Частка як частина мови Схема 11

ЧАСТКА

Погляди на частиномовний статус	Категоріальне значення	Лексичне значення	Граматичне значення	Синтаксична функція
1. Традиційний: службових частин мови із семантико-граматичною функцією.   2. І. Вихованець: не слово, а аналітична синтаксична морфема (суфікс або пре­фікс), оскільки вона не має ЛЗ або виражає несинтаксичне формальне значення	Категоріальне значення зво­диться до змісту того відношення, яке вона виражає в реченні.	Щодо ЛЗ часток немає спільної думки	Зв'язують різнорідні члени семантичним зв'язком, щоб надати реченню додатко­вої семантики, модальності, комунікативної спрямованос­ті, функціональної ваги.	Служать для семантич­ного поєднання в реченні різно­рідних членів, утворення деяких морфологічних категорій, на­дання висловлюванням і його частинам додаткових змістових модальних і емоційно-експре­сивних відтінків, необхідних у комунікативному процесі.

 

ФУНКЦІОНАЛЬНІ РІЗНОВИДИ

Формотворчі	Заперечні	Стверджувальні	Питальні	Модальні	Вказівні
хай, нехай, би (б), бодай	не, ні, ані	так, еге, егеж, отож, аякже	(чи (чи ж, чи не, та чи), хіба (хіба ж, та хіба), невже (невже ж, та невже).	немов, аж, давай, мовляв.	це, ось, осьде, он, онде, ген, от, то, ото, оце

ПОДІЛ ЧАСТОК ЗА ПОХОДЖЕННЯМ

Відзайменникові	Відприслівникові	Відіменникові	Віддієслівні	Відприкметникові	Відвигукові	Відсполучникові
що, це, собі, ся, оце (осе), ото, воно, саме, он, чи, ти, мені, тобі.	тут, куди, як, там, зовсім, остаточно, прямо, то­чно, мало не, тільки, поки (пок), так (та­ки), гаразд, де, ось, так, приблизно, рівно.	бігма, бігме, бодай.	авжеж, адже, би, буцім, знай (собі), дай, давай, мов, мовби, немовби, ніби, якби, хай, нехай.	лиш, лише (від ли­хий), лишень.	ну, га, гей, ага, атож, аякже.	і, й, та.

СТРУКТУРНІ ТИПИ ЧАСТОК

 

Прості -	Нечленовані (складені)	Членовані (складні)
би (6), же (ж), бо, ні, небуває, було, ніби, нібито, адже, лише, давай (те), справді, собі, зовсім, однак, просто, нехай, ось, он	a mo, навряд чи, всього-на-всього, далеко не, до чого (ж), було б, всього-на-всього, все ж таки, далеко не, до чого ж, ще б, чи що, і то, як же, навряд чи, як так, просто-напросто, так-таки, що ж, чи й не, й так.	ледь не, не як, лиш би, нехай би, так і, тільки б, хоч би, за що, от би, ось і

ФУНКЦІОНАЛЬНІ РІЗНОВИДИ ЧАСТОК Таблиця 11

Різновид	Функція	Приклади
1. Формотворчі (хай, не­хай, би (б), бодай).	Беруть участь у творенні аналітичних форм наказового, бажаль-ного та умовного способів дієслова.	Нехай ні жар, ні холод не спинить вас (І. Франко); Я жив би двічі і помер би двічі, якби було нам два життя дано (А. Головко).
2. Заперечні (не, ні, ані).	Виражають повне або часткове заперечення змісту повідомлення.	Ніщо життя не спинить: Ніпостріли, нізрада, ніпідступ, нітрутиз­на продажної душі (М. Бажан); А де ж: дівся соловейко? Не питай, не знас (Т. Шевченко).
3. Стверджувальні (так, еге, егеж, отож, аякже).	Вказують на те, що зміст відповідного повідомлення відобра­жає дійсну або ж таку ситуацію, що обов'язково має бути реалі­зована. Крім того, заперечні частки мають супровідні модальні значення увиразнення, спеціального виділення того або іншого повідомлення.	Та на таке запитання зауряд одказують: "Еге, авжеж, аякже,люби­тиму дуже", - одмовила вона всміхаючись (Марко Вовчок).
4. Питальні (чи (чи ж, чи не, та чи), хіба (хіба ж, та хіба), невже (невже ж, та невже).	Поєднують значення питальності, виступаючи засобом оформ­лення відповідного комунікативного різновиду речень, і модаль­ності, зокрема таких її проявів, як сумнів, хвилювання, здивуван­ня, непевність, недовіра тощо.	Хіба с хто на світі крилатіший за людину? (О. Гончар); Невже не мож­на ради дати серцю, страждання втихомирити нестримні? (Д. Пав-личко); Те дерево, що я садив, чи діждеться весни? (М. Рильський).
5. Модальні (немов, аж, давай, мовляв).	їм властивий широкий діапазон значень, пов'язаних з виражен­ням суб'єктивного ставлення до повідомлюваного, емоційних оці­нок, безпосередніх реакцій мовця, спричинюваних відповідними ситуативно-комунікативними умовами: а) припущення, сумніву, непевності щодо вірогідності повідомлю­ваного (мов, мовби, немов, немовби, немовбито, мовляв, ледве чи, наче, неначе, ніби, навряд чи тощо). б) підсилення, категоричного увиразнення, спеціального виділен­ня цілого повідомлення або окремих його частин (і, та, так, аж:,все, таки, уже, ще, же (ж), бо, саме, якраз, десь, якось, куди, собі, тобі, воно, його). в) волевиявлення, спонукання до дії (давай, давайте, годі, ну, же (ж), так). г) переповідності, встановлення зв'язку повідомлення з його дже­релом, з іншими подіями і фактами (мов, мовляв).	Під вербами вода була начезеленаста (М. Коцюбинський); Село неначепочорніло, неначелюди подуріли, німі на панщину ідуть (Т. Шевченко). Спинися, людино, ти ж бо - найрозумніша істота природи (Я. Баш); А з неба місяць так ісяс (Т. Шевченко); Отак ідучи попідтинню, я мірку­вав собійдучи (Т. Шевченко); Спи ж мій малесенький, пізній бо час (Леся Українка); Я один, а їх аж триста (Леся Українка). Годі ж нудитись, складаючи руки... (П. Грабовський); Так борись, ви­корінюй, виривай бур 'ян з їхніх душ, щоб стали вони справжніми людь­ми (Олесь Гончар); Позбирає вона дітей за руки в коло і нумовчити то одну, то другу гру (В. Кучер). Він сяде в човен і навстріч полине крізь ночі тьму і вітру тьму густу. Щоб слух не йшов, що мовМатвій Долина варив десь юшку, був не на посту (А. Малишко).
6. Вказівні (ось, осьде, он, онде, ген, от, то, ото, оце, це).	Використовуються як засоби актуалізації компонентів окремих висловлювань у відповідних мовленнєвих ситуаціях, підкреслен­ня, спеціального їх виділення.	От поплавець край темних трав густих ліг - затремтів - підвівся -знов приліг (М.Рильський); / що воноза дитина, ніяк не заплаче! (К. Гордієнко).

Схема 12.1

ВИГУК ЯК КЛАС СЛІВ

ВИГУК ІНТЕР’ЄКТИВ

Погляди на частиномовний статус	Категоріальне значення	Лексичне значення	Граматичні особливості	Синтаксична функція
1. Традиційний:спочатку розглядали як окрики, з яких формувалися перші слова людської мови (К. С. Лксаков). 2. О. М. Пєшковський, Д. М. Овсянико-Куликовський, Ф. І. Буслаєв: слова, що перебувають за межами частин мови. 3. П. Ф. Фортунатов, О. О. Шахматов: визнавали частиною мови, але відокремленою як від самостійних, так і від службових. 4. Сучасний:як реченнєві дейктичні одиниці, що знаходяться на периферії речення (у сфері мовлення). А. Уфімцева, І. Вихованець	Усвідомлений колек­тивом зміст або еле­мент думки разом з емоціями та волевияв­леннями формують ка­тегоріальне значення вигуку як частини мови.	Щодо лексичного значення вигуків немає єдиного погля­ду	Природа (сутність) вигуків - бути або словом-реченням або задавати емоційний заряд всьо­му висловлюванню, реченню поза морфологічними катего­ріями. На словотворчому рів­ні вигуки, або інтер'єктиви, ха­рактеризуються тим, що, не маючи похідних основ, самі часто виступають базою для творення похідних слів (ах! -ахати, дзень! - дзенькати).	Служать для вира­ження емоційно-вольових реакцій, звукових уявлень мовців про дійсність.

 

РОЗРЯДИ ВИГУКІВ

ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВІ	ЗВУКОНАСЛІДУВАННЯ
Емоційні	Імперативні	Етикетні	Вокативні
а!, о!, є!, ай!, ой!, ох! пхе!, пхи!, пхі!, тьху! фе!, фі!, хе!, хі!	ау!, агов!, агій!, агей!, алло!, гей! гов!, ей! егей!, ій! ану!, анумо!, ну!, нум!, нумо!, нум­те!, дії: баста!; буде!; годі!; шабаш!; біс!; марш!; зась!; цур!; пек!; цить!	спасибі!, даруйте!, добридень!, до­браніч!, здрастуйте!, бувайте!, будь ласка!, прошу!	агуки! бря-бря!, вйо!, гей! гиля!, киць-киць! на!	та-та-та! бов!, бум!, гу!, тік-так!, трах-трах!, ту! ах! гуп! кап! пурх! рип! тьоп! хльоп! гав! кар! кру! ку-ку! кукуріку! апчхи, кахи! бухи! ха-ха! тьху!)

Таблиця 12.1

РОЗРЯДИ ВИГУКІВ

Розряди	Часткові розряди	Семантичні відтінки	Приклади
І. Вигукивира­жають емоційно-вольові реакції мовців.	1. Емоційні вигуки- одиниці, що виражають емоційне ставлення мовців до об'єктів чи явищ, пере­живання, в яких відображається стійке й узагальнене ставлення до об'єктів і явищ (почуттів):	а) багатозначні, з широким емоційним діапазо­ном захоплення, урочистості, болю, розпачу, зди­вування, несподіванки тощо: а!, о!, є!, ай!, ой!, ох!та їх фонетичні варіанти; б) однозначні, що виражають негативні емоцій­ні реакції: пхе!, пхи!, пхі!, тьху! фе!, фі!, хе!, хі!	О, тоді ясні дні оживлять твою путь... юних днів, днів весни не забудь, не забудь! (І. Франко); Хтось гладив ниви, все гла­див ниви, ходив у гніві і сіяв співи: "О, дайте грому, о, дайте зливи!" (П. Тичина); - Пху! — аж сплюнув з серця запорожець (П. Куліш).
2. Імперативні- вигуки, що вира­жають волевиявлення мовця:	а) оклики типу ау!, агов!, агій!, агей!, алло!, гей! гов!, ей! егей!, ій!Використовуються, щоб звер­нути увагу співрозмовника або бажаного спів­учасника чи виконавця; б) вигуки типу ану!, анумо!, ну!, нум!, нумо!, нум­те!,що мають найзагальнішу семантику. їх зміс­том є спонукання до дії; в) імперативні вигуки, що мають найвищий сту­пінь інтенсивності спонукальної ознаки. Вони виражають категоричне спонукання до виконан­ня, повторення або припинення дії: баста!; буде!; годі!; шабаш!; біс!; марш!; зась!; цур!; пек!; цить!	Гов, Лукошу, гов! го-го-го-го-го! А де ти? (Леся Українка). Ой, неп, сум! Нумплакать, нум! (Леся Українка). Спи мій, маленький, Цить.Зайчик сіренький спить (П. Воро­нько).
3. Етикетні— одиниці, що вира­жають такі узвичаєні складові ча­стини спілкування	вибачення, вітання, прощання, запрошення: спасибі!, даруйте!, добридень!, до­браніч!, здрастуйте!, бувайте!, будь ласка!, прошу!	Велике спасибівам (Розм.); Прощай, світе, прощай,земле, неприязний краю (Т. Шевченко).
4. Вокативніінтер'єктиви, на встановлення певного контакту між мовцем і твариною: або	слова прикликання та відгону до­машніх тварин агуки! бря-бря!, вйо!, гей! гиля!, киць-киць! на!	- Н-н-о, малі! Малі біжать, хвостами крутять... На ярмарок! (Остап Вишня).
IІ Звуконасліду­вання(виража­ють умовну іміта­цію звуків реальної дійсності засобами мови)	а) предметів і явищ дійсності (та-та-та! бов!, бум!, гу!, тік-так!, трах-трах!, ту! ні-ні!, шу-шу!); б) дій, рухів (ах! гуп! кап! пурх! рип! тьоп! хльоп!); в) тварин, птахів (гав! кар! кру! ку-ку! кукуріку!) г) фізіологічних процесів, відтво­рюваних мовними органами лю­дини (апчхи, кахи! бухи! ха-ха! тьху!)	а) А коли не повезе, тобто, коли бах-бах!- і повз торбу... (Остап Вишня). б) "Pun-рип" - доганяє нас рипіння солдатських чобіт (І. Муратов). в) 3 страшним криком "н-н-няв!"вискочив аж на вершечок телеграфного стовпа (Остап Вишня). г) Скрізь тільки й чути було: фінь-фінь, - коротка мовчанка і ха-ха-ха!.. (О. Донченко).