ТЕМА 2.5. Попередження та розв'язання управлінських конфліктів в організаціях

Поняття про конфлiкт та його види. Основнi види конфлiктiв в організаціях: внутрiособистiснi; мiжособистiснi; внутрiгруповi; мiжгруповi. Вертикальнi та горизонтальнi конфлiкти.Причини виникнення конфлiктiв.Функцiї конфлiктiв в організації. Роль конфлiкту в регуляцiї поведiнки та дiяльностi працівникiв організацій. Структура конфлiктiв в організації.

Основнi елементи психологiчної структури конфлiкту: сторони конфлiкту; умови перебiгу конфлiкту; образи конфлiктної ситуацiї; способи поведiнки в конфлiктi. Вибiр способу пведiнки в конфлiктi залежно вiд конкретної конфлiктної ситуацiї. Стиль "спiвробiтництво" як найбiльш сприятливий, "iдеальний" стиль поведiнки в конфлiктi.Динамiка конфлiктiв в організації. Аналiз конфлiкту як процесу. Основнi етапи (стадiї) конфлікту. Взаємодiя керiвникiв організацій та практичних психоло-гiв як необхiдна умова розв"язання конфлiктiв. Особливостi динамiки конфлiктiв в організаціях.Управлiння конфлiктами в організаціях. Основнi напрямки управлiння конфлiктами: а) попередження (профiлактика) ймовiрних конфлiктiв; б) подолання iснуючих, "реальних" конфлiктiв. Попередження (профiлактика) конфлiктiв в організаціях. Подолання конфлiктiв в організаціях. Основнi напрямки подолання конфлiктiв: а) управлiння латентними (прихованими) конфлiктами; б) подолання вiдкритих (реальних) конфлiктiв. Алгоритм розв'язання конфлiктiв на основi спiвробiтництва. Необхiднiсть аналiзу основних потреб працiвникiв організацій.

Запитання для самоперевірки

1. Які є основнi види конфлiктiв в організаціях?

2. Визначте основнi етапи (стадiї) конфлікту. У чому їх особливість?

3. Чи можна зробити попередження (профiлактику) ймовiрних конфлiктiв?

4. Які є основнi напрямки подолання конфлiктiв?

5. Чи можливо зробити аналiз основних потреб працiвникiв організацій?

 

Завдання для самостійної роботи

Визначити і скласти перелік умов попередження професiйної деформацiї особистостi. Розкрити зміст поняття «синдром емоційного вигорання».

 

Література: 2,4,7,11,14,15,19,20,22,28,29,37

 

МОДУЛЬНА КОНТРОЛЬНА РОБОТА

(примірні тестові завдання)

1.Яка із відомих теорій „лідерство” досліджувала як процес міжособистісних відносин у групі, а лідера - як суб’єкт керівництва.

А) ситуаційна; Б) харизматична; В) синтетична.

 

2. Соціальна роль – це:

А) місце людини в сис­темі суспільних відносин, що встановлюється за її правами, обов'язками і при­вілеями;

Б) це реалі­зована поведінка, очікувана від індивіда, який має певний статус;

В) система вимог до особистості, яка прийняла на себе певну роль.

 

3.Управлінські ролі керівника Л.Е.Орбан-Лембрик розподіляє так:

А) міжособистісні, інформаційні, пов’язані з прийняттям рішення;

Б) лідер, новатор, вихователь;

В) управління організацією, спеціаліст, керівництво персоналом.

 

4. У зовнішній сфері відносин свою організацію представляє:

А) керівник; Б) неформальний лідер;

 

5. Процес соціально-психологічного впливу, коли індивід свідомо діє на інших із метою структурувати дії та відносини в групі, організації - це:

А) керівництво; Б) лідерство.

 

6. Основними показниками стилю керівництва (традиційної концепції) вважаються:

А) відношення до роботи, до персоналу, до себе;

Б) методи виконання функціональних обов’язків, методи впливу на підлеглих, методи підведення підсумків роботи;

В)спосіб прийняття рішення; спосіб розподілу функцій; форми контролю; оцінювання виконаних завдань; розподіл відповідальності.

 

7. Невисока активність, небажання і нездатність керівника приймати будь-які рішення, намагання уникнути будь-яких інновацій, перекладання виробничих функцій та відповідальності на інших керівників і підрозділи характеризують такий стиль:

А) авторитарний; Б) демократичний; В) ліберальний; Г) змішаний.

 

8. Американські дослідники Р.Блейк і Д.Моутон запропонували модель управлінської мережі, яка дає змогу описати такі стилі керівництва:

А) невтручання, керування завданнями;

Б) золотої середини, командний;

В) усі наведені варіанти;

Г) ні один із наведених варіантів.

 

9. Якому типу керівників (із традиційної типізації управлінської культури) належать наступні якості – ідентифікація себе з організацією, усвідомлення власної психологічної слабкості, прагнення до підпорядкування себе іншим, дбання більше про безпеку ніж про успіхи?

А) майстрам; Б) борцям із джунглів; В) людям компанії; Г) гравцям.

 

210 Влада – це:

А) можливість однієї людини панувати над ін­шою, впливати на неї, здійснювати свою волю у взаємодії;

Б) здатність і можливість здійснювати певний вплив на ді­яльність, поведінку людей за допомогою різних засобів — волі, права, авторитету, насилля;

В) реальний вплив однієї частини явища на іншу, що свід­чить про виникнення владних відносин.

 

11. Референтна влада – це:

А) здатність отримати бажа­ну згоду під тиском і страхом покарання, тобто догани, по­ниження посади, звільнення з посади, інколи фізичного насилля;

Б) влада, яка базується на привабливих особистісних рисах керівника;

В) влада, яка проявляється у визнанні, що індивід наділений недоступними для інших спеціальними знаннями;

 

12. До основних психологічних способів управлінського впливу керівника на підлеглих відносяться такі:

А) імідж, авторитет, місце в ієрархії;

Б) переконання, навіювання, наслідування, зараження;

В) відповідний зовнішній вигляд, впевнений та твердий голос;

Г) емоційна привабливість, культура, авторитет.

 

13. Авторитет управлінця характеризують:

А) відношення до роботи, до підлеглих, до себе;

Б) широта (кількісна озна­ка), глибина (якісна озна­ка), стабільність (часова характеристика);

Г) рівень морально-психологічного клімату в організації.

 

14. До основних компонентів структури авторитету керівника слід віднести:

А) психологічний статус, соціальна роль, соціальні очікування;

Б) визнання вищестоящим керівництвом, повага з боку підлеглих, приклад для колег;

В) професійні знання, морально-психологічні особливості, стиль управління;

Г) порядність, чесність, твердість, лідерство.

 

15. Авторитет резонерства – це:

А) авторитет, який полягає в прагненні керівника шляхом демонстрації переваги у правах, безперервних погроз скориста­тися владою, тримати підлеглих у постійному збудженні, стані страху пе­ред можливістю покарання;

Б) коли керівник вважає, що постійні бесіди повчального характеру посилюють його вплив на людей (замість того, щоб де потрібно застосувати владу або обмежитися лаконічним зау­важенням);

В) схильність до суціль­ного контролю, дрібниць, яка, як правило, характерна некомпетентним керівникам, які не мають професійної довіри серед підлеглих;

 

ТЕМИ РЕФЕРАТІВ

1. Предмет, об'єкт і завдання психології управління.

2. Основні категорії та поняття психології управління.

3. Історія та сучасний стан розвитку психології управління.

4. Класифікація функцій управління. Психологічні особливості функції планування.

5. Психологічна структура управлінської діяльності. Морально-психологічні засади управлінської діяльності.

6. Психологія професіоналізму управлінської діяльності. Соціокультурний і етнопсихологічний контексти управлінської діяльності.

7. Психологічні особливості делегування повноважень.

8. Психологічні особливості тактики виконання управлінських завдань, коли виникає конфлікт в організації.

9. Психологічні особливості прийняття управлінських рішень.

10. Переваги та недоліки групового прийняття управлінського рішення.

11. Психологія взаємодії керівництва з посадовими особами, причетними до прийняття рішення.

12. Психологічні особливості ефективних управлін­ських рішень в умовах групи.

13. Психологічні особливості індивідуального прийняття управлінських рішень.

14. Психологічні механізми організації управлінської діяльності.

15. Способи координації та регуляції керівником діяльності підлеглих.

16. Теорії мотивації працівників організації.

17. Особливості застосування мотивації як важливої функції управління.

18. Місце та значення контрольної функції в управлінні. Психологія ефективного контролю.

19. Сутність управлінського спілкування, його компоненти.

20. Когнітивно-інформаційний компонент управлінського спілкування.

21. Регулятивно-поведінковий компонент управлінського спілкування.

22. Соціально-перцептивний та афективно-емпатійний компоненти управлінського спілкування.

23. Функції управлінського спілкування на інтегральному та локальному рівнях.

24. Комунікативний потенціал особистості керівника.

25. Ділове спілкування як засіб управлінського впливу. Етнокультурні та етнопсихологічні особливості ділового спілкування.

26. Психологічна характеристика групи як структурного елемента організації. Формальні та неформальні відносини в групі.

27. Поліструктурність організації. Характеристика структур різних типів груп в організації.

28. Основні теоретичні підходи щодо розуміння походження лідерства.

29. Психічне вигорання у менеджерів. Синдром психічного вигорання та його симптоми.

30. Моделі вивчення психічного вигорання. Виробничий стрес та синдром вигорання.

31. Особистісні та професійні чинники професійного вигорання.

32. Профілактика вигорання і психологічна допомога.

33. Управлінські ролі керівника (підходи Г.Мінцберга, С.Манічева, Л.Е. Орбан-Лембрик)

34. Відмінності між керівником і лідером проявляються у таких аспектах: до спільних рис керівника й лідера належать.

35. Психологічні особливості стилів керівництва (традиційна концепція).

36. Стилі керівництва згідно моделі Р.Блейка і Дж. Моутона.

37. Психологічні типи керівників за теоріями К.Юнга (залежно від способів сприймання інформації й процесу прийняття рішень) та Ю.Красовського (за результатами професійного емпіричного досвіду керівника).

38. Влада як психологічне явище. Джерела влади керівника.

39. Психологічний механізм утвердження влади в управлінні.

40. Основні психологічні способи управлінського впливу керівника.

41. Чинники ефективності психологічного впливу керівника на підлеглих.

42. Авторитет керівника – суб'єктивний компонент управління.

43. Природа, причини виникнення та види псевдоавторитетів.

44. Індивідуально-психологічні особливості менеджера (загальнолюдські особливості, соціально-специфічні риси, індивідуально-неповторні якості).

45. Психологічні типи неідеальних працівників.

46. Сутність і елементи іміджу. Ефективне управління іміджем.

47. Інтелект та креативність керівника.

48. Здоров'я як фактор ефективної діяльності керівника.

49. Стрес і ризик у діяльності керівника. Профілактика стресів. Заходи протидії стресу та першочергової самодопомоги.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. 3мiст та структура управлiння.

2. Органiзацiйно-управлiнськi та психологічні компоненти процесу управлiння закладами середньої освiти.

3. Специфіка управління в різних соціальних сферах (бізнес, виробництво, освіта, культура, наука тощо).

4. Методи досліджень в психології управління.

5. Психологiчнi особливостi гуманiзацiї управлiння.

6. Психологiчнi умови та шляхи забезпечення гуманiзацiї управлiння.

7. Предмет та основнi завдання психологiї управлiння.

8. Актуальнi завдання добору та пiдготовки менеджерiв в Українi.

9. Роль психологiчної служби в оптимiзацiї управлiння.

10. Основнi принципи та форми взаємодiї керiвникiв організацій та практичних психологiв при розв'язаннi управлiнських проблем.

11. Змiст та структура психологiчної готовностi керiвникiв до управлiння.

12. Мотиви управлiнської дiяльностi керiвникiв.

13. Знання, умiння та навички, необхiднi сучасному керiвниковi.

14. Вимоги до особистiсних характеристик керiвникiв.

15. Психологiчний аналiз прийняття управлiнських рiшень керiвниками.

16. Вплив об'єктивних та суб'єктивних факторiв на прийняття управлiнських рiшень керiвниками.

17. Основнi вимоги до прийняття управлiнських рiшень.

18. Колегiальнiсть в прийняттi управлiнських рiшень: позитивнi та негативнi характеристики.

19. Природа та структура стилю керiвництва управлiнського персоналу.

20. Психологiчнi особливостi основних стилів керiвництва.

21. Психологічні основи індивiдуального стилю керiвництва.

22. Психологiчний аналiз факторiв, якi впливають на стиль керiвництва.

23. Психологiчнi особливостi соцiальних позицiй та соцiальних ролей працiвникiв організацій.

24. Посадова iнструкцiя як основний засiб регламентацiї професiйно-функцiональних ролей працiвникiв організацій.

25. Психологiчний аналiз рольової поведiнки працiвникiв організацій.

26. Вплив професiйно-функцiональних ролей на професiйне становлення та особистiсний розвиток працiвникiв організацій.

27. Професiйна деформацiя особистостi працiвникiв організацій: причини виникнення та умови попередження.

28. Мотивацiя дiяльностi працiвникiв як фактор ефективності управлiння.

29. Психологiчний аналiз потреб працiвникiв.

30. Основнi стратегiї забезпечення керiвником мотивацiї дiяльностi працiвникiв.

31. Психологiчнi умови формування мотивацiї дiяльностi працiвникiв.

32. Змiст та структура психологiчного клiмату в колективах організацій.

33. Види психологiчного клiмату в колективах організацій.

34. Роль психологiчного клiмату в забезпеченнi ефективностi управлiння.

35. Психологiчний аналiз факторiв, якi впливають на формування психологiчного клiмату в організаціях.

36. Дiяльнiсть менеджерiв по формуванню сприятливого клiмату в організаціях.

37. Змiст та структура комунiкацiї в організаціях.

38. Основнi етапи пiдготовки та здiйснення комунiкацiї в організаціях.

39. Психологiчнi особливостi рiзних видів комунiкацiй в організаціях.

40. Роль "зовнiшнiх" та "внутрiшнiх" комунiкацiй в формуваннi iмiджу організації.

41. Психологiчний аналiз комунiкативних бар'єрiв в організаціях.

42. Типи та причини виникнення конфлiктiв в організаціях.

43. Функцiї конфлiктiв в процесi управлiння організаціями.

44. Структура та динамiка конфлiктiв, якi виникають в організаціях.

45. Психологiчна характеристика основних способiв поведiнки особистостi в конфлiктi.

46. Шляхи попередження конфлiктiв в організаціях.

47. Шляхи "обходу" конфліктів.

48. Основнi способи розв'язання конфлiктiв в організаціях.

49. Психологiчнi умови розв'язання конфлiктiв в організаціях на основi спiвробiтництва.

50. Алгоритм розв'язання конфліктів в організаціях.

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА

Самостійна робота студентів – один з основних засобів оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від аудиторних навчальних занять.

Головною метою самостійної роботи є закріплення, розширення та поглиблення набутих у процесі аудиторної роботи знань, вмінь і навичок, а також самостійне вивчення та засвоєння нового матеріалу під керівництвом викладача, але без його безпосередньої участі.

Питання, що виникають у студентів стосовно виконання запланованих завдань, вирішуються на консультаціях, які проводяться згідно з графіками, затвердженими кафедрою.

Самостійна робота студентів над навчальною дисципліною “Психологія управління»” передбачається до кожної теми курсу, зміст якої полягає у наступному:

- самостійне вивчення теоретичних, історичних і науково-парктичних тем;

- самостійна робота з джерелами та літературою з метою кращого засвоєння програмного матеріалу після відвідування лекцій;

- підготовка наукових повідомлень, інформаційних (чи біографістичних) довідок, рефератів;

- підготовка вибіркового дослідного завдання на базі критичного огляду наукових публікацій, розроблення пропозицій щодо вирішення актуальних проблем або прогнозів за обраною тематикою;

- презентація і захист результатів виконання вибіркового дослідницького завдання на практичному занятті.

Всі завдання самостійної роботи студентів поділяються на обов’язкові та вибіркові, виконуються у встановлені терміни, з відповідною максимальною оцінкою та передбачають певні форми звітності щодо їх виконання. Обов’язкові завдання виконуються кожним без винятку студентом у процесі вивчення дисципліни, вибіркові завдання є альтернативними.

Одним із видів самостійної роботи є опрацювання лекційного матеріалу, визначення головного у змісті лекції, засвоєння її основних моментів. При цьому не слід дослівно записувати за лектором, а своїми словами фіксувати найсуттєвіше: тему, її основні питання та положення. Записувати слід акуратно і чітко, краще у зошиті в клітинку (через клітинку). На сторінках конспекту залишати широкі поля для додаткових поміток під час самостійної роботи над літературою.

Щоб зрозуміти і добре засвоїти лекційний матеріал, до кожної наступної теми слід ретельно готуватись: систематично опрацьовувати матеріал попередньої лекції, і, якщо це необхідно, опрацювати рекомендовану літературу, повторювати пройдений матеріал, на який лектор посилається при викладанні нового, якщо з певних причин лекція пропущена, її необхідно законспектувати і опрацювати самостійно, незрозумілі питання з'ясувати на консультації.

Семінар, як одна із форм навчальних занять, розрахована на глибоке та повне розкриття студентами певної проблеми на основі самостійного вивчення рекомендованої літератури. На семінарських заняттях вони глибше опановують складні питання, беруть участь в їх колективному творчому обговоренні, оволодівають науковими методами аналізу певних явищ і проблем. Систематична підготовка до семінару привчає до самостійної роботи з першоджерелами – періодичними виданнями, науковою, навчальною, навчально-методичною літературою і т.д. Під час занять створюються умови для перевірки та виявлення інтелектуального рівня студентів, для набуття уміння виступати, логічно висловлюватись, колективно обговорювати гострі проблеми, обстоювати власну точку зору, аргументувати свою позицію.

Для ґрунтовного засвоєння першоджерел необхідно вдумливо конспектувати їх, вдаючись до різних видів запису (витяги, тези, цитати і т.д.). Готуючись до відповіді, важливо, в першу чергу, визначити напрями наукових досліджень з певної проблеми та впровадження їх результатів у практику. Доцільно підготувати власні спостереження та висновки, обґрунтовуючи їх теоретичними положеннями та рекомендаціями.

Професійному розвитку студентів сприяє самостійне виконання творчих та практичних завдань, різноманітні форми пошукової, дослідної роботи.

Викладач систематично контролює самостійну роботу студентів: перевіряє конспекти першоджерел, виконання завдань творчого характеру, надає необхідну допомогу для активізації навчальної діяльності студентів.