Зміст та етапи навчання лексики. Система вправ з оволодіння лексичним матеріалом.

Зміст навчання лексики. Протягом курсу навчання у середній школі учні повинні опанувати навички лексичного оформлення мовлення і навчитися розуміти лексичні одиниці на слух та у процесі читання.

Основні етапи роботи з лексичним матеріалом. До основних етапів роботи над лексикою відносять: 1. Ознайомлення з новим матеріалом. 2. Первинне закріплення. 3. Розвиток навичок та умінь використання лексики в різних видах МД. Ознайомлення включає роботу над формою слова, його значенням і вживанням.

Система вправ для формування лексичних навичок. У системі вправ для формування лексичних навичок виділяються дві підсистеми – підготовчі вправи (які включають мовні і умовно-мовленнєві вправи) і мовленнєві вправи. За допомогою підготовчих вправ засвоюється форма і значення мовних явищ (лексичних одиниць), а також дії з ними як компонентами МД. Типи підготовчих вправ повинні виділятися з урахуванням послідовності формування навичок та характеру операцій, що покладені в їх основу. Оскільки навичка визначається як «закріплені операції» (О.М. Леонтьєв), то до кожного типу вправ повинні входити види, що забезпечують достатнє повторення нових мовних явищ (у даному випадку лексичних одиниць) у різних сполученнях і в різному, хоча і нескладному, контексті.

Мовленнєві вправи повинні виконуватись на основі текстів, що володіють значним потенціалом для рішення не тільки комунікативних, але і пізнавальних завдань. У виконанні цих вправ актуалізація нових слів повинна здійснюватись на рівні мимовільної уваги.

Підготовчі вправи: - визначте на слух (знайдіть у тексті) слова, що відносяться до однієї теми (до синонімічного ряду, до однієї частини мови тощо); - згрупуйте слова за певною ознакою; - знайдіть у тексті (підберіть) антоніми до слів, написаних на дошці; - визначте значення незнайомих вам похідних слів, утворених від відомих коренів і афіксів; - прослухайте (прочитайте) низку речень, здогадайтеся про значення інтернаціональних слів, подібних із семантичними еквівалентами РМ; - доповніть речення за поданим зразком; - прочитайте текст, зверніть увагу на значення дієслів, придумайте приклади з цими дієсловами; - назвіть слова, що можуть сполучатися з поданими іменниками (прикметниками, дієсловами); - заповніть пропуски словами і словосполученнями, що підходять за змістом; тощо.

Мовленнєві вправи: -скласти речення за зразком з поданими словами; - описати ситуацію, використовуючи подану лексику; - описати ситуацію, використовуючи щойно вивчену лексику (наприклад, Look in a kitchen cupboard or a supermarket. Can you name everything you can see there? ) - скласти коротку історію, використовуючи ключові слова; - написати твір на задану тему (використовуючи ключові слова); - описати малюнок з використанням щойно вивчених слів; - дати дефініцію запропонованим словам; - придумайте речення, які можуть скласти контекст для поданої ЛО (мовленнєвого зразка); - дайте відповідь на питання, що стосується вживання певного слова (наприклад, якій ситуації ви могли б tear out of the house)? тощо.

Ефективним лексичними вправами є Puzzles, Quizzes (Пазли, головоломки), Crossword puzzles (кросворди), Odd one out exercise (вправа “Один зайвий”), Match the columns
Вправа “Знайти відповідність правого та лівого стовпчиків”, Tables and matrices (Таблиці та матриці)

10. Зміст та етапи навчання лексики. Система вправ з оволодіння лексичним матеріалом. Зміст і цілі навчання лексики. Протягом курсу навчання у середній школі учні повинні засвоїти значення і форми лексичних одиниць та вміти їх використовувати в різних видах МД, тобто опанувати навички лексичного оформлення мовлення і навчитися розуміти лексичні одиниці на слух та у процесі читання. Для продуктивного мовлення необхідно: володіти лексико-смисловими і лексико-тематичними асоціаціями; сполучати нові слова з раніше засвоєними; вибирати потрібне слово з антонімічних і синонімічних протиставлень; виконувати еквівалентні заміни; здійснювати прогнозування на рівні форми і змісту; володіти механізмом поширення і скорочення структур; пристосовуватись до індивідуальних особливостей того, що говорить і володіти швидкою реакцією; правильно вживати слова з урахуванням норми мови і ситуації спілкування тощо. Основні етапи роботи з лексичним матеріалом. До основних етапів роботи над лексикою відносять: 1. Ознайомлення з новим матеріалом. 2. Первинне закріплення. 3. Розвиток навичок та умінь використання лексики в різних видах МД. Ознайомлення включає роботу над формою слова, його значенням і вживанням. Система вправ для формування лексичних навичок. У системі вправ для формування лексичних навичок виділяються дві підсистеми – підготовчі вправи (які включають мовні і умовно-мовленнєві вправи) і мовленнєві вправи. За допомогою підготовчих вправ засвоюється форма і значення мовних явищ (лексичних одиниць), а також дії з ними як компонентами МД. Мовленнєві вправи повинні виконуватись на основі текстів, що володіють значним потенціалом для рішення не тільки комунікативних, але і пізнавальних завдань. У виконанні цих вправ актуалізація нових слів повинна здійснюватись на рівні мимовільної уваги.

Підготовчі вправивизначте на слух (знайдіть у тексті) слова, що відносяться до однієї теми (до синонімічного ряду, до однієї частини мови тощо); згрупуйте слова за певною ознакою; знайдіть у тексті (підберіть) антоніми до слів, написаних на дошцівизначте значення незнайомих вам похідних слів, утворених від відомих коренів і афіксів; прослухайте (прочитайте) низку речень, здогадайтеся про значення інтернаціональних слів, подібних із семантичними еквівалентами РМ; доповніть речення за поданим зразком; прочитайте текст, зверніть увагу на значення дієслів, придумайте приклади з цими дієсловами; назвіть слова, що можуть сполучатися з поданими іменниками (прикметниками, дієсловами); заповніть пропуски словами і словосполученнями, що підходять за змістом; визначити частину мови, від якої утворене подане слово; виписати з тексту слова за певною ознакою (до певної теми); виявити різницю в обсязі значення іншомовного слова з обсягом відповідного слова в РМ; розпізнати слово у різних контекстах та перекласти його на РМ

Мовленнєві вправискласти речення за зразком з поданими словами; описати ситуацію, використовуючи подану лексику; описати ситуацію, використовуючи щойно вивчену лексику (наприклад, Look in a kitchen cupboard or a supermarket. Can you name everything you can see there? скласти коротку історію, використовуючи ключові слова; написати твір на задану тему (використовуючи ключові слова); описати малюнок з використанням щойно вивчених слів; дати дефініцію запропонованим словам; придумайте речення, які можуть скласти контекст для поданої ЛО (мовленнєвого зразка); дайте відповідь на питання, що стосується вживання певного слова (наприклад, якій ситуації ви могли б tear out of the house)? користуючись мовною здогадкою (а в разі потреби – словником) здогадатись про значення слова та знайти відповідник у РМ; виправити лексичні помилки; вибрати правильний варіант (ABCD) та вставити пропущене слово; вибрати правильний варіант (з поданих окремих слів) та вставити пропущене слово за контекстом; змініть форму речення (перепишіть речення), використовуючи слова у дужках; відповідно до поданих речень підберіть слова, що узагальнюють їх зміст; перефразувати речення, використовуючи ключові слова; поставити питання до підкреслених слів; скласти діалог на основі монологу з використанням певних мовленнєвих кліше; до даного слова підібрати слова за асоціаціями та прокоментувати ці асоціації. Ефективним лексичними вправами є Puzzles, Quizzes (Пазли, головоломки), Crossword puzzles (кросворди).

11. Етапи роботи та система вправ з навчання усного діалогічного мовлення. Відомий психолінгвіст О. О. Леонтьев уявляє собі структуру мовленнєвої дії як взаємне відношення трьох фаз: 1) планування мовленнєвої дії; 2) здійснення мовленнєвої дії; 3) зіставлення і контроль, усередині яких виділяються наступні етапи: а) формування мовленнєвої інтенції; б) побудова внутрішньої програми (задуму) майбутнього висловлення; в) граматична реалізація висловлення і вибір слів; г) зовнішнє оформлення висловлення. Як відомо, будь-яка М діяльність обумовлена ситуацією, тобто умовами (обставинами, метою тощо), у яких здійснюється це висловлення. Відмітною рисою діалогічного висловлювання є спонтанність і його двосторонній характер. З'єднання реплік, що характеризуються структурною, інтонаційною і семантичною закінченістю, називають діалогічною єдністю. Цей головний компонент діалогу повинен слугувати і вихідною одиницею навчання діалогічного мовлення. За вихідні одиниці навчання найчастіше розглядають діалогічні єдності за схемою питання-відповідь. Діалогічна форма спілкування має такі особливості:- Вмотивованість- зверненість (адресність)- ситуативність- емоційна забарвленість- спонтанність. Формування мовленнєвих умінь відбувається за допомогою послідовного переходу від простих мовленнєвих одиниць (слово, словосполучення, речення) до більш складних і великих (смисловий фрагмент, текст) і від елементарних операцій (наприклад, імітація) до більш складних. Вправи для навчання підготовленого діалогічного мовлення: - відповіді на питання (короткі, повні і розгорнуті); - постановка ситуативних і ключових питань; - діалогізація прослуханого чи прочитаного монологічного тексту; - складання (нового чи прочитаного) діалогу на задану тему; - драматизація монологічного тексту; -доповнення чи видозміна діалогу, проведення спрямованого (чи самостійного) діалогу. Завдання вчителя полягає в тому, що сформувати в учнів вміння ініціювати розмову, адекватно реагувати на репліки партнерів, а також реагувати на репліки з спонуканням до подальшої розмови. Вправи для навчання непідготовленого діалогічного мовлення: - складання аргументованих відповідей на питання; - проведення комбінованих діалогів (з репліками і коментарями інших учнів); - побудова без попередньої підготовки керованого діалогу (з опорами і без опор); - проведення ігор чи вікторин; - проведення дискусій. Під монологом розуміють організований вид мовлення, що є продуктом індивідуальної побудови і передбачає тривале висловлення однієї особи, що звертається до аудиторії. Розрізняють: а) монолог стилістично нейтральний; б) монолог розмовний. Вправи для навчання підготовленого монологічного мовлення: - відтворення зв'язних висловлень з деякою модифікацією; - складання ситуації чи розповіді; - опис малюнку чи серії малюнків; - відтворення ситуацій, у яких використані названі слова; - переказ; - передання інформації декількома фразами; - складання плану прослуханої розповіді; - виклад діалогів у монологічній формі тощо. Формування умінь діалогічного та монологічного мовлення відбувається за допомогою послідовного переходу від простих мовленнєвих одиниць (слово, словосполучення, речення) до більш складних і великих (смисловий фрагмент, текст) і від елементарних операцій (наприклад, імітація) до більш складних. Мовленнєві вправи поділяються на такі, що формують а) підготовлене і б) непідготовлене мовлення. Існує щільний зв'язок між підготовчими і мовленнєвими вправами, що виявляється в тому, що той самий матеріал, що відпрацьовується, повинен проходити як стадію тренування, так і стадію використання його в МД, що наближена до природної. Не менш важливим є питання збалансованості мовних і мовленнєвих вправ. Практика викладання ІМ і експериментальні дані переконливо свідчать, що питома вага підготовчих вправ (особливо формального характеру) може бути скорочена. Вправи для навчання підготовленого діалогічного мовлення• відповіді на питання (короткі, повні і розгорнуті); • постановка ситуативних і ключових питань; • діалогізація прослуханого чи прочитаного монологічного тексту; • складання (нового чи прочитаного) діалогу на задану тему; • драматизація монологічного тексту; • доповнення чи видозміна діалогу, проведення керованого (самостійного) діалогу за змістом розповіді (навчального фільму тощо). Вправи для навчання підготовленого монологічного мовлення• відтворення зв'язних висловлень з деякою модифікацією (зміною кінця чи початку, уведенням нової дійової особи, видозміною композиції викладу тощо); • складання ситуації чи розповіді (за ключовими словами, за планом; на задану тему, викладену коротко РМ тощо); Вправи для навчання непідготовленого діалогічного мовлення• складання аргументованих відповідей на питання; • проведення комбінованих діалогів (з репліками і коментарями інших учнів); • побудова без попередньої підготовки керованого діалогу (з опорами і без опор); • проведення ігор чи вікторин; • проведення дискусій. Вправи для навчання непідготовленого монологічного мовлення• придумування заголовка та його обґрунтування; • опис картини чи карикатури, не пов’язаних з темою, що вивчається; • складання аналогічної ситуації з опорою на раніше прослухане чи прочитане; • обґрунтування власного судження чи відношення до фактів; Дискусії та дебати (Discussions and debates) Інтерв’ю. Рольові ігри.

12. Етапи роботи та система вправ з навчання усного монологічного мовлення. Відомий психолінгвіст О. О. Леонтьев уявляє собі структуру мовленнєвої дії як взаємне відношення трьох фаз: 1) планування мовленнєвої дії; 2) здійснення мовленнєвої дії; 3) зіставлення і контроль. Завдання першого етапу полягає в тому, щоб навчити учнів об’єднувати зразки мовлення у понадфразову єдність. (Гнаприклад, будь-які фрази, що говорить учень які стосую.ться теми і грамотно оформлені вважаються правильними). На другому етапі формування монологічного мовлення учні вчаться самостійно будувати висловлювання понадфразового рівня. На цьому етапі навчання здійснюється задопомогоб різних опор: зображальних, вербальних, комбінованих. У ролі зображальної опори можуть виступати окремі малюнки, слайди, сюжетні картинки. Вони допомагають створити навчально мовленнєву ситуацію.Важливим видом вербальної зорової опори є підстановча таблиця, яка здатна забезпечити логічний зв'язок речень, їх граматичну правильність. У навчанні монологічного мовлення широко використовується така ефективна вербальна опора як структурно-логічна схема, яка забезпечує логічну послідовність висловлювання і створює можливості для варіювання змісту в залежності від реальних обставин. З метою навчання доцільно використовувати звуковий зразок (фонограму). Головне завдання третього етапу формування монологіного мовлення – навчити учнів створювати монологічні висловлювання текстового рівня різних функціонально-смислових типів мовлення згідно тематики, яка передбачена програмою для даного курсу. Даний етап характеризується розвитком умінь виражати своє особисте ставлення до фактів чи подій, про які висловлюється учень, формулювати критичну оцінку і доводити правильність будь-якого факту.

Згідно з трьома етапами формуванняММ виділяють 3 групи вправ: 1) вправи на об´єднання зразків мовлення рівня фрази у понадфразову єдність; 2) вправи на створення власного монологічного висловлювання понадфразового рівня; 3) вправи на створення власного монологічного висловлювання текстового рівня.

13. Роль читання як засобу навчання та формування техніки читання. Читання як мета і засіб навчання. Читання є і метою і засобом навчання ІМ. У навчальному процесі варто чітко розрізняти ці його дві функцій, оскільки вони визначають методичну організацію всієї роботи. Оволодіння учнями умінням читати ІМ є однією з практичних цілей вивчення цього предмета в середній школі. Усі ситуації читання поділяються на дві групи: ситуації, у яких читачу необхідно лише отримати інформацію, що міститься в тексті, та ситуації, у яких одночасно з її отриманням потрібно передати її у тому ж вигляді іншим особам. У першому випадку використовується читання про себе, у другому – читання вголос. Завданням школи є навчити учнів читати про себе, оскільки в реальному житті читання вголос ІМ потрібно лише дуже незначному колу осіб (учителям, акторам, дикторам). Будь-який фахівець повинен вміти, як мінімум, підібрати необхідну літературу ІМ і точно зрозуміти важливу для нього інформацію, а також бути в курсі досягнень у певній галузі. Особливості читання як виду МД роблять його ще й дуже ефективним засобом навчання. Його позитивна роль особливо відчутна в оволодінні мовним матеріалом: мнемічна діяльність, що супроводжує процес читання, забезпечує запам'ятовування мовних одиниць. Тому на старших ступінях навчання читання текстів є одним із способів розширення словника. Запам'ятовування під час читання може бути як мимовільним, так і довільним. Мимовільне має місце переважно за швидкого (ознайомлювального) читання, коли увага читця цілком спрямована на зміст тексту (разом зі змістом, він запам'ятовує і його мовну форму). Результативність запам'ятовування цього виду особливо відчутна за “легкого” читання, тому на всіх ступінях навчання рекомендується читати багато легких (для відповідного рівня) текстів. (Пригадаймо рекомендації М. Веста). Довільне запам'ятовування досягається тим, що увага учня свідомо (за допомогою спеціальних завдань чи вчителя) спрямовується не тільки на зміст, але і на мовні засоби його вираження.