Українські землі під владою Литви

Українські землі під владою Литви

Велике Литовське князівство сформувалося в ХІІІ ст. на землях верхнього і середнього Німану. Його засновником був Міндовг (1230-1263). Литва вже в ХІІІ ст. почала завоювання навколишніх земель, зокрема завоювала Чорну Русь. Державною мовою в цій державі стала руська мова, а основою судочинства «Руська правда». ВКЛ мало офіційну назву «Велике князівство Литовське, Руське і Жемантійське».

Це князівство формувалося в умовах розпаду руської держави та в результаті необхідності боротьби проти монголо-татар (на сході) і Тевтонського ордену (на зах.). До його складу входили такі Руські землі: Полоцьке, Мінське і Пінське князівства. Столицею ВКЛ спочатку було м.Новгородок, а згодом перенесена в м. Вільно.

 

ВКЛ дуже швидко почало зміцнюватися з часу правління Гедиміна (1316-1341рр.). Саме він у 20-х рр. ХІV ст. захопив Берестейщину і Підляшшя і прагне захопити решту руських земель. З цією метою Гедимін встановив контроль над Київщиною, а після смерті Юрія ІІ Болеслава Мазовецького у залежність від Литви потрапила Волинь. Саме Гедимін започаткував династію великих князів литовських Гедиміновичів

У боротьбу за укр. землі включається і Польща.

У 1352р. між ВКЛ і Польщею було укладено угоду, за якою Волинь і Берестейщина були визнані складовими частинами ВКЛ.

Волинські князі Гедиміновичі у 40-х рр. ХІV ст. підкорили своїй владі Пониззя (аж до середньої течії Дністра і Бугу).

 

З 1345 до 1377рр. великим литовським князем став Ольгерд Гедимінович.

Саме він почав боротьбу із Золотою Ордою за укр. землі. Завоювання Литвою укр. земель відбулось у формі їх звільнення від панування золотої Орди. Українська і білоруська знать сприйняли це позитивно, бо Литва діяла в укр. землях за принципом: «Старовини не рухаємо і новини не вводимо».

У 1361-62рр. Литва уже заволоділа всією Київщиною і частиною Чернігово-Сіверської землі та Переяславщини. Литва готувалась до вирішального бою з Ордою. У 60-х рр. ХVІ ст. у складі Золотої Орди, як її західний улус були: Пн.Причорномор'я і Крим. Там кочувало кілька татарських орд.

Вирішальна битва між Ордою і Литвою відбулася восени 1362р.(1363) біля річки Сині Води. В битві перемогу здобули литовці.

Ця битва мала такі наслідки:

1) Це була перша велика поразка Орди у Європі.

2) Територіальні межі Орди були відсунуті далеко на південь, аж до прибережної зони Чорного моря в район річок Дністер і Південний Буг і до порогів Дніпра.

 

До складу ВКЛ( Велике князівство Литовське) увійшли такі українські землі, як Київська, Чернігово-Сіверська, Подільська і Волинська, тобто більшість укр. земель.

1399р. – битва на річці Ворскла між ВКЛ та монголо-татарами, перемогли татари.

У складі ВКЛ відродились (у 1363р.) удільні укр. князівства, хоч Ольгерд боявся виступу укр. князів за незалежність. Саме тому Ольгерд на всі державні посади ставив литовських магнатів.

Ольгерд укр. князівства віддав своїм синам і племінникам. Ці укр. князівства були і васальній залежності від ВКЛ.

 

Київське князівство – відновилося у 60-80-ті рр.. ХІV ст. – князь Володимир Ольгердович. Він майже повернув Київській землі повну автономію, навіть карбував монету зі своїм зображенням. В. Ольгердович носив титул «З Божої милості князь Київський».

 

Відновилось і Подільське князівство, до якого належали землі в Пониззі між Пд.Бугом і Дністром. Князем Подільським став Юрій Коріятович, столицею було м. Кам’янець. І 1388-90-х рр. його брат Федір Коріянович уже правив самостійно.

 

У Волинському князівстві самостійну політику проводив Любарт Гедимінович і його син Федір Любартович.

 

Чернігово-Сіверська земля в кінці ХІV ст. розпалася на 3 менші уділи: Новгород-Сіверський, Чернігівський, Стародубський. Дмитро Корибут – чернігівський князь.

 

КРЕВСЬКА УНІЯ

Після смерті Ольгерда Великим князем ВКЛ став його син Ягайло.

У серпні 1385р. Ягайло одружився з польською королевою Ядвігою, а між Литвою і Польщею було укладено Кревську унію.

За цією угодою Польща і Литва створювали єдину державу, в якій Литва зберігала самостійність. Литва зобов’язувалась прийняти католицизм та повернути Польщі всі будь-коли захоплені у неї землі, в тому числі приєднати до Польщі і власне литовські і руські землі.

В результаті Кревської унії Литва втратила свою незалежність, а Ягайло став польським королем під іменем Владислав ІІ.

Але велика кількість литовських і українських магнатів не підтримали цю унію. Київський князь Володимир Ольгердович, Новгород-сіверський князь Дмитро Корибут і подільський – Федір Коріятович не визнали цієї унії. У 1390р. почалась боротьба між Ягайлом і його двоюрідним братом Вітовтом, який виступав за незалежність Литви.

У 1392р. (Острозька угода) – Ягайло визнав Вітовта своїм намісником у Литві, тобто володарем Литовського князівства.

Укр. князі не визнали і влади Вітовта. Вітовт, щоб не допустити виникнення незалежної укр. держави, розпочав воєнні дії проти укр. князів та почав ліквідову-вати укр. князівства (1392 – 1394 рр.)

У 90-х рр. ХІV ст. укр. землі практично втратили свою незалежність.

(про управління київським князівством)

 

Грюнвальдська битва

(15 липня 1410р.)

 

У 1410р. німецькі лицарі-хрестоносці почали новий наступ на схід (на Литву, Польщу, укр. землі тощо). Щоб їх зупинити, Польща і Литва зібрали велике військо, до якого, крім польських і литовських, ввійшли українські, білоруські частини; смоленські полки; загони кримських татар і чеські найманці.

У цій битві керували союзною армією Владислав ІІ Ягайло і великий князь литовський Вітовт. В битві тевтонці були повністю розгромлені, після чого німці припинили спроби захопити східні землі.

До Литви перейшли від Польщі Зах. Волинь, а Угорщина відмовилась від претензій на Галичину і Поділля.

Після цієї битви Вітовт домагався, щоб Ягайло визнав незалежність Литви.

У жовтні 1413р. між Владиславом-Ягайлом і Вітовтом було укладено нову угоду – Городельську унію. за цією угодою:

· Відміняється Кревська унія.

· ВКЛ визнавалося повністю самостійним.

· Вітовт отримав права пожиттєвого управління Литвою, але визнав васальну залежність від Польщі.

· У ВКЛ встановлювався такий же політичний устрій, як і у Польщі (сейм, посадові особи тощо)

· Після смерті Вітовта укр. Землі не переходили вже під владу Польщі, а залишались у складі Литовської держави.

· У 1413р. було видано королівський привілей про зрівняння у правах католицької шляхти Литви і Польщі. Литовці-католики, на відміну від православних, мали право повністю розпоряджатися своїми землями.

ВИСНОВОК:

Отже, за Городельською унією, хоч Литва і відновила самостійність, але вона зміцнила союз із Польщею у боротьбі з Тевтонським Орденом. Саме від цієї унії починає розвиватись в українсько-литовській державі релігійна нетерпи-мість до православного населення; відбувся розкол між укр. знаттю і шляхтою, які перейшли у католицизм, щоб зберегти маєтки, і православним народом.

 

Вітовт правив з 1392 до 1430 рр. Його смерть відновила боротьбу за владу. Частина литовських, українських і білоруських князів без згоди польського короля обрали литовським князем молодшого братаЯгайла – Свидригайла (1430-1432рр.). Свидригайло був прихильником незалежності Литви і розпочав боротьбу із Польщею за звільнення Литви. У цій боротьбі Свидригайло більше опирався на укр. і білоруську знать. Це викликало невдоволення литовців. У вересні 1432р. литовські магнати скинули Свидригайла із влади, він втік, а литовським князем було обрано брата Вітовта – Сигізмунда. За отримання влади він погодився відновити Кревську унію.

Українська і білоруська знать не визнали влади Сигізмунда і в цьому ж 1432р. створили самостійну державу – ВКР (Велике князівство Руське), яке очолив Свидригайло.

До його складу ввійшли: Київщина, Чернігово-Сіверщина, Волинь, Східне Поділля, Смоленщина, Вітебщина і Полоцька земля.

Ягайло, щоб розколоти противників вирішив піти на поступки укр. і білорусь-ким феодалам.

У 1432р. Ягайло видав привілей, за яким укр. і білоруські православні феодали зрівнювались у правах із феодалами-католиками, за винятком того, що православні не могли займати державні посади і входити до великокнязівської ради. Укр. знать відійшла від Свидригайла і перейшла до Ягайла.

Вирішальна битва між Ягайлом і Свидригайлом відбулася 1 вересня 1435р. біля м.Вількомир. В цій битві Свидригайло і ще 50 укр. і білоруських князів були розгромлені. Свидригайлу вдалося втекти. «Вількомирська трагедія» підірвала віру укр.- білоруської знаті в можливість зберегти незалежну укр. державу. В 1436р. із руського князівства вийшли Смоленська, Полоцька і Вітебська землі.

Північна Буковина

 

Буковина – це укр. етнічні землі, розташовані між середньою течією Дністра та південними Карпатами, у долинах верхньої течії річок Пруту і Серету.

 

Сьогодні Пн. Буковина належить до України і називається Чернівецька обл.., а Пд. Буковина належить до Румунії.

 

· В ІХ-Х ст. на цих землях жили племена тиверців і білих хорватів.

· В Х ст. ці землі ввійшли в Київську Русь, а після виникнення Галицького князівства – ввійшли до його складу.

 

Під час монголо-татарського іга влада галицько-волинських князів послабилась і це привело до виникнення в І пол. ХІVст. окремої Шипинської землі, яка безпосередньо управлялось Золотою Ордою.

В 1359р. було проголошено утворення незалежного Молдавського князівства. До його складу увійшла і Пв. Буковина.

До сер. ХVІІ ст. державною мовою в Молдавії була укр. мова. Шипинська земля мала самоврядування.

У сер. ХV ст. Шипинська земля втратила автономію, в цьому ж столітті зникла назва «Шипинська земля» і з’явилась нова назва «Буковина».

Крім Буковини, в складі Молдовії було і укр. Покуття. Найбільшими центрами цієї землі були міста: Хотин і Чернівці.

 

У 1514р. Молдавське князівство визнало васальну залежність від Османської імперії, а згодом увійшла до складу цієї імперії під назвою Хотинська Райя. Разом з Молдовою до складу Туреччини увійшли Пн. Буковина і Покуття.

 

КРИМСЬКЕ ХАНСТВО

В 1428-30рр. Кримське ханство було утворене одним із нащадків Чингізхана Хаджі Гіреєм, якому надала допомогу і Литва.

У 1449р. Кримське ханство здобуло незалежність від Золотої Орди. До нього входили землі: більшість земель Криму(крім Пн. Причорномор’я), Керченського і Таманського п-іва; степові райони Причорномор’я, все Приазов’я. Столиця – Бахчисарай.

В 1475р. на Кримське ханство напала Золота Орда. Щоб боротися з нею, кримський хан просив допомоги в турецького султана. Саме це стало приводом для проникнення Туреччини в Крим і його захоплення.

У 1478р. хан Менглі Гірей визнав васальну залежність Криму від Туреччини, але сама ханська влада збереглася.

Але Туреччина перетворила у свої володіння Пд. узбережжя Криму із Кафою та Азовом.

У сер. XVІ ст. до складу Туреччини ввійшли і інші землі, зокрема найрозвиненіша пд. Частина Криму, а в кінці XVІ ст. ввійшли ще міста: Білгород, Бендери, Азов і Кінбурн, тобто землі від гирла Дністра до гирла Дунаю.

 

Панування в Криму кримських татар та близькість турків стало великою трагедією для України, бо вони більше двох століть здійснювали часті напади на укр. землі, руйнували їх, а населення забирали в ясир(в полон) і продавали в Кафі.

 

Перший напад кримські татари вчинили в 1474р. на Поділля і Галичину. Кримських татар підштовхував до нападів на укр. і польські землі московський цар.

У 1482р. кримські татари напали на Київ, пограбували його, забрали в ясир майже всіх жителів, а пограбовану золоту утвар із Софіївського собору та інших церков відправили в подарунок російському цареві і польському королеві.

 

У 1476р. вперше на укр. землі напали турки, які пограбували Буковину.

 

У 1487р. напала на укр. землі і Велика Орда і пограбувала Сх. Поділля. Через два роки вони знову пограбували Київ і Київщину, а в 1490р. – Волинь.

 

Найбільше нападів кримськотатарської Орди та турків відбулося в кінці XV-XVІ ст. (майже 86 нападів за 100р.).

 

У 1496р. вперше турки напали на Галичину, повністю зруйнували і пограбували її, а близько 100 тис. чоловік – в ясир.

У 1500р. – новий напад кримських татар, які пройшли всю Україну.

Польський і литовський уряди були безпорадні зупинити ці напади. У боротьбі із татарами і турками прославились такі укр. князі, як: Костянтин Острозький, Стефан Дашкевич та інші.

В цих умовах укр. населення саме мусило подбати про свій захист, і воно створило новий стан укр. суспільства – козацтво.

 

Через Україну проходили такі татарські шляхи:

· Покутський шлях – через Молдовію, Буковину на Галичину.

· Кучманський шлях – із Криму і Пн. Причорномор’я на Брацлавщину, Поділля і Київщину.

· Чорний шлях – з Криму і Пн. Причорномор’я через Брацлавщину і Київщину.

 

· Ізюмський

З Пн.Причорномор’я через

· Муравський Лівобережжя на

Чернігово-Сіверщину і

· Кальміуський Московські землі.

 

Українські землі в сер.XVІ ст. були в складі таких держав:

 

ВКЛ – Волинь, Підляшшя, Київщина, Сх. Поділля;

Польське королівство – Галичина, Зх. Поділля, Холмщина;

Московське царство – Чернігово-Сіверщина;

Молдавське князівство (васал Османської імперії) – Буковина, Покуття;

Трансільванське князівство – Сх. Поділля;

Володіння Австрійських Габсбургів – Зх. Закарпаття;

Османська імперія – Пд. Крим, Азов, землі між Дністром і Дунаєм.

 

 

Магдебурзьке право

Магдебурзьке право – це право самоврядування у середньовічних містах. Воно вперше виникло в ХІІІ ст. в м. Магдебурзі. Воно встановлювало порядок проведення виборів і функції міського самоврядування суду, цехових об’єднань тощо.

Укр. міста отримували МП від литовських князів і польських королів. Першими МП отримали міста ГВ князівства: Сянок (1339), Львів(1356), Кременець (1374), Київ (1494/1497р.).

У ХV-ХVІІ ст. МП мали більшість міст України.

На землях, які були в складі Польщі, введення МП супроводжувалося польсь-кою і німецькою колонізацією міст та обмеженням прав укр. населенн я, зокрема, православні українці мали селитися в містах лише в одному кварталі, який називався Руська вулиця.

Зміст МП в Європі і Україні був різним, зокрема, була іншою організація магістрату – органів міського самоврядування.

Міста, які отримували МП, ставали вільними від феодала і від королівського управління. Замість королівських і феодальних намісників, влада переходила до органів самоврядування – магістрату, члени якого обиралися.

Магістрат поділявся на 2 колегії: раду і лаву.

Рада – це адміністративний орган, який здійснював управляння справами міста і одночасно був судом у цивільних справах.

Раду очолював бурмистер, який обирався із членів ради (райців) на 1 квартал для керівництва діяльністю ради.

 

Лава – це суд у кримінальних справах. Члени цього суду називалися лавники. Очолював лаву війт. Він обирався тільки із шляхтичів, але міг і успадкувати свою владу, або вона йому надавалася персонально.

Всі члени міської ради обиралися довічно, засідав магістрат у ратуші.

Магдебурзьке право в укр. містах:

· було дещо обмеженим: деколи магістрат на поділявся на колегії;

· дуже часто зберігалася залежність міста від феодала;

· цим правом дозволялось користуватися переважно католикам і уніатам, а українці і православні не мали права обиратися до міської влади.

Цехи

В ХІV-ХV ст. в ремеслі стаються важливі зміни. В Україні з’являються перші ремісничі цехи.

Цехи – це об’єднання ремісників однієї чи суміжних професій.

Перші цехи в Україні виникли в Києві, Львові, Білій Церкві, Полтаві, Житомирі тощо. Кожен цех мав свій статут, в якому визначалися права та обов’язки членів цеху. Кожен цех мав свою емблему і печатку. Після встановлення польського панування на укр. землях, не допускали у цехи ремісників – православних українців.

Основною виробничою одиницею була реміснича майстерня. Кожен майстер – власник майстерні, мав іще кілька підмайстрів та учнів, яких вчили цьому ремеслу багато років.

 

Селянські виступи

Посилення влади Польщі і Литви на укр. землях приводило до того, що становище укр. народу, зокрема селянства, значно погіршувалось.

Особливо тяжким ставало становище селянства.

Із століття в століття зростала панщина:

ХV ст. – 14 днів на рік;

ХVІ ст. – 3 дні на тиждень;

ХVІІ ст. – 3-4 дні на тиждень.

Селяни закріпачуються, переходять у повну залежність від своїх феодалів.

Культура України

Усна народна творчість

 

Існувала у формі обрядової поезії (русальські, купальські, обжинкові, голосільні).

Зароджується епічна поезія (історичні думи і пісні).

 

Освіта

Українські школи і дальше існували при монастирях, церквах і маєтках феодалів.

Вчителями були дяки. Заможні люди вчили дітей вдома. Грамоту вчили по богослужебних книжках. Основним підручником був Псалтир.

Власних українських вищих навчальних закладів в Україні не було, тому заможні люди вчили своїх дітей у європейських університетах (Краківський, Болонський, Празький тощо). В історії збереглись імена кількох видатних українців, які здобули європейське визнання: Юрій Котермак (Дрогобич) – був професором медицини у Болонському і Краківському університетах, був ректором у Болонському університеті, написав працю «Прогностична оцінка поточного 1483 року».

Магістром Краківського у-ту був поет Павло Русин, якого вважають зачинателем гуманізму в Україні.

Великий вплив на розвиток укр. культури мав білоруський вчений і першодрукар Франциск Скорина, який довго жив в Україні і втілював ідеї відродження.

 

Література

 

Головне місце в літературі належить церковнійлітературі. Великий вплив на її розвиток мали Південні слов’яни, зокрема митрополити Купріян і Григорій Цамблаки.

 

1483р. в Україні вийшов збірник «Приточник», в якому були уривки багатьох європейських релігійних легенд.

Було створено нові редакції Києво-Печерського Патерика (збірник життєписів святих).

З’являються і світські твори: «Троянська історія», «Сказання про індійське царство» та збірник «Ізмарагд» (XIV – XV ст.), в якому прославляється книжна мудрість, доброчинність та інші етичні норми.

 

1401р. – Євангеліє створене Станіславом«Граматиком- Многогрішним» у с. Королеве на Закарпатті.

1489р. – збірка «Четьі-Мінеї».

1556-1561рр. – Пересопницьке Євангеліє, перше євангеліє на укр. мові.

У XIV ст. - XV ст. вийшов твір єпископа Серапіона «Слова».

Зроблено переклад повісті «Гаудала» (розповідь про ірландського лицаря, який побував у світі мертвих (XV ст.)

Історичні пісні і думи «Втеча трьох братів із Азова», «Маруся Богуславка», «Дума про Самійла Кішку», «Дума про козака Голоту», «Дума про Байду» та ін. Саме в цей час з’являються українські балади, які стали укр. народними піснями.

Літописання

З’являються нові центри літописання міста: Холм, Луцьк, Кам'янець-Подільський, Острог.

Створено Короткий київський літопис (містить події XIV-XV ст., але завершено написання в XVI ст.).

З’являється багато литовсько-руських літописів.

 

Книгодрукування

Перша українська друкарня виникла лише в кінці XV ст. у Кракові (1491р.), де німець Швайпольд Фіоль надрукував 1-шу книжку кирилицею, яка була написана церковнослов’янською мовою. Вона складалася із: «Тріодь пісна», «Тріодь цвітна», «Часословець», «Октоїх» - всі вони мали релігійний зміст.

На поч. XVI ст. з’явилися 1-ші книги надруковані білорусом Франциском Скориною, які були дуже популярні в Україні, зокрема 1517р. у Празі надрукував Псалтир, в 1519р. – «Біблію Руську».

Образотворче мистецтво

1) Укр. живопис протягом XIV-XV ст. поступово відходить від візантійських традицій, для яких характерна статичність і уривчастість.

 

2) Живопис крім релігійної тематики починає звертатися і до світських тем. Більшу увагу художники приділяють пейзажу, побутовим і військовим сценам.

 

3) Швидко поширюється портретний живопис.

 

4) До сер. XVI ст. ще розвивалося фрескове мистецтво. Багато фресок, створених укр. художниками,є у польських храмах і у Вавельському королівському замку у Кракові, бо польський король Ягайло запросив їх розмалювати собори у Сандомирі, Кракові, королівську спальню тощо.

 

5) Продовжує розвиватись іконопис. Головним сюжетомє зображення Богородиці (Красилівська Богоматір, кін. XV ст.).

Популярним є образ Юрія Змієборця (Юрій Змієборець на чорному коні із села Станилів біля Дрогобича, кінець XIV ст.).

 

6) У XV ст. сформувався укр. іконостас – перегородка із образами, яка відокремлює вівтар від решти приміщень де знаходяться віруючі.

7) Книжкова мініатюра (графіка). Найбільше книжковихмініатюр є у Київському Псалтирі, написаному на замовлення єпископа дяком з Спиридонієм у 1397р. Уньому є 301 малюнок-мініатюра.

Багато мініатюр є у Євангелії 1393р.

 

Архітектура

Поширені 2 групи архітектурних споруд:

1) оборонні;

2) церковні;

Будуються замки та укріплення не лише з дерева (Наддніпрянщина: Київ, Житомир, Черкаси), але і з каменю та цегли (Високий замок(XIV-XVІ ст.), Крем'янецький, Острозький (XV- поч. XVIІ ст.), Олеський, Мукачівський (кін. XІV ст.), Хустський, Хотинський (XV ст.).

В оборонних спорудах з’являється новий елемент – башти – донжони.

На поч. XVІ ст. в архітектурі і живописі розвивається ренесансний стиль та укр. бароко.

У міській забудові спостерігаються ознаки регулярної забудови.

Ренесансний стиль

 

Церква у с. Сутківці на Поділлі (мала ознаки фортеці) – XV ст.; церква в Рогатині - XV ст.; оборонні споруди Києво-Печерської лаври.

В XIV-XV ст. в Україні існував перехідний стиль, який поєднував в собі візантійський стиль і європейську готику: Лаврський монастир (XIV-XV ст.) і церква Різдва Христового (XIV ст.).

 

Р.

Київську митрополію було поділено на 2 митрополії:

Київська Московська

З центром у Києві

 

 

Українські землі під владою Литви

Велике Литовське князівство сформувалося в ХІІІ ст. на землях верхнього і середнього Німану. Його засновником був Міндовг (1230-1263). Литва вже в ХІІІ ст. почала завоювання навколишніх земель, зокрема завоювала Чорну Русь. Державною мовою в цій державі стала руська мова, а основою судочинства «Руська правда». ВКЛ мало офіційну назву «Велике князівство Литовське, Руське і Жемантійське».

Це князівство формувалося в умовах розпаду руської держави та в результаті необхідності боротьби проти монголо-татар (на сході) і Тевтонського ордену (на зах.). До його складу входили такі Руські землі: Полоцьке, Мінське і Пінське князівства. Столицею ВКЛ спочатку було м.Новгородок, а згодом перенесена в м. Вільно.

 

ВКЛ дуже швидко почало зміцнюватися з часу правління Гедиміна (1316-1341рр.). Саме він у 20-х рр. ХІV ст. захопив Берестейщину і Підляшшя і прагне захопити решту руських земель. З цією метою Гедимін встановив контроль над Київщиною, а після смерті Юрія ІІ Болеслава Мазовецького у залежність від Литви потрапила Волинь. Саме Гедимін започаткував династію великих князів литовських Гедиміновичів

У боротьбу за укр. землі включається і Польща.

У 1352р. між ВКЛ і Польщею було укладено угоду, за якою Волинь і Берестейщина були визнані складовими частинами ВКЛ.

Волинські князі Гедиміновичі у 40-х рр. ХІV ст. підкорили своїй владі Пониззя (аж до середньої течії Дністра і Бугу).

 

З 1345 до 1377рр. великим литовським князем став Ольгерд Гедимінович.

Саме він почав боротьбу із Золотою Ордою за укр. землі. Завоювання Литвою укр. земель відбулось у формі їх звільнення від панування золотої Орди. Українська і білоруська знать сприйняли це позитивно, бо Литва діяла в укр. землях за принципом: «Старовини не рухаємо і новини не вводимо».

У 1361-62рр. Литва уже заволоділа всією Київщиною і частиною Чернігово-Сіверської землі та Переяславщини. Литва готувалась до вирішального бою з Ордою. У 60-х рр. ХVІ ст. у складі Золотої Орди, як її західний улус були: Пн.Причорномор'я і Крим. Там кочувало кілька татарських орд.

Вирішальна битва між Ордою і Литвою відбулася восени 1362р.(1363) біля річки Сині Води. В битві перемогу здобули литовці.

Ця битва мала такі наслідки:

1) Це була перша велика поразка Орди у Європі.

2) Територіальні межі Орди були відсунуті далеко на південь, аж до прибережної зони Чорного моря в район річок Дністер і Південний Буг і до порогів Дніпра.

 

До складу ВКЛ( Велике князівство Литовське) увійшли такі українські землі, як Київська, Чернігово-Сіверська, Подільська і Волинська, тобто більшість укр. земель.

1399р. – битва на річці Ворскла між ВКЛ та монголо-татарами, перемогли татари.

У складі ВКЛ відродились (у 1363р.) удільні укр. князівства, хоч Ольгерд боявся виступу укр. князів за незалежність. Саме тому Ольгерд на всі державні посади ставив литовських магнатів.