Конституційно-правовий статус уряду Польської Республіки(порядок утворення,повноваження,функції,структура,акти,відповідальність)

Відповідно до Конституції урядом Польщі є Рада Міністрів, яка здійснює внутрішню та зовнішню політику. Рада Міністрів керує всією урядовою адміністрацією. Рада Міністрів приймає рішення з усіх питань державної політики, які Конституційним Законом або іншим законом не були залишені за Президентом, за іншим органом державної виконавчої влади чи за органом самоврядування. Рада Міністрів: 1) забезпечує виконання законів; 2) видає розпорядження, що мають силу закону, із збереженням умов, визначених; 3) керує, координує та контролює роботу всіх інших органів державної виконавчої влади, несучи відповідальність за їхню роботу перед Сеймом; 4) охороняє згідно із законами інтереси Державної скарбниці; 5) складає проект бюджету та інших фінансових планів держави, а після затвердження Сеймом керує їх виконанням; 6) здійснює у межах та формах, встановлених Конституційним Законом та іншими законами, нагляд за місцевим самоврядуванням, а також іншими видами самоврядування; 7) підтримує відносини та укладає договори з урядами інших країн, а також з міжнародними організаціями; 8) забезпечує зовнішню та внутрішню безпеку держави. З питань «особливого значення» Рада Міністрів (Уряд) складається: 1) з Голови Ради Міністрів(прем’єр-міністр) - як його глави; 2) із заступників Голови Ради Міністрів; 3) із міністрів; 4) із голів встановлених законом комісій та комітетів, що здійснюють функції вищих органів державної виконавчої влади. Прем'єр-міністр - Голова Ради Міністрів. Від нього залежить підбір кандидатів до складу уряду,є власний секретаріат. Також має право здійснювати нагляд за місцевим самоврядуванням у межах і формах, визначених у Конституції;керує роботою Ради Міністрів, а також координує та контролює роботу окремих міністрів. Він є службовим керівником усіх працівників урядової адміністрації. В склад уряду часто включаються міністри без портфеля - особи, які не керують якими-небудь відомствами, але на засіданнях мають право вирішального голосу. У разі непризначення заступника Голови Ради Міністрів його обов'язки може виконувати один із міністрів. Міністри мають імунітет, рівний імунітету членів парламенту. Вони не повинні поєднувати посаду міністра з іншими посадами, повинні призупиняти професійну діяльність, не брати участі в угодах з державним майном. Акти уряду на виконання законів та відповідно до наданих ними повноважень Рада Міністрів видає розпорядження, приймає постанови. На виконання законів та відповідно до наданих ними повноважень Голова Ради Міністрів видає розпорядження Міністр керує певною ділянкою роботи державної виконавчої влади, користуючись допомогою державних секретарів та заступників міністра, призначуваних на посаду Головою Ради Міністрів за пропозицією міністра. На виконання законів та відповідно до наданих ними повноважень міністр видає розпорядження та накази. Рада Міністрів за пропозицією ГоловиРади Міністрів може скасувати розпорядження чи наказ міністра. У Конституції визначено порядок формування уряду. Зокрема, Президент призначає Голову Ради Міністрів і за його пропозицією призначає Уряд у складі, запропонованому Головою Ради Міністрів.У разі непризначення Ради Міністрів, Сейм протягом 21 дня абсолютною більшістю голосів обирає Голову Ради Міністрів, а також запропонований ним склад Ради Міністрів. В Польщі уряд, будучи створеним главою держави, парламентом, не підкоряється вказівкам своєї партії; вважається, що він не може служити інтересам партії, а повинен відстоювати загальнодержавні інтереси. Фактично ж, в складі уряду знаходяться саме лідери партії, але головну роль відіграє не центральний орган партії, а її парламентська фракція. Голова Ради Міністрів подає Президентові заяву про відставку Уряду у випадках, якщо: 1) скликається новообраний Сейм; 2) Рада Міністрів або Голова Ради Міністрів відмовляються від подальшого виконання своїх обов'язків; 3) Сейм не виражає Раді Міністрів вотуму довіри; 4) Сейм виражає вотум недовіри. Приймаючи відставку Уряду, Президент доручає йому виконання обов'язків доти, доки не буде призначено нову Раду Міністрів. Відповідальність міністрів можлива за порушення закону при виконанні службових обов'язків, за кримінальні злочини (державну зраду та ін.), за порушення службових обов'язків. Вона може бути політичною, кримінальною, цивільною і дисциплінарною. Політична відповідальність можлива перед парламентом, президентом і прем'єр-міністром. Відповідальність перед парламентом виражається у винесенні ним вотуму недовіри уряду, у відмові в довірі уряду (це питання ставиться за ініціативою самого уряду) і як наслідок - звільнення уряду чи міністра у відставку. Сейм може виразити вотум недовіри Раді Міністрів абсолютною більшістю голосів. Сейм, виразивши вотум недовіри, водночас обирає нового Голову Ради Міністрів, доручаючи йому сформувати Уряд. Якщо Сейм виразив вотум недовіри, не обравши водночас Голову Ради Міністрів, Президент приймає відставку Уряду або розпускає Сейм. Крім того, Сейм може виразити вотум недовіри окремому міністрові. Міністр, якому Сейм виразив вотум недовіри, подає у відставку, а Президент приймає її або може подати на ім'я Голови Ради Міністрів. Політична відповідальність перед главою держави виражається в усуненні міністра президентом. Політична відповідальність перед прем'єр-міністром також виражається у вимозі прем'єра до міністра подати у відставку, зокрема у випадку протиріч з принципових питань. Політична відповідальність можлива не тільки за правопорушення, але і без них, що частіше всього і буває. Тому вона і називається політичною. Парламент виражає недовіру уряду і міністрам за прорахунки в роботі, упущення, вважаючи політичну лінію уряду чи міністра неправильною та ін. За цими ж підставами застосовує форму політичної відповідальності президент чи прем'єр-міністр.Таким чином, можна відмітити, що члени Ради Міністрів несуть перед Сеймом солідарну відповідальність за діяльність уряду, а також індивідуальну - за справи, що підлягають їх компетенції чи доручені їм Головою Ради Міністрів.Форма кримінальної відповідальності міністрів за злочини, вчинені при виконанні службових обов'язків полягає в тому, що парламент не розпускає уряд, а лише пред'являє звинувачення. В даному випадку міністр підлягає судовій відповідальності, але судить його не звичайний суд, а особливий - Державний трибунал. Цивільна відповідальність виражається в позовах по відношенню до уряду і міністрів за завдану фізичним чи юридичним особам шкоду у випадку порушення законів при виконанні службових обов'язків. Дисциплінарна відповідальність індивідуальна. Вона виражається у стягненнях, що накладаються на міністрів президентом чи прем'єр-міністром за упущення по службі.

67. Конституційно-правовий статус уряду Франції(порядок утворення,повноваження,функції,структура,акти,відповідальність) Уряд Франції – колегіальний орган, що складається з прем'єр-міністра і міністрів. Відповідно до Конституції функціонують Рада міністрів – збори міністрів під головуванням президента республіки – і Кабінет міністрів – збори міністрів під головуванням прем'єр-міністра. Саме Рада міністрів здійснює повноваження, що належать за Конституцією уряду.Уряд призначається так: Президент республіки підбирає кандидатуру і призначає прем'єр-міністра. Прем'єр-міністр підбирає міністрів і представляє їх президенту, який їх призначає. У виборі кандидата на пост прем'єр-міністра президент користується значною свободою. Це його особисте право. Важливо лише, щоб під час голосування в Національних зборах не було відмовлено в довірі прем'єр-міністру. Іншими словами, президент повинен враховувати розстановку партійних сил у нижній палаті парламенту.Усі акти, які виходять від Ради міністрів, підписуються президентом республіки. Прем'єр-міністр може головувати в Раді міністрів в окремих випадках і лише за спеціальним уловноваженням президента та за певним порядком денним. Позиція прем'єр-міністра, як і президента, на практиці є неоднозначною і його роль в управлінні залежить від партійного складу Національних зборів. Повноваження уряду поділяються на здійснювані колегіально та на здійснювані особисто прем'єр-міністром. У першому випадку вони перебувають під прямою дією президента республіки. Нововведенням стало заснування інституту несумісності посади члена уряду з парламентським мандатом, з якою-небудь посадою професійного представництва загально-національного характеру, а також з будь-якою державною службою або професійною діяльністю. Конституцією та органічним законодавством не забороняється суміщу вати членство в уряді з мандатом комунального радника, з посадою мера, члена і навіть голови генеральної і регіональної ради. Непоєднання міністерської посади і парламентського мандата привело до посилення незалежності виконавчої влади і підпорядкування міністрів прямому контролю глави держави, особливо, коли президент і більшість місць у Національних зборах належать до одного партійного угруповання.

Особлива роль в уряді належить прем'єр-міністру. Він координує роботу міністерств, контролює її, дає вказівки про складання найважливіших актів. Він головує в міжміністерських комітетах; може головувати і в Раді міністрів. Прем'єр-міністр несе відповідальність за національну оборону. Ці повноваження повинні, однак, розглядатися в сукупності з дуже важливими правами президента. Повноваження прем'єр-міністра у призначенні військових і цивільних урядовців мають залишковий і делегований характер. Вельми важливою є діяльність прем'єр-міністра у галузі управління. Він "забезпечує виконання законів", здійснює регламентарну владу і видає Декрети, що не розглядаються в Раді міністрів. Ці декрети не менш високого рівня, ніж ті, які приймаються в Раді міністрів, видаються прем'єр-міністром з контрасигнацією відповідного міністра.

Прем'єр-міністр користується значними правами стосовно парламенту, деякі з них він здійснює особисто, інші у співпраці з президентом. Прем'єр може пропонувати президенту скликати парламент, коли той не засідає. Прем'єр-міністр має право законодавчої ініціативи, особисто бере участь у підготовці законопроектів, може брати участь у роботі парламентських комісій і в палатах, у будь-який час він повинен бути там вислуханий.

Прем'єр-міністру належить право скликати змішані паритетні комісії у разі виникнення розбіжностей між парламентськими палатами стосовно якого-небудь законопроекту; він може просити президента, щоб той запропонував парламенту повторно розглянути законопроект; йому належить право ставити в Національних зборах питання про довіру. Прем'єр-міністр має особисте право передавати в Конституційну раду законопроект з вимогою визнати його неконституційним і вимагати винести ухвалу про розмежування законодавчої і регламентарної влади. Останнім правом він широко користується.

68. Конституційно-правовий статус уряду ФРН(порядок утворення,повноваження,функції,структура,акти,відповідальність)
Федеральний уряд,»кабінет» складається з федерального канцлера і федеральних міністрів. Федеральний канцлер у межах федерального уряду і по відношенню до федеральних міністрів займає самостійну,вищу посаду. Він голосує у федеральному кабінеті. Термін «Канцлерська демократія»,бо Федеральний канцлер є єдиним членом кабінету, що обирається парламентом і лише він один відповідає перед ним. Ця відповідальність може виявлятись у «Конструктивному вотумі недовіри» Це повинно протидіяти тому, щоб опозиційні групи, які одностайні у відхиленні уряду,але не щодо альтернативної програми, не могли скинути уряд. Бундестаг, який хоче висловити недовіру канцлеру, має водночас усунути канцлера з допомогою конструктивного вотуму недовіри Повноваження: 1) Лише він один має право на утворення кабінету - він обирає міністрів і робить федеральному президентові зобов»язуючу його пропозицію щодо їх призначення чи звільнення; 2)вирішує питання про кількість міністрів і встановлює ділянки їх діяльності. Така сильна позиція канцлера базується передусім на його директивній компетенції: він визначає директиви урядової політики. Федеральні міністри керують своїми відомствами і на власну відповідальність у рамках цих директив. У політичній практиці канцлер повинен в межах урядових коаліцій враховувати також домовленість з партнером по коаліції. Функції уряду:1) здійснює всі ф-ції з управління державою; 2) належить право законодавчої ініціативи, при цьому його законопроекти мають пріоритет у разі відхилення такого законопроекту Бундестагом ;3) Президент за пропозицією уряду і погодженням Бундесрату може об’явити стан «законодавчої необхідності», і тоді для прийняття цього проекту досить схвалення Бундесрату.

69. Конституційно-правовий статус уряду Російської Федерації Уряд-колегіальний орган виконавчої влади,до складу якого входять Голова Уряду,заступники Голови Уряду та федеральні міністри. Спосіб формування -позапарламентський,бо РФ президентська республіка. Пропозицію щодо кандидатури Голови Уряду РФ вноситься не пізніше двотижневого строку після вступу на посаду новообраного Президента РФ чи після відставки Уряду РФ або протягом тижня з дня відхилення кандидатури Державною думою. Призначений Голова подає Президентові пропозицію про структуру Кабінету міністрів та кандидатури на посади заступників Голови Уряду та федеральних міністрів. Склад Уряду встановлюється указом Президента, до якого входять перші заступники, заступники Голови Уряду, федеральні міністри, державні комітети(Державний митний комітет, Комітет РФ по друку). Особи, які входять до складу Уряду,не можуть займати ніякої іншої посади у державних, комерційних,громадських організаціях, не мають права займатись підприємницькою діяльн, іншою платною працею,окрім викладацької,наукової діяльності. Член Уряду не може одночасно бути депутатом Державної думи. Уряд припиняє виконання своїх повноважень у випадках: 1) при вступі на посаду знову обраного Президента або прийняття Президентом рішення про відставку Уряду на свій розсуд; 2) Державна дума вирішує питання про недовіру і Президент погоджується з цим рішенням, проголошує відставку Уряду і вживає заходів про утворення нового його складу; -Президент не погоджується з рішенням Держ думи-Уряд продовжує виконувати свої ф-ції у такому самому складі. Якщо Держ дума протягом 3-х місяців повторно виразить недовіру Уряду, Президент оголошує про відставку Уряду або розпускає Державну думу. Голова Уряду може поставити перед Держ думою питання про довіру Уряду. Якщо Держ дума відмовляє у довірі, Президент протягом 7 днів приймає рішеня про відставку Уряду або про розпуск Держ думи та призначення нових виборів. Повноваження Уряду: 1) розробляє і подає Держ думі федеральний бюджет і забезпечує його виконання ;2) подає Держ думі звіт про виконання держ бюджету; 3) забезпечення проведення у федерації єдиної фінансової, кредитної та грошової політики; 4) забезпечує проведення єдиної держ політики у галузі культури, науки,освіти,охорони здоров»я,екології,соціального забезпечення у федерації; 5) здійснює управління федеральною власністю; 6)вживає заходи для забезпечення законності,прав і свобод громадян, охорони власності та громадського порядку,боротьби зі злочинністю; 7) вживає заходи для забезпечення оборони країни,державної безпеки,реалізує зовнішню політику .7) На підставі Конституції РФ, Федеральних законів,нормативних указів Президента виносить постанови та розпорядження, забезпечує їх виконання ;8) Уряду РФ належить право законодавчої ініціативи.