Стаття 64. Ідентифікація товарів, транспортних засобів,

Ідентифікація товарів

Митними органами можуть ідентифікуватися товари, які знаходяться під митним контролем.

До основних вимог, яким повинні відповідати засоби ідентифікації (атрибути митного забезпечення), відносяться:

1) неможливість підробки відтисків (у відношенні печаток, штампів, підписів, маркувань);

2) неможливість порушення без видимих слідів цілісності атрибутів (у відношенні пломб, клейких стрічок, замків);

3) стійкість штемпельних і відтискних матеріалів та засобів письма (паст, чорнил, пломб, клейових покрить) до зовнішніх кліматичних впливів.

Засоби ідентифікації можуть змінюватися або знищуватися тільки митними органами України або з їх дозволу, за виключенням випадків, коли існує реальна загроза знищення, втрати або порчі товарів і транспортних засобів.

Товари повинні бути ідентифіковані митним органом відправлення і митним органом призначення. Ідентифікація проводиться для виключення випадків вилучення товарів без дозволу митних органів.

Ідентифікація товарів митним органом призначення проводиться шляхом перевірки засобів ідентифікації митного органу відправлення, проведення ідентифікаційного догляду і здійснення митного контролю в інших формах.

При проведенні митного контролю постають питання, пов’язані з необхідністю визначення якісних характеристик. Для цього використовуються такі засоби ідентифікації.

Електронні ваги. Для визначення ваги дорогоцінних каменів та металів, а також для зважування речовин при проведенні лабораторних аналізів використовуються електронні прецензійні ваги.

Для зважування багажу та великовантажних транспортних засобів застосовуються ваги, розраховані на відповідну вагу і виконаня у стаціонарному або портативному варіанті.

Детектори дорогоцінних металів. Тестер золота (типу “Gold star”) призначений для швидкого і точного визначення вмісту золота різних кольорів від 210 до 958 проби, дослідження покритих золотом чи золотовмісних металів. Додатково цей прилад визначає платину і паладій.

Індикатор дорогоцінних металів “Тест” використовується для експрес-контролю дорогоцінних металів на поверхні досліджуваного зразка.

Детектори діамантів. Портативні детектори діамантів “Diatest” та “Diamond star” використовуються для визначення в оперативних умовах природних діамантів та їх штучних імітацій. За допомогою цих пристроїв вимірюють теплопровідність матеріалу, що досліджується.

Детектори діамантів дозволяють в оперативних умовах при проведенні доглядових операцій здійснювати попереднє дослідження з метою виявлення дорогоцінних та напівдорогоцінних, а також синтетичних каменів, що імітують природні діаманти.

Детектор наркотиків. Детектор “Канабіса”, або детектор наркотичних речовин “САС”, призначений для виявлення головних рослинних наркотичних речовин, які не піддавалися попередній хімічній обробці. За допомогою приладу можна виявити такі речовини, як гашиш, маріхуану. Частки рослин мають форму, характерну тільки для цих рослин, і тому можуть бути легко визначені при розгляді в мікроскоп, вбудований у прилад.

Детектори валюти. Детектори валюти “Superskan” та “MD-23” використовуються для визначення справжності іноземної валюти. Принцип дії базується на наведенні струму в магнітній головці приладу при проходженні по її поверхні банкноти.

Дозиметри. Переносний мікропроцесорний дозиметр РМ-1202 призначений для вимірювання потужності польової еквівалентної дози та накопиченої дози гамма-випромінювання.

Каратоміри. За допомогою каратоміра “Leveridg” визначають розмір, перснів, приблизну вагу перлів та дорогоцінних каменів в оправі та без неї.

Комплекти хімічних реактивів. Комплект індикаторів вибухових речовин призначений для виявлення таких вибухових речовин:

1) групи А: тротилу, тетрилу, тринітробензолу;

2) групи Б: гексогену, ТЕН, нітрогліцерину, етиленглікольдинітрату, нітроцелюлози.

Комплекти хімічних реактивів:

“Faurot” використовується для дослідження документів зі зміненим початковим змістом з метою виявлення слідів виправлення, а також дописаних і витравлених записів;

“NIK-1” застосовується для швидкої перевірки та розпізнавання ліків, наркотиків або галюциногенів;

“Cannabispray” дозволяє здійснити швидку й надійну перевірку наявності гашишу та маріхуани;

“Herosol” призначений для виявлення кокаїну;

“EXPRAY” – бомб та вибухівки;

“Нарет-М” та “Нарет-В” використовуються для пробірного визначення вмісту золота, срібла та платини у виробах з них в умовах митного догляду;

“Helling” застосовується для визначення проби дорогоцінних металів.

Для ідентифікації товарів та інших предметів при проведенні митного контролю можуть залучатися митні лабораторії регіональних митниць. Митні лабораторії входять у єдину систему митних органів.

Основними завданнями митної лабораторії є:

1. Проведення матеріалознавчих, хімічних, технічних досліджень і експертиз з метою:

а) уточнення класифікації речовин, матеріалів, виробів, що переміщуються через митний кордон України, підтвердження їх складу, марки тощо;

б) запобігання переміщенню через державний кордон заборонених предметів і речовин, екологічно шкідливих для життя і діяльності людини та навколишнього середовища;

в) захисту інтересів національних виробників;

г) захисту інтересів споживачів.

2. Проведення експертиз речовин і матеріалів з метою встановлення їх виду та найменуваннь для успішної боротьби з незаконним обігом наркотичних речовин, товарів, валютних, культурних, історичних цінностей та ін.

3. Проведення експертиз з метою підготовки висновків, необхідних для встановлення коду товару згідно з УТН ЗЕД

4. Визначення токсичної продукції хімічної промисловості та суміжних із нею інших галузей.

5. Віднесення речовин до:

а) сильнодіючих, отруйних, психотропних, наркотичних, прекурсорів;

б) пожежо-, вибухо- і радіаційнонебезпечних.

6. Проведення лабораторних перевірок якості етилового спирту, нафтопродуктів та іншої продукції, перевірка якої регламентується нормативними документами ДМСУ.

7. Виконання робіт з метою надання рекомендацій для ідентифікації товарів щодо відповідності їх контрольним спискам.

8. Взяття проб, проведення і зберігання контрольних проб (зразків) продукції.

ІІ. Ідентифікація транспортних засобів

1.3. До міжнародних перевезень вантажів під митними печатками і пломбами можуть допускатися тільки ті транспортні засоби, вантажні відділення яких сконструйовані та облаштовані таким чином, щоб:

- не було можливості вилучити або викрласти вантажі з опечатаної частини транспортного засобу без залишення помітних слідів злому або пошкодження митних печаток і пломб;

- митні печатки і пломби могли накладатися простим та надійним способом;

- в них не було ніяких потаємних місць для приховування вантажів;

- всі місця, в які можуть поміщатися вантажі, були легкодоступні для митного огляду.

1.4. Транспортні засоби можуть бути допущені до перевезень у відповідності з однією із вказаних процедур:

- в індивідуальному порядку;

- по типу конструкції (серія транспортних засобів).

1.5. На кожний, допущений до перевезень транспортний засіб,
видається Свідоцтво про допущення дорожнього транспортного засобу до перевезень вантажів під митними печатками і пломбами (надалі Свідоцтво) відповідного зразка. Свідоцтво видається митницею, в зоні діяльності якої зареєстрований, як учасник зовнішньоекономічної діяльності власник транспортного засобу або його користувач (надалі - митниця реєстрації), і повинно бути надруковано українською та англійською мовами. Коли митниця реєстрації вважає це необхідним, вона може вимагати додання до Свідоцтва фотокарток або креслень (малюнків) транспортного засобу, які завіряються цією митницею.

Всі записи в Свідоцтві робляться друкарським способом українською та англійською мовами.

Свідоцтво не потрібне, для транспортних засобів, які перевозять великовагові або громіздкі вантажі.

Оригінал Свідоцтва повинен супроводжувати транспортний
засіб.

Термін дії Свідоцтва встановлюється Держмитслужбою. По закінченні цього терміну транспортні засоби повинні подаватися в митницю реєстрації або, якщо транспортний засіб не підлягає реєстрації, в митницю країни, в якій мешкає його власник або користувач, для перевірки або для поновлення Свідоцтва.

Митниця має право не визнавати дійсність Свідоцтва транспортного засобу у тих випадках, коли він більше не відповідає вимогам, передбаченим у додатку № 3 до Конвенції МДП 1975 року. Для можливості подальшого використання для перевезень вантажів із застосуванням книжки МДП транспортний засіб повинен бути приведений до стану, який відповідав би цим вимогам. Але недоцільно затримувати перевезення, якщо виявлені несправності незначні та не створюють можливостей для контрабанди.

Коли транспортні засоби одного й того ж типу конструкції виготовляються серійно, завод-виробник може звернутися до митниці країни, в якій вони виробляються, з проханням про їх допущення по типу конструкції.

Завод-виробник повинен зазначити в своїй заяві розпізнавальні цифри або літери, які він присвоює типу транспортного засобу, який є предметом його заяви. До цієї заяви повинні додаватись креслення та детальний опис типу конструкції транспортного засобу, який підлягає допущенню.

Завод-виробник повинен письмово зобов'язатись:

- подати для огляду митниці ті транспортні засоби, які ця митниця вирішить оглянути;

- дозволити миниці оглядати інші примірники у будь-який момент під час серійного виробництва даного типу;

- інформувати митницю про будь-які, навіть незначні, зміни у кресленнях або детальному описі конструкції перед тим, як ці зміни будуть здійснені;

- на видному місці наносити на транспортні засоби розпізнавальні цифри або літери типу конструкції, а також порядковий номер кожного серійно виготовленого транспортного засобу даного типу (заводський номер);

- вести облік транспортних засобів, які виробляються відповідно до допущеного типу.

Митниця, у разі необхідності, зазначає зміни, які потрібно внести в передбачений тип конструкції для допущення до перевезення.

Жодний транспортний засіб не може бути допущений по типу конструкції, якщо митниця не зробила висновок, на підставі огляду одного або декілької виготовлених по цьому типу транспортних засобів, що транспортні засоби цього типу відповідають технічним вимогам, зазначеним у додатку № 2 до Конвенції МДП 1975 року.

ІII. Ідентифікація приміщень, де знаходяться чи можуть знаходитись товари, які підлягають митному контролю.

Транспортні засоби, де знаходяться або можуть знаходитись товари, які підлягають митному контролю, а також товари і транспортні засоби, які знаходяться під митним контролем, можуть ідентифікуватися митними органами України.

Ідентифікація проводиться шляхом накладення пломб, печаток, нанесення цифрового, літерного та іншого маркування, ідентифікаційних знаків, поставлення штампів, взяття проб і зразків, опису товарів і транспортних засобів, поставлення креслень, виготовлення масштабних зображень, фотографій, ілюстрацій, використання товаросупровідної та іншої документації і інших засобів ідентифікації.

Митними органами можуть ідентифікуватися:

1) транспортні засоби;

2) транспортні засоби, які знаходяться під митним контролем.

До основних вимог, яким повинні відповідати засоби ідентифікації (атрибути митного забезпечення), відносяться:

3) неможливість підробки відтисків (у відношенні печаток, штампів, підписів, маркувань);

4) неможливість порушення без видимих слідів цілісності атрибутів (у відношенні пломб, клейких стрічок, замків);

5) стійкість штемпельних та відтискних матеріалів і засобів письма (паст, чорнил, пломб, клейових покрить) до зовнішніх кліматичних впливів.

При перевезенні вантажів з використанням книжки МДП у випадку пошкодження накладених митними органами пломб і печаток, а також загибелі або пошкодження товарів на шляху слідування водій автотранспортного засобу зобов’язаний негайно повідомити про це митним органам країни, в якій знаходиться транспортний засіб, якщо такі розміщені поблизу, або іншим державним органам, які мають право скласти протокол про нещасний випадок (місцевим органам власті, міліції, Державтоінспекції і т.п.).

Печаті та пломби не накладають на вантажні відділення транспортних засобів при доставці живих тварин та інших товарів, до яких потрібен доступ під час доставки.

Товари та інші предмети, які знаходяться під митним контролем, можуть розміщуватися у спеціально призначених приміщеннях (МЛС, склади тимчасового зберігання, відповідальне зберігання на складах підприємств і т.п.).

Приміщення, в яких зберігаються такі товари, повинні бути ідентифіковані та відповідати наступним вимогам:

- обов’язкова наявність охоронної та протипожежної сигналізації, що виведені на пульт організації, що здійснює охорону митного ліцензійно складу (охоронна сигналізація повинна виключати можливість проникнення на територію митного ліцензійного складу без її реагування);

- обов’язкова наявність обладнаних засобами зв’язку службових місць, призначених для митних службовців, які здійснюють митний контроль на цьому складі;

- при наявності вікон у приміщенні складу – обов’язкове обладнання їх з внутрішньої сторони металевими гратами.

- При цьому на цих складах повинні знаходитись наступні документи:

а) документи, що підтверджують право володіння або користування приміщенням;

б) плани приміщення, призначеного для митного ліцензійного складу, з позначенням приміщень для працівників митниці;

в) плани (схеми) охоронної та протипожежної сигналізації, узгоджені уповноваженими службами;

г) дозволи органів санітарного та екологічного контролю (для складів, що призначені для зберігання товарів підконтрольних цим органам).

В обов’язковому порядку на склади повинно бути накладено митне забезпечення.

Порядок видачі дозвільних документів на такі склади визначається Держмитслужбою.

Для посадової особи митного органу, яка не є фахівцем-мистецтвознавцем, базовим способом визначення оціноч­ної вартості культурної цінності буде той, що визначений у ст. 249 Митного колексу: "Митна вартість товарів, які пе­ремішуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо) які можна ідентифікувати з наявними товарами".

Це означає, що у випадку переміщення через митний кор­дон України культурних цінностей набувають великого зна­чення: по-перше, дані про вартість поданої для контролю культурної цінності, наведені у Свідоцтві, виданому Дер­жавною службою контролю або її філіалами; по-друге, професійна ідентифікація посадовою особою митного ор­гану культурних цінностей, поданих до контролю, з тими, дозвіл на вивезення яких міститься у Свідоцтві.

 

 

27 Порядок оформлення документів, у випадках затримання культурних цінностей (відсутність Свідоцтва, порушення митних правил, контрабанда).

Під час здійснення контролю мистецтвознавець (у разі його наявності) та посадова особа митного органу звіряють подані культурні цінності з інформацією, що міститься у свідоцтві та до­даних до нього переліку і фотографіях, оформлених відповідно до вимог, визначених у пунктах 2.1, 3.4, 3.5 інструкції. Свідоц­тво залишається в митному органі, який здійснив їх митне оформлення.

У разі, коли подані власником під час здійснення митного контролю культурні цінності не відповідають інформації, що міститься у Свідоцтві та/або доданих до нього переліку і фото­графіях, мистецтвознавець на зворотному боці свідоцтва робить запис "Заявлені до вивезення культурні цінності не відповіда­ють тим, що подані для контролю", проставляє відбиток особис­тої номерної печатки, дату у відбитку печатки, підпис і вилучає це свідоцтво.

Під час вилучення Свідоцтва мистецтвознавець складає акт про вилучення свідоцтва (у двох примірниках), який підписують власник культурних цінностей, мистецтвознавець та посадова особа митного органу. Вилучене Свідоцтво та акт передаються до Державної служби контролю, що вносить до Реєстру порушень порядку переміщення культурних цінностей через державний кордон України дані про власника цієї культурної цінності з по­дальшим наданням такої інформації правоохоронним органам. Другий примірник акта залишається у власника культурних цінностей.

За відсутності в пункті пропуску через митний кордон Укра­їни мистецтвознавця та у разі виникнення у посадової особи мит­ного органу сумніву щодо відповідності пред'явлених під час митного контролю культурних цінностей, тим культурним цін­ностям, на які видано Свідоцтво та/або доданих до нього перелі­ки й фотографії, посадова особа митного органу повинна залучи­ти до процедури митного контролю представника Держав ної служби контролю або уповноваженого Державної служби контролю у термін, що не перевищує трьох діб.

Під час тимчасового вивезення культурних цінностей Сві­доцтво, переліки та фотографії з відбитком особистої номерної печатки, датою та підписом мистецтвознавця (у разі його наяв­ності) та з відбитком особистої номерної печатки посадової особи митного органу про їх пропуск через митну територію України залишаються в митному органі, який здійснив їх митне оформлення.

Копія Свідоцтва та другий примірник переліку й фотографій з аналогічними реквізитами залишаються у власника, що є під­ставою для повернення ним культурних цінностей в Україну.

Культурні цінності, повернуті в Україну після їх тимчасового вивезення, підлягають обов'язковій державній експертизі у по­рядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Для державних сховищ культурних цінностей обов'язковим є надання у десятиденний термін спеціалістами цього сховища висновку державної експертизи із зазначенням у ньому факту повернення тимчасово вивезених культурних цінностей у повно­му обсязі, а також стану їх збереження.

Юридичні та фізичні особи, які здійснювали тимчасове виве­зення культурних цінностей, у десятиденний термін після їх вве­зення в Україну письмово повідомляють Державну службу контролю або уповноваженого Державної служби контролю, який видав Свідоцтво, про повернення культурних цінностей та додають висновок державної експертизи.

У разі відсутності такого повідомлення від фізичної або юри­дичної особи Державна служба контролю протягом трьох днів інформує правоохоронні органи про факт порушення встановле­ного порядку переміщення культурних цінностей для вжиття за­ходів відповідно до чинного законодавства України.

 

 

28 Визначення порядку проведення державної експертизи культурних цінностей у постанові Кабінету Міністрів України від 26.08.2003 р. №1343 „Про затвердження порядку проведення державної експертизи культурних цінностей та розмірів плати за її проведення"

ПОСТАНОВА КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ "ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОРЯДКУ ПРОВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ ТА РОЗМІРІВ ПЛАТИ ЗА її ПРОВЕДЕННЯ"

від 26 серпня 2003 року № 1343

Відповідно до статті 11 Закону України "Про вивезення, вве­зення та повернення культурних цінностей" Кабінет Міністрів України ПОСТАНОВЛЯЄ:

Затвердити такі, що додаються:

Порядок проведення державної експертизи культурних цінностей;

розміри плати (тарифи) за проведення державної експертизи культурних цінностей.

ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ

1. Цей Порядок регулює питання проведення державної екс­пертизи культурних цінностей, заявлених до вивезення, тимча­сового вивезення та повернутих в Україну після тимчасового ви­везення.

2. У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні: культурні цінності — визначені у статті 1 Закону України

"Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей" об'єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збере­женню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства;

державна експертиза культурних цінностей (далі — експерти­за) — всебічний аналіз і вивчення культурної цінності об'єктів, заявлених до вивезення, тимчасового вивезення та повернутих в Україну після тимчасового вивезення, за результатами яких складається експертний висновок;

об'єкти експертизи (далі — об'єкти) — культурні цінності, за­явлені до вивезення, тимчасового вивезення та повернуті в Укра­їну після тимчасового вивезення;

суб'єкти експертизи — заявники, організатори експертизи, а також експерти та мистецтвознавці;

заявник — фізична або юридична особа, яка подала уповнова­женому органу заяву на проведення експертизи об'єкта;

експерт — працівник державного сховища культурних цінно­стей, музею, бібліотеки, реставраційної або науково-дослідної організації, архівної установи, інший фахівець, який має високу кваліфікацію, спеціальні знання і безпосередньо проводить мис­тецтвознавчу експертизу та несе персональну відповідальність за достовірність і повноту аналізу, обґрунтованість рекомендацій;

мистецтвознавець — посадова особа, призначена Міністер­ством культури Автономної Республіки Крим, управлінням культури обласної (міської) держадміністрації за погодженням з Державною службою контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України (далі — Державна служба контролю) для проведення попередньої експертизи та оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культур­них цінностей або для здійснення контролю за вивезенням, тим­часовим вивезенням культурних цінностей та їх поверненням в Україну в пункті пропуску через митний кордон України.

3. За видами експертиза поділяється на попередню, первинну, повторну, додаткову, контрольну наукову і науково-технічну.

Попередня експертиза проводиться мистецтвознавцями для визнання об'єкта культурною цінністю або предметом культур­ного призначення серійного чи масового виробництва на підставі норм атрибуції та критеріїв його художньої, історичної, етногра­фічної та наукової значущості.

Первинна експертиза проводиться для підготовки обґрунтова­ного експертного висновку на об'єкт експертизи.

Повторна експертиза проводиться у разі виявлення порушен­ня вимог цього Порядку під час проведення первинної експерти­зи або за наявності обґрунтованих претензій заявника до екс­пертного висновку первинної експертизи.

Додаткова експертиза проводиться у разі, коли виникли нові наукові підстави для характеристики об'єкта.

Контрольна наукова і науково-технічна експертиза проводи­ться для перевірки висновків первинної експертизи за ініціати­вою суб'єктів експертизи, заінтересованих у спростуванні окре­мих положень, частин або в цілому висновків раніше проведених експертиз.

4. За ступенем складності експертиза поділяється на просту і складну.

Проста експертиза не потребує вивчення додаткової спеціалі­зованої літератури (аукціонні каталоги, монографії, енциклопе­дії, довідники, архівні матеріали), поглибленого фізично-хіміч­ного аналізу з використанням спеціальної технології.

Складна експертиза передбачає вивчення додаткової спеціалі­зованої літератури (аукціонні каталоги, монографії, енцикло­педії, довідники, архівні матеріали) та/або поглибленого фізич­но-хімічного аналізу з використанням спеціальної технології.

5. Право на проведення експертизи надається установам, дер­жавним закладам культури, іншим організаціям (далі — уповно­важена організація) наказом Мінкультури.

6. Для проведення експертизи заявник подає Державній службі контролю або уповноваженій організації письмову заяву із зазначенням мети вивезення, тимчасового вивезення з тери­торії України культурних цінностей і пред'являє документ, що посвідчує особу (для фізичної особи — паспорт громадянина Укра­їни, тимчасове посвідчення особи громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний пас­порт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчен­ня особи без громадянства для виїзду за кордон, для юридичної особи — довідка про присвоєння коду згідно з ЄДРПОУ).

До заяви додаються:

об'єкти (об'єкт) у разі можливості їх транспортування;

два примірники переліку об'єктів, заявлених до вивезення, тимчасового вивезення з території України культурних ціннос­тей;

два примірники кольорових фотокарток об'єктів розміром 13 х 18 сантиметрів (крім предметів філателії, нумізматики, бо­ністики, фалеристики, письмових та документальних пам'яток, архівних документів, смичкових інструментів і смичків).

7. Посадова особа Державної служби контролю або мистецт­вознавець проводить попередню експертизу об'єкта, у разі потре­би рекомендує інші види експертизи та визначає експерта.

8. В експертному висновку зазначається достовірність об'єк­та, автор, назва та подається його атрибутивний опис, який скла­дається за такими критеріями: час створення; причетність до іс­торичних подій, культурних традицій народів і пам'яток історії, видатних особистостей, виробників, мануфактур і шкіл; рівень визнання автора; стан збереженості, знаки та позначки, ком­плектність, лінійні розміри, соціокультурна функція, рівень су­спільного визнання, унікальність, рівень виконавської техніки та популярності, наукова значущість, оцінна вартість.

9. Експертний висновок повинен містити аргументовану реко­мендацію щодо доцільності включення об'єкта до Державного реєстру національного культурного надбання та можливості ви­везення його з території України.

10. У разі коли за результатами експертизи об'єкт повинен бу­ти включений до Державного реєстру національного культурно­го надбання, матеріали експертизи незалежно від згоди заявника передаються Мінкультури або Держкомархіву відповідно до їх компетенції.

11. Експертний висновок на об'єкти, які були тимчасово виве­зені з території України і повернуті в Україну, крім відомостей, зазначених у пункті 8, повинен містити оцінку стану збереже­ності об'єкта.

12. Експертиза культурних цінностей, затриманих, конфіско­ваних та обернених відповідно до закону в дохід держави митни­ми або правоохоронними органами, проводиться мистецтвознав­цями або експертами уповноважених організацій.

13. Експертний висновок друкується на бланках уповноваже­ної організації, завіряється підписами експерта та керівника цієї організації, скріпленими печаткою. Експертний висновок скла­дається у двох примірниках, один з яких залишається у експер­та, другий передається Державній службі контролю або мистец­твознавцю на зберігання.

Переліки та фотокартки об'єктів завіряються підписом екс­перта, що провів експертизу, який скріпляється печаткою.

У разі коли попередню експертизу об'єкта провів мистецтво­знавець і її результати не дають підстави для проведення інших експертиз, експертний висновок, переліки та фотокартки об'єк­тів завіряються підписом особи, яка проводила експертизу, із за­значенням дати та проставляється штамп "Дозволено до вивезен­ня з України".

14. Строк проведення експертизи залежить від ступеня її складності і становить до 30 календарних днів від дати прийнят­тя заяви та об'єктів на експертизу.

Якщо експертиза проводиться за місцем знаходження куль­турних цінностей, транспортні витрати здійснюються за рахунок заявника.

Огляд предметів і підготовка експертного висновку може про­водитися за відсутності заявника.

За згодою заявника культурні цінності можуть бути направле­ні на додаткове технологічне дослідження до музейних і рестав­раційних закладів Мінкультури, архівних установ або Держком-архіву. В такому разі строк проведення експертизи за рішенням Державної служби контролю може бути продовжений, але не більше ніж на ЗО днів.

15. Усі матеріали, пов'язані з проведенням експертизи, збері­гаються п'ять років за місцем підготовки і видачі експертного висновку, а потім передаються на зберігання до відповідної дер­жавної архівної установи.

16. Експертиза проводиться після здійснення попередньої оп­лати.

Експертиза культурних цінностей, вилучених, конфіскова­них та обернених відповідно до закону в дохід держави митними або правоохоронними органами, проводиться мистецтвознавця­ми на безоплатній основі.

17. Кошти, що надходять від проведення державної експерти­зи, підлягають зарахуванню до державного бюджету і використо­вуються на потреби бюджетних установ і організацій, які прово­дили експертизу, відповідно до законодавства.

18. Кошти, сплачені за проведення експертизи, незалежно від її результатів не підлягають поверненню.

 

 

29