Опрацювання вірша М. Пригари «Тайна».

А у мене новина: В мене тайна є одна! А яка у мене тайна, Я нікому не скажу. От лиш Галочці, звичайно,— Я із Галею дружу. Я скажу лиш наодинці. Не скажу про це Маринці, Бо Маринка наша все, Мов сорока, рознесе. Тільки я скажу потому: «Не кажи, гляди, нікому. А розкажеш хоч комусь, Я з тобою роздружусь».— Раптом ранком біля ґанку Зустрічаю я Тетянку. Щось не терпиться мені: Чи сказати їй, чи ні? Тільки що це? Вір не вір, Знає тайну цілий двір Як це сталось? Ціле диво! От яка я нещаслива.

— Чи можна товаришувати з дівчинкою, героїнею вірша?

Заслуховування оповідання з подальшим обговоренням.

Чесність у взаєминах із другом — це теж правило. Послухайте ось цю розповідь, оцініть поведінку подруг.

«Коли вчителька принесла контрольні, Оля з Яною були ще подругами. Учителька виставляла оцінки у журнал. Кожен нази­вав свою оцінку. Черга дійшла до Олі. Оля сказала: «Вісім балів*. Яна аж підскочила і крикнула: «Вона говорить неправду! У неї сім балів».

Оля образилася на Яну. Вона сказала: «Я вчинила погано, але чи по-чесному вчинила ти?»

— Як ви думаєте, діти?

— Як би ви вчинили на місці Яни?

Творча робота.

Послухайте розповідь Катрусі і допоможіть дівчинці знайти подругу. Свої поради напишіть на картці і вкиньте до скриньки.

«Мені не щастить на подруг. Спочатку я дружила з Ніною. Вона хоропіа дівчина, щира, але тріпіки лінькувата. їй би на дивані весь день лежати і дивитися телевізор. Мені було нецікаво з нею. Ми не сварились, а просто роздружились.

Я почала ходити з Настею. Я їй дещо розповіла про Ніну. Ніяко­го чесного слова з неї не брала, щоб мовчала, що це таємниця. Адже й так зрозуміло: подруга подрузі каже, а далі — могила. Хіба ні? А язиката Настя роздзвонила по всій школі. Тепер я з Настею не розмовляю, хоча вона до мене підлизується.

Із Ларисою у мене теж дружба не клеїться. Вона мені щось торо­чить, а я її слухаю. Коли ж я хочу щось розповісти, Ларисі слухати ніколи.

Мені дуже хочеться мати справжню подругу. Але з ким дружи­ти? Оксана — донощиця і ненажера, Віка — хвалькувата, Марій­ка -- тільки ляльками грається. А Женька зараз нерозлийвода з Ніною. Я зовсім розгубилася, не знаю, як бути далі*.

5. Інсценізація вірша «Справжні подруги».

Ми зараз станемо свідками розмови доньки і мами. Судіть самі, чи правильно розуміють дівчатка Люда та Рита, що таке дружба. Ведучий: П'ятикласниця Людмила

Вранці мамі заявила:
Люда: Все, до школи я не йду!

Я не стерплю цю біду.

Щастя скінчено моє,

Адже в Рити джинси є!

І тепер зі мною Рита

Відмовляється дружити.
Ведучий: Здивувалась мама дуже:
Мама: Ви ж були найкращі друзі!

Люда: Так, але сказала Рита,

Поки буду я ходити

Не у джинсах, а в спідниці,—

їй не хочеться дивиться,

Бо вона вважає: жінці

Для краси потрібні джинси.

Мамо, дружбу виручай:

Джинси і мені придбай. Ведучий: Мама спершу подивилась

На похнюплену Людмилу,

Потім мовила:

Мама: Діла-а-а-а,

Справжні подруги.., Ведучий: Й пішла... А ви як вважаєте,

Це справжні подруги чи ні?

6. Бесіда.

— Як дівчатка розуміють дружбу?

— Яке людське «Я» для них головне? (Зовнішнє.)

— Чи може бути зовнішність головною характеристикою люд­ського «Я»? Чому? _г

— Хіба можна називати Риту справжньою подругою? А Люд­милу?

— Чи доводилося вам зустрічати таких друзів у своєму житті?

— Розкажіть, що заважало у спілкуванні з такими друзями,

7. Гра «Корабель і скелі».

Луцій Антей Сенека, римський філософ і письменник, говорив: «Дружба закінчується там, де починається недовіра». Отже, од­ним із правил дружби є вірність товаришеві, чесність перед ним. Другові можна довірити будь-яку таємницю, справу, навіть влас­не життя. Давайте пограємось у гру «Корабель і скелі». «Кораб­лю» вночі небезпечно пливти, бо можна, натрапивши на «Скелі», розбитися. Та «Скелі» — вірні друзі «Кораблю», і їм «Корабель» довіряє власне життя.

Правила гри: «Кораблю» зав'язують очі, «Скелі» розташову­ються серед класу на певній відстані. «Корабель» має пройти між «Скелями». Ті при його наближенні попереджають про небезпеку шумом.

Добре було нашому «Кораблю» пливти між «Скелями»? Чому? Бо вони надійні, віддані. їм можна довіритись. «Скелі» — це ви, школярі, діти однієї сім'ї —■ класу. Ви разом навчаєтесь, розва­жаєтесь. А навчання — основна ваша праця — вимагає уміння дружити з усіма в колективі, довіряти одне одному, допомагати, співчувати, поважати, радіти не тільки особистим успіхам, а й до­сягненням кожного окремо та класу в цілому. Вам разом крокува­ти ще багато років. І щоб зберегти дружні стосунки, слід дотриму­ватись певних правил під час навчального процесу.

(На дошці з'являється запис: дружба, допомога, тактовність, добрі поради, взаєморозуміння, відданість, взаємоповага, вміння зберігати таємниці, надійність, чесність, впевненість, щирість, уміння прощати.)

VI. ЗАКРІПЛЕННЯ Й УЗАГАЛЬНЕННЯ МАТЕРІАЛУ

Гра «Так чи ні».

Прослухайте твердження: якщо згодні — поставте знак «+», якщо ні — «—».

1) Коли хтось говорить — слухай.

2) Іронічно посміхайся, якщо товариш відповідає неправильно.

3) Перебивай того, хто говорить, і викрикуй свою відповідь, щоб учитель тебе похвалив.

4) Кожний говорить по черзі, а не всі водночас.

5) Якщо однокласник одержав два бали, про це необхідно роз­казати сусідам.

6) Якщо хочеш висловитися, підніми руку.

7) Не заздри тим, хто добре вчиться.

8) Ображайся, коли вчитель викликав до дошки не тебе.

9) Не смійся, коли хтось говорить неправильно.

 

10) Критикуй свого друга у присутності всього класу.

11) Розкажи вчителю, що сусід по парті списує з чужого зошита.

Гра «Масаж».

Діти, іноді трапляється так, що з якоїсь причини ви заподієте біль товаришу, штовхнувши його чи навіть ударивши. Агресія та біль викликають у товариша відповідну реакцію. Але якщо по-ін­шому поставитись до «биття», то воно стає приємним, дружнім, та ще й корисним, бо стимулює нервові закінчення, поліпшує кро­вообіг, знімає м'язове напруження, створює бадьорий настрій. Я пропоную вам пограти у гру «Масаж*. (Учитель ділить клас на два варіанти.)

Діти другого варіанта сидять спиною до першого варіанта, ос­танні м'яко постукують пальцями по спині партнера. Це постуку­вання має бути схбжим на легкий цокіт копит коня, який біжить підтюпцем. Почніть від плечей і поступово по всій спині спускай­теся до поперека. Постукувати треба по черзі то правою, то лівою рукою. (Масаж триває 2 хвилини.)

А тепер поміняйтеся ролями.

— Як ви почуваєтеся?

— Що сподобалось більше: робити масаж чи відчувати масаж на собі?

— Чи готові ви грати ще?

Гра «Привітання».

— Тоді скажіть, як ви вітаєтесь із товаришами?

Можна вітатись і по-іншдмК Ви поккйсете в грі, наскільки уважно мене слухаєте і вмієте швидко виконувати завдання. При­вітатись одне з одним треба певними частинами тіла. Поверніться один до одного обличчям.

— Права рука до правої руки!

— Ніс до носа!

— Спина до спини!

— Долоня до долоні!

— Вухо до вуха!

— П'ятка до п'ятки!

— Щічка до щічки!

— Великий палець до великого пальця!

VI. ПІДСУМОК УРОКУ

Гра «Обери стежку».

Ви побачили стовпчик. На ньому три таблички:

1) Лійоруч підеш — гарну іграшку знайдеш.

2) Праворуч підеш — зробиш добру справу для друга.

3) Прямо підеш — потрапиш у Країну Чудес.

— Яку дорогу ви оберете? Чому?

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Змінити зміст висловлених у вірші тверджень (с. 38—40). Якщо одному це зробити важко, завдання можна виконати із товаришем.

------------------------------------»---------------------------------- УРОК 14

Тема, Людські чесноти. Ввічливість.

Мета: уточнити, розширити уявлення учнів про ввіч-

ливість, учити користуватися ввічливими мовними формами; виховувати повагу, чуйність, стриманість; донести до свідомості дітей, що краса людини — не лише у словах, але й у вчинках.

Обладнання: анкети «Мені потрібен друг на все життя», скринька, тексти художніх творів, іграшковий гномик, кольо­рові олівці, малюнок квітки.

55-

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЯ КЛАСУ

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Заслуховування варіантів зміненого вірша О. Секатовича.

Творча робота «Мені потрібен друг на все життя».

(Написані роботи вкинути до класної скриньки.) «Мені пощастило...* «Я хочу разом з...» «Хочу дружити з...» «Ще не знаю...»

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Бесіда.

— Що ви вже знаєте про ввічливість?

— Наведіть приклади ввічливої поведінки вдома, у школі чи на вулиці.

IV. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Бесіда.

— Які риси характеру допоможуть вам підтримувати гарні
стосунки з приятелями, однокласниками, членами своєї родини?
(Діти, зазвичай, називають «ввічливість».)

— Яку людину можна назвати ввічливою?