Засоби захисту органів дихання

Найпростіші засоби захисту органів дихання — про-типилова тканинна маска і ватно-марлева пов'язка. Во­ни захищають органи дихання від радіоактивного пилу і деяких видів бактеріологічних засобів, а для захисту від отруйних речовин непридатні.

Протипилова тканинна маска (рис.1) складається з двох частин — корпусу і кріплення. Кор­пус маски шиють з 4—5 шарів тканини. Зовнішні шари роблять з тканини без ворсу, а внутрішні — для кращої фільтрації — з ворсом. Кріпленням служать смужки тканини, пришиті збоку корпуса. Маски виготовля­ються семи розмірів, відповідно до висоти обличчя: до 80 мм — пер­ший розмір, 80—90 мм — другий, 91—100 мм — третій, 101—110 мм — четвертий, 111—120 мм — п'ятий, 121—130 мм — шостий, 131 мм і більше — сьо­мий розмір. Готову маску перевіряють і приміряють. Розкрій виконують за викройками або лекалами, при цьо­му обов'язково роблять припуски приблизно в 1 см. Вик­ройку (лекало) накладають на шматок тканини вздовж дольової нитки.

 

Рис.1. Протипилова тканинна маска ПТМ-1:

1 – корпус маски; 2 – оглядові отвори; 3 – кріплення; 4 – гумова тасьма;

5 – поперечна гумова смужка; 6 – зав’язки.

Ватно-марлева пов'язка (рис.2) виготов­ляється із шматка марлі розміром 100x50 см. Його роз­стеляють на столі, посередині на площі 30x20 см кладуть шар вати завтовшки 1—2 см (якщо немає вати, то її замінюють марлею в 5—6 шарів). Вільний край марлі по довжині загинають з обох боків на вату, а на кінцях роб­лять розрізи (30—35 см).

Пов'язка повинна добре закривати ніс і рот, тому верхній її край має бути на рівні очей, а нижній — за­ходити за підборіддя. Нижні кінці зав'язують на тім'ї, верхні — на потилиці. Для захисту очей необхідно надіти спеціальні окуляри, які щільно прилягають до об­личчя.

 

Рис.2. Виготовлення ватно-марлевої пов’язки (розміри у см)

Респіратори застосовують для захисту органів ди­хання від радіоактивного і ґрунтового пилу. Найбільш поширені респіратори Р-2 і ШБ-1 («Пелюсток»).

Респіратор Р-2 складається із фільтрувальної напівмаски з наголовником. Напівмаска має два клапани вдиху і один — видиху. У клапана видиху є запобіжний ек­ран. Зовнішня частина напівмаски виготовлена з поліуре-танового пінопласту зеленого кольору, а внутрішня — з тонкої повітронепроникної плівки, до якої вмонтовано два клапани вдиху. Між поліуретаном і плівкою є фільтр із полімерних волокон. Респіратор має носовий затискач, щоб притиснути напівмаску до перенісся (рис.3).

Рис.3 Респіратор Р-2.

 

Принцип дії респіратора ґрунтується на тому, що при вдиху повітря послідовно проходить крізь фільтрувальний поліуретановий шар маски, де очищається від грубодис-персного пилу, потім крізь фільтрувальний полімерний волокнистий матеріал, де очищається від тонкодисперсного пилу. Після очищення повітря крізь клапани вдиху по­трапляє у підмасковий простір та в органи дихання. При видиханні повітря з підмаскового простору виходить через клапан видиху.

Респіратори Р-2 виготовляються трьох розмірів відповідно до висоти обличчя: 99—109 мм — перший розмір, 109—110 мм — другий розмір, понад 110 мм — третій розмір.

Зберігаються респіратори у запаяному поліетилено­вому пакеті. Щоб підігнати респіратор Р-2 до свого об­личчя, треба перевірити його справність, надіти напівма­ску на обличчя так, щоб підборіддя і ніс були всередині, одна тасьма наголовника, що не розтягується, була б на тім'ї голови, а друга — на потилиці; за допомогою пряжок, що є на тасьмах, відрегулювати й довжину (для чо­го треба зняти напівмаску) таким чином, щоб надіта напівмаска щільно прилягала до обличчя; кінці носово­го затискача притиснути до носа.

Респіратори надягають за командою «Респіратор наді­ти!» або самостійно. Знявши респіратор, треба провести йо­го дезактивацію: видалити пил із зовнішньої частини напівмаски щіткою або витрусити, внутрішню поверхню напівмаски протерти тампоном і просушити. Респіратор покласти в поліетиленовий пакет і закрити його кільцем.

Респіратор ШБ-1 («Пелюсток») широко застосову­вався під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і надійно захищав від радіоактивного зараження. Це респіратор одноразового користування, безрозмірний; фільтрувальним елементом у ньому є тканина Петрянова.

Фільтрувальний протигаз призначений для захисту органів дихання, очей, шкіри обличчя від впливу ОР, РР, БЗ і деяких СДОР, а також від різних шкідливих до­мішок, що є у повітрі.

У системі цивільної оборони країни для захисту на­селення використовуються такі фільтрувальні протига­зи: для дорослого населення — ЦП-5, ЦП-5М, ЦП-7, ЦП-7В; для дітей — ПДФ-Д, ПДФ-Ш, ПДФ-2Д, ПДФ-2ПІ, КЗД (камера захисна дитяча).

До складу комплекту цивільного фільтру­вального протигаза ЦП-5 входять два основні еле­менти: лицьова частина ШМ-62У і фільтрувально-погли-нальна коробка ЦП-5. Крім того, протигаз комплек­тується сумкою для зберігання і перенесення та короб­кою з плівками, що не запотівають (рис.4).

Усередині фільтрувально-поглинальної коробки ЦП-5 є протиаерозольний фільтр і шихта. Лицьова частина ШМ-62У — шолом-маска, виготовлена з натурального або синтетичного каучуку. У шолом-маску вмонтовано окулярний вузол і клапанну коробку, яка має один кла­пан вдиху, два — видиху і служить для розподілу по­токів повітря. Плівки, що не запотівають, виготовлені з целюлози і мають однобічне желатинове покриття, їх вставляють з внутрішнього боку скелець протигаза же­латиновим покриттям до очей і фіксують затискними кільцями. Желатин рівномірно всотує конденсовану во­логу, завдяки чому зберігається прозорість плівки.

Рис.4. Протигаз ЦП-5. а: 1 – фільтрувально-поглинальна коробка; 2 – лицьова частина; 3 – окулярний вузол; 4 – клапанна коробка; 5 – сумка для протигаза; 6 – коробка з плівками, що не запотівають; б – шолом-маска з мембранною коробкою, що входить у комплект (ЦП-5М).

 

 

Протигаз ЦП-5М має шолом-маску ШМ-66МУ з пере­говорним пристроєм мембранного типу і вирізи для вух.

Нині для захисту дорослого населення, у тому числі й особового складу невоєнізованих формувань, дедалі більше використовується новий цивільний проти­газ ЦП-7 (рис.5). Він складається з фільтрувально-поглинальної коробки ЦП-7К, лицьової частини ПЦП, плівок, що не запотівають, захисного трикотажного чох­ла і сумки. Його маса без сумки — до 900 г, маса фільтрувальне-поглинальної коробки ЦП-7К — 250 г, лицьової частини МЦП — 600 г. Опір диханню при вди­ху, коли швидкість постійного струменя повітря дорівнює ЗО л/хв, становить не більше 16 мм водяного стовпчика, коли 250 л/хв — не більше 200 мм вод. ст.

Рис.5. Протигаз ЦП-7: 1 – лицьова частина; 2 – фільтрувально-поглинальна коробка; 3 – трикотажний чохол; 4 – вузол клапана вдиху; 5 – переговорний пристрій (мембрана); 6 – вузол клапана видиху; 7 – обтюратор; 8 – наголовник (потилична пластина); 9 – лобова лямка; 10 – скроневі лямки; 11 – щічні лямки; 12 – пряжка; 13 – сумка.

 

 

Лицьову частину МЦП виготовляють трьох розмірів (арабська цифра з правого боку маски в підборідді у кру­жечку діаметром 12 мм). Вона складається з маски об'ємного типу з «незалежним» обтюратором, окулярного вузла, переговорного пристрою, вузлів клапанів вдиху і видиху, обтічника, наголовника і притискних кілець для кріплення плівок, що не запотівають.

«Незалежний» обтюратор — це смужка тонкої гуми для забезпечення герметичності лицьової частини проти­газа. Обтюратор щільно прилягає до обличчя і може роз­тягуватися самостійно, незалежно від корпусу маски, при цьому механічна дія лицьової частини на голову лю­дини незначна.

Наголовник призначений для закріплення лицьової частини. Він має потиличну пластину і 5 лямок: лобову, дві скроневі і дві щічні. Лобова і скронева лямки приєднуються до корпуса маски трьома пластмасовими, а щічні — металевими пряжками, що самі затягуються. На кожній лямці з інтервалом в 1 см нанесено упори ступінчастого типу для надійного закріплення лямок у пряжках. На кожному упорі є цифра, що вказує його порядковий номер. Це дає змогу точніше фіксувати стан лямок при підгонці маски.

На фільтрувально-поглинальну коробку одягається трикотажний чохол, який захищає її від дощу, бруду, сні­гу, грубодисперсних часток аерозолю.

У наш час з'явилася можливість користуватися про­тигазом як засобом індивідуального захисту хворих з легеневими і серцево-судинними захворюваннями певного ступеня важкості.

Наявність переговорного пристрою у нового протига­за забезпечує спілкування на відстані, а також полегшує користування технічними засобами зв'язку.

Підбираючи лицьову частину потрібного типо­розміру ЦП-7, вимірюють горизонтальний і вертикаль­ний обхвати голови. Горизонтальний обхват вимірюють по замкненому колу, що проходить по надбрівних дугах, потім на 2—3 см вище вушних раковин і позаду через ту точку голови, що найбільше виступає. Вертикальний об­хват вимірюють по замкненій лінії, що проходить через маківку, підборіддя і щоки. Розмір лицьової частини встановлюють за сумою цих двох вимірів і за положен­ням (номерами) упорів лямок наголовника, в якому во­ни (упори) зафіксовані: перша цифра — номер лобної лямки, друга — скроневих лямок, третя — щічних ля­мок (табл.1). Наприклад, якщо сума обхватів голови становить 1240—1260 мм, положення лямок: лобної — № 3, скроневих — № 6, щічних — № 7, то потрібна лицьова частина 2-го розміру.

Положення лямок наголовника встановлюють під час підгонки протигаза.

Перш ніж надягати протигаз, треба прибрати волосся з лоба і скронь, бо, потрапивши під обтюратор, воно при­зводить до порушення герметичності. Жінки зачісують во­лосся назад, знімають гребінці, шпильки.

Таблиця 1