Ступені порівняння прислівників

Ступінь порівняння	Форма	Спосіб творення	Приклади
Вищий	1. Проста (синтетична)	1. Від якісно-означальних прислівників за допомогою суфіксів -іше, -ше, -че.	ясно - ясніше, зручно - зручніше далеко – дальше, глибоко - глибше близько - ближче, дорого - дорожче
2. Складна (аналітична)	2. Додаванням до прислівників вищого ступеня слів значно, багато, куди, ще, трохи, надто	яскравіше - ще яскравіше зручніше - набагато зручніше
Найвищий	1. Проста (синтетична)	1. Додаванням до прислівників вищого ступеня префікса най-. Для підсилення форм найвищого ступеня порівняння прислів­ників можуть додаватися ще префікси як-, що-.	ясніше – найясніше, яскравіше – найяскравіше зручніше - найзручніше щонайглибше, якнайглибше щонайзручніше, якнайзручпіше,
2. Складна (аналітична)	2. Інша модель: від усіх, над усіх + вищий ступінь порівняння.	вище від усіх, краще над усіх

Таблиця 8.4

ПРАВОПИС ПРИСЛІВНИКІВ

Разом	Окремо	Через дефіс	И в суфіксі	І в суфіксі
1. Від прийменниково-відмінкових сполук: влітку, дощенту, навколішки, навпростець, спересердя, упереміш, ущерть; надворі, надвечір, звечора, зроду 2. Від прийменниково-числівникових сполук: вперше, потричі 3. Від прийменниково-прислівникових сполук: відтоді, відтепер, назавжди	1. Від прийменниково-відмінкових сполук: без відома, без пуття, без смаку, без угаву, без упину, на жаль 2. Від прийменниково-числівникових сполук: по одному, по двоє, по троє 3. Від прийменниково-прислівникових сполук: на коли, на потім, до завтра, на відмінно	1. Повторення основ (синонім., антонім): тишком-нишком, зроду-віку, видимо-невидимо пліч-о-пліч, хоч-не-хоч 2. Від прийменниково-числівникових сполук: по-перше, по-друге, по-третє	Після г, к, х: навкруги, верхи, трохи, тільки, наскільки, навіки, заввишки, залюбки, мовчки, пішки, навпомацки, навпаки, дибки, звідки, тутечки, по-товариськи, по-молодецьки, по-чеськи Після ж, ч, ш: по-заячи, по-ведмежи, нехотячи, лежачи, стоячи	Після ж, ч, ш двічі, тричі, вночі, опівночі, позаочі, насторожі

Схема 8.4

СТАНІВНИК

Предикатні прислівники / слова категорії стану

Погляди на частиномовний статус станівника	Загально-категоріальне значення	Лексико-семантичні групи	Морфологічні особливості	Синтаксичні функції
1. Традиційна точка зору: ці лексичні одиниці - предикативні прислівники, кваліфікація яких, подібно до якісних і обставинних прислівників, ґрунтується на синтаксичних засадах. 2. Окрема група слів (не частина мови) Л. В. Щерба. 3. Це самостійна частина мови, тобто клас невідмінюваних слів з категоріальним значенням непроцесуального стану у функції головного члена (за іншою термінологією — присудка) односкладних (безособових) речень. Такі слова називають категорією стану (станівник) В. В. Виноградов, В. О. Горпинич М. А. Жовтобрюх,	Непроцесуальність - саме цим вони протиставляються дієсловам зі значенням процесуального стану, спішити – спішно; морозити - морозно; жаліти – жалко, жаль.	1) слова на позначення фізичного, психічного, інтелектуального, емоційного стану людини і взагалі істоти: боязко, видно, зрозуміло, заздро, небезпечно, тривожно, прикро, страх, охота, важко, сумно, радісно; 2) слова на позначення стану середовища, що оточує людину: сухо, смутно, душно, гарно, красно, пусто; 3) слова на означення модальної оцінки дії з погляду необхідності (треба, потрібно, неможливо, обов'язково, необхідно) або з морально-етичного погляду (гріх, жаль, біда, диво, сором, лінь, страх, охота, час, пора).	1) невідмінюваність, нульова парадигма; 2) форми ступенів порівняння (в окремих випадках), Нам було приємно, а господарям ще приємніше (Розм); 3) форма умовного способу, напр.: Добре було б їй при матері рідній (Марко Вовчок).	1) предикативна - функція головного члена односкладного (безособового) речення. Тихо стало скрізь у лузі (Леся Українка); Ой чи не жаль тобі, Галю, молоденьких літ? (Леся Українка); 2) нездатність означати чи доповнювати інші члени речення, Тихо в садку, тихо «місті, бо пізня година (Леся Українка) Тихо, тихо Дунай воду несе (Нар. тв.); 3) здатність сполучатися зі зв'язкою бути або стати, Тихо було у повітрі (Леся Українка); І на серденьку знов стане тихо (Леся Українка); 4) здатність мати при собі залежні компоненти, Не жаль мені Життя, а жаль тієї людини, що у мені.живе (Леся Українка).
ЗА ПОХОДЖЕННЯМ
Від іменників	Від прислівників, співвідносних з прикметниками	Від прислівників, співвідносних з дієсловами	Від модальних слів
час, пора, гріх, лінь, охота, жаль, лихо, горе, шкода, сором	сухо, душно, важко, сумно, тихо, тепло, тяжко, радісно, добре, страшно, весело, темно, смутно, гірко	чутно, заздро, nop. чути, заздрити	можна, треба, необхідно, можливо, варто

МОДАЛЬНИК Схема 8.5

Модальні прислівники

Погляди на частиномовний статус модальника	Загально-категоріальне значення	Семантичні групи	Приклади	Морфологічні особливості	Синтаксичні функції
1. Модальні слова - це прислівники (О. Востоков, О. Шахматов,В. Богородицький). 2. Модальні слова - це "вставні прислівники" (Д. М. Овсянико-Куликовський, І. І. Мєщанінов). 3. Модальні слова мають нечастиномовний характер (Л. В. Щерба). 4. Це окрема група слів, яка стоїть в одному ряду і поряд з частинами мови з тієї причини, що вони не можуть бути членами речення і не пов'язуються з іншими словами в реченні засобами граматичного прилягання (В. Виноградов, В.Ґ'орпинич). 5. Модальні слова - це самостійна повнозначна частина мови (І. Милославський)	Виражають ставлення мовця до висловленої думки, nop.: Правдапотрібна всім і завжди. - Правда, може,я сам-таки в цьому винен (О. Гончар).	1. Слова, що виражають впевненість	безперечно, безумовно, справді, зрозуміло, природно, без сумніву, правда, звичайно	Нульова парадигма.	Найчастіше виконують функцію вставних слів: Я вже тоді, повірте,все це обміркував (Ю. Збанацький); І ось, нарешті,вершина (О. Гончар); А читати Тарас, справді,вивчився дуже рано (О.Іваненко). Можуть вживатися як слова-речення, напр.: - Ти поїдеш до Києва? – Звісно (Розм.).
2. Слова, що виражають невпевненість щодо вірогідності повідомлюваного	напевно, очевидно, либонь, певно, можливо, може, мабуть
3. Слова, що вказують на джерело думки	кажуть, як кажуть, чутно, чую, мовляв, по-моєму, за словами, на думку, як на мене
4. Слова, що виражають емоції мовця щодо змісту висловленого	ясна річ, чого доброго, на щастя, на жаль, як на зло, шкода
5. Слова, що виражають звертання до співрозмовника	погодьтесь, дозвольте, бачите, уявіть собі, чуєте, повірте, бачили
6. Послідовність, порядок думок	по-перше, по-друге, далі, нарешті, і останнє
7. Наслідок, висновок, зв'язок з попереднім висловлюванням	навколо, отож, взагалі, словом
8.	за Жовтобрюхом,

ПОХОДЖЕННЯ

Від іменників	Від прийменниково-відмінкових форм	Від дієслівних форм	Від прислівників	Від станівника	Від лексикалізованих словосполучень
правда, факт, жаль, страх	жаль, на щастя, на диво, до речі, за Виноградовим, без сумніву, на думку, на щастя, на біду, на радість	видно, чуєте, як видно, знаєте, як кажуть, кажуть, було, здається	неодмінно, дійсно, обов'язково, нарешті, взагалі, навпаки	очевидно, зрозуміло, жаль, страх	може бути, як кажуть, на превеликий жаль, на думку Булаховського.

Схема 9.1

ПРИЙМЕННИК ЯК ЧАСТИНА МОВИ

ПРИЙМЕННИК

Погляди на частиномовний статус	Категоріальне значення	Лексичні особливості	Граматичне значення	Синтаксична функція
1. Традиційна точка зору: службове слово, що має статус службової частини мови.   2. Є. Курилович, І. Вихованець, К. Городенська: аналітична синтаксична морфема, не слово, не належить навіть до службових частин мови.   3. І. Кучеренко: самостійне сло­во зі статусом частини мови, що належить до прислівників узагальненого значення.	указує на синтаксичну залежність субстантива від інших слів у реченні або від усього речення, виражає відношення між словоформами. Прийменникові значення у контексті: головний компонент словосполучення і залежна прийменниково-відмінкова форма.	За семантикою неоднорідні: · вияв­ляють своє ЛЗ (зберігають зв'язок з повнозначними словами, від яких вони утворилися) коло, через, перед, після · ЛЗ абстрактне і зливається з ГЗ з, в, до, про За традиційним підходом: виявляють єдність ЛЗі ГЗ. Інші дослідники: ЛЗ не визначають.	Релятивна - виражають підрядні семантико-синтаксичні відношення між словоформами в словосполученнях і реченнях.	Підрядний зв'язок іменника, іменникового займенника, числівника як залежних компонентів з головними у словосполученнях з синтаксичним керуванням: переправитися через річку, стояти біля вікна, поділити на два, відняти від семи, запросити до себе, підійти до нього.