Лекція 14. Розслідування злочинів, вчинених організованими злочинними групами, в сфері незаконного обігу вогнепальної зброї та наркотичних речовин

Головні принципи та напрямки боротьби з незаконним обігом вогнепальної зброї та наркотичних засобів і психотропних речовин.

Використання нових методів та особливості комплексів слідчо-оперативних та інших заходів в боротьбі з незаконним обігом вогнепальної зброї та наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Неконтрольований обіг зброї та наркотичних речовин, що супроводжується розкраданням та контрабандою, набув організованого та транснаціонального характеру і відноситься у сучасних умовах до сильнодіючого детермінанту злочинності.

Ця обставина пояснюється тим, що незаконним обігом вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухових речовин та наркотичних речовин займаються професіональні злочинці, які щороку набувають практичного досвіду, постійно вдосконалюють старі та винаходять нові витончені способи контрабанди, використовуючи при цьому найпередовіші досягнення науки та техніки, залучаючи до цієї роботи консультантів – професійних митників, прикордонників та інших "спеціалістів", яким добре відомі особливості прикордонно-митного контролю і які знають "лазівки” та прогалини в чинному законодавстві, що сприяє ухиленню злочинців від кримінальної відповідальності. Тому обіг подібних предметів, на сьогодні набув організованого, витонченого і професійного характеру. Незаконний обіг став "галуззю злочинної індустрії" у сфері кримінального бізнесу.

При цьому слід зазначити, що неконтрольований обіг зброї та наркотичних речовин нерозривно пов’язаний з корупцією в органах влади, управління, в правоохоронних органах, банківських структурах, „розкладує” їх зсередини.

Аналіз засобів масової інформації свідчить про інтернаціоналізацію неконтрольованого обігу зброї та наркотичних речовин, наявність існуючих крупних мафіозних структур з добре налагодженими зв’язками за кордоном. Існують своєрідні домовленості українських та міжнародних організованих злочинних формувань про обмін або продаж української сировини, продукції та технологій воєнно-промислового комплексу. Цьому сприяє тяжке економічне становище українських підприємств, які займаються добуванням сировини, підприємств воєнно-промислового комплексу. Ці негативні процеси поглиблюються.

Зазначені чинники значно ускладнюють криміногенну обстановку в Україні і вимагають негайної розробки адекватних цим новим умовам організаційно-тактичних основ діяльності правоохоронних органів по своєчасному попередженню, виявленню і розкриттю неконтрольованого обігу зброї та наркотичних речовин, удосконаленню методики і тактики проведення оперативно-розшукових заходів.

У сучасних умовах виникає необхідність прийняття екстрених, більш жорстоких заходів у боротьбі з неконтрольованим обігом зброї та наркотичних речовин, в першу чергу, пов’язаних з посиленням контролю за легальним обігом вказаних речовин та пристроїв. Розробка цих заходів можлива лише на підставі глибокого криміналістичного дослідження всіх закономірностей неконтрольованото обігу зброї та наркотичних речовин, тому що без фундаментального наукового дослідження даного явища діяльність правоохоронних органів по боротьбі з ним малоефективна.

Розв’язання такого завдання передбачає облік і ретельний аналіз соціально-економічних реалій, засвоєння позитивного та оцінку негативного досвіду роботи відповідних підрозділів у цьому напрямку. Поряд з цим варто звернутися і до досвіду роботи закордонних правоохоронних органів, широкого використання досягнень правової науки, застосування новітніх технічних засобів.

Аналіз матеріалів практики свідчить про те, що тільки єдині, цілеспрямовані та втілені в конкретні дії заходи всіх правоохоронних органів держав, залучених до боротьби з неконтрольованим обігом зброї та наркотичних речовин, можуть зробити попереджувальний вплив на ситуацію, що склалася, та сприяти стабілізації суспільної безпеки.

Щоб успішно протистояти багаточисельним "озброєним організованим" ділкам, необхідно тактично правильно і швидко використати всі можливості оперативно-розшукової діяльності.

Прикладом виявлення злочинної групи збувальників зброї та їх викриття "по гарячих слідах" можуть бути оперативно-розшукові дії, які були проведені УБОЗ УМВС України в Одеській області, куди надійшло повідомлення щодо можливої причетності групи військовослужбовців до продажу учасникам організованих злочинних угруповань партій вогнепальної зброї та боєприпасів. В процесі перевірки відомості підтвердились.

Під час проведення комплексу розшукових заходів в злочинній групі, яка підпала в полі зору оперативників, була здійснена закупка двох зразків пістолетів "ТТ" під приводом показу оптовому покупцю. Враховуючи, що підозрюваний є військовослужбовцем, подальша взаємодія здійснювалась разом з СБУ Одеської області. Проведення спеціальних заходів дозволило встановити його злочинні зв'язки та наміри, а також основний склад організованої групи, що займалась незаконним збройним бізнесом і торгівлею воєнним майном.

Для активізації дій підозрюваних з метою виявлення всіх учасників організованої групи, механізму незаконного обігу зброї, один з співробітників міліції за легендою "покупця з Кавказу" навмисно "засвітив" велику суму американських доларів. В результаті послідовно проведених оперативно-розшукових заходів при спробі збуту пістолетів марки "ТТ" в кількості 150 штук підозрюваний та його співучасники були заарештовані і притягнені до кримінальної відповідальності.

Як свідчить практика, тільки поєднання високоорганізованої, активної та цілеспрямованої оперативної роботи, професійно проведеного комплексу слідчих заходів, чіткої міжвідомчої взаємодії служб дозволяє працівникам виявляти та ліквідувати замасковані організовані групи, що займаються кримінальним збройним бізнесом.

Прикладом такої взаємодії може бути затримання співпрацівниками УБОЗ стійкої групи з міжнародними зв'язками, члени якої ввозили контрабандним шляхом великі партії вогнепальної зброї із країн Балтії в Росію.

З метою викриття контрабандистів в Естонію був відправлений працівник УБОЗ області. Завоювавши довіру контрабандистів, він домовився з одним з них, громадянином Естонії, про покупку 100 пістолетів. В ході проведених оперативно-розшукових заходів були встановлено декілька адрес та коло осіб в діючій сіті збувальників зброї, що дозволило з'ясувати наміри злочинців. Їх затримання спочатку було заплановано провести разом з працівниками митниці на кордоні з Естонією при проведенні догляду. Однак за виною працівників митниці, які не змогли знайти в машині злочинців зброю, був введений в дію запасний варіант.

Автомашину для перевірки документів зупинили в місті співробітники ДІБДР. При її огляді знайшли два пістолети, які контрабандисти вирішили показати покупцю як зразки. Автомашина була доставлена до УВС, де після ретельного огляду в спеціально обладнаних сховищах було знайдено ще 90 пістолетів.

Потім, в результаті проведення слідчо-оперативних заходів по порушеній кримінальній справі, було заарештовано 3 громадянина Естонії, у яких було вилучено 92 пістолети "ТТ", 140 патронів калібру 7,62 мм, автомашина "Мерседес-200", обладнана для контрабандного перевезення зброї.

Пріоритетним напрямком оперативно-розшукової діяльності підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю МВС України у боротьбі з неконтрольованим обігом зброї та наркотичних речовин організованих злочинних угруповань є взаємодія з правоохоронними структурами різних країн ближнього зарубіжжя, і зокрема, країн Співдружності Незалежних Держав і країн Балтії.

В результаті регулярних засідань, робочих зустрічей між співробітниками правоохоронних органів вказаних країн, особливо прикордонних регіонів, відпрацьовується загальна тактика боротьби з організованими злочинними групами та співтовариствами, що займаються незаконним обігом зброї та наркотиків. З урахуванням наявної інформації обговорюються конкретні кандидатури лідерів та активних членів організованих груп, відносно яких необхідно здійснити комплекс заходів, що дозволяє притягнути їх до кримінальної відповідальності на території будь-якого з країн. Залежно від особливостей криміногенної обстановки, що склалася у прикордонних та інших областях, плануються та здійснюються заходи з розкриття конкретних злочинів, пов'язаних з незаконним обігом зброї. Серед них важливе місце займає використання оперативно-розшукових заходів, що дозволяють здійснити контроль за злочинними угрупованнями, які складаються з членів етнічних общин, що тимчасово або постійно мешкають на території регіону чи країни, які визвали інтерес правоохоронних органів.

Важливе значення має і відсутність чіткої методики по виявленню переміщуваних через кордон наркотичних засобів та зброї. Впливає на ефективність їх виявлення відсутність належного технічного забезпечення митних постів і недостатній контроль об'їзних доріг.

У зв'язку із значним затриманням наркотиків (за 2000 рік перекрито 41 канал транспортування) наркоділки постійно змінюють маршрути контрабанди наркотиків, удосконалять і змінюють методику своїх дій.

Одним з основних шляхів переміщення наркотиків через територію України є міжнародне залізничне сполучення. Залізничний маршрут найчастіше використовується для транспортування наркотиків з країн ближнього зарубіжжя, наприклад з Молдови до Москви і Санкт-Петербурга.

Залізничне сполучення південно-східного напряму використовується також для вивозу макової соломки, основним виробником якої є західний регіон.

У свою чергу з Росії на український ринок поступають наркотики синтетичного походження, а територія країни використовується для транзитного переміщення «важких» наркотиків через Білорусь і Польщу в країни Західної Європи.

У зв'язку з посиленням боротьби з контрабандою наркотиків, передбаченою Програмою боротьби із злочинністю на 1996-2000 р., все частіше використовується «безхозний» метод перевезення наркотиків залізничним транспортом. Наркотики упаковуються в целофан, обробляються воском для ліквідації специфічного запаху і ховаються в технологічні порожнечі вагонів. «Безхозний» метод набуває все більшій популярності, оскільки навіть у випадки виявлення наркотиків, довести будь-яку причетність до контрабанди часто неможливо.

Автомобільні перевезення використовуються в основному на маршруті з Ірану і Афганістану в країни Західної Європи.

Все частіше автомобільним шляхом транспортується гашиш.

Морський шлях транзиту через Причорноморський регіон особливо зручний близьким розташуванням Туреччини, «яка є головною ланкою «Балканського шляху».

На східному кордоні з Росією проходять канали постачань з країн Середньої Азії і Кавказу. Враховуючи складну політичну обстановку в цих країнах, наркоділки налагоджують постійні канали транспортування наркотиків рослинного походження спочатку до Росії, а далі через Україну до Західної Європи. В основному через російсько-український кордон транспортуються «важкі» наркотики.

Попутно наркоділки відправляють до Європи українську наркотичну сировину, в основному дешеву макову соломку і маріхуану.

Через північний кордон з Білоруссю провозиться наркотична сировина в країни Балтії і Росії. У зворотному напрямі з Білорусі до України поступає вже перероблена сировина, слідуюча на європейський ринок.

Західний кордон займає особливе місце в незаконному перевезенні наркотиків.

По-перше, через нього проходить шлях до Європи і «важких» наркотиків, доставлених через південні порти або східний кордон, вивозяться в основному через західний регіон.

По-друге, на цьому відрізку кордону вихід на Республіку Молдова, де вирощується опіумний мак. Молдова є постачальником дешевої наркотичної сировини. Внаслідок цього сировина з Молдови вивозиться на територію України для подальшого транспортування до Росії.

Масштаби перевезення наркотиків через територію України свідчать про недостатню ефективність заходів щодо припинення транзиту наркотиків.

Оскільки контрабанда наркотиків в основному виявляється шляхом затримання на місці злочину під час митного контролю, то найбільш прийнятна ситуація, коли у слідчого є достатній об'єм інформації.

В основному цей злочин виявляють співробітники митниць або військовослужбовці прикордонних військ. У цій ситуації відома особа, що вчинила злочин, тобто ситуація складається в умовах очевидності. Найбільш характерними слідчими діями є особистий обшук, огляд місця події, огляди наркотичних засобів або зброї, документів, з метою з'ясування обставин справи. Оглядаються також транспортні засоби, тайники, призначаються експертизи. Виходячи з обставин справи, слідчий може ухвалити рішення про проведення обшуку за місцем мешкання підозрюваного, а також накласти арешт на його кореспонденцію. У цій ситуації, встановлюються невідомі слідчому обставини про підготовку злочину, його мотиви і цілі.

Звичайно злочинець має помилкову версію про те, як наркотик або зброя мали до нього потрапити. У цій ситуації особливе значення набуває огляд предметів й їх вилучення, вилучаються відбитки пальців, і по слідах залишених злочинцем встановлюється його причетність до злочину.

Дані про вчинення злочину можуть бути отримані в унаслідок оперативно-розшукових заходів. В цьому випадку слідчому відомі дані про особу контрабандиста, місце і спосіб вчинення злочину, його підготовку і приховування. До цієї ситуації належать випадки вчинення злочину представниками злочинної групи і представниками підприємницьких структур. У цій ситуації слід планувати затримання злочинців на місці злочину, застосовуючи метод контрольованого постачання і оперативної закупівлі.

У процесі розслідування доводяться факти відомої злочинної діяльності, виявляються невідомі епізоди, уточнюється коло фігурантів, обсяг контрабанди.

Слідчий розробляє слідчі операції за участю оперативних працівників СБУ, МВС, прокуратури, митниці, залучає агентурних працівників. Тут важливим є фактор несподіванки проведення слідчих дій, до яких відносяться: затримання, обшуки, допити, виїмки, призначення експертиз. В основному подібні операції – результат тривалої оперативно-розшукової діяльності.

У ситуації виявлення ознак обігу наркотиків або зброї при розслідуванні інших злочинів або при проведенні інших слідчих дій, слідчий вже має інформацію про деякі епізоди злочинної діяльності, по цьому встановлюються лише невідомі її етапи.

Негативним тут є те, що з моменту вчинення злочину і до виявлення минуло певний час. Діяльність слідчого в основному спрямована на вивчення матеріалів справи, встановлення осіб, причетних до злочинної діяльності. У цій ситуації, найчастіше злочинець відомий, може бути невідомо його місцезнаходження, тому слідчий оголошує розшук.

Інформація про неконтрольований обіг може міститися в заявах і повідомленнях, які перевіряються до порушення кримінальної справи. Часто в заявах міститься неповна або неправдива інформація, має місце просочування інформації, що дає можливість злочинцю вжити заходи по прихованню слідів злочину.

Наступна група слідчих ситуацій виникає при виявленні «безхозної» контрабанди і є найбільш складною. Розслідування повинно бути спрямовано на виявлення слідів злочинця, його розшук і затримання. До слідчих дій відносяться: огляд місць приховання наркотичних речовин або зброї, допити очевидців, експертизи. При огляді, знімаються відбитки пальців і інші мікрочастки.

При виявленні слідів по облікам МВС і банкам даних можна встановити особу злочинця. Далі проводиться його розшук і затримання. Слід зазначити, що професійні злочинці діють досить акуратно і виявити які-небудь сліди вельми складно, тому одним з найбільш результативних прийомів в даній ситуації є оперативне спостереження за партією наркотиків або зброї.

Можлива ситуація виявлення на «чорному ринку» наркотиків, які поступили до України контрабандним шляхом. У цій ситуації проводяться оперативні заходи, за матеріалами яких порушується кримінальна справа.

 

Література.

1. Жукова Т.В. Особенности доказывания незаконного сбыта наркотических средств, совершаемого организованными группами. Автореф. дисс... канд. юрид. наук. – М., 2000.

2. Игнатенко Г.В. Международное сотрудничество в борьбе с преступностью. – Свердловск, 1980.

3. Криминалистика. /Под ред. И.Ф.Герасимова, Л.Я.Драпкина. – М., 2000.

4. Криминалистика. /Под ред. А.Г.Филиппова. – М., 2004.

5. Криминалистическое обеспечение деятельности криминальной милиции о органов предварительного расследования. /Под ред. Т. В. Аверьяновой, Р. С. Белкина. – М., 1997.

6. Лозовицкая Г.П. Проблемы борьбы с межрегиональными преступлениями в сфере незаконного оборота оружия, совершаемыми организованными преступными формированиями на территориях России и стран ближнего зарубежья. //Российский следователь. – 2001. – № 5.– С. 37-39.

7. Меретуков Г.М. Расследования преступлений, связанных с незаконным оборотом наркотических средств. /Под ред. А. Л. Хмырова. – М., 1992. 4

8. Музика А. Об'єкт злочинів, пов'язаних з наркоманією. //Право України. – 1997. – № 12.

9. Невский С.А. Борьба с незаконным оборотом оружия. – М., 2003.

10. Николаева Н.И. Методика расследования незаконного оборота наркотических средств. //Криминалистическое обеспечение деятельности криминальной милиции и органов предварительного расследования. /Под ред. Т. В. Аверьяновой и Р. С. Белкина. – М., 1997. – С. 269-285

11. Подшибякин А.С. Расследовавание контрабанды. //Криминалистика. /Под ред. А.Ф. Волынского. – М., 1999. – С.550-551

12. Подшибякин А.С., Ухаль А.М. Борьба с незаконними ношением, хранением, приобретением, изготовлением и сбытом огнестрельного и холодного оружия. – Ужгород, 1999.

13. Расследование контрабанды. /Богданович А.А., Гармаев Ю.П., Диканова Т.А. – М., 1999.

14. Соловьев А.В. Криминалистическая характеристика преступлений, связанных с незаконным оборотом наркотических средств. //Следователь. – 1998. – № 5. – С. 40

15. Справочная книга криминалиста. /Под ред. Н. А. Селиванова. – М., 2000.

16. Указ Президента України «Про Положення про державний експортний контроль в Україні» від 13 лютого 1998 № 117/98.

17. Угода між Кабінетом Міністрів України, Урядом Республіки Болгарія, Урядом Республіки Молдова і Урядом Російської Федерації про співробітництво в галузі транспортування ядерних матеріалів між Республікою Болгарія і Російською Федерацією через територію України та територією Республіки Молдова від 28.11.1997 року.

18. Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про організацію військових міждержавних перевезень та розрахунки за них від 12.09.2002 року.

19. Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Держави Кувейт про умови тимчасового перебування з метою транзитного переміщення та статус миротворчого контингенту на території Держави Кувейт від 1 серпня 2003 року (у формі обміну листами).

20. Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про порядок взаємодії при здійсненні експорту товарів (продукції) військового призначення до третіх країн від 24.03.2004 року.

21. Чередніченко В.В. Торгівля зброєю як чинник міжнародних відносин. //Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченко. – Вип. 17. – 2000. – С. 19-23.

22. Шевчук В.М. Розслідування контрабанди: проблеми типізації та дослідження слідчих ситуацій. //Митна справа. – 2003. – №1. – С.9-11

 

Лекція 15. Особливості розслідування злочинів, пов’язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом

Поняття економічної злочинності. Економічна злочинність як головний напрямок організованої злочинної діяльності.

Особливості діяльності організованих злочинних спільнот в кредитно-фінансовій сфері, сфері приватизації, зовнішньоекономічної діяльності, топливно-енергетичного комплексу. Використання нових інформаційних технологій організованими злочинним спільнотами у вчиненні злочинів економічної спрямованості (комп’ютерна злочинність).

Система державних органів, які здійснюють контрольні функції в сфері економіки.

Приоритетні напрямки вдосконалення діяльності правоохоронних органів по протидії економічній злочинності.

Поняття легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, згідно чинного законодавства та деяких міжнародних актів.

Способи та механізм вчинення злочину. Особливості виявлення фактів, легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

Проблеми протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

 

Процес відмивання коштів має на меті приховування джерела їх походження. Організовані злочинні угруповання шляхом трансакцій, проведених через банківські та небанківські кредитно-фінансові установи, вкладають злочинно здобуті кошти в легальну економіку, використовують їх для приватизації стратегічно важливих об’єктів та власного збагачення.

Прийомів легалізації (відмивання) може бути стільки скільки їх здатний вигадати людський розум, проте їх різноманітність – це не більш ніж варіації на одну й ту ж тему. Тому численні фінансові маніпуляції мають спільні характерні риси. В основу діяльності всіх злочинних організацій покладено один і той же принцип із незначними по суті змінами. Як правило, грошові кошти спочатку вводяться до національної фінансової системи, а потім переказуються на різноманітні рахунки у закордонних банках, де починають циркулювати. Наступним кроком є повернення коштів у країну їх початкового отримання під виглядом переказу фізичним особам або у якості інвестицій.

Мета всіх цій дій – залучити до обігу гроші, які були отримані злочинним способом, не привернувши при цьому уваги правоохоронних та контролюючих органів.

Серед типових прийомів відмивання коштів слід виділити:

1. Контрабанда валюти.

Найбільш простий та популярний спосіб вивезення готівки за межі держави. Як правило, саме з фізичного переміщення готівки за кордон починається процес відмивання коштів. Кур’єри перевозять гроші в основному у вигляді доларів США. Для перевезення готівки використовуються різноманітні сховища, спеціально обладнанні у валізах, транспортних засобах, а також у предметах, що дозволяють помістить в себе велику суму готівки без зовнішніх ознак зміни початкового вигляду предмета. Крім цього кошти перевозяться у контейнерах морським та повітряним шляхом, які рідко підлягають перевірці.

При виборі країни, у яку переміщують готівкові валютні кошти, перевага віддається тим зарубіжним країнам, в яких відсутній належний валютний контроль, а банківська таємниця суворо охороняється на законодавчому рівні. У подальшому кошти вносяться на заздалегідь відкритий у банку цієї країни депозитний чи поточний рахунок, звідки кошти, через деякий час, за дорученням клієнту переводяться на рахунки в інших банках.

Серед країн, в які переправляються готівкові кошти, насамперед слід виділити країни Балтії, Угорщину, Швейцарію, Ліхтенштейн, а також офшорні юрисдикції.

Для транспортування готівки вибираються складні транспортні маршрути. Практика свідчить, що за свої послуги кур’єри отримують винагороду від 2-х до 5-ти відсотків від суми контрабанди.

2. Структурування.

Структурування є одним із способів, який використовується в процесі відмивання коштів з метою уникнення документальних слідів проведеної фінансової операції. Суть його полягає у штучному роздрібленні такої фінансової угоди на декілька одиничних операцій з невеликими сумами. При цьому грошові кошти переказуються з використанням не тільки банківських установ, а й різноманітних поштових відділень, ломбардів та ін.

У кінцевому результаті кошти акумулюються на одному чи декількох рахунках, звідки переводяться під цілком законним приводом у банк іншої країни.

3. Використання офшорних юрисдикцій.

Термін “офшорна зона” у світовій практиці застосовують у випадку, якщо певна країна, або її частина, має низький рівень оподаткування прибутків та господарських операцій, яка зареєстрована в якості офшорної, за умови якщо вона своєчасно сплачує встановлений щорічний збір та не проводить фінансово-господарських операцій з компаніями-резидентами цієї країни. Крім цього, існує ряд країн, які юридично не є офшорними, але використовуючи місцеве законодавство, можна домогтися того, що втрати на податках становитимуть 3-5 відсотків.

Незважаючи на те, що Кабінет Міністрів України щорічно оприлюднює список офшорів (до них входять близько 40 юрисдикцій), як правило, 5-7 територій, які є класично офшорними, до цього списку не потрапляють. Крім того, існує певна кількість країн, які не є офшорними за визначенням і з якими Україна має конвенцію про недопущення подвійного оподаткування. Використовуючи певні схеми і працюючи через ці країни, податки можна звести до мінімуму. У світі щороку зникають 3-4 офшорні зони і стільки ж з’являється. Це дає підприємливим “дільцям” додатковий простір для маневру, оскільки уряд технічно не може оперативно реагувати на офшорні зміни.

Метою використання офшорних компаній являється:

А) Засіб для відкриття рахунку.

Використовуючи компанію, в офшорних юрисдикціях або в юрисдикціях з пільговим оподаткуванням, можливо відкрити розрахунковий рахунок у вільноконвертованій валюті в банках країн Західної Європи та мультивалютний рахунок (в т.ч. в українських гривнях) в країнах Балтії та Росії.

Б) Переміщення прибутку при експорті та імпорті.

Основний дохід від операції акумулюється на рахунок офшорної компанії. Остання виступає в якості фінансового посередника.

В) Кредитування.

Офшорні компанії розміщають фіксований депозит в іноземному банку, виступаючи гарантом валютного кредиту, який буде надано банком резиденту України.

Г) Легалізація фінансових коштів.

Кошти з приватного закордонного рахунку переводяться на рахунок офшорної компанії під виглядом кредиту і надалі використовується в обігу цієї компанії або використовується в якості іноземних інвестицій в Україну, а також при створенні на території України підприємств з іноземними інвестиціями.

Д) Самофінансування.

Офшорна компанія надає резиденту України валютний кредит з узгодженим процентом. Виплачені проценти за користування кредитом знижують оподатковану базу Українського підприємства, але не підлягають оподаткуванню в офшорній зоні.

Е) Боргові зобов’язання.

Офшорна компанія купує боргові зобов’язання українських підприємств з дисконтом, а потім погашає їх за номінальною вартістю.

Ж) Компанія-холдінг.

Офшорна компанія купує акції українських підприємств. У реєстрів акціонерів реальний власник не фігурує. Дивіденди та прибуток перераховуються на офшорну компанію, не оподатковуючись за умови наявності у компанії заяви про звільнення від подвійного оподаткування.

З) Гонорари та виплати.

Офшорні компанії виставляють рахунок (інвойс) українському підприємству за начебто надані послуги, проведені дослідження ринку, консультації, освіту та ін.

4. Конвертаційні центри

Аналіз матеріалів практики та юридичної літератури дає підстави вважати, що найбільш поширеним способом незаконного переміщення коштів, на теперішній час, продовжує залишатися так звана протиправна конвертація грошових коштів.

Проникнення “брудних” коштів в легальну економіку з подальшим встановленням контролю за діяльністю підприємницьких структур, веде до криміналізації економіки і суспільства, підпорядкування економічних важелів та політичної влади злочинним угрупованням, сприяє поширенню дії останніх у міждержавному просторі.

Крім грошей, у тіньовому обігу знаходиться значна частина різноманітної продукції, інші об’єкти власності, кошти від реалізації яких теж акумулюються в тіньовому секторі і поповнюють нелегальну грошову масу.

За оцінками вітчизняних і зарубіжних експертів на період незалежності України за її межі незаконно вивезено капіталів на загальну суму до 40 млрд. доларів США.

І хоча 28 листопада 2002 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) надходжень, одержаних злочинним шляхом”, у якому дається визначення поняття легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та урегульовані інші суттєві питання організації протидії процесам легалізації (відмивання) брудних коштів, механізм реалізації окремих положень цього Закону ще не розроблений. До таких положень можна віднести процедуру отримання компетентними органами інформації про значні та сумнівні операції клієнтів фінансових установ. Відсутність подібного механізму сприяє існуванню так званих “конвертаційних центрів”.

Через вказані “підпільні банки” проходять практично всі тіньові фінансові потоки, інформацію про які правоохоронним органам не можливо отримати у зв’язку з певними законодавчими обмеженнями.

Діяльність “конвертаційних центрів” направлена на протиправне обслуговування резидентів України, які з їх допомогою проводять операції по акумулюванню неконтрольованих прибутків на рахунках в закордонних банках з подальшим їх використанням як з метою особистого збагачення, так і для використання відмитого капіталу в якості інвестиції для приватизації стратегічно важливих для економіки держави об’єктів власності.

Для відмивання злочинно здобутих капіталів організовані злочинні угруповання активно використовують всі недоліки існуючої системи банківських розрахунків, державної реєстрації та перереєстрації права власності на субєкти підприємницької діяльності. У зв’язку з цим, в останні роки, широкого розповсюдження набув процес створення розгалуженої системи так званих фіктивних підприємств.

Державна реєстрація таких підприємств, як правило, проводиться за втраченими та викраденими паспортами або на номінальних власників. У подальшому готується повний пакет документів на відкриття поточного рахунку, який подається у банківську установу.

На відкритому фіктивному підприємству рахунку, протягом певного часу акумулюється безготівкові гривневі кошти, які надходять від резидентів України.

У подальшому кошти переводяться на рахунок іншої фіктивної фірми, або отримуються по чеку готівкою.

Представлені способи і прийоми легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, можуть послужити основою для розробки теоретичних та методичних рекомендацій по запобіганню та протидії легалізації (відмиванню) надходжень, одержаних злочинним шляхом

Процес легалізації являє собою складну схему послідовних дій, спрямованих на заплутування дійсних джерел одержання доходів. Він торкається багатьох сфер діяльності і у більшості випадків тісно співпрацює з абсолютно правомірними діями економічного характеру.

Хотілося б відзначити, що робота по виявленню операцій, які вказують на можливу легалізацію злочинних капіталів, і передачі інформації про такі операції в уповноважений орган для наших правоохоронних структур, кредитних та банківських організацій є фактично новою.

Тільки 28 листопада 2002 року прийнятий Закон України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) надходжень, одержаних злочинним шляхом”, у якому дається визначення: “легалізація (відмивання) надходжень – це вчинення дій, спрямованих на приховування чи маскування незаконного походження коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів або іншого майна, одержаних внаслідок вчинення предикатного злочину, з метою надання правомірного вигляду володінню, користуванню або розпорядженню надходженнями, або дій, спрямованих на приховування джерел походження таких надходжень”.

В даний час застосовуються міри, спрямовані на реалізацію положень Закону. У зв'язку з цим представляється корисним аналіз досвіду розслідування злочинів, пов'язаних з відмиванням брудних грошей, що був накопичений на основі уведення в дію з 2001 р. статті 209 та 306 КК України.

Джерелами одержання злочинних коштів, що потребують подальшої легалізації (відмивання) являються злочини, які відповідно до чинного законодавства можливо розподілити на дві групи:

· наркобізнес, незаконне виготовлення і торгівля зброєю, керована проституція, торгівля людьми і ін. — матеріальна вигода (тіньовий капітал) від здійснення яких, як правило, іде «у тінь»; по оцінках міжнародних експертів, наявний обіг від таких операцій складає від 4 до 12 % ВВП;

· злочини в сфері економічної діяльності і високих технологій; незаконне присвоєння коштів (у тому числі бюджетних) чи іншого майна шляхом розкрадання, шахрайства, помилкового банкрутства, підробки платіжних документів, контрабанди, — матеріальна вигода (тіньовий капітал) від здійснення яких супроводжується хоч якоюсь часткою безготівкового обороту і складає близько 28%, що приблизно відповідає оцінкам державної статистики.

Можна умовно вивести дев'ять правил, якими керуються злочинці при легалізації протиправних доходів:

1. Чим краще механізм відмивання грошей імітує характер і процедури законних угод, тим менше імовірність його виявлення.

2. Чим глибше незаконна діяльність проникає в легальну економіку, тим менше можливостей для їх інституціонального і функціонального поділу.

3. Чим нижче частка незаконних засобів у легальних фінансових потоках, тим складніше їх виявити.

4. Чим вище питома вага сфери послуг в економіці країни, тим легше в цій країні «відмивати» гроші.

5. Чим більше ділова структура виробництва і розподілу нефінансових товарів і послуг залежить від дрібних фірм, тим сутужніше відокремити законні угоди від незаконних.

6. Чим менше можливості використання кредитних карток і інших безготівкових інструментів оплати для здійснення незаконних фінансових операцій, тим складніше виявити випадки відмивання грошей.

7. Чим вище ступінь фінансового саморегулювання законних угод, тим складніше відслідковувати незаконні грошові потоки.

8. Чим менше частка незаконних потоків в обсязі законних надходжень у країну через границю, тим сутужніше їх знайти.

9. Чим гостріше протиріччя між глобальним характером фінансових ринків і їх державним регулюванням, тим складніше виявити випадки відмивання грошей.

Виявлення ознак легалізації тісно пов'язано з розпізнаванням складу злочину і охоплює комплекс оперативно-розшукових заходів, а також оперативний і аналітичний пошук.

При виявленні ознак легалізації злочинних доходів оперативні співробітники звичайно зіштовхуються з наступною інформацією:

· використання безлічі «поточних» внесків, що дозволяє знімати з них готівку без декларування;

· здійснення різних операцій з майном особами, що раніше ніколи не займалися цим бізнесом;

· погашення корпоративних чеків у комерційних фінансових установах;

· покупка великої кількості банківських чеків, акредитивів, інших цінних паперів, здійснення безлічі поштових і телеграфних грошових переказів і т.п.

· використання фінансистів-професіоналів і їхніх підставних рахунків для скупки акцій і власності з доручення підозрюваних злочинців;

· наявність індивідуальних чи корпоративних рахунків, використовуваних не для ділових операцій, а як тимчасове сховище кримінальних грошей;

· численні внески, непорівнянні з типом бізнесу, яким займається вкладник, а також значна кількість перекладів грошей з рахунка на рахунок;

· наявність осіб, що роблять банківські перевед