Завдання 4. Одержання кристалів геміну

На предметне скло нанести краплю свіжої крові, посипати кухонною сіллю (дрібно розтовченої) та додати 2-3 краплі льодяної оцтової кислоти. Утворений розчин накрити покривним скельцем і підігріти на полум’ї спиртівки, не доводячи до кипіння. Після охолодження предметне скло розмістити під мікроскопом і під великим збільшенням розглянути кристали геміну, що утворилися. Гемін – це речовина, що утворюється шляхом денатурації гемоглобіну у кислому середовищі. При цьому гем відокремлюється від білку і утворює комплекс з негативним іоном кислоти. Гемін легко кристалізується у формі ромбоподібних пластинок (Рис. 6 Б). Одержання кристалів геміну – якісна реакція на гемоглобін – широко використовується у судовій медицині.

Контрольні питання:

1. Гемоглобін, його будова та функції.

2. Сполуки гемоглобіну.

3. Визначення кількості гемоглобіну за Салі.

4. Обчислення кольорового показника крові, його значення.

 

Лабораторне заняття №6

ВИЗНАЧЕННЯ ГРУП КРОВІ

 

На основі реакції аглютинації еритроцитів встановлено, що кров кожної людини належить до однієї з чотирьох груп за системою АВО. Кров цієї групової системи відрізняється вмістом аглютинінів та аглютиногенів. Аглютиногени А, В знаходяться на еритроцитах, а аглютиніни α, β у плазмі. Реакція аглютинації, тобто склеювання еритроцитів у грудочки, настає за умов змішування однойменних аглютинінів та аглютиногенів, наприклад, А і α, В і β. Визначення груп крові має практичне значення для переливання крові. За наявністю антигенів Rh, N, M, S, P, KK та інших визначають більш ніж двадцять різних систем крові.

Мета заняття: вивчити групи крові та ознайомитися з принципами та методиками їх визначення.

Оснащення заняття: скарифікатор, скляні палички, предметне скло, стандартні сироватки, спирт, йод, 10 % розчин желатини, оброблений альбуцидом (10 мг альбуцида на 1 мл желатини) вата, мікроскопи.

Х І Д Р О Б О Т И

Завдання 1. Визначення груп крові

Групи крові визначають за допомогою стандартних сироваток. На предметне скло нанести по краплі сироватки ІІ та ІІІ групи. Щоб уникнути помилки, на предметному склі зробити помітку про розташування сироваток. Потім звичайним способом узяти кров з пальця та за допомогою скляних паличок перенести її до сироватки, змішати кров з сироваткою. Якщо після 5 хв аглютинація не відбулася, це буде означати, що досліджувана кров І групи; якщо ж аглютинація відбулася з обома сироватками, то кров – ІV групи; якщо аглютинація сталася з сироваткою ІІ групи, то кров відноситься до ІІІ групи та навпаки (Рис. 7).

 

Рис. 7. Визначення груп крові

Завдання 2. Визначення резус - фактора

На дно пробірки трьома різними піпетками помістити краплю стандарної сироватки, краплю желатини та краплю крові, одержаної з пальця досліджуваного. Пробірку помістити на 5 хв у водяну баню (47-49 ºС). Через 5 хв у пробірку додати 3 мл фізіологічного розчину, перемішати вміст пробірки, затиснув її між великим та середнім пальцями правої руки.

Роздивитися пробірку на світлі та встановити наявність або відсутність аглютинації. У випадку позитивної реакції у розчині з´являються дрібні пластівці. При негативній реакції вміст пробірки гомогенний. У сумнівних випадках рекомендується краплю розчину роздивитися при малому збільшені під мікроскопом. При наявності аглютинації вони розташовані групами, при відсутності – рівномірно розподілені у плазмі. Запишить одержані результати та зробить висновки.

Контрольні питання:

1. Які основні групи крові відомі на даний час? Що покладено в основу їх класифікації?

2. На якому принципі основана методика визначення груп крові?

3. Якого правила необхідно дотримуватися при переливанні крові?

4. Коли у реципієнта при переливанні крові може розвитися гемотрансфузійний шок?

5. За яких умов може виникнути гемолітична хвороба плода?

6. Кровозаміщуючі розчини на яких принципах базується їх використовування?

 

Лабораторне заняття №7

ВИЗНАЧЕННЯ ШВИДКОСТІ ЗГОРТАННЯ КРОВІ

Згортання крові відноситься до важливих захисних реакцій організму, які виявляються у зупинці кровотечі при ушкоджені судини. У гемостатичній реакції приймають участь оточуюча судину тканина, стінки судин, плазміні та тромбоцитарні фактори, а також еритроцити, лейкоцити.

Ведучою ланкою у системі гемостазу є тромбоцити. У крові їх циркулює 200 - 400×10⁹/л, частина тромбоцитів знаходиться у депо - кістковому мозку, печінці, селезінці (30%). Тромбоцити транспортують на своїх мембранах різноманітні біологічно активні речовини (ферменти, серотонін, адреналін, кальцій, АТФ, низькомолекулярні білки, фібріноген, фактор Вілебранда), виконують ангіотрофічну функцію, приймають участь у згортанні крові та зупинці кровотечі.

Величина пошкодження судини, а також ступінь участі окремих/деяких факторів обумовлюють основні механізми згортання крові: судинно-тромбоцитарний та коагуляційний.

Час згортання у нормі становить 5-10 хв після взяття крові.

Мета заняття: ознайомитися з методами визначення швидкості згортання крові.

Оснащення заняття: щур, предметне або годинникове скло, ракета, склянка, йод, вата, спирт, набір інструментів, капіляр, фільтрувальний папір, вазелінове масло, суміш Нікіфорова.

Х І Д Р О Б О Т И