Форма та розміри Землі . Добовий рух Землі. Обертання Землі навколо своєї осі. Зміна дня і ночі.

Форма та розміри Землі. Добовий рух Землі. Обертання Землі навколо своєї осі. Зміна дня і ночі.

Довго люди не знали, яку форму має Земля. Багато хто вважав її плоским тілом. Ідея кулястості Землі ви­никла в результаті висновків великого стародавнього вченого Піфагора. Насправді Земля — не ідеальна куля. Вона дещо стиснута біля полюсів. Кулястість Землі має величезний вплив на її природу. По-перше, сонячне проміння на кулясту поверхню падає на різній широті під різними кутами, тому нагрівання поверхні зменшу­ється від екватора до полюсів. Це дає підставу поділити Землю на теплові пояси: жаркий, два помірних і два холодних.

По-друге, кулястість Землі зумовлює зональність клімату, ґрун­тів, рослинності і почасти тваринного світу.

Обертання Землі навколо осі. Земля не буває в нерухомому стані. Вона рухається навколо Сонця і навколо своєї уявної осі.

У XVI ст. великий польський учений М. Коперник довів, що видимий рух небесних світил уявний, а Земля обертається нав­коло осі і в той же час рухається навколо Сонця.

Земна вісь перетинається із земною поверхнею в двох точках, які називають полюсами: Північним і Південним. Кожна точка Землі протягом доби описує коло. Лінію, яка знаходиться на однаковій відстані від полюсів, називають екватором. Площина екватора перпендикулярна до земної осі і ділить Землю на дві півкулі; північну і південну. На глобусі і карті екватор зображують у вигляді лінії. Лінії, нанесені паралельно до екватора, називають пара­лелями. Відхилення падаючих тіл на схід. З фізики відомо, що всяке тіло падає по прямовисній лінії. Справа в тому, що при обертанні Землі навколо осі тіла на висоті рухаються з більшою швидкістю, ніж на поверхні Землі.

.. Сплюснутість Землі коло полюсів.

Сплюснутість Землі коло полюсів пояснюється відцентровою силою, яка виникає тільки в результаті обертання. Які ж наслідки обертання Землі навколо осі?

Змінна дня і ночі. Непрозора земна куля не може бути освітлена одним джерелом світла — Сонцем з різних боків, тому на освітленому боці буває день, а на неосвітленому — ніч. Внаслідок того, що Земля обертається навколо осі, відбувається змі­на дня і ночі.

 

Річний рух Землі. Земна орбіта. Зміна пір року, тривалість дня і ночі. Пояси освітлення.

Обертаючись навколо своєї осі, Земля разом з тим руха­ється навколо Сонця із швидкістю близько 30 км/с. При такій великій швидкості вона здійснює повний оберт навколо Сонця протягом 365 діб 5 годин 48 хвилин 46 секунд, проходячи за цей час 937 млн. км. Шлях, по якому Земля обертається навколо Сонця, називають орбітою. Орбіта являє собою замкнену криву, яка має форму еліпса (овала). Якщо б земна вісь не мала нахилу, тобто була б перпенди­кулярна до площини орбіти, то кут нахилу сонячного проміння протягом року в будь-якій точці не змінювався б, день дорівню­вав би ночі всюди, кожна паралель діставала б однакову кількість тепла від Сонця протягом року. Не було б зміни пір року, нагрівання Землі сонячним промінням поступово зменшу­валось би від екватора до полюсів, у кожній місцевості протя­гом року температура не змінювалася б. На Землі відбуваються сезонні зміни в природі. Пори року в північній і південній півкулях настають у різні календарні строки.

Горизонт,сторони горизонту. Орієнтування на місцевості. Поняття про азимут

У зв'язку з тим, що Земля куляста, людина спостерігає її поверхню у вигляді круга, над яким перевернутий небозвід. І де б людина не була, вона завжди знаходиться ніби в центрі видимого простору. Видимий навколо простір назива­ють горизонтом. Межу горизонту, де людині здається, що небозвід торкається поверхні Землі, називають лінією гори­зонту. На плоскій поверхні ця лінія здається колом, у центрі якого знаходиться людина. Давно помічено, що з підняттям угору лінія горизонту віддаляється, а горизонт розширю­ється. У просторі важливо вміти орієнтуватися, тобто знахо­дити сторони горизонту: основні (північ, південь, захід, схід) і проміжні (північний захід, північний схід, південний захід, пів­денний схід) відносно відомого предмета. Є багато способів знаходження сторін горизонту. Пересування на місцевості за допомогою компаса звичайно відбувається за азимутами. Азимутом на місцевості і на карті називають кут між напрямом на північ і по­трібним напрямом. Визначають сторони горизонту і за місцевими ознаками.

 

5.План. Зображення відстаней і напрямків на плані. Масштаб його види

План місцевості — це рисунок невеликої ділянки зем­ної поверхні в зменшеному вигляді. Масштаб плану звичайно крупний. Предмети наносять умовними знаками.

Напрями на плані показують стрілкою, вістря якої завжди спрямоване на північ. Звичайно північ на плані буває зверху, південь — внизу, схід — праворуч, захід — ліворуч. По плану можна визначити взаємне розміщення предметів за сторонами горизонту, виміряти відстань між ними, користуючись єдиним масштабом.

Напрями на плані показують стрілкою, вістря якої завжди спрямоване на північ. Звичайно північ на плані буває зверху, південь — внизу, схід — праворуч, захід — ліворуч. По плану можна визначити взаємне розміщення предметів за сторонами горизонту, виміряти відстань між ними, користуючись єдиним масштабом. Мас­штаб показує, у скільки разів справжні відстані зменшено або збільшено на папері. Іншими словами, масштаб показує, скіль­ки метрів або кілометрів на місцевості заміняє 1 см на плані або карті. Є три основні види зображення масштабу: натуральний, чис­ловий і лінійний. Числовий масштаб зображують у вигляді дробу, у якого числівник — одиниця (1), а знаменник — число, яке по­казує ступінь зменшення, наприклад 1:10 000; 1:100 000; 1:1 000 000.

Лінійний масштаб являє собою пряму лінію, поділену на однакові відрізки. У початковій школі ми ознайомлюємо дітей із зображенням натурального масштабу. Наприклад, 1 см на рисунку відповідає 10 м на місцевості.

 

Географічна карта. Класифікація географічних карт. Картографічні проекції. Умовні знаки карт. Масштаб карт.

Географічні карти поділяють за змістом, призначенням, мас­штабом, охопленням території. За змістом карти бувають загальногеографічні і спеціальні, за призначенням - навчальні, морські, туристські, довідкові. За масштабом географічні карти поділяють на крупномасштабні, середньомасштабні і дрібномасштабні.

Крупномасштабні карти називають топографічними. Топографічні карти розраховані на детальне вивчення,тери­торії, орієнтування по них, виконання точних вимірів і розра­хунків. Такі карти використовують при плануванні земельних угідь, під час роботи по зрошенню або осушенню земель, під­готовці будівництва гідроелектростанцій, населених пунктів і т. д. План — це зображення невеликої ді­лянки поверхні, тому масштаб у нього крупний. Масштаб на карті дрібний і зберігається він не для всієї території. На плані і карті по-різному визначають напрями. На плані напрям північ — південь показують стрілка, а на карті — меридіани, напрям захід — схід — паралелі. Картографічні проекції. Найточніше зобразити Землю можна на глобусі. На ньому зберігається мас­штаб для всієї території, правильно зображають площі, мож­на виміряти відстані. Проте кулясту поверхню глобуса не мо­жна розкласти у вигляді площини без складок і розривів. Картографічні проекції будують у певному масштабі. Картографічні проекції розрізняють за побудовою. Вид: Азимутальні проекції. Циліндричні проекції. Для нанесення градусної сітки беруть циліндр, який надівають на глобус. Конічні проекції будують за допомогою конуса. Конус ніби надівають на глобус і на його внутрішню стінку проектують градусну сітку і всі географічні об'єкти. Потім конус роз­гортають і на внутрішній стінці його одержують карту.

 

Градусна сітка. Визначення географічної широти та довготи

Зовнішні процеси Землі. Вивітрювання. Види вивітрювання

Рельєф земної поверхні. Форми рельєфу. Абсолютна і відносна висота

Мінерали і гірські породи.

За походженням усі гірські породи, які складають земну кору поділяються на три групи: магматичні, осадові, метаморфічні.

Магматичні породи утворюються при застиганні магми. Вони кристалічної будови, не мають шаруватості, не вміщують решток рослин і тварин. Серед магматичних порід розрізняють глибинні та ті, що вилились. Глибинні породи утворилися в глибині земної кори, де магма знаходиться під великим тиском і охолоджується дуже повільно. Під час випливання магми на поверхню утворюються породи. Вони являють собою або спечену масу, що нагатує шлак, або скловидну, тоді їх називають вулканічним склом. В окремих випадках утворюється дрібнокристалічна порода у вигляді базальту.

Осадові породи вкривають приблизно 80% усієї поверхні Землі. Для них характерна шаруватість і пористість. Залежно від місця утворення осадові породи поділяють на континентальні і водні. До континентальних утворень належать, наприклад, глини. Глини – подріблений продукт зруйнованих твердих порід. Вони складаються з дрібнесеньких лускоподібних часточок, мають здатність вбирати воду, тому вони пластичні. Велика група осадових гірських порід утворилася з решток померлих тварин і рослин. До них належать вапняки, доломіти і горючі корисні копалини (торф, кам’яне вугілля, горючі сланці).

Значно поширений вапняк, який складається з вуглекислого кальцію. До вапнякових порід належить крейда. Вона утворилася з дуже дрібних черепашок – мешканців моря. Вапняки, в яких є домішки вуглекислого магнію, називають доломітами. Вапняки широко застосовують у будівництві. Метаморфічні породи утворилися з осадових і магматичних порід під дією високих температур, тиску, а також хімічних змін. Різноманітні метаморфічні породи людина використовує в будівництві.

Мінерали. Усі гірські породи, якого б походження вони не були, складаються з мінералів. Мінерал – це природне однорідне тіло, яке утворилося природним шляхом в результаті фізико-хімічних та біологічних процесів, що відбуваються в земній корі та на її поверхні. Мінерали можуть бути твердими, рідкими й газоподібними. Мінералами є кварц, польовий шпат, алмаз, графіт, янтар, тальк, вода та ін. Вони можуть мати кристалічну будову (кварц) і некристалічну (каолін). У багатьох мінералів кристалічну будову можна побачити тільки під мікроскопом.

До складу гірської породи може входити один або кілька мінералів.

 

Форма та розміри Землі. Добовий рух Землі. Обертання Землі навколо своєї осі. Зміна дня і ночі.

Довго люди не знали, яку форму має Земля. Багато хто вважав її плоским тілом. Ідея кулястості Землі ви­никла в результаті висновків великого стародавнього вченого Піфагора. Насправді Земля — не ідеальна куля. Вона дещо стиснута біля полюсів. Кулястість Землі має величезний вплив на її природу. По-перше, сонячне проміння на кулясту поверхню падає на різній широті під різними кутами, тому нагрівання поверхні зменшу­ється від екватора до полюсів. Це дає підставу поділити Землю на теплові пояси: жаркий, два помірних і два холодних.

По-друге, кулястість Землі зумовлює зональність клімату, ґрун­тів, рослинності і почасти тваринного світу.

Обертання Землі навколо осі. Земля не буває в нерухомому стані. Вона рухається навколо Сонця і навколо своєї уявної осі.

У XVI ст. великий польський учений М. Коперник довів, що видимий рух небесних світил уявний, а Земля обертається нав­коло осі і в той же час рухається навколо Сонця.

Земна вісь перетинається із земною поверхнею в двох точках, які називають полюсами: Північним і Південним. Кожна точка Землі протягом доби описує коло. Лінію, яка знаходиться на однаковій відстані від полюсів, називають екватором. Площина екватора перпендикулярна до земної осі і ділить Землю на дві півкулі; північну і південну. На глобусі і карті екватор зображують у вигляді лінії. Лінії, нанесені паралельно до екватора, називають пара­лелями. Відхилення падаючих тіл на схід. З фізики відомо, що всяке тіло падає по прямовисній лінії. Справа в тому, що при обертанні Землі навколо осі тіла на висоті рухаються з більшою швидкістю, ніж на поверхні Землі.

.. Сплюснутість Землі коло полюсів.

Сплюснутість Землі коло полюсів пояснюється відцентровою силою, яка виникає тільки в результаті обертання. Які ж наслідки обертання Землі навколо осі?

Змінна дня і ночі. Непрозора земна куля не може бути освітлена одним джерелом світла — Сонцем з різних боків, тому на освітленому боці буває день, а на неосвітленому — ніч. Внаслідок того, що Земля обертається навколо осі, відбувається змі­на дня і ночі.