

Голова комісії – начальник кафедри Ткачук О.Ф.

члени комісії – старший лаборант кафедри Міщенко К.К

викладачі – Олежко О.О., Зайчук Р..Л. Присутні: начальник Господарчої служби Королюк В.М.

12.09.2006 комісія перевірила наявність матеріальних цінностей у кабінеті № 414 й передала лаборанту кафедри адміністративної діяльності Дацюк К.О. такі матеріальні цінності:

– комп'ютер – один,

– принтер – один,

– стільці – чотири,

– столи – два.

Акт складено у трьох примірниках: перший – бухгалтерії; другий – для кафедри; третій - для факультету.

 

Голова комісії (підпис) О.Ф.Ткачук

Члени комісії:

(підпис) Р.Л.Зайчу

(підпис) О.О.Олежко

(підпис) К.К.Міщенко

39. Характеристика

Характеристика Левченко Валентини Васильовни, 1989 року народження, учениці 11-В класу ЗОШ № 1 м. Київ

Валентина Левченко впродовж навчання зарекомендувала себе здібною, працьовитою ученицею.

До навчання ставиться сумлінно, має глибокі та ґрунтовні знання з усіх предметів, усебічно розвинена. За підсумками навчання за 11 клас нагороджена Почесною грамотою міськвиконкому, фіналіст обласного конкурсу знавців української мови ім. Т.Г. Шевченко. Багато читає як програмової, так і позапрограмової літератури. Особливий інтерес виявляє до поезії, очолює шкільну поетичну студію «Джерельце».

Неодноразово виступала з оглядовими доповідями про стан і напрями сучасної української поезії.

Упродовж навчання В. Левченко виявляла активність у громадській і суспільно корисній роботі. Під час канікул керувала шкільною агітбригадою, виявивши особистий приклад сумлінного і творчого ставлення до праці.

Уміє триматися в колективі, завжди керується загальнолюдськими моральними критеріями у ставленні як до власних вчинків, так і до поведінки товаришів. Щира й відверта у стосунках з однолітками та викладачами.

Ураховуючи викладене та зразкову поведінку, педрада школи просить обласний відділ народної освіти нагородити випускницю Валентину Левченко золотою медаллю.

10.05.11

 

 

Директор (підпис)

 

Класний керівник (підпис)

 

40. Службові листи — узагальнена назва різноманітних за змістом інформаційних документів, які виступають основним засобом спілкування й оперативного управління діяльністю установ, організацій, підприємств. Офіційне листування можна розділити на три види: 1. Дипломатичне — офіційне листування міждержавних установ чи іноземних представництв у дипломатичній практиці.

2. Адміністративне — офіційне листування між органами управління (органи влади, керівні органи) та виконавцями (установи, підприємства, організації), а також їх структурними підрозділами.

3. Ділове (комерційне) — листування напівофіційного характеру між фірмами, установами тощо.

За кількістю адресатів листи розрізняють на:

1. Звичайні — надсилаються на одну адресу від імені одного кореспондента.

2. Циркулярні — надсилаються керівною установою до своїх структурних підрозділів (кілька адрес).

3. Колективні — надсилаються на одну адресу від імені кількох кореспондентів.

За функціональними ознаками листи поділяють на два види:

1. Листи, що потребують відповіді (лист-прохання, лист-запит, лист-нагадування, лист-пропозиція, лист-звернення, лист-вимога тощо).

2. Листи, що не вимагають відповіді (лист-відповідь, лист-запрошення, лист-подяка, супровідний, гарантійний, комерційний, рекомендаційний лист тощо).

Текст листа складається, як правило, зі вступної й основної частин, логічно пов’язаних між собою. У вступній частині зазначаються факти, події, обставини, що спричинили написання листа, посилання на нормативні документи, інструкції тощо. В основній частині викладається зміст листа: - у листі-проханні викладається прохання; - в інформаційному листі повідомляється про певний факт чи захід; - у листі-запрошенні пропонується взяти участь в якомусь заході; - у листі-підтвердженні – повідомлення про отримання якого-небудь відправлення (листа, телеграми тощо); - у листі-нагадуванні – вказівка про наближення або закінчення терміну певного зобов’язання або проведення заходу; - у листі-відповіді висловлюється рішення з приводу вже поставленого питання; - у супровідному листі адресат інформується про направлення до нього доданих до листа документів.

Тексти листів у порівнянні з іншими документами є найдемократичнішими та найбагатшими щодо використання лексико-граматичних і стилістичних мовних засобів.

41. Звіт
Про педагогічну практику з 12.02.2003 по 12.03.2003
Студентки філологічного факультету Мандаринки Н. І.

Педагогічну практику проходила у СШ № 34 м. Львова. У школі було створено належні умови для проходження практики. Усі вчителі української мови та літератури мають великий стаж роботи і високу фахову, методичну підготовку. Хоча шкільні кабінети української мови та літератури недостатньо обладнані технічними засобами навчання, проте добре забезпечені науковими посібниками та методичною літературою.

За час практики провела 14 контрольних уроків з мови та літератури. Всі уроки були обговорені з учителем і методистом. Практика в школі допомогла здобути практичні уміння і навички: проводити уроки різних типів, перевіряти будь-які види письмових робіт, планувати роботу з розвитку мовлення, виготовляти дидактичний матеріал для уроків.

Під час проведення уроків з мови та літератури особливих труднощів не виникало, за винятком аналізу контрольних робіт та диктантів.

Педагогічна практика поглибила і закріпила знання, здобуті в університеті, з фахових і психолого-педагогічних дисциплін, виробила вміння проводити навчально-виховну роботу з дітьми середнього шкільного віку, випробувати себе як класний керівник.

12.03.2003 підпис

42. Господарсько-договірні документи
Види договорів
Договір постачання — це договір, за яким організація-постачальник зобов’язується в певні терміни передати організації-покупцеві у власність певну продукцію, а організація-покупець зобов’язується оплатити продукцію за встановленими цінами.

Договір підряду — це договір, за яким підприємець-під-рядник зобов’язується виконати певний обсяг робіт підприємству-замовнику.

Договір про матеріальну відповідальність — це договір, за яким одна сторона бере на себе повну матеріальну відповідальність за прийняті матеріальні цінності й зобов’язується дотримуватися встановлених договором правил зберігання, обліку, відвантаження, а інша сторона зобов’язується створити нормальні умови праці матеріально відповідальним особам.

Договір про спільну діяльність — це договір, що укладається між двома й більше організаціями для проведення спільних досліджень, будівництва, експлуатації підприємств. Укладаючи цей договір, сторони визначають розмір і характер внесків: грошові; майнові, трудова участь.

Договори щодо створення нових форм господарювання — це договори, які спрямовані на організацію асоціацій, малих підприємств, комерційних банків, орендних підприємств. Для створення асоціацій необхідно укласти установчий договір.

Установчий договір — це договір, що закріплює взаємні права та обов’язки всіх учасників створення асоціації. Звичайно ж, назвати всі договори з господарської діяльності неможливо, оскільки їх багато: це і договір про одержання позики, договори про посередницькі послуги, договори оренди, договір на здійснення кредитно-розрахункового обслуговування тощо. Крім договорів з господарської діяльності, виділяють ще трудові договори.

Трудовий договір —це угода між особою, що наймається на роботу, та керівником установи, організації або уповноваженим ним органом. За цим договором працівник зобов’язується виконувати певну роботу, а керівник — виплачувати йому заробітну плату та забезпечувати належні умови праці.
Реквізити: Назва документа. Зазначення місця укладання й дати. Вступна частина (точні й повні назви сторін, їх представників (прізвище, ім’я, по батькові), повноваження, на підставі яких вони діють). Зміст договору. Термін виконання договору. Кількісні та якісні показники продукції. Зазначення ціни робіт (продукції) і загальної суми. Порядок виконання роботи. Порядок розрахунків між сторонами. Додаткові умови до договору. Вказівки на майнову відповідальність за повне або часткове невиконання
договору. Порядок і місце розв’язання суперечок. Загальний термін дії договору. Юридичні адреси сторін, що укладають договір. Власноручні підписи сторін. Печатки установи або обох сторін, які укладають договір.

Частини тексту:
1.Предмет договору.
2.Обов’язки сторін.
3.Вимоги замовника до предмету договору.
4.Вартість робіт і порядок розрахунків.
5.Порядок здачі-приймання робіт.
6.Термін дії цього договору.
7.Відповідальність сторін.
8.Форс-мажор.
9.Вирішення суперечок.
10.Інші умови.
11. Юридичні адреси, банківські реквізити.

 

43. Документи про особовий склад: їх перелік, коротка характеристика.
Резюме – документ, в якому коротко викладається особисті освітні та професійні відомості про особу. Реквізити: Назва документа. Особисті дані (ПІБ, дата народження, сімейний стан, домашня адреса, телефон, e-mail, відомості про освіту, відомості про професійний досвід, відомості про публікації, особисті якості, професійні навички і тощо). Автобіографія – документ, в якому особа повідомляє основні факти своєї біографії. Вимоги: вичерпність відомостей; лаконічність. Форми: автобіографія-розповідь; автобіографія-документ. Основні реквізити: Назва документа. Текст з усіма основними даними про особу. Дата, підпис. Характеристика – документ, в якому в офіційній формі висловлено громадську думку про працівника як члена колективу, яка складається на його вимогу або на письмовий запит іншої установи. Складається на аркуші формату А4 в двох примірниках. Реквізити: Назва документа. ПІБ в родовому відмінку. Посада. Текст (трудова діяльність працівника, ставлення до службових обов’язків і дисципліни, моральні якості, висновки). Дата. підпис, печатка. Заява – документ, який містить прохання особи або установи щодо здійснення свої прав або до захисту інтересів. Заява пишеться власноруч. Реквізити: Адресат. Адресант. Назва документа. Текст, додатки (якщо потрібно). Дата, підпис.

44. Організайійні документи
Положення — це правовий акт, який встановлює основні правила організаційної діяльності державних підприємств та установ, а також їх структурних підрозділів. Положення складаються переважно при створенні нових підприємств або установ. Ці документа можуть бути як типовими, так і індивідуальними Індивідуальні положення для окремих установ, організацій, підприємств складаються на базі типових. Статут — це зведення правил, які регулюють:
а) основи організації та діяльності підприємств і установ певної галузі господарства;
б) умови створення, склад, будову та діяльність конкретного підприємства, організації або установи, певної галузі або сфери управління;
в) конкретну сферу діяльності організації. Як приклад розглянемо статут залізниці. Він містить такі реквізити: гриф затвердження вищою організацією або органом управління; найменування виду документа (статут); заголовок; текст.
Інструкція — це правовий акт, який видається органами державного управління для прийняття правил, що регулюють організаційні, науково-технічні, технологічні, фінансові та інші спеціальні види діяльності установ, підприємств, окремих їх підрозділів та служб, а також посадових осіб або громадян.
Кожна інструкція повинна бути затверджена вищими органами або керівниками організацій (з номером і датою видання).
Правила — це службові документи, які визначають настанови або вимоги, що регламентують певний порядок дій, поведінки.
За формою та змістом правила схожі на інструкції, іноді вони бувають їх складовою.

45. Обліково-фінансові документи
Акт – це документ, який містить рішення щодо законів, указів, постанов і складається на підтвердження фактів, подій, учинків, пов'язаних з діяльністю установ та окремих осіб. Як правило, це документація експертних комісій, спеціально уповноважених осіб або представників перевіряючих організацій.
Доручення – це документ, яким організація чи окрема особа надає іншій особі право на певну діяльність або отримання матеріальних цінностей від її імені.
Накладна – це обліковий документ, який дає право на отримання, відправлення вантажів чи матеріальних цінностей.

Розписка– це письмове підтвердження певної дії, яка мала місце, – передачі й отримання документів, товарів, грошей.

 

46. До довідково-інформаційних належать такі документи: службові листи, звіт, службові записки (доповідна та пояснювальна), адреса, телеграма, телефоно- і радіограма, анотація, рецензія, відгук, прес-реліз, стаття, тези, план, протокол, довідка, факс, висновок.

До довідково-інформаційної документації відносяться такі види документів: акти; протоколи; довідки; службові листи; пояснювальні та доповідні записки; плани і графіки; відгуки та рецензії.

Загальна характеристика довідково-інформаційної документації

Процес прийняття управлінських рішень базується на зборі та обробці об'єктивної і достовірної інформації. Тому переважна більшість документів, що відправляються з підприємства та спрямовуються до нього, є довідково-інформаційними. У них міститься інформація про фактичний стан справ в установі, організації, на підприємстві, який є підставою для прийняття розпорядчих документів.

Довідково-інформаційна документація носить допоміжний характер відповідно до організаційно-розпорядчої документації. Інформація, що міститься в довідково-інформаційних документах, може спонукати до дії або бути лише доведена до відома.

Документи цієї системи відіграють службову роль по відношенню до організаційно-правових та розпорядчих документів. Довідково-інформаційні документи не містять доручень, не зобов'язують їх виконувати, як розпорядчі документи, а повідомляють дані, на підставі яких приймаються відповідне рішення, тобто ініціюють управлінське рішення, дозволяють вибрати той чи інший спосіб управлінського впливу.

Особливість цих документів полягає в тому, що вони направляються знизу вверх по системі управління: від працівника до керівника структурного підрозділу, від керівника структурного підрозділу до керівника організації, від підвідомчої організації до вищої.

 

47. Заява

Прошу прийняти мене на роботу до _____________відділу на посаду провідного інженера.

Додатки:

1) копія диплома про вищу освіту на 1 а. в 1 прим.

2) трудова книжка

3) особистий листок з обліку кадрів на 3 а. в 1 прим.

20.01.10 Ковальчук О.С.

 

48. Трудової договір – угоду між працівником роботодавцем, яким працівник зобов'язується виконати роботу з певної спеціальності, кваліфікації чи посади підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядком, роботодавець – виплачувати працівникові зарплатню забезпечуватиме умови праці передбачених законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір може бути:

® безстроковим^ тобто таким що укладається на невизначений термін;

® строковим, якщо трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами;

® може укладатися на час виконання певної роботи.

 

Трудова угода - це документ, яким регламентуються стосунки між установою і позаштатним працівником, коли в організації бракує фахівців з певної галузі.

Трудова угода, укладена зі штатним працівником, визначає коло його доручень, які виходять за межі безпосередніх службових обов'язків.

Реквізити:

1. Назва виду документа.

2. Заголовок.

3. Місце укладання.

4. Дата.

5. Текст з переліком повноважень і зобов'язань сторін.

6. Юридичні адреси сторін.

7. Підписи.

8. Печатка установи.

Трудова угода укладається у двох примірниках, один з яких передається виконавцеві, а другий зберігається в організації.

 

51. Резюме — документ, в якому особа в стислій формі повідомляє основні відомості про себе з метою участі в конкурсі на заміщення вакантної посади. Надсилається в установу, яка оголосила конкурс, поштою або факсом; виготовляється, як правило, з використанням персонального комп’ютера в максимально доступній для зорового сприйняття формі (використання різних шрифтів, підкреслень тощо). Обсяг резюме – більше однієї сторінки тексту. Резюме аналізується, як правило, без участі кандидатів, з метою попереднього їх відбору, тому воно має давати максимально повне уявлення про кандидата і йоговідповідність оголошеній вакансії та бути при цьому точним, лаконічним, насиченим фактичною інформацією.

Реквізити: Назва документа., Текст., Дата., Підпис.

Текст документа: Ім’я, прізвище, по батькові (повністю, у називному відмінку)., Дата й місце народження (відповідно до паспорт­них даних)., Домашня адреса, телефон., Родинний стан., Освіта (заклади освіти, підготовка, перепідготовка, курси тощо)., Науковий ступінь, учене звання (якщо є)., Трудова діяльність, досвід роботи (окремо — за спеціальністю, на яку претендує кандидат),. Додаткові дані (особисті якості, знання, навички, суміжні спеціальності — усе те, що може дати більш точні уявлення про позитивні якості кандидата).

 

49. Автобіографія — це документ, у якому особа, що складає його, подає опис свого життя та діяльності в хронологічній послідовності.

Автобіографія має бути вичерпною й лаконічною, може писатися від руки або з використанням технічних засобів. Залежно від призначення автобіографія може бути:

- автобіографією-розповіддю (укладається в довільній формі);

- автобіографією-документом (точно викладаються основні факти).

Резюмé-це вид документа, в якому подаються короткі відомості про навчання, трудову діяльність та професійні успіхи й досягнення особи, яка його складає.

Основна вимога до такого документа — вичерпність потрібних відомостей і лаконізм викладу.

Найчастіше використовується під час прийому на роботу. Мета резюме — зацікавити роботодавця своєю кандидатурою. Подається він із супровідним листом, де висловлюється бажання отримати те чи інше місце та пояснюється, чому саме ви підходите на цю вакансію.

50. Протокол - це документ, у якому фіксується послідовний хід і результати роботи колегіальних органів, а також різноманітних нарад, засідань, зборів, обговорень та ін.

Витяг з протоколу - вказується ПІБ тих, хто виступив на зборах і зміст результатів винесених ухвал.

52. Характеристика:визначення,реквізити,складові частини тексту.

Характеристика -це документ,у якому дається оцінка ділових і моральних якостей працівника. Обов`язкові реквізити: назва виду документа; текст; дата укладання документу; підпис; печатка.

Частини тексту:

1.перша частина у правий стовпчик(анкетні відомості)

Род.відм.

Назва організації

Назва посади

П.І.Б.

Рік народження

Освіта:вища

Національність:……..;

2.період роботи або навчання на даному підприємстві,а також який навчальний заклад було закінчено до цього;

3.ставлення до роботи або до навчання;

4.стосунки в колективі;

5.призначення характеристики:

Характеристику видано для подання: а)за місцем вимоги;

б)до якої фірми,певної організації видається.

Назва

1 частина

Т Е К С Т (2 частина)

25.09.12

Директор:(печатка) (підпис)(ініціали,прізвище)

 

53. Службовий лист:визначення,види,реквізити,класифікація.

Службовий лист -це документ,за допомогою якого встановлюються контракти між організаціями. Текст листа повинен бути лаконічним, переконливим. Писати треба точно й просто, надаючи перевагу простим поширеним реченням. При цьому необхідно прагнути того, щоб кожне слово несло максимум інформації. Види службових листів:гарантійний лист; супровідний лист; лист-запит; лист-прохання; лист-відповідь; лист-пропозиція; лист-запрошення; лист-нагадування….

Класифікація службових листів:

1.за функціональними ознаками: листи,що потребують відповіді; листи,що не потребують відповіді;

2.за кількістю адресатів: звичайні:один автор,один адресат; колективні:декілька авторів,один адресат; циркулярні:один автор,декілька адресатів.

Реквізити службових листів: державний герб або емблеманазва міністерства(адресат),назва організації, індекс, поштова адреса, номер телефону, факсу, номер рахунку в банку, д ата, індекс, посилання на дату та номер вхідного документа(листи-відповіді тільки), заголовок до тексту, текст, додатки(за потреби), підпис, повідомлення про направлення копії в інші адреси та у справу, прізвище виконавця та його номер телефону.

54. Положення:визначення,види,реквізити,частини тексту.

Поло́ження — кодифікований нормативно-правовий акт, що визначає основні правила організації та діяльності державних органів, структурних підрозділів органу, а також установ, організацій і підприємств (філій), що їм підпорядковуються, тимчасово створюваних комісій, груп, бюро і т.п. Положення також для тимчасово створюваних комісій, груп, бюро, проектів і т.п. описує мету, структуру, взаємні обов'язки групи людей чи організацій, які об'єдналися для досягнення спільної мети. Положення бувають типові та індивідуальні. Типові положення розробляють вищі органи для системи підприємств, організацій, установ, фірм. Індивідуальні — створюються за вказівкою керівництва на підставі типових положень безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях, фірмах. Проект положення підписує керівник структурного підрозділу, а затверджує керівник вищого рангу, якому безпосередньо під