Тема: «Дозвілля» та «дозвільна діяльність» як соціокультурні поняття.

Лекція 1

Тема: «Дозвілля» та «дозвільна діяльність» як соціокультурні поняття.

Мета: ознайомлення з сутністю дозвілля та дозвільної діяльності, їх значущість у суспільстві

План: 1.Сутність понять «дозвілля» та «дозвільна діяльність». Основні ознаки дозвільної діяльності у порівнянні з навчальною (трудовою).

2. Рівні дозвільної діяльності.

3. Соціальна інфраструктура дозвілля.

 

Література:

Бочелюк В.Й., Бочелюк В.В. Дозвіллєзнавство. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 208 с

Байкова В.Г. Досуг, свободное время.- М., 1985. - 169 с.

Ерошенков И.М. Культурно-досуговая деятельность в современных условия. - М.: НГИК, 1994. - 69 с.

Киселева Т.Г. Теория досуга за рубежом: курс лекций. - М., 1992. - 163 с.

Культурно-досуговая деятельность: Учеб. пособие / Под ред. Жаркова А.Д., Чижикова В.М. - М.: Изд-во МГУК, 1991. - 248 с.

 

Лекція 2

Тема: Дозвілля – сфера соціального виховання особистості.

Мета: ознайомити зі значенням соціального виховання у сфері дозвілля

План:

1.Культурно-виховна функція суспільства.

2.Соціальне виховання як цілеспрямований процес духовного розвитку людини і суспільства.

3. Реалізація соціального виховання у сфері дозвілля.

Література:

Бочелюк В.Й., Бочелюк В.В. Дозвіллєзнавство. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 208 с

Байкова В.Г. Досуг, свободное время.- М., 1985. - 169 с.

Ерошенков И.М. Культурно-досуговая деятельность в современных условия. - М.: НГИК, 1994. - 69 с.

Киселева Т.Г. Теория досуга за рубежом: курс лекций. - М., 1992. - 163 с.

Культурно-досуговая деятельность: Учеб. пособие / Под ред. Жаркова А.Д., Чижикова В.М. - М.: Изд-во МГУК, 1991. - 248 с.

 

Культурно-виховна функція суспільства

Слово "культура" походить від латинського сиltиrа – виховання, освіта, розвиток. Цей термін використовується у декількох смислах. По-перше, як сукупність досягнень суспільства (духовних, матеріальних, практичних), що відображають історично досягнутий рівень розвитку і втілюються у результати діяльності. По-друге, як сфера духовного життя, що охоплює систему освіти, відповідні заклади, творчі об'єднання тощо. По-третє, як рівень вихованості, освіченості людей. По-четверте, як рівень оволодіння певною галуззю знань або діяльності (інформаційна культура, культура мови, куль­тура діяльності, культура поведінки тощо).

Культурно-історична теорія (Л.С.Виготський) визнає суттєвий вплив матеріальної і духовної культури на психічний розвиток людини. Згідно з цією теорією, людська психіка розвивається в діяльності, а рівень культури впливає на результати діяльності. Розвиток людської психіки пов'язаний із процесом виховання, спрямованим на підготовку людини до активного життя в суспільстві (виробничо­го, громадського, культурного). У широкому розумінні виховання – це сума впливів на психіку людини. Сюди входить рівень розвитку суспільства, вплив виховних закладів, діяльності творчих об'єднань і товариств. Як результат впливу культури середовища, розглядається рівень освіченості і вихованості людей, рівень оволодіння певною діяльністю або галуззю знань. Наприклад, культура мови починає формуватися у сім'ї, у дошкільному віці, однак систематичне навчання мові здійснюється у школі. Висока культура мови досягається через вплив учителя-словесника, усього педагогічного колективу, батьків, друзів. Культура поведінки – важлива сторона морального обличчя людини; її формування здійснюється на основі моральних вимог суспільства. У культурі поведінки проявляється загальна внутрішня культура людини, що дозволяє їй зручно і приємно спілкуватися і на роботі, і в родині, і в громадському місці. Важливою хара­ктеристикою людини виступає культура діяльності як способу буття людини в світі, здатності вносити зміни в оточуючу її дійсність Проблеми формування культури навчальної діяльності учнів, педагогічної діяльності учителя, творчої діяльності людини є актуальними і не до кінця вирішеними сучасною педагогікою і психологією.

Отже, провідною функцією суспільства є виховання активної, ініціативної, самостійної, творчої особистості, здатної і споживати, і розвивати далі культуру. В рішенні цієї проблеми важливу роль відіграє самовиховання як систематична і свідома діяльність, спрямо­вана на вироблення у собі позитивних рис волі і характеру, бажання розумового, морального, естетичного і фізичного самовдосконалення. Основою самовиховання є внутрішня культура, яка починає формуватися в сім'ї, потім у школі, де учнів знайомлять із різними методами і формами самовиховання: самоаналіз, самокритика, самообов'язок, самопримус, самонавіювання тощо. У старшому шкільному віці культурно-виховна функція суспільства спрямована на формування світогляду, збагачення знаннями; іде інтенсивний процес самоосвіти, пов'язаний із самовихованням, зростає рівень внутрішньої культури.

Реалізація соціального виховання у сфері дозвілля.

Процес соціального виховання особистості стає сьогодні предметом ретельної уваги науковців, методистів, вихователів. Це зумовлено, насамперед, тим, що особистість дитини, підлітка, юнака, яка формується у складних, нестабільних соціально-економічних та психоемоційних умовах сучасного суспільства, потребує особливої уваги та піклування. Професійне, опосередковане та ненав’язливе управління соціальним розвитком людини дозволяє їй досягнути високого рівня самореалізації у суспільстві, запобігає розвитку в неї девіацій.

Ми визначили, що предметом педагогіки дозвілля є цілеспрямований, планомірний і систематичний виховний процес організації дозвільної діяльності і піднесення її на вищий рівень розвитку. Можемо стверджувати, що цей процес багато в чому впливає на здобуття особистістю соціального досвіду, формування можливостей адаптації та самореалізації її у суспільстві. Отже, у межах соціальної педагогіки сфера дозвілля розглядається як сфера соціально-виховного впливу на особистість. Цей вплив має керований характер та вміщує певні складові: суб’єкт, об’єкт, мету, засоби соціального виховання.

Суб’єктом соціально-виховного впливу у сфері дозвілля є соціальний педагог, організатори дитячого дозвілля, керівники гуртків, творчих об’єднань та студій, представники дитячих та молодіжних організацій тощо.

Об’єктом є дитина підліток, юнак, дитяча чи молодіжна група, об’єднання, колектив.

Мета соціального виховання у сфері дозвілля визначається як створення у соціальному середовищі умов для продуктивного, змістовного дозвілля особистості, що сприятиме набуттю нею позитивного соціального досвіду, адаптації у суспільства, творчій самореалізації.

Соціальне виховання має певні особливості у дозвільній сфері. Як і у педагогічній сфері, воно спрямовано на здійснення у суспільстві функції соціального наслідування, соціально-культурного відтворення та розвитку людини. Проте, на відміну від педагогічного процесу освітніх закладів, соціальному вихованню у сфері дозвілля притаманна низка специфічних рис. По-перше, воно має не стільки програмно-нормативний, скільки ситуативний характер. По-друге, воно не має статусу загальності, тобто його об’єктом виступають окремі категорії дітей та молоді, що визначаються за характером та ступенем сформованості їхніх інтересів. По-третє, соціальне виховання може здійснюватися не тільки у навчально-виховних закладах, а й у значно ширшому соціальному просторі: соціально-культурних установах, сім’ї, професійній сфері тощо. По-четверте, соціальне виховання у дозвільній сфері більш відкрите до соціуму, сприятливе до впливів зовнішнього середовища. Таким чином, соціальне виховання у сфері дозвілля – специфічний процес, що має соціально-виховну функцію, яка полягає у створенні в соціально-культурному середовищі позитивних умов для розвитку особистості шляхом залучення її до різних видів дозвільної діяльності.

Лекція 3

Лекція 1

Тема: «Дозвілля» та «дозвільна діяльність» як соціокультурні поняття.

Мета: ознайомлення з сутністю дозвілля та дозвільної діяльності, їх значущість у суспільстві

План: 1.Сутність понять «дозвілля» та «дозвільна діяльність». Основні ознаки дозвільної діяльності у порівнянні з навчальною (трудовою).

2. Рівні дозвільної діяльності.

3. Соціальна інфраструктура дозвілля.

 

Література:

Бочелюк В.Й., Бочелюк В.В. Дозвіллєзнавство. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 208 с

Байкова В.Г. Досуг, свободное время.- М., 1985. - 169 с.

Ерошенков И.М. Культурно-досуговая деятельность в современных условия. - М.: НГИК, 1994. - 69 с.

Киселева Т.Г. Теория досуга за рубежом: курс лекций. - М., 1992. - 163 с.

Культурно-досуговая деятельность: Учеб. пособие / Под ред. Жаркова А.Д., Чижикова В.М. - М.: Изд-во МГУК, 1991. - 248 с.