Тема № 1.4. Ділове (управлінське) спілкування.

Сутність і особливості ділового (управлінського спілкування). Характеристика діалогічних, антидіалогічних, індеферентних відносин між людьми. Форми управлінського спілкування: субординаційне, службово-товариське, дружнє. Особливості типів ділового спілкування (менторський, “інформативний”, “натхненний”, “конфронтаційний”, ліберальний). Етико-психологічні принципи ефективного управлінського спілкування. Ділове спілкування як засіб управлінського впливу (авторитет керівника і його вміння переконувати людей, навіювання, еаслідування, емоційне зараження). Чинники ефективного психологічного впливу керівника. Складові технологічного інструментарію риторики керівника. “Ефект дисперсії”, об¢єктивні та суб¢єктивні причини дисперсійних втрат. “Ефект краю”. Етнокультурні та етнопсихологічні особливості ділового спілкування. Сутність понять “табу”, “етнічні стереотипи”, “соціальний символізм”. Етнічні відмінності невербального спілкування. Просторові зони у переговорному процесі (інтимна, особиста, соціальна, суспільна). Психологія ділових переговорів. Конфронтаційний підхід. Партнерський підхід. Двосторонні та багатосторонні переговори. Переговори конфлікту та переговори співробітництва. Стадії ведення переговорів. Рекомендації щодо підготовка до переговорів. Характеристика психологічної, організаційної, змістовної, тактичної підготовки до переговорів. Переговорний процес, його етапи. Завершення переговорів та аналіз їх результатів. Елементи письмового звіту. Критерії вдалості переговорів.

Запитання для самоперевірки

1. Які ви знаєте форми управлінського спілкування?

2. Що є складовими технологічного інструментарію риторики керівника?

3. У чому полягають особливості психологічної, організаційної, змістовної, тактичної підготовки до переговорів?

4. Як можна визначити чинники ефективного психологічного впливу керівника?

4. У чому полягають етико-психологічні принципи ефективного управлінського спілкування?

Завдання для самостійної роботи

Визначте і проаналізуйте просторові зони у переговорному процесі та їх особливості.

Література: 1,4, 7,12,15,18,19,21,23,24

Семінарське заняття 2

Управлінські рішення та їх впровадження в організації

1.Прийняття рішення та організація його виконання.

2. Вимоги до рішень.

3.Стилі взаємодії керівника з посадовими особами причетними до прийняття рішення.

4. Принципи прийняття управлінських рішень в умовах групи.

5. Рекомендації щодо індивідуальної форми прийняття управлінського рішення.

Література: 2,4,7,10, 13,17,21,24,28,31,37,39

 

Тема № 1.5. Керівництво і лідерство в організації. Стилі керівництва.

Соціально - психологічне поняття організації. Організаційна структура управління. Типи організації (вертикальна, горизонтальна). Зовнішні та внутрішні функції організації. Психологічна характеристика групи як структурного елементу організації. Спрямованість, організованість, референтність, мікроклімат, інтелектуальна активність і комунікабельність, емоційна комунікабельність, вольова комунікабельність групи з погляду управління. Головні ознаки групи. Поліструктурні утворення організації. Структура організаційно-управлінської, соціальної, функціональної, соціально-демографічної, професійно-кваліфікаційної, комунікативної груп.

Поняття про стиль керiвництва. Основнi пiдходи до визначення змiсту поняття "керiвництва" в психолого–управлiнськiй лiтературi. Спiввiдношення понять "управлiння" та "керiвництво". Керiвництво як процес налагодження керiвником міжособистiсних стосункiв з пiдлеглими, здiйснення на них особистiсного впливу, з метою досягнення управлiнських цiлей.

Двi точки зору стосовно природи стилю керiвництва: а)керiвництво як вияв iндивiдуально–психологiчних, особистiсних характеристик керiвника; б)керiвництво як результат взаємодiї сумiсної діяльностi керiвника з колективом. Основнi функцiї стилю керiвництва. Вплив стилю керiвництва на ефективнiсть управлiння. Спiввiдношення понять "стиль керiвництва" та "стиль управлiнської дiяльностi".

Змiст та структура рiзних стилів керiвництва. Поняття про структуру стилю керiвництва. Основнi стилi керiвництва: демократичний, авторитарний та лiберальний. Особливостi змiсту та структури рiзних стилів керiвництва. Позитивнi та негативнi характеристики кожного iз стилів керiвництва. Iндивiдуальний стиль керiвництва. Фактори, якi впливають на стиль керiвництва та визначають його ефективнiсть. Основнi групи факторiв, якi впливають на стиль керiвництва: об'єктивнi та суб'єктив Формальні відносини в організації. Соціальний статус; соціальна роль; соціальні очікування. Неформальні відносини в організації. Лідер; ті, кому надають перевагу; аутсайдери; ті, кому не надають перевагу (або нехтують ним). Проблема лідерства у психології. “Теорія рис”, ситуативна теорія лідерства, синтетична теорія лідерства. Відмінності між керівництвом та лідерством. Спільні риси лідерів і керівників. Проблема розвитку і динаміка групи. Рівень групового розвитку. Дифузна група. Асоціація. Корпорація. Колектив. Виробничий колектив. Критерії успішності трудового колективу (стабільність, сумісність, згуртованість, спрацьованість).

Запитання для самоперевірки

1. У чому є особливість cоціально - психологічного поняття організації?

2. Чи впливає стилькерiвництва на ефективнiсть управлiння?

3. Які є особливості неформальних відносин в організації і як вони впливають на стабільність організації?

4. У чому полягають спільні риси лідерів і керівників?

5. Які є можливості оцінити розвиток і динаміку групи?

Завдання для самостійної роботи

Зробить аналіз (письмово) факторів і критеріїв успішного розвитку колективу.

 

Практичне заняття 2.

На тему: Лідерство - успіх керівництва

Мета: Узагальнити знання та набути практичних навиків щодо психологічних реалізації набуття і функцій лідерства.

Завдання:

1. Визначитиприроду лідерства, а також завдання та очікування, які покладаються на лідера з боку керівництва.

2.Проаналізувати лідерство як механізм постійного забезпечення конкурентоспроможності. Порівняти лідерство і владу у контексті основних теорій лідерства.

3.Визначитизавдання та очікування, які покладаються на лідера з боку керівництва. Чому не всі хочуть і можуть бути лідерами?

4.Провести аналіз ситуації - чи можна навчитися лідерству? Робота менеджера над собою. Знайти варіанти рішення.

 

Література: 1,2,4,11,14,15,17,18,19,25.

МОДУЛЬНА КОНТРОЛЬНА РОБОТА

І..Тестові завдання

1. Предметом психології управління на сучасному етапі є:

А) Психологічні особливості керівника, як особи відповідальної за функціонування організації;

Б) Психологічні закономірності управлінської діяльності, сукупність психічних явищ і відносин в організації;

В) Психологічні основи управління організацією у науковому та практичному напрямах.

 

2. Автором концепції бюрократичного управління підприємством був:

А) Гюстав Лебон; Б) Макс Вебер; В) Анрі Файоль.

3. Економічні стимули (гроші) для робітника є найважливішими за теорією:

А) Фредеріка Тейлора; Б) Анрі Файоля; В) Френка Джілбрета.

 

4. Одним із перших звернув увагу на значення індивідуально-психологічних особливостей менеджера з позиції їх впливу на успішність функціонування організації:

А) Макс Вебер;

Б) Анрі Файоль;

В) Фредерік Тейлор.

 

5. Представниками школи людських відносин були:

А) Гуго Мюнстерберг, Мері Паркер Фоллет, Елтон Мейо;

Б) Гуго Мюнстерберг, Елтон Мейо, Фредерік Тейлор;

В) Анрі Файоль, Фредерік Тейлор, Ельтон Мейо.

6. Яка з нищевказаних властивостей не належить до структури спілкування?

А) комунікативна;

Б) інтерактивна;

В) перцептивна;

Г) емпативна.

 

7. Механізм міжособистісного сприйняття у спілкуванні, який характеризує розуміння та інтерпретацію співрозмовника шляхом ототожнення себе з ним, називається:

А) рефлексією;

Б) емпатією;

В) ідентифікацією;

Г) стереотипізацією.

 

8. Духовне спілкування – це:

А) різноманітні взаємини та цілеспрямована взаємодія керівників з працівниками у процесі їх матеріально-практичної діяльності, передусім у практичній діяльності, а також їхня поведінка в різних сферах суспільного життя закладу;

Б) взаємодія керівників і працівників, в якому вони одночасно (або послідовно) виступають одне щодо одного і об’єктами, і суб’єктами;

В) виконання соціально значимих ритуалів (поздоровлення, висловлювання співчуття тощо); воно у значній мірі визначається правилами і нормами відповідного етикету;

Г) обмін між керівниками та працівниками різноманітною систематизованою пізнавальною та емоційно-почуттєвою інформацією, переживаннями і думками за допомогою живої людської мови, засобів масової комунікації і невербальних засобів.

9. Засновником теорії мотивації досягнення успіхів у різних видах діяльності став:

А) А.Маслоу;

Б) Л.Фестінгер;

В) Д.МакКлелланд;

Г) К.Левін.

 

10. Тенденція до збереження створеного уявлення про іншу людину складає суть ефекту:

А) стереотипізації;

Б) послідовності;

В) інерціоності;

Г) ореолу.

 

11. Розуміння емоційного стану іншої людини відноситься до вмінь:

А) міжособистісної комунікації;

Б) сприймання та розуміння один одного;

В) міжособистісної взаємодії;

Г) групової взаємодії.

 

12. Керівники орієнтовані на себе здебільшого обирають тактику:

А) суперництва;

Б) співробітництва;

В) компромісу;

Г) уникнення.

13. Керівник із яскраво вираженими лідерськими рисами під час конфлікту в середині організації може застосувати оптимальну тактику підсилюючи її наступними елементами:

А) уникнення або компромісу; Б) протиборства або співробітництва;

В) уникнення або протистояння; Г) суперництва або пристосування.

14. Якщо керівнику характерний ліберальний стиль, він зумовлює стиль взаємодії з посадовими особами, причетними до прийняття рішення який матиме наступний прояв:

А) Абсолютна перевага керівника над учасниками прийняття рішення, результатом якої є його одно­осібний вибір, з яким погоджуються інші.

Б) Сильна перевага керівника. Він вислуховує думки інших посадових осіб, оцінює їх і пристосовує до своєї позиції.

В) Оптимальна активність керівника в процесі взаємодії з неформальним лідером.

Г) Конфліктна взаємодія керівника з неформальним лідером.

 

15. Автором двофакторної теорії мотивації був:

А) Б.Скіннер;

Б) Ф.Герцберг;

В) К.Алдерфер;

Г) Г.Мюрей.

 

 

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ ІІ.