Метеорологічні умови виробничого середовища

Метеорологічні умови виробничого середовища або мікроклімат виробничих приміщень - це фізичний стан повітря, який характеризується такими фізичними параметрами:

· температурою повітря t, °С;

· відносною вологістю (ф, %;

· швидкістю руху повітря V, м/с;

· величиною атмосферного тиску Р, Па;

· тепловиділенням І, Вт/м²;

· ступенем іонізації повітря.

Мікроклімат виробничих приміщень залежить від кліматичних умов, часу доби, пори року і сезонних змін.

Загальні заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату

Створення оптимальних метеорологічних умов у виробничому приміщенні є складним завданням, розв’язати яке можна такими заходами та засобами:

· удосконалення технологічного процесу та устаткування;

· впровадження нових технологій та обладнання (наприклад, заміна полуменевого нагрівання індукційним). Заміна гарячого способу обробки металу холодним, горнових печей - тунельними, що дасть можливість зменшити виділен­ня тепла у виробниче приміщення;

· раціональне, об’ємне, планове і конструктивне рішення виробничих буді­вель (подвійне засклення, повітряні завіси, гарячі цехи в одноповерхових

будівлях);

· раціональне розміщення технологічного устаткування. Для гарячих виробів - окреме приміщення. Теплоізольовані обладнання розмістити в окремих приміщеннях, щоб теплові потоки не перехрещувались;

· автоматизація та дистанційне управління технологічним процесом. Цей захід виводить людину із виробничих зон (наприклад, автоматичне завантажування печей в металургії, управління розливом сталі);

· раціональна вентиляція, опалення та кондиціювання повітря;

· застосування теплоізоляції устаткування та захисних екранів;

· регулювання режимів праці та відпочинку;

· використання засобів індивідуального захисту.

 

19. Нормування метеорологічних умов, прилади для вимірювання метеорологічних умов

Нормування параметрів мікроклімату

Температура, відносна вологість та швидкість руху повітря нормуються для робочої зони - простору, в якому знаходяться робочі місця постійного або непостійного (тимчасового) перебування працівників.

В основу принципів нормування параметрів мікроклімату покладено оцінку оптимальних та допустимих метеорологічних умов у робочій зоні залежно від теплової характеристики виробничого приміщення, категорії робіт за ступенем важкостіта пори року.

Оптимальні (комфортні) вважаються такі параметри мікроклімату, які за тривалої і систематичної дії на людину забезпечують збереження нормального теплового стану організму. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту і створюють умови для високого рівня працездатності людини.

Допустимі мікрокліматичні умови передбачають можливість напруженої роботи механізму терморегуляції, що не виходить за межі можливостей організму, а також дискомфортні відчуття (умови, які не шкідливі для здоров’я).

Оптимальні та допустимі параметри мікроклімату нормуються залежно від періоду року.

теплий - середньодобова температура повітря зовнішнього середовища tзв>=

· 10 °С;

холодний - середньодобова температура повітря зовнішнього середовища tзв<=10 °С.

· від категорії робіт за важкістю їх виконання: легкі; середньої важкості; важкі',

· від категорії приміщень, в яких проводяться роботи:

“холодні” - приміщення з незначним надлишком тепла до 20 кКал/м³ - год; “гарячі” - приміщення з явним надлишком тепла > 20 кКал/м³ • год.

Прилади для визначення параметрів мікроклімату

 

Вимірювання температури повітря - проводиться в кількох точках робо­чої зони: на рівні 1,3-1,5 м від підлоги, на відстані 1 м від нагрівальних приладів.

Термометри: ртутні, спиртові; парні термометри (які складаються із зачорненого і посрібленого) - в умовах теплового випромінювання; термографи - для безперервного реєстрування температури (самописні прилади).

Вимірювання відносної вологості повітря - відношення фактичного вмісту маси водяних парів, що містяться в цей час в 1 м³ повітря, до максимально можливого їх вмісту при даній температурі визначається: психрометром Августа; психрометром аспіраційним (Ассмана); гігрометром; для запису зміни вологості - гігрографом.

Для контролю вмісту шкідливих речовин в повітрі застосовують такі методи:

· газів і парів (лабораторний, експрес-метод, автоматично-дистанційний);

· для замірювання запиленості (ваговий, рахунковий, фотометричний, електричний).

 

 

Вентиляція виробничих приміщень.

Вентиляція – це регульований повітрообмін, що забезпечує видалення з приміщення забрудненого повітря і подачу на місце видаленого свіжого повітря.

Основна вимога до вентиляційних систем – це вилучення з приміщення забрудненого, вологого або нагрітого повітря та подача на йог місце чистого повітря, що відповідає санітарно-гігієнічним вимогам.

За способом переміщення повітря вентиляція буває природна, штучна (механічна) та суміщена (природна та штучна одночасно).

Залежно від призначення – для подачі чи видалення повітря або для того й іншого одночасно – вентиляція може бути припливною, витяжною або припливно-витяжною.

За місцем дії вентиляція буває загальнообмінною і місцевою.

На виробництвах часто влаштовують комбіновані системи вентиляції (загальнообмінні з місцевою і т. ін), а в окремих випадках і аварійну вентиляцію, як правило, вона проектується витяжною.

Системи вентиляції мають бути пожежо – й вибухобезпечними, простими в облаштуванні не переохолоджувати приміщення, не створювати надмірного шуму, бути надійними в експлуатації та економними. Крім паспорта на кожну вентиляційну установку складають журнал експлуатації.

 

Розрахунок систем механічної загальнообмінної вентиляції

Вентиляційні системи загальнообмінної механічної вентиляції бувають витяжними, припливними і припливно-витяжними.

Обмін повітря повинен розраховуватись так, щоб концентрація шкідливостей (пари, гази, волога, пил або аерозолі та ін.) в приміщенні під час роботи вентиляції не перевищувала допустимих рівнів чи гранично допустимих концентрацій (ГДК). ГДК деяких шкідливих речовин встановлюються згідно ГОСТ І2.1.005- 88 і ДСН 3.3.5.042 — 99 "Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень".

Кількість повітря, що подається у приміщення для забезпечення необхідних метеорологічних умов та якості повітря робочої зони, визначають відповідно до існуючих будівельних норм. Розрахунок здійснюють за такими чинниками: шкідливі речовини, надлишки теплоти, надлишки вологи, за кількістю працюючих. Якщо у приміщенні мають місце одночасно декілька шкідливих чинників, розрахунок ведуть за кожним із них і більше з отриманих значень приймають за розрахункове.

При одночасному надходженні у повітря приміщення кількох шкідливих речовий односпрямованої дії об’єми повітря, необхідні для розбавлення кожної речовини окремо, сумують, а при речовинах різноспрямованої дії - допускається приймати найбільший з розрахованих об’ємів.

Наприклад, при одночасному випаровуванні декількох розчинників (ацетону, спиртів, оцтової кислоти) чи подразнюючих газів (сірчаного чи сірчистого ангідриду, хлористого та фтористого водню та ін.) розрахунок кількості повітря для загальнообмінної вентиляції слід виконувати, сумуючи обсяги його, потрібні для розбавлення до норми окремо кожного з розчинників чи подразнюючих газів.

 

Місцева вентиляція

Місцева вентиляція може бути припливною і витяжною.

Місцева припливна вентиляція

При якій здійснюється концентрована подача припливного повітря заданих параметрів (температури, вологості, швидкості руху), виконується у вигляді повітряних душів, повітряних та повітряно-теплових завіс.

Повітряні душі використовуються для запобігання перегріванню робітників у гарячих цехах, а також для утворення так званих повітряних оазисів (простір виробничої зони, що різко відрізняється своїми фізико-хімічними характеристиками від решти приміщення).

Повітряні та повітряно-теплові завіси призначені для запобігання надходження в приміщення значних мас холодного зовнішнього повітря при необхідності частого відкривання дверей чи воріт. Повітряна завіса створюється струменем повітря, що подається з вузької довгої щілини, під деяким кутом назустріч потоку холодного повітря. Канал зі щілиною розміщують збоку, знизу чи зверху воріт або дверей.

Місцева витяжна вентиляція

Забезпечує вловлювання шкідливих виділень (газів, парів, пилу) безпосередньо в місцях їх виділення, а відтак запобігає їх поширенню в приміщенні. У промисловості застосовують різноманітні місцеві відсмоктувачі, які можна умовно поділити на відсмоктувачі відкритого та закритого типу.

Конструкція місцевої витяжки повинна забезпечити максимальне вловлювання шкідливих виділень при мінімальній кількості вилученого повітря. Крім того, вона не повинна бути громіздкою та заважати обслуговуючому персоналу працювати і наглядати за технологічним процесом. Основними чинниками при виборі типу місцевої витяжки е характеристики шкідливих виділень (температура, густина парів, токсичність), положення робітника при виконанні роботи, особливості технологічного процесу та устаткування.