Критерії рівнів сформованості компонентів самоаналізу

Компоненти самоаналізу	Рівні і показники
Низький	Середній	Високий
Самоконтроль	Спонтанний контроль, коли все визначається за допомогою інтуїції	Усвідомлений відбір, порівняння, зіставлення необхідних фактів, явищ	Встановлення асоціацій з раніше вивченими і знайомими фактами, явищами, а також з новими якостями предмета в цілісності їх зв'язків і характеристик
Самодіагностика	Неволодіння навичками проведення діагностики	Уміння визначати проблему та причини їх виникнення	Виявлення проблем і визначення їхньої пріоритетності, а також причини виникнення
Усвідомлення утруднень	Слабо виражена усвідомленість утруднень	Усвідомлення результатів діяльності	Передбачення можливих наслідків прийнятих рішень, встановлення причинно-наслідкових зв'язків
Самооцінка	Слабо розвинені навички самооцінки	Комбінування раніше використовуваних методів і знаходження причин їх виникнення	Критична оцінка педагогічної проблеми та вміння прогнозувати результати своєї праці

 

По інтегральному показнику сформованості компонентів самоаналізу можна визначити рівні розвитку здатності вчителів до аналізу власної діяльності, що мають наступні характеристики:

- спонтанна аналітична дія, коли все визначається з позиції емоцій і почуттів;

- усвідомленість виділення існуючих і значимих педагогічних ситуацій, звертання думки на результат;

- виділення протиріч, усвідомленість, системність, звертання думок на результат і процес його одержання з позиції критичного аналізу.

У самій своїй основі педагогічна праця - дійсна творча праця - коштує близько до наукового дослідження. Ця близькість, споріднення полягає насамперед в аналізі фактів і необхідності передбачати. Учитель, що вміє проникати думкою в сутність фактів, у причинно-наслідкові зв'язки між ними, запобігає багато труднощам і невдачам...».

В основі творчої праці вчителів, таким чином, лежить насамперед уміння аналізувати свою педагогічну діяльність на уроці.

Самоаналіз уроку, як один з інструментів самовдосконалення вчителя, формування і розвитку його професійних якостей, дає можливість:

- формувати і розвивати творчу свідомість, що виявляється в умінні сформулювати і постановки мети своєї діяльності і діяльності учнів;

- розвити уміння встановлювати зв'язок між умовами своєї педагогічної діяльності і засобами досягнення педагогічних цілей;

- формувати уміння чітко планувати і передбачати результати своєї педагогічної праці;

- сформувати педагогічну самосвідомість учителя, коли він поступово починає бачити, розуміти необхідний і істотний зв'язок між способом його дій і кінцевим результатом уроку.

Від уміння аналізувати свій власний урок, конкретні педагогічні ситуації, що виникають на ньому, результати педагогічних впливів на учня, результати своєї праці багато в чому залежить уміння вчителя спланувати, організувати, проконтролювати, відрегулювати свою педагогічну діяльність. Від самоаналізу уроку багато в чому залежить педагогічна майстерність учителя, продуктивність його педагогічної праці.

Висновок. Пропонована модель розвитку здатності до самоаналізу в процесі педагогічної роботи забезпечує появу у вчителя новоутворення, орієнтованих на фіксацію того, що педагог як особистість і як професіонал здобуває. Більш того, даний процес дозволяє формувати потреби і спрямованість педагогів на усвідомлення підвищення професійного росту.

Самоаналіз уроку як засіб підвищення

Ефективності професійної діяльності вчителя початкових класів

«Сильним, досвідченим стає педагог,

який уміє аналізувати свою працю…»

В.Сухомлинський

Істотними факторами вдосконалення уроку, зростання педа­гогічної майстерності є постійний самоаналіз учителем своєї діяльності.

Головна умова успішної професійної діяльності педагога — висо­ка ефективність кожного уроку.

Сучасний словник іноземних слів трак­тує слово «ефективний» (від лат. effectivis) як означення того, що дає пев­ний ефект, дієвий, продуктивний. «Ефективний» означає «той, що до­сягає цілі». Педагогічний словник визначає поняття «ефективність» як ступінь досягнення заданої цілі педагогічної діяльності з урахуван­ням оптимальності (необхідності і достатності) витрачених зусиль, за­собів і часу.

Таким чином, діяльність ефективна тоді, коли вона досягає пев­ної мети.

Одною з перших задач у підвищенні ефективності професійної діяль­ності вчителя є визначення поняття «кінцевий результат навчання» як однієї з ключових педагогічних умов. Основним інструментом перебудови професійної діяльності вчителя є самоконтроль за досягненням кінцевого результату навчання школярів.

Ве­лику цінність для формування вміння адекватної самооцінки пред­ставляє взаємовідвідування уроків. Під впливом суджень колег учи­тель по-новому оцінює методи, прийоми, які використав на уро­ці, оцінює зміст уроку.

Педагог конструює урок, проводить, аналізує його, підбиває підсумки. Тому серед багатьох факторів, що визначають успіх роботи вчителя, головним є потреба й уміння аналізувати свою діяльність і діяльність своїх вихованців. Тільки аналіз і самоаналіз уро­ку забезпечують творчий підхід до навчання, розумний розрахунок і високе мистецтво.

Від уміння аналізувати свій урок, конкретні педагогічні ситуації, що виникають на ньому, результати педагогічних впливів на учня, результати своєї праці багато в чому залежить уміння вчителя спланувати, органі­зувати, проконтролювати, відрегулювати свою педагогічну діяльність. Від самоаналізу уроку багато в чому залежать педагогічна майстерність учителя, продуктивність його педагогічної праці.

У процесі підвищення ефективності діяльності вчителя самоаналіз уроку найбільш активно й безпосередньо впливає на остаточні результа­ти навчально-виховного процесу, тому що він є одним з найголовніших способів управління якістю викладання, формує якість знань учнів та рівень їхньої вихованості.

 

 

Самооцінка ефективності уроку

І схема

1. Яке місце цього уроку в темі, розділі, курсі? Його зв¢язок із попередніми уроками?

2. Які особливості класу було враховано під час планування уроку?

3. Які завдання планувалося вирішувати на уроці? Чим влаштував такий вибір завдання?

4. Чим влаштував вибір структури і типу уроку?

5. Чим влаштував вибір змісту, форм і методів навчання (за елементами уроку)?

6. Які умови (навчально-матеріальні, гігієнічні, морально-психологічні, естетичні й тимчасові було створено на уроці? Наскільки вони сприяли успішній роботі?

7. Чи були відхилення від плану уроку? Чому? Які саме? До чого вони призвели?

8. Як можна оцінювати результати уроку? Чи вирішено його завдання? Чи не було перевантаження учнів?

9. Які висновки на майбутнє можна зробити з результатів уроку?

 

ІІ схема

1. Загальна структура уроку (основна дидактична мета уроку: його місце в системі уроків з теми: основні моменти уроку, дозування часу: дотримання основних вимог до оформлення кожного уроку, ефективність використання часу на уроці).

2. Реалізація основної дидактичної мети уроку. (Виконання вимог програми, співвідношення матеріалу, поясненого на уроці і даного на самостійну роботу, організація сприйняття, уваги, пізнавального інтересу, організація первинного закріплення матеріалу, перевірка якості ЗУН, використання розділу і програм, вимоги до знань: опитування учнів – принцип виклику, диференційовані завдання, використання орієнтованих норм оцінок учнів, даних у програмах).

3. Розвивальний аспект уроку (залучення учнів до здійснення основних розумових операцій, подолання посильних труднощів, розвиток пізнавальної самостійності й послідовності, науковості зв¢язку теорії з практикою, міцність знань).

4. Дотримання основних принципів дидактики (принцип наочності, свідомості та активності в роботі вчителя й учнів, доступності і посильності, систематичності і послідовності, науковості, зв¢язку теорії з практикою, міцність знань).

5. Методи навчання (методи введення нового матеріалу, закріплення і вироблення вмінь і навичок, контролю; відповідність методів загальної спрямованості навчання дидактичній меті, специфіці навчального предмета; залежність вибору методів навчання від матеріальної оснащеності шкіл).

6. Виховний аспект уроку (використання виховних можливостей змісту навчального матеріалу, формування світогляду, зв¢язок із життям, виховання сумлінного ставлення до праці, навчання, використання виховної можливості оцінки, виховний вплив особистості вчителя).

7. Учитель на уроці (підготовка до уроку, роль конспекту, види діяльності на уроці, контакт із класом, індивідуальний підхід до учнів, значення предмета, захопленість ним, зовнішній вигляд вчителя).

8. Робота учнів на уроці (підготовка учнів до уроку, активність на різних етапах уроку, види діяльності, культура мови, дисципліна, ставлення до предмета, вчителя: динаміка працездатності, моменти найвищої активності, зниження працездатності, їхні причини, рівень сформованості вміння вчителя).

9. Гігієнічні умови уроку (приміщення, його оснащеність, меблі, дотримання принципу розташування, розклад на цей день, тривалість і характер проведення змін, вплив гігієнічних умов на динаміку працездатності на уроці).

ІІІ схема

1. Яке місце уроку в темі, розділі, курсу? Як цей урок пов¢язаний з попередніми, як цей урок “працює” на наступні уроки? Який тип уроку?

2. Які особливості учнів було враховано під час планування даного уроку?

3. Які завдання вирішували на уроці: освітні, виховні, розвивальні? Чи було забезпечено їхній взаємозв¢язок? Які завдання були головними? Як враховано особливості класу?

4. Чи раціонально було розподілено час, відведений на всі етапи уроку? Чи логічне “зв¢язування” між етапами уроку?

5. Чи доведено головне, істотне на уроці?

6. Яке сполучення методів навчання обрано для розкриття нового матеріалу?

7. Яке сполучення форм навчання було обрано для розкриття нового матеріалу і чому?

8. Доцільність диференційованого підходу до учнів? Як він здійснювався?

9. Як було організовано контроль засвоєння знань, умінь і навичок? У яких формах і яких методах здійснюється?

10. Як використано на уроці навчальний кабінет, які засоби навчання?

11. За рахунок чого забезпечено в класі високу працездатність школярів упродовж всього уроку, як було підтримано сприятливу психологічну атмосферу, спілкування?

12. Чи вдалося цілком реалізувати всі заплановані завдання? Якщо не вдалося, то чому? Як учитель планує виконати нереалізоване?

Складові самоаналізу уроку

1. Оцінка загальної структури уроку. До якого типу уроку може бути віднесений даний урок? Яке місце уроку в темі, розділі курсі? Чи чітко виділені елементи уроку даного типу і чи правильно визначена дозування часу, що відводиться на кожну частину уроку?

2. Реалізація основної дидактичної мети уроку. Чи всі вимоги програми по даній темі (питання) отримали відображення в уроці? Наскільки активні були учні при ознайомленні з новим матеріалом (сприйняття, розуміння, пробудження пізнавального інтересу)? Чи вірно продумана методика вирішення окремих ‘блоків’ нового матеріалу? Як і що слід змінити у вивченні нового матеріалу і чому? Чи мала місце організація первинного, супутнього закріплення (в процесі ознайомлення з новим, на спеціально виділеному етапі уроку)? Як здійснювалася перевірка якості знань, умінь і навичок учнів (яким було охоплення учнів, принцип виклику і т.п.)?

3. Здійснення розвитку учнів у процесі навчання. Чи мало місце залучення учнів в основні розумові операції (аналіз, синтез, узагальнення, класифікація, систематизація)? Чи здійснювалися внутрипредметные і межпредметные зв’язку? Чи були використані кошти розвитку творчого мислення? Повідомлялася чи на уроці будь-яка інформація для загального розвитку? Чи мало місце естетичний розвиток учнів?

4. Виховання в процесі уроку. Чи були повністю використані виховні можливості змісту навчального матеріалу? Яка робота велася з формування світогляду? Як була забезпечена на уроці зв’язок навчання з життям? Чи були використані виховні можливості оцінки знань? Як було виховний вплив особистості самого вчителя?

5. Дотримання основних принципів дидактики. Чи Правильно була організована діяльність вчителя і діяльність учнів з позиції реалізації принципів навчання?

6. Вибір методів навчання. Чи дотримувалися загальні вимоги до вибору методів навчання (в залежності від загальної цільової спрямованості, дидактичній цілі, специфіки навчального матеріалу, предмета, віку та індивідуальних особливостей учнів і т.п.)?

7. Робота вчителя на уроці. Які види діяльності вчителя мали місце на уроці і в якому співвідношенні (мовна діяльність, слухання, записування, допомога учням і ін.)? Чи вдалося досягти повний контакт з класом?

8. Робота учнів на уроці. Якою була активність учнів на різних етапах уроку? Якими були види діяльності учнів на уроці? Чи зверталася увага на культуру праці? Яка дисципліна була на уроці і чому?

9. Гігієнічні умови уроку. Достатня освітленість класної кімнати: Чи розсаджені учні з урахуванням їх здоров’я, зросту, успішності? Чи вдало складено розклад?

10. Деякі соціальні завдання. Завдання, пов’язані з рішенням педради, циклової комісії або продиктовані дослідженням школи.