ВСЕ продуктів забою при Сибірці та лептоспірозі

Ветеринарно-санітарні заходи. Визначають приміщення скотобази та цехи, які підлягають дезінфекції, тобто ті місця, де перебували хворі на сибірку тварини. Інвентар складають у визначене ізольоване приміщення. Всі приміщення, інвентар і обладнання обробляють 10 %-м гарячим розчином їдкого натру. Через одну годину стіни, підлогу і все обладнання обливають струменем теплої води (40—50 °С) під тиском 0,2—03 МПа. Зібраний гній, сміття, залишки сировини вивозять у спеціальній тарі і спалюють. Потім приміщення дезінфікують одним з таких розчинів: 10 %-й гарячий розчин їдкого натру, розчин хлорного вапна або гіпохлору (5 % активного хлору), 4 %-й розчин формальдегіду, із розрахунку 1 л/м2 Цінне обладнання, а також прив’язні пояси ретельно протирають серветками, змоченими 4 %-м розчином формальдегіду. Ножі, мусати та інші інструменти кип’ятять в 0,5 %-му розчині соди у закритому посуді протягом 90 хв. або ав- токлавують 1 год. під тиском 0,2 МПа. Спецодяг знезаражують автоклавуван- ням або кип’ятінням у воді протягом 90 хв. чи пароформалінових камерах. У холодильних камерах перед дезінфекцією температуру доводять до 1—2 °С і дворазово дезінфікують 10 %-м розчином однохлористого йоду з інтервалом 15—25 хв. або 4 %-м розчином формальдегіду.

Шкури тварин, хворих на сибірку (у випадку їх зняття поза ветеринарним контролем), спалюють, а шкури, що були з ними в контакті, дезінфікують піке- люванням у розчині (ЗО °С) соляної кислоти (2 %) та кухонної солі (10 %) або підкисленим розчином кремне-фтористого натрію (1 % кремне-фтористого натрію, 0,7 % сірчаної кислоти в перерахунку на 100 %-ну Н2504 і 10 % кухонної солі) протягом 48 год. У разі дезінфекції пікелюванням прісносухих і сухосолоних шкур їх попередньо вимочують у розчині, що містить 0,05 % соляної кислоти і 5 % кухонної солі, не менше 48 год. Потім додають соляну кислоту і кухонну сіль до концентрації пікелювання і витримують ще 40 год. Після цього шкури нейтралізують розчином, що містить 6 % кухонної солі і 0,5 % кальцинованої соди до маси сировини (на 1 кг шкур 4 л нейтралізуючого розчину). Далі шкури промивають водою.

У разі виявленні хворих тварин під час транспортування транспорт дезінфікують. Якщо хворі тварини або трупи виявлені у вагонах, в яких вони доставлені на м’ясокомбінат, то вагони з усім обладнанням, гноєм і залишками корму направляють на дезінфекційно-промивну станцію залізниці, попередньо закривши двері і запломбувавши їх. На дверях вагона роблять напис “На дезінфекцію” У супровідному документі вагона і спеціальному направленні зазначають, що вагон прямує на дезінфекцію за третьою категорією. Автомашини після перевезення тварин або сировини тваринного походження, неблагополучних щодо сибірки, знезаражують за вказівкою спеціаліста державного ветеринарно-санітарного нагляду на спеціально підготовленому для цього майданчику. Перед дезінфекцією кузов автомашини зрошують дезін- фікуючим розчином, потім механічно очищають від гною, бруду. Вологу дезінфекцію проводять дворазово розчином (50—60 °С) гіпохлору (5 % активного хлору) або 6 %-м розчином формальдегіду з 0,5 % миючого засобу. Для дезінфекції автомашин, вагонів, морських суден, у випадках виявлення в них під час транспортування або під час вивантаження хворих на сибірку тварин, використовують також освітлений розчин хлорного вапна (5 % активного хлору), 10 %-й розчин однохлористого йоду (препарат 74-Б) або розчин препарату гіпохлор (5 % активного хлору). Розчини наносять дворазово з інтервалом 0,5—1 год. Загальні витрати розчину — 1,5 л/м 2. Для аерозольної дезінфекції використовують 38—40 %-і розчини формальдегіду, з витратою 55—60 мл/м3 і експозицією знезараження 3 год. Відновлення забою тварин на забійному чи м’ясопереробному підприємстві дозволяється лише після проведення всіх заходів, що гарантують ліквідацію інфекції, про що лікар ветеринарної медицини складає відповідний акт. Лептоспіроз З птахів хворіють кури, качки, гуси, голуби, дика болотна птах. Збудник: патогенні серотипи лептоспір, головним чином L. Pomona, L. Icterohaemorrhagiae, L. Grippotyphosa, L. Icteroanemia. Ці мікроорганізми являють собою спиралевидні нитки довжиною 6-15 мкм і шириною 0,2-0,3 мкм. Рухомі, забарвлюються за Романовським-Гімзою. У зовнішньому середовищі нестійкі: сонячні промені вбивають лептоспір за 1,5-2 год, висушування, в тому числі в грунті, за 30 хв, в стоячій воді й заболоченою грунті зберігають життєздатність протягом тижня. Стійкі до низьких температур. У хворих тварин локалізуються в крові, печінці, нирках. У дозрілому м'ясі при температурі 80 ° С втрачають життєздатність через 2 год, при 100 ° С - моментально; в солонині, яка містить не менше 4,8% кухонної солі, знешкоджуються через 10 діб. Післязабійна діагностика. Залежно від форми і стадії хвороби у великої рогатої худоби виявляють желтушность слизових оболонок очей, ротової і носової порожнин, іноді з виразковими поразками в області губ, щік і твердого піднебіння; желтушность підшкірної клітковини, сухожиль, окістя і жирової тканини, а також желеподібний набряк підшкірної клітковини, іноді з крововиливами, частіше всього в області глотки, шиї, подгрудка. Плевра, очеревина, сальник, брижа жовтяничній пофарбовані

Ветеринарно-санітарна експертиза продуктів забою тварин при емкарі та парагрипі

Емфізематозний карбункул

Емфізематозний карбункул — гостра інфекційна неконтагіозна хвороба великої рогатої худоби, рідше овець і кіз, що характеризується розвитком у м’язах крепітуючих запальних набряків. Людина не схильна до хвороби.Збудник — Сl. chauvoei — анаеробна рухлива поліморфна споро утворююча паличка, грамнегативна, розташовується поодиноко, попарно, зрідка ланцюжка ми з 3—4 паличок і виявляється в мазках з патологічно змінених ділянок підшкірної та міжм’язової сполучної тканини. Ніколи не виявляється в мазках крові. Спори стійкі в зовнішньому середовищі. У ґрунті спори зберігаються до 20—25 років, у засоленому м’ясі — понад 2 роки. Пряме сонячне проміння знищує спори лише через 24 год., автоклавування — через 30—40 хв. Післязабійна діагностика. Під шкірою та в м’язах у ділянці крупа, підгрудка,шиї, плечей виявляють великі, неправильної форми газові набряки, в яких міститься драглистий кров’янистий ексудат з бульбашками газу. Уражені м’язи сухі, губчасті, під час натискання відчувається крепітація, на розрізі чорнокоричневого кольору або поцятковані блідожовтими, чорнуватими смужками, серозногеморагічний інфільтрат із запахом згірклого масла. Регіональні лімфовузли збільшені, геморагічні, соковиті на розрізі. Легені наповнені кров’ю і набряклі. Печінка збільшена, повнокровна, в’яла, містить осередки некрозу. Санітарна оцінка. У разі виявлення емфізематозного карбункулу тушу з органами і шкурою знищують спалюванням. Усі знеособлені продукти (ноги,вим’я, вуха, кров тощо), отримані від забою інших тварин, змішані з продуктами забою від хворих (або якщо вони перебували в контакті з ними, у тому числі туші), також спалюють. Ветеринарно санітарні заходи. Цех забою худоби і обробки туш, обладнання та інвентар дезінфікують розчином хлорного вапна з 5 % активного хлору (8—20 °С), 4 %м розчином формальдегіду (25—30 °С), 10 %м розчином їдкого натру (75—80 °С), 10 %м розчином однохлористого йоду (20 °С). Зазначені засоби (крім останнього) застосовують з розрахунку 1 л/м2 триразово з годинними інтервалами. Однохлористим йодом (препарат 70Б) знезаражувані поверхні обробляють двічі з інтервалом 15—20 хв. Гній спалюють, гнійну рідину дезінфікують сухим хлорним вапном.

Парагрип3 — гостра контагіозна хвороба молодняку великої рогатої худоби, що характеризується гарячкою та ураженням органів дихання.Збудник — РНК геномний вірус з родини Paramyxoviridae. Вірус малостійкий до дії різних факторів зовнішнього середовища та дезінфікуючих засобів. За кімнатної температури вірус гине через 2—3 год., при 56 °С — через 30—60 хв., при 100 °С — миттєво, швидко руйнується внаслідок заморожування та розмерзання. За мінусових температур (при –60 °С) вірус зберігається кілька місяців. Післязабійна діагностика. Виявляють підшкірні драглисті набряки. Уражені ділянки легень збільшені в об’ємі, щільні, синьо9червоного або сірого кольору (червона або сіра гепатизація), нерідко з ознаками емфіземи по периферії. Спостерігають також набряклість, гіперемію або некроз заглоткових, шийних,бронхіальних і середостінних лімфатичних вузлів. Диференціальний діагноз: необхідно виключити аденовірусну інфекцію, інфекційний ринотрахеїт, вірусну діарею, хламідіоз. Санітарна оцінка м’яса. М’ясо і субпродукти, визнані за результатами ветсанекспертизи придатними для харчових потреб, направляють для переробки на варені або варенокопчені ковбасні вироби, м’ясний хліб і консерви.За наявності патологічних змін у туші і внутрішніх органах проводять мікробіологічне дослідження. У разі виявлення сальмонел внутрішні органи, у т.ч.кишечник, направляють на утилізацію, а туші (після зачищення змінених тканин) випускають після проварювання або направляють на виготовлення консервів та м’ясних хлібів. Голову, трахею, стравохід, сечовий міхур, кістки, отримані від обвалювання, кров, патологічно змінені органи і тканини, роги і копита утилізують.Шкури та волос дезінфікують. Ветеринарно-санітарні заходи. Приміщення і обладнання цеху забою худоби і обробки туш дезінфікують 2 %9м розчином їдкого натру (70—80 °С), промивають гарячою водою і знову зрошують 4 %9м гарячим розчином їдкого натру або розчином хлорного вапна з вмістом 2 % активного хлору. Після провітрювання протягом 1 год. приміщення миють гарячою водою.