Прийменники, що виражають причинові відношення

Для вираження причини нових відношень використовуються конструкції з прийменниками від + род.відм., через + знах.відм, за + орудн. відм., з + род. відм.

Домінантою є прийменник від, через. Ці прийменники практично майже не створюють синонімічного ряду, рідко коли можуть бути взаємозамінними.

Значно ближчими з погляду синонімії виступають прийменники від,з: кричати від (зі) страху, плакати з (від) радості, підскочити від (з) несподіванки тощо.

Для позначення причинових відношень з обмеженим колом іменників уживаються прийменники від, з: кричати від (з) болю, плакати з (від) радості, підскочити від (з) несподіванки тощо.

Синонімічний ряд від – з виникає, як правило, за умови, що конструкції виражають значення причини, яка криється в самому об’єкті дії.

При значенні зовнішньої причини утворюється синонімічний ряд прийменників за-від-через: за вітром нічого не чути, – від вітру нічого не чути, через вітер нічого не чути.

Прийменник завдяки містить вказівку на причину, яка сприяє здійсненню чогось, прийменник через (і його досить часто вживаний ненормативний російський мовний із-за) вказує на причину, що заважає здійсненню чогось.

Отже, слід говорити: виконав завдання завдяки твоїй допомозі, зробив помилку через неуважність.

Прийменники зі значенням часу

Часові відношення, що виражаються прийменниками можуть передавати різні значення, що підтверджуються питаннями: коли? З яких пір? До яких пір?

Конструкції з прийменником по при значенні тривалості, повторюваності дії створюють синонімічний ряд з безприйменниковою конструкцією - по ночах багато думала, ночами багато думала.

Паралельно вживаються конструкції: на ту пору — в ту пору, за всіх часів — в усі часи, за давніх часів — у давні часи, під час війни — за часів війни, через два дні — за два дні.

Стилістично розрізняються конструкції: з дня народження — від дня народження, з дня заснування — від дня заснування. Перші з наведених конструкцій є нейтральними, їхні варіанти з прийменником від мають відтінок урочистості. Прийменник од – розмовний застарілий.

Як нейтральна і розмовна розрізняються конструкції: після вечері — по вечері.

Як стильовий варіант використовується прийменники до, перед, під, які пов’язані між собою синонімічними зв’язками, якщо вони виражають момент чи відрізок часу, який передує іншому моментові:

Встала до східсонця, встала перед сходом сонця, з айдіть перед Новим роком, під Новий рік,

Синонімічно зближеними вживаються прийменники по і до, якщо вони вказують на час завершення дії – до вечоране затихала буря, належних заходів - по сьогоднішній день – до сьогоднішнього дня.

Щоб передати значення часу дії, що відбувається пізніше чи після чогось, синонімічний ряд утворюється так: після + род. відм. - по + місцев. відм .,

через + знах. відм.,- за + знах. відм.

зайдіть після обіду – по обіді; через тиждень екзамен – за тиждень екзамен. Прийменник по стилістично обмежений. Прийменники через – за вживаються паралельно, без суттєвої різниці.

Прийменники зі значенням відповідності:

Розрізняються сферою вживання синоніми незважаючи на і попри. Прийменник попри використовується тільки в розмовному та художньому стилях.

Синонімічний ряд утворюють прийменники: відповідно до, згідно з, залежно від, виходячи з, у світлі, у дусі.

Всі наведені прийменники характерні для офіційно-ділового мовлення. Прийменникової сполуки у відповідності до в українській мові немає, вона є калькою російського прийменника в соответствии с.

 

Прийменники зі значенням об'єкта:

Синоніми стосовно, стосовно до, щодо мають тотожні значення. В усному мовленні, публіцистиці, художніх творах переважно вживається прийменник щодо. Прийменникам стосовно, «стосовно до » - (вживається рідко), що вирізняються відтінком книжності, надається перевага у науковому, офіційно-діловому мовленні.

 

Прийменники, що виражають просторові відношення

Синонімічними зв'язками об'єднуються такі прийменники цієї групи: біля — близько — коло — поряд (з) — поруч (з), край — кінець,

обіч — обабіч — збоку — побіч (розм.) — обік (розм.), напроти — навпроти — проти — супроти — насупроти (розм.), серед — посеред.

Нормативними є конструкції: їхати до міста, йти до школи, завітати до музею, я живу на вулиці Леніна, будинок по вулиці Василенка, надсилати на адресу, мешкати за адресою, серед яких, серед села, навпроти будинку.

У (в) — до, в — на

Інколи виникає питання, який прийменник треба ставити — у (в) чи до:

«Я поїхав у Київ» чи «Я поїхав до Києва», «Вихід у місто» чи «Вихід до міста»?

Узагалі, коли мовиться про рух у напрямі міста, села, селища, тоді треба ставити прийменник до:

«Через кілька днів Ковпак вилетів до Москви» (П. Вершигора);

Якщо мета руху в певному напрямі супроводжується ще додатковими поясненнями, тоді після них може стояти замість прийменника до — у (в):

«Ми їздили на ярмарок у Косів» (М. Рильський).

У реченнях, де рух або дію скеровано до предметів, середовищ або мовиться про абстрактні поняття, ставиться прийменник у (в):

«Він ступив у сад» (Є. Гуцало); «Кидається у свою стихію» (О. Гончар); «Закрадається в серце острах» (М. Рильський).

Рух до приміщення позначається дієсловами з тим і з другим прийменником:

«Зайшов у хату»

Прийменником у (в) з іменником у знахідному відмінку послуговуємось, визначаючи час за днями тижня: «у вівторок», «у п’ятницю», — або з іменником у місцевому відмінку, коли мовиться про місяці року: « у січні», «у липні».

Проте, коли визначається час за роком, треба користуватись родовим відмінком іменника, а не прийменником у (в) з іменником у місцевому відмінку:

цього року, а не в цьому році;

1970 року, а не в 1970 році.

Так само слід казати торік, а не в минулому році, позаторік, а не в позаминулому році; аналогічні будуть і прикметники — торішній, а не минулорічний, позаторішній, а не позаминулорічний.

Прийменники, що передають допустові відношення

Розрізняються сферою вживання синоніми незважаючи на і попри. Прийменник попри використовується тільки у розмовному і художньому стилях. Його стилістично нейтральний синонім не має функціональних обмежень. Не відповідає сучасним нормам української мови вживання у ролі прийменника словосполучення не дивлячись на (результат калькування російського прийменника несмотря на).

Але: с лово (не) дивлячись (на) функціонує в сучасній українській мові лише як дієприслівник: Учень відповідав, не дивлячись на дошку.

У багатьох випадках можлива синонімічна взаємодія безприйменникових прийменниковими,

напр.:: книжкова шафа – шафа для книжок, орендна плата – плата за оренду.

По, за, з, на

Прийменник по з присвійними займенниками мій, моя, моє, наша, наше недавно стало поширюватися в літературі: по-моєму, по-твоєму, по-нашому:

напр.: « По-моєму, так не можна робити». Виходячи з наших мовних традицій, цю фразу краще було б сказати так: «На мою думку (або — на мій погляд, чи як на мене), так не можна робити».

У фразі «Він по походженню — українець» прийменник по стоїть не на своєму місці. Не краще буде, коли замість нього поставити прийменник за, як це часто роблять:

«Він за походженням — українець», — бо тут треба прийменника з:

«Він із походження (або з роду чи родом) — українець».

Узагалі прийменником за часто надуживають. Якщо він стоїть цілком на своєму місці в фразах: «Одягнений за останньою модою»; «Це зроблено за всіма вимогами науки», — то цього не можна сказати про такі фрази:

«Він зробив це за наказом директора»; « За бажанням публіки концерт повторено»; тут слід сказати: « З наказу директора», « На бажання публіки».

Слід звернути увагу на хибний вислів з точки зору, що є буквалістичним перекладом російського с точки зрения, по-українському цей вислів буде — з погляду:

«з погляду марксизму»

Від — проти, на — проти

«Це ліки від усяких хвороб», — читаємо в одному сучасному оповіданні для дітей. Так сказати по-українському не можна; коли йдеться про ліки, треба ставити прийменник проти: «Ліки проти ревматизму»

Прийменником проти користуються також для порівняння:

«І стіл був багатий проти звичайного» (Л. Смілянський), — а також у висловах на означення часу «Пізно світилося проти п’ятниці світло, як у великодню ніч» (М. Коцюбинський); «Та це сталося проти Нового року» (з живих уст); «Він не питав більше — куди й чого я піду проти ночі» (С. Скляренко).

 

 

26.Складнопідрядні речення із кількома підрядними

 

Складнопідрядні речення можуть складатися з кількох підрядних частин, що залежать від головного речення або від інших підрядних. За структурою складні речення з кількома підрядними поділяються на чотири основні типи:

1) складні речення з кількома підрядними, залежними від різних членів головного речення: Якби люди по правді жили, чи терпіла б я, зіставшись сиротою, те горе та нужду, що прийшлось витерпіти;

2) складні речення з кількома підрядними, що пояснюють один і той же член речення, але по-різному: Я жив би двічі і помер би двічі, якби було нам два життя дано, щоб людству чесно глянути у вічі;

3) складні речення із водночас кількома підрядними, що пояснюють той самий член головного речення: Ларко таки справді все бачив і все знав: бачив він, що кругом нього скрізь дерево в білому цвіту, бачив, що всі хати вкриті зверху білими ковдрами, що скрізь у маленьких вікнах жовтіють крізь якусь сітку плями світла;

4) складні речення з послідовною підрядністю, коли кожне наступне речення залежить від попереднього: Є й такі, що каву не вживають, але залюбки споживають розмову, яка за кавою точиться.

 

Культура мови та її ознаки.

Культура мови — це рівень сформованості літературної мови, її розвитку, стилістичної диференціації, пізнавально-інтелектуальної глибини і місткості, показником чого є наявність і фіксованість її норм — орфоепічно-орфографічних, лексико-семантичних, граматичних і стилістичних — у канонічних фольклорних і художніх текстах, словниках, довідниках, енциклопедіях.

Складники культури мов: культура мислення(самостійність, оперативність, відкритість, самокритичність), культура мовлення(краса, правильність, доцільність, виразність, толерантність, дотримання етикету), культура поведінки(коректність, вихованість), культура спілкування(повага до співрозмовника, відповідальність за свої мовленнєві вчинки)

Тобто ознаками культури мови є ознаки її складників. Основними ознаками культури мови є:

1. точність(утримує нас від зайвого говоріння)

2. логічність(чітка організація тексту)

3. чистота(правильно літературн0 нормативна вимова)

4. виразність(повертає увагу слухача своєю формою, логічним емоційним забарвленням)

5. образність(виникнення додаткових асоціативних зв’язків, використання слів з подвійним значенням)

6. різноманітність(використання різних засобів та способів для вираження одного змісту)

7. великий словниковий запас(уникнення повторів, використання синонімів)