Розряди займенників за значенням

Схема 3.1

ІМЕННИК О. Партицький 70-ті рр. 19 ст. (лат. substantivum)

самостійна частина мови, що має категоріальне значення предметності, виражене класифікаційними категоріями роду й істоти/неістоти, словозмінними категоріями числа і відмінка та власними словотвірними афіксами, і виконує своєрідні синтаксичні функції

Загальне категоріальне значення	Морфологічні ознаки	Синтаксичні властивості	Спеціалізовані афікси
Класифікаційні	Словозмінні
Значення предметності є тією семантичною ознакою, на якій формується іменник як ЧМ Зміст лінгвістичного поняття предметності розкривається за допомогою семантичної класифікації: 1. н конкретних предметів (парта) 2. н живих істот (лікар) 3. сукупність предметів та істот (меблі) 4. н речовин (мед) 5. н відрізків часу (день) 6. н кількості (сотня) 7. н якості і властивості (доброта) 8. н стану (сон) 9. н подій (перемога) 10. н абстрактних понять (політика) 11. н знак (блідість) 12. н одиниць вимірювання (гектар) 13. н простору (поле) 14. н явищ (дощ) 15. н виробничих об’єднань (кооператив)	категорія роду:кожний іменник належить до одного з родів. Рід – основний засіб маркування категоріального значення предметності категорія істоти/ неістоти:іменники поділяються на істоти (лісник, лисиця) і неістоти (камінь, корінь)	категорія числа: майже всі іменники мають числову парадигму категорія відмінка: іменники мають відмінкову парадигму	1)у речення виконує функції підмета, присудка, додатка, означення (неузгодженого), обставини 2)може мати при собі узгоджене означення 3)у словосполученні може бути незалежним і залежним компонентом 4) у тексті займає позицію речення(по долинах люди кажуть: «Буря» (Леся Українка)	-ець- -ик- -ак- -ок- -анин- -ист- -ств- -в- -няк-, -ник- -от- -в-	співець лісник співак свисток киянин бандурист людство татарва березняк біднота печиво
ЛЕКСИКО_ГРАМАТИЧНІ РОЗРЯДИ (семантичні ознаки + морфологічна характеристика):
конкретні й абстрактні (літак-швидкість)	власні й загальні назви (гори – Карпати)	предметні (дискретні) і речовинні матеріально-речовинні (зернина – рис)	збірні і одиничні (студентство – студент)	??? назви істот і неістот

ПРИКМЕТНИК

Загальне категоріальне значення	Морфологічні ознаки	Синтаксичні властивості	Спеціалізовані афікси
Класифікаційні	Словозмінні
17 кл
ЛГР

ЗАЙМЕННИК

Загальне категоріальне значення	Морфологічні ознаки	Синтаксичні властивості	Спеціалізовані афікси
Класифікаційні	Словозмінні
17 кл
ЛГР
1)	2)	3)	4)	5)

Схема 8.2 Схема 8.3

Значеннєві розряди прислівників

Лексико-граматичні розряди прислівника

Незайменникові,або повнозначні

Займенникові

Означальні (атрибутивні)

Обставинні

називають відповідні ознаки, характеризуються повнотою лексичних значень подібно до іменників, прикметників і дієслів весело, мовчки, галопом

лише вказують на ту або іншу ознаку, не на­зиваючи її

Вказують на: 1) якість дії, ознаки предмета: швидко, весело, по-українсь­ки, по-нашому; 2) ступінь якості та інтенсивності дії або вияву ознаки (кіль­кісне значення): гаряче любити, ледь-ледь сіріє, зовеш хворий; 3) порівняння: соловейком, зигзицею. Пояснюють дієслово, прикметник і прислівник: вчитися відмінно, прекрасно оздоблений, досить активно. У словотвірному відношенні співвідносні з прикметниками: активний - активно, зелений - зелено. У морфемному плані вони здебільшого мають суфікси -О, -Є префікс ПО- тих-о, дуж-е, по-материнському.

Характеризують дію, ознаку, зрід­ка - предмет з позиції різних обставин дії, часу, місця, причини, мети: разом, гуртом; влітку, спо­чатку; вгорі, далеко, зозла, спересердя; на зло, на­перекір. Сполучаються з дієсловами, прикметниками, прислівниками, іменниками йти вперед, завжди веселий, пізно вночі, Київ сьогодні Можуть відносити­ся не до одного слова, а до головних членів чи до цілого речення і виконувати детермінантну функ­цію: Навколо яблуні цвітуть

ОСОБОВІ по-моєму, по-твоєму, по-нашому, по-вашому

ЗВОРОТНИЙ по-своєму

ВКАЗІВНІ там, тут, сюди, туди, тоді, так, (отак)

ОЗНАЧАЛЬНІ завжди, всюди, інколи, по-всякому, по-іншому

ЗАПЕРЕЧНІ ніде, ніколи, нікуди, ніяк, нізвідки, нізащо

НЕОЗНАЧАЛЬНІ десь, де-небудь, колись,коли-небудь, кудись, куди-небудь, чомусь, казна-звідки, бозна-звідки, хтозна-звідки

ПИТАЛЬНО-ВІДНОСНІ де, куди, коли, звідки, чому, як, поки, доки

 

Таблиця 8.1

ОЗНАЧАЛЬНІ ПРИСЛІВНИКИ

 

ПІДРОЗРЯД	?	Характер сполучуваності	Приклади
Якісно-означальні	як?	Поєднуються тільки здієсловами.	голосно, дбайливо, ніжно, привітно, авторитетно, бездоганно	Рипить корабель, стогне тяжко,здригається, наче копає, угору здійма­ється важко, ще важчеу діл поринає (Леся Українка); Я знав: ніколи серце не проща того, що розумом безжально вбито (Д. Павличко).
Міри або ступеня	якою мірою? скільки? у скільки разів?	Поєднуються з дієсловами, прикметниками і прислівниками, тобто зі словами тих лекси­ко-граматичних класів, категоріальну семантику яких становить ознаковість, здатна мати різну міру чи інтенсивність вияву.	дуже, ледве, надзвичайно, виключно, абсолю­тно, трохи, мало, недостат­ньо, дотла, вволю, вщерть, вщент, досхочу, стократ, надвоє. учотирьох, двічі, вп'яте	Осінній вітер ледвечутне "дзень" від кузні донесе і знову стихне (Т. Масенко); Те біле, трохи блакитне світло тихо лилось згори, а зачарована земля неначе купалась у фантастичному сяйві (М. Коцю­бинський); Весно, весно. Яка ти нещадно прекрасна у ці важкі дні війни (О. Гончар); Тільки твердо так трималось місто гордеє, уперте, раз трималось, потім вдруге, потім втретєще й вчетверте (Леся Українка).
Способу дії	як? яким чином?	Поєднуються тільки з дієсловами.	похапцем, верхи, жартома, сліпма, навшпиньки, раптом, бігцем, неквапом, наосліп жужмом, повагом, босоніж,	За день до мого від'їзду я востаннє похапцемпередивлявся свої книжки (С. Васильченко); У Василя несамовито серце б'ється від бажання поїздити верхий собі (Панас Мирний); Все робилося похапцем, нашвид­куруч (М. Стельмах).
Порівняльно-уподібнювальні	як?	Поєднуються тільки здієсловами.	соколом, ластівкою, по-батьківському, по-осінньому, по-новому	І коли школярі птахами розлітались на осінні канікули, вчительку завжди огортав неясний смуток... (О. Донченко); Осіння вже пора по-вовчи закрадалась (М. Рильський); Генерал підійшов до Орлюка й по-батьківському обняв за плечі (О. Довженко).

ОБСТАВИННІ ПРИСЛІВНИКИ Таблиця 8.2

ПІДТИП	?	Значення	Приклади
ПрислівникиМІСЦЯ -	де? куди? звідки?	виражають просторову локалізацію дії або стану за такими основними орієнтирами: тут. там, туди, звідти.	близько, поблизу, вгорі, внизу,далеко, навколо, поряд, поруч, де, тут, там	а) Вгорі погідне сонце, десь за горами вітер, Скрізь нерозтанний килим дев’ятої зими (М. Зеров); Річка внизу жебонить по камінню, смирна, довірлива (О.Гончар);
а) вказують на своєрідну фіксовану локалізацію дії або стану в просторі
б) позначають напрям дії або руху	вгору, вправо, вбік, додому, здалеку(-а), звідки, звідси, звідусіль, сюди, туди	б) Справа і зліва, і спереду стояли озерця (А. Шиян); Місяць піднявся вгору і сипнув промінням на море І. Нечуй-Левицький); Легенька хвиля ледве помі­тно відносить човна вбік (О, Донченко).
ПрислівникиЧАСУ	коли? з якого часу? до якого часу?	позначають різні часткові темпоральні значення прояву процесуальних і непроцесуальних ознак а) час, в який відбувається дія або стан	тепер, тоді, вночі, вранці, влітку, взимку, вдень, восени, навесні	а) Вночі хороший дощ ясний послав нам щедру благостиню (М.Рильський); Увечері посумую, а вранці заплачу (Т. Шевченко);
б) періодичності дії або стану	щоденно, щодня, щодень, щороку, щоліта, щохвилини, щотижня	б) Щодень вечорами приходили побратими, по два, по три, розповідали, як іде діло (ї. Франко); Зійшлися вони в Журбові [...] щосезону ходили туди па підробітки (В. Земляк);
в) початкової межі дії або стану	здавна, здавен, змолоду, зранку, зроду, споконвіку, спочатку	в) Здавен було марю: коли б мені сила, то я б у той храм таємничий вступила, де святять крізь пітьму науки дива (Леся Українка); Не спинить людину, що одвіку мріє про казкові далі, душу не спинить (М. Терещенко).
г) кінцевої часової межі дії або стану	доти, поки, досі, донині, дотепер, довіку, повік, назавжди	г) Але поки ще буде на світі хоч єдина людина суміш, доти буде між людьми бриніти моя пісня смутна-голосна (Леся Українка).
ПрислівникиПРИЧИНИ	чому? через що? з якої причини?	вкачують на причину виконання/невиконання (реалізації/ нереалізації) відповідної дії або стану. Кількісно обмежена група	згарячу, спересердя, спросоння, зопалу, ненароком, мимохіть	Двері відчинилися, і Петро спрожогу вибіг (Панас Мирний); Василина вхопила торбу і, як птиця, вилетіла знестямки на фургон туди, де було найгустіше дівчат (І. Нечуй-Левицький).
ПрислівникиМЕТИ	для кого? з якою метою? навіщо?	вказують на мету дії чи стану. Кількісно обмежена група	навмисно (-є), напоказ, наперекір, па зло	Йому здалося, що дерева навмисно заступають дорогу (О. Донченко); Дами охали та пищали, кривлячи уста та виставляючи напоказ, які-то вони чулі та м'якого серця (І. Франко).

Таблиця 8.3

Таблиця 8.4

ПРАВОПИС ПРИСЛІВНИКІВ

Разом	Окремо	Через дефіс	И в суфіксі	І в суфіксі
1. Від прийменниково-відмінкових сполук: влітку, дощенту, навколішки, навпростець, спересердя, упереміш, ущерть; надворі, надвечір, звечора, зроду 2. Від прийменниково-числівникових сполук: вперше, потричі 3. Від прийменниково-прислівникових сполук: відтоді, відтепер, назавжди	1. Від прийменниково-відмінкових сполук: без відома, без пуття, без смаку, без угаву, без упину, на жаль 2. Від прийменниково-числівникових сполук: по одному, по двоє, по троє 3. Від прийменниково-прислівникових сполук: на коли, на потім, до завтра, на відмінно	1. Повторення основ (синонім., антонім): тишком-нишком, зроду-віку, видимо-невидимо пліч-о-пліч, хоч-не-хоч 2. Від прийменниково-числівникових сполук: по-перше, по-друге, по-третє	Після г, к, х: навкруги, верхи, трохи, тільки, наскільки, навіки, заввишки, залюбки, мовчки, пішки, навпомацки, навпаки, дибки, звідки, тутечки, по-товариськи, по-молодецьки, по-чеськи Після ж, ч, ш: по-заячи, по-ведмежи, нехотячи, лежачи, стоячи	Після ж, ч, ш двічі, тричі, вночі, опівночі, позаочі, насторожі

Схема 8.4

СТАНІВНИК

МОДАЛЬНИК Схема 8.5

Модальні прислівники

Погляди на частиномовний статус модальника	Загально-категоріальне значення	Семантичні групи	Приклади	Морфологічні особливості	Синтаксичні функції
1. Модальні слова - це прислівники (О. Востоков, О. Шахматов,В. Богородицький). 2. Модальні слова - це "вставні прислівники" (Д. М. Овсянико-Куликовський, І. І. Мєщанінов). 3. Модальні слова мають нечастиномовний характер (Л. В. Щерба). 4. Це окрема група слів, яка стоїть в одному ряду і поряд з частинами мови з тієї причини, що вони не можуть бути членами речення і не пов'язуються з іншими словами в реченні засобами граматичного прилягання (В. Виноградов, В.Ґ'орпинич). 5. Модальні слова - це самостійна повнозначна частина мови (І. Милославський)	Виражають ставлення мовця до висловленої думки, nop.: Правдапотрібна всім і завжди. - Правда, може,я сам-таки в цьому винен (О. Гончар).	1. Слова, що виражають впевненість	безперечно, безумовно, справді, зрозуміло, природно, без сумніву, правда, звичайно	Нульова парадигма.	Найчастіше виконують функцію вставних слів: Я вже тоді, повірте,все це обміркував (Ю. Збанацький); І ось, нарешті,вершина (О. Гончар); А читати Тарас, справді,вивчився дуже рано (О.Іваненко). Можуть вживатися як слова-речення, напр.: - Ти поїдеш до Києва? – Звісно (Розм.).
2. Слова, що виражають невпевненість щодо вірогідності повідомлюваного	напевно, очевидно, либонь, певно, можливо, може, мабуть
3. Слова, що вказують на джерело думки	кажуть, як кажуть, чутно, чую, мовляв, по-моєму, за словами, на думку, як на мене
4. Слова, що виражають емоції мовця щодо змісту висловленого	ясна річ, чого доброго, на щастя, на жаль, як на зло, шкода
5. Слова, що виражають звертання до співрозмовника	погодьтесь, дозвольте, бачите, уявіть собі, чуєте, повірте, бачили
6. Послідовність, порядок думок	по-перше, по-друге, далі, нарешті, і останнє
7. Наслідок, висновок, зв'язок з попереднім висловлюванням	навколо, отож, взагалі, словом
8.	за Жовтобрюхом,

ПОХОДЖЕННЯ

Від іменників	Від прийменниково-відмінкових форм	Від дієслівних форм	Від прислівників	Від станівника	Від лексикалізованих словосполучень
правда, факт, жаль, страх	жаль, на щастя, на диво, до речі, за Виноградовим, без сумніву, на думку, на щастя, на біду, на радість	видно, чуєте, як видно, знаєте, як кажуть, кажуть, було, здається	неодмінно, дійсно, обов'язково, нарешті, взагалі, навпаки	очевидно, зрозуміло, жаль, страх	може бути, як кажуть, на превеликий жаль, на думку Булаховського.

Схема 9.1

ПРИЙМЕННИК ЯК ЧАСТИНА МОВИ

ПРИЙМЕННИК

Погляди на частиномовний статус	Категоріальне значення	Лексичні особливості	Граматичне значення	Синтаксична функція
1. Традиційна точка зору: службове слово, що має статус службової частини мови.   2. Є. Курилович, І. Вихованець, К. Городенська: аналітична синтаксична морфема, не слово, не належить навіть до службових частин мови.   3. І. Кучеренко: самостійне сло­во зі статусом частини мови, що належить до прислівників узагальненого значення.	указує на синтаксичну залежність субстантива від інших слів у реченні або від усього речення, виражає відношення між словоформами. Прийменникові значення у контексті: головний компонент словосполучення і залежна прийменниково-відмінкова форма.	За семантикою неоднорідні: · вияв­ляють своє ЛЗ (зберігають зв'язок з повнозначними словами, від яких вони утворилися) коло, через, перед, після · ЛЗ абстрактне і зливається з ГЗ з, в, до, про За традиційним підходом: виявляють єдність ЛЗі ГЗ. Інші дослідники: ЛЗ не визначають.	Релятивна - виражають підрядні семантико-синтаксичні відношення між словоформами в словосполученнях і реченнях.	Підрядний зв'язок іменника, іменникового займенника, числівника як залежних компонентів з головними у словосполученнях з синтаксичним керуванням: переправитися через річку, стояти біля вікна, поділити на два, відняти від семи, запросити до себе, підійти до нього.

 

Схема 10.1

СПОЛУЧНИК ЯК ЧАСТИНА МОВИ

СПОЛУЧНИК

Погляди на частиномовний статус	Категоріальне значення	Лексичні значеня	Граматичне значення	Синтаксична функція
1. Традиційний: службова частина мови зі своїм специфічним ЛЗ, ГЗ, категоріальним значенням.   2. І. Вихованець, К. Городенська: не слово, а аналітична синтаксична морфема, що виконує лише зв'язкову функцію, оскільки позбавлена ЛЗ і категоріального значення.	Реляційне значення, реалізоване семантико-синтаксичними зв'язками сурядності і підрядності.	указує на конкретні типи синтаксичних відношень, їх відтінків: єднальні, розділові, протиставні, градаційні, пояснювальні, приєднувальні, темпоральні, просторові, причинові, цільові, означальні, умовні, допустові.	Функціонують у складі синтаксичних конструкцій і входять до їх складу як органічні компоненти. У простому реченні виступають як автономні одиниці, нейтральні щодо граматичних характеристик (відмінкових форм) та на­лежності відповідних повнозначно лек­сичних компонен­тів до тієї або іншої частини мови.	Вираження семантико-синтаксичних відношень між повнозначно лексичними компонентами у простому реченні, частинами складного речення, окремими реченнями у тексті.

 

ЗА СПОСОБОМ УЖИВАННЯМ

ЗА ПОХОДЖЕННЯМ

Одиничні (одномісні)

Повторювані (багатомісні)

Парні (двомісні)

Непохідні(первинні)

Похідні(вторинні):

а, бо і, (й), ні, та, чи.

тому що, через те що, як тільки, незважаючи на те що, в міру того як, у зв'язку з тим що, дарма що

ЗА СИНТАКСИЧНОЮ РОЛЛЮ

СУРЯДНІ

ПІДРЯДНІ

Єднальні

Зіставно-протиставні

Розділові

Градаційні

Приєднувальні

Пояснювально-уточнювальні

Часові

Умовні

Причинові

Допустові

Наслідкові

Порівня льні

і (й), та; ані...ані,

а, хоч...зате, не те що... а

або, як не...то,

а й, та навіть,

і, та ще й, також, і навіть,

або, тобто, а саме, як-от

як, коли,

якщо, раз

бо, через те,

хоч, хай,

так що

як, мов,, начебто,

 

Таблиця 10.1

Таблиця 10.2

Таблиця10.3

ПОДІЛ ЧАСТОК ЗА ПОХОДЖЕННЯМ

Відзайменникові	Відприслівникові	Відіменникові	Віддієслівні	Відприкметникові	Відвигукові	Відсполучникові
що, це, собі, ся, оце (осе), ото, воно, саме, он, чи, ти, мені, тобі.	тут, куди, як, там, зовсім, остаточно, прямо, то­чно, мало не, тільки, поки (пок), так (та­ки), гаразд, де, ось, так, приблизно, рівно.	бігма, бігме, бодай.	авжеж, адже, би, буцім, знай (собі), дай, давай, мов, мовби, немовби, ніби, якби, хай, нехай.	лиш, лише (від ли­хий), лишень.	ну, га, гей, ага, атож, аякже.	і, й, та.

СТРУКТУРНІ ТИПИ ЧАСТОК

 

Прості -	Нечленовані (складені)	Членовані (складні)
би (6), же (ж), бо, ні, небуває, було, ніби, нібито, адже, лише, давай (те), справді, собі, зовсім, однак, просто, нехай, ось, он	a mo, навряд чи, всього-на-всього, далеко не, до чого (ж), було б, всього-на-всього, все ж таки, далеко не, до чого ж, ще б, чи що, і то, як же, навряд чи, як так, просто-напросто, так-таки, що ж, чи й не, й так.	ледь не, не як, лиш би, нехай би, так і, тільки б, хоч би, за що, от би, ось і

ФУНКЦІОНАЛЬНІ РІЗНОВИДИ ЧАСТОК Таблиця 11

Різновид	Функція	Приклади
1. Формотворчі (хай, не­хай, би (б), бодай).	Беруть участь у творенні аналітичних форм наказового, бажаль-ного та умовного способів дієслова.	Нехай ні жар, ні холод не спинить вас (І. Франко); Я жив би двічі і помер би двічі, якби було нам два життя дано (А. Головко).
2. Заперечні (не, ні, ані).	Виражають повне або часткове заперечення змісту повідомлення.	Ніщо життя не спинить: Ніпостріли, нізрада, ніпідступ, нітрутиз­на продажної душі (М. Бажан); А де ж: дівся соловейко? Не питай, не знас (Т. Шевченко).
3. Стверджувальні (так, еге, егеж, отож, аякже).	Вказують на те, що зміст відповідного повідомлення відобра­жає дійсну або ж таку ситуацію, що обов'язково має бути реалі­зована. Крім того, заперечні частки мають супровідні модальні значення увиразнення, спеціального виділення того або іншого повідомлення.	Та на таке запитання зауряд одказують: "Еге, авжеж, аякже,люби­тиму дуже", - одмовила вона всміхаючись (Марко Вовчок).
4. Питальні (чи (чи ж, чи не, та чи), хіба (хіба ж, та хіба), невже (невже ж, та невже).	Поєднують значення питальності, виступаючи засобом оформ­лення відповідного комунікативного різновиду речень, і модаль­ності, зокрема таких її проявів, як сумнів, хвилювання, здивуван­ня, непевність, недовіра тощо.	Хіба с хто на світі крилатіший за людину? (О. Гончар); Невже не мож­на ради дати серцю, страждання втихомирити нестримні? (Д. Пав-личко); Те дерево, що я садив, чи діждеться весни? (М. Рильський).
5. Модальні (немов, аж, давай, мовляв).	їм властивий широкий діапазон значень, пов'язаних з виражен­ням суб'єктивного ставлення до повідомлюваного, емоційних оці­нок, безпосередніх реакцій мовця, спричинюваних відповідними ситуативно-комунікативними умовами: а) припущення, сумніву, непевності щодо вірогідності повідомлю­ваного (мов, мовби, немов, немовби, немовбито, мовляв, ледве чи, наче, неначе, ніби, навряд чи тощо). б) підсилення, категоричного увиразнення, спеціального виділен­ня цілого повідомлення або окремих його частин (і, та, так, аж:,все, таки, уже, ще, же (ж), бо, саме, якраз, десь, якось, куди, собі, тобі, воно, його). в) волевиявлення, спонукання до дії (давай, давайте, годі, ну, же (ж), так). г) переповідності, встановлення зв'язку повідомлення з його дже­релом, з іншими подіями і фактами (мов, мовляв).	Під вербами вода була начезеленаста (М. Коцюбинський); Село неначепочорніло, неначелюди подуріли, німі на панщину ідуть (Т. Шевченко). Спинися, людино, ти ж бо - найрозумніша істота природи (Я. Баш); А з неба місяць так ісяс (Т. Шевченко); Отак ідучи попідтинню, я мірку­вав собійдучи (Т. Шевченко); Спи ж мій малесенький, пізній бо час (Леся Українка); Я один, а їх аж триста (Леся Українка). Годі ж нудитись, складаючи руки... (П. Грабовський); Так борись, ви­корінюй, виривай бур 'ян з їхніх душ, щоб стали вони справжніми людь­ми (Олесь Гончар); Позбирає вона дітей за руки в коло і нумовчити то одну, то другу гру (В. Кучер). Він сяде в човен і навстріч полине крізь ночі тьму і вітру тьму густу. Щоб слух не йшов, що мовМатвій Долина варив десь юшку, був не на посту (А. Малишко).
6. Вказівні (ось, осьде, он, онде, ген, от, то, ото, оце, це).	Використовуються як засоби актуалізації компонентів окремих висловлювань у відповідних мовленнєвих ситуаціях, підкреслен­ня, спеціального їх виділення.	От поплавець край темних трав густих ліг - затремтів - підвівся -знов приліг (М.Рильський); / що воноза дитина, ніяк не заплаче! (К. Гордієнко).

Схема 12.1

ВИГУК ЯК КЛАС СЛІВ

ВИГУК ІНТЕР’ЄКТИВ

Погляди на частиномовний статус	Категоріальне значення	Лексичне значення	Граматичні особливості	Синтаксична функція
1. Традиційний:спочатку розглядали як окрики, з яких формувалися перші слова людської мови (К. С. Лксаков). 2. О. М. Пєшковський, Д. М. Овсянико-Куликовський, Ф. І. Буслаєв: слова, що перебувають за межами частин мови. 3. П. Ф. Фортунатов, О. О. Шахматов: визнавали частиною мови, але відокремленою як від самостійних, так і від службових. 4. Сучасний:як реченнєві дейктичні одиниці, що знаходяться на периферії речення (у сфері мовлення). А. Уфімцева, І. Вихованець	Усвідомлений колек­тивом зміст або еле­мент думки разом з емоціями та волевияв­леннями формують ка­тегоріальне значення вигуку як частини мови.	Щодо лексичного значення вигуків немає єдиного погля­ду	Природа (сутність) вигуків - бути або словом-реченням або задавати емоційний заряд всьо­му висловлюванню, реченню поза морфологічними катего­ріями. На словотворчому рів­ні вигуки, або інтер'єктиви, ха­рактеризуються тим, що, не маючи похідних основ, самі часто виступають базою для творення похідних слів (ах! -ахати, дзень! - дзенькати).	Служать для вира­ження емоційно-вольових реакцій, звукових уявлень мовців про дійсність.

 

РОЗРЯДИ ВИГУКІВ

ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВІ	ЗВУКОНАСЛІДУВАННЯ
Емоційні	Імперативні	Етикетні	Вокативні
а!, о!, є!, ай!, ой!, ох! пхе!, пхи!, пхі!, тьху! фе!, фі!, хе!, хі!	ау!, агов!, агій!, агей!, алло!, гей! гов!, ей! егей!, ій! ану!, анумо!, ну!, нум!, нумо!, нум­те!, дії: баста!; буде!; годі!; шабаш!; біс!; марш!; зась!; цур!; пек!; цить!	спасибі!, даруйте!, добридень!, до­браніч!, здрастуйте!, бувайте!, будь ласка!, прошу!	агуки! бря-бря!, вйо!, гей! гиля!, киць-киць! на!	та-та-та! бов!, бум!, гу!, тік-так!, трах-трах!, ту! ах! гуп! кап! пурх! рип! тьоп! хльоп! гав! кар! кру! ку-ку! кукуріку! апчхи, кахи! бухи! ха-ха! тьху!)

Таблиця 12.1

РОЗРЯДИ ВИГУКІВ

Розряди	Часткові розряди	Семантичні відтінки	Приклади
І. Вигукивира­жають емоційно-вольові реакції мовців.	1. Емоційні вигуки- одиниці, що виражають емоційне ставлення мовців до об'єктів чи явищ, пере­живання, в яких відображається стійке й узагальнене ставлення до об'єктів і явищ (почуттів):	а) багатозначні, з широким емоційним діапазо­ном захоплення, урочистості, болю, розпачу, зди­вування, несподіванки тощо: а!, о!, є!, ай!, ой!, ох!та їх фонетичні варіанти; б) однозначні, що виражають негативні емоцій­ні реакції: пхе!, пхи!, пхі!, тьху! фе!, фі!, хе!, хі!	О, тоді ясні дні оживлять твою путь... юних днів, днів весни не забудь, не забудь! (І. Франко); Хтось гладив ниви, все гла­див ниви, ходив у гніві і сіяв співи: "О, дайте грому, о, дайте зливи!" (П. Тичина); - Пху! — аж сплюнув з серця запорожець (П. Куліш).
2. Імперативні- вигуки, що вира­жають волевиявлення мовця:	а) оклики типу ау!, агов!, агій!, агей!, алло!, гей! гов!, ей! егей!, ій!Використовуються, щоб звер­нути увагу співрозмовника або бажаного спів­учасника чи виконавця; б) вигуки типу ану!, анумо!, ну!, нум!, нумо!, нум­те!,що мають найзагальнішу семантику. їх зміс­том є спонукання до дії; в) імперативні вигуки, що мають найвищий сту­пінь інтенсивності спонукальної ознаки. Вони виражають категоричне спонукання до виконан­ня, повторення або припинення дії: баста!; буде!; годі!; шабаш!; біс!; марш!; зась!; цур!; пек!; цить!	Гов, Лукошу, гов! го-го-го-го-го! А де ти? (Леся Українка). Ой, неп, сум! Нумплакать, нум! (Леся Українка). Спи мій, маленький, Цить.Зайчик сіренький спить (П. Воро­нько).
3. Етикетні— одиниці, що вира­жають такі узвичаєні складові ча­стини спілкування	вибачення, вітання, прощання, запрошення: спасибі!, даруйте!, добридень!, до­браніч!, здрастуйте!, бувайте!, будь ласка!, прошу!	Велике спасибівам (Розм.); Прощай, світе, прощай,земле, неприязний краю (Т. Шевченко).
4. Вокативніінтер'єктиви, на встановлення певного контакту між мовцем і твариною: або	слова прикликання та відгону до­машніх тварин агуки! бря-бря!, вйо!, гей! гиля!, киць-киць! на!	- Н-н-о, малі! Малі біжать, хвостами крутять... На ярмарок! (Остап Вишня).
IІ Звуконасліду­вання(виража­ють умовну іміта­цію звуків реальної дійсності засобами мови)	а) предметів і явищ дійсності (та-та-та! бов!, бум!, гу!, тік-так!, трах-трах!, ту! ні-ні!, шу-шу!); б) дій, рухів (ах! гуп! кап! пурх! рип! тьоп! хльоп!); в) тварин, птахів (гав! кар! кру! ку-ку! кукуріку!) г) фізіологічних процесів, відтво­рюваних мовними органами лю­дини (апчхи, кахи! бухи! ха-ха! тьху!)	а) А коли не повезе, тобто, коли бах-бах!- і повз торбу... (Остап Вишня). б) "Pun-рип" - доганяє нас рипіння солдатських чобіт (І. Муратов). в) 3 страшним криком "н-н-няв!"вискочив аж на вершечок телеграфного стовпа (Остап Вишня). г) Скрізь тільки й чути було: фінь-фінь, - коротка мовчанка і ха-ха-ха!.. (О. Донченко).

 

Схема 3.1

ІМЕННИК О. Партицький 70-ті рр. 19 ст. (лат. substantivum)

самостійна частина мови, що має категоріальне значення предметності, виражене класифікаційними категоріями роду й істоти/неістоти, словозмінними категоріями числа і відмінка та власними словотвірними афіксами, і виконує своєрідні синтаксичні функції

Загальне категоріальне значення	Морфологічні ознаки	Синтаксичні властивості	Спеціалізовані афікси
Класифікаційні	Словозмінні
Значення предметності є тією семантичною ознакою, на якій формується іменник як ЧМ Зміст лінгвістичного поняття предметності розкривається за допомогою семантичної класифікації: 1. н конкретних предметів (парта) 2. н живих істот (лікар) 3. сукупність предметів та істот (меблі) 4. н речовин (мед) 5. н відрізків часу (день) 6. н кількості (сотня) 7. н якості і властивості (доброта) 8. н стану (сон) 9. н подій (перемога) 10. н абстрактних понять (політика) 11. н знак (блідість) 12. н одиниць вимірювання (гектар) 13. н простору (поле) 14. н явищ (дощ) 15. н виробничих об’єднань (кооператив)	категорія роду:кожний іменник належить до одного з родів. Рід – основний засіб маркування категоріального значення предметності категорія істоти/ неістоти:іменники поділяються на істоти (лісник, лисиця) і неістоти (камінь, корінь)	категорія числа: майже всі іменники мають числову парадигму категорія відмінка: іменники мають відмінкову парадигму	1)у речення виконує функції підмета, присудка, додатка, означення (неузгодженого), обставини 2)може мати при собі узгоджене означення 3)у словосполученні може бути незалежним і залежним компонентом 4) у тексті займає позицію речення(по долинах люди кажуть: «Буря» (Леся Українка)	-ець- -ик- -ак- -ок- -анин- -ист- -ств- -в- -няк-, -ник- -от- -в-	співець лісник співак свисток киянин бандурист людство татарва березняк біднота печиво
ЛЕКСИКО_ГРАМАТИЧНІ РОЗРЯДИ (семантичні ознаки + морфологічна характеристика):
конкретні й абстрактні (літак-швидкість)	власні й загальні назви (гори – Карпати)	предметні (дискретні) і речовинні матеріально-речовинні (зернина – рис)	збірні і одиничні (студентство – студент)	??? назви істот і неістот

ПРИКМЕТНИК