Важливе значення при приготуванні розчинів має розчинник.

Вимоги до розчинів:

а) нечужорідним для організму тварин; б) не вступати в реакцію з лікарською речовиною; в) більше розчиняти у собі лікарської речовини; г) бути простим по приготуванню і недорогим.

Розчинники:

1. Вода є найбільш універсальним розчинником

1. вода дистильована (Aqua destillata),

2. кип'ячена (Aqua cocta),

3. кринична (Aqua communis),

4. водопровідна (Aqua fontana).

2. Розчинниками можуть бути також:

гліцерин (Glycerinum),

Олії жирні- Olea pinquia - використовують тільки ті, що одержані способом холодного пресування:

1. олія соняшнику - 01. Helianthi,

2. льону (Oleum Lini);

3. персика - О1. Persicorum,

4. мигдалю - О1. Amygdalarum,

5. арахісу - О1. Arachidis,

6. оливи - О1. Olivarum,

7. кунжуту - О1. Sesami тощо.

Зберігають їх в заповнених до верху скляних флаконах або в добре укупореному металевому посуді.

спирт етиловий (Spiritus aethylicus); ізотонічний розчин натрію хлориду 0,9% (Solutio chloride isotonica seu Solutio Natrii chloridi 0,9%); глюкоза (5%, 40%) – Sol. Glucosum; новокаїн (0,25%, 0,5%, 2%).- Sol. Novocainum; рідкі поліетиленоксиди; cиліконові рідини; вазелінова олія тощо.

3. Деякі вимоги до окремих розчинників:

Вода дистильована Aqua destillata - повинна відповідати вимогам ДФ. Для її одержання необхідно виконувати такі основні правила:

1) первинна вода повинна відповідати вимогам питної;

2) використовувати тільки спеціальні перегонні апарати і суворо додержуватись санітарно-гігієнічних умов при перегонці;

3)правильно проводити збір та зберігання виготовленої води. Для перегонки використовують аквадистилятори електричні, вогневі та з топкою (ДТ-10) тощо. Збірники для дистильованої води мають бути металеві (3-6; 3-16; 3-40; 3-100 та 3-250 - цифра вказує об'єм збірника), що виконані із нержавіючої сталі, та скляними - бутиль, який щільно закритий пробкою чи кришкою з двома отворами: один - для трубки, по якій надходить вода, інший - скляної трубки з вставленим тампоном із стерильної вати змінюють щоденно).

Спирт етиловий (етанол) - Spiritus aethylicus - повинен відповідати вимогам ДФ. Офіційно дозволено використання розчинів етанолу з об'ємними концентраціями 95 %, 90 %, 70 % та 40 %. Якщо концентрацію етанолу не вказано, то використовують 90 %, за винятком виготовлення розчинів за стандартними прописами, наприклад, спирт саліциловий готують розчиненням 2 % розчину кислоти саліцилової в 70% розчині етанолу, а камфорний - 10% камфори в 90 % спирті.

Розчини спирту етилового часто готують розведенням водою із більш міцної концентрації. При змішуванні води із спиртом відбувається явище контракції, тобто об'єм одержаного розчину етанолу завжди менший об'ємів взятої води і міцного спирту.

При виготовленні розчину етанолу меншої концентрації із більш міцної проводять розрахунки за формулою:

V1 = V₂ x K₂ / K ₁, де

V1 - об'єм міцного етанолу, мл;

V2- об'єм розчину етанолу, який необхідно виготовити, мл;

К 1, - концентрація міцного етанолу, %;

К 2- концентрація етанолу, що необхідно виготовити, %;

Приклад.

Rp.: Spir. aethylici 60 % 120 ml

D.S.

Як виготовити цей розчин із спирту, наприклад 95 % концентрації?

V1 = 120 ml х 60 % / 95 % = 75,8 ml

У мірний циліндр вносять 75,8 мл 95 % розчину етанолу і до 120 мл доводять дистильованою водою. Кількість води також може бути розрахована за алкоголеметричними таблицями, які наводяться в ДФ.

Розчини етанолу зберігають у добре закупорених скляних флаконах у прохолодному місці, віддалік від вогню.

Концентрацію етилового спирту зазначають у процентах.

У ДФ-Х-1968 рік розрізняються спирти чотирьох концентрацій - 95%, 90%, 70% та 40%. Якщо в рецепті не вказано концентрацію, беруть 90% етиловий спирт.

Гліцерин - Glycerinum - трьохатомний спирт. Використовують–із вмістом 12-16% води. В гліцерині розчиняють переважно при–нагріванні на водяній бані при температурі + 40-50°С. Зберігають–його в скляних флаконах з притертими пробками.

Олія вазелінова - Ol. Vaselini seu Paraffinum liquidum - використовують для виготовлення лікарських форм зовнішнього застосування. Іноді використовують внутрішньо як проносний засіб. Зберігають її в скляних флаконах з притертими пробками в захищеному від світла місці.

Поліетиленгліколі (поліетиленоксиди) - продукти полімеризації етилену оксид. Поліетиленгліколі (ПЕГ) з молекулярними масами 200, 300, 400, 500, 600 є гігроскопічними в'язкими рідинами. Найчастіше використовують ПЕГ 400. Він добре змішується з водою, спиртом, ацетоном, хлороформом. У ньому розчинні анестезин, атропіну сульфат, бензойна та саліцилова кислоти, сульфадимезин, стрептоцид, синтоміцин (від 10 до 30 %), новокаїну гідрохлорид, кодеїн, камфора, тощо.

Поліетилсилоксановірідини (есилони) - включають атоми кремнію, кисню, етилових радикалів. Полімер із ступенем полімеризації п = 5 називається етилоном-4, а п = 12- етилоном-5. Зовні це прозорі безколірні рідини, що змішуються з органічними розчинниками, жирними оліями, але не змішуються з водою, 95 % розчином етанолу, гліцерином, рициновою олією. Вони розчиняють ментол, камфору, метилсаліцилат, фенол тощо.

4. Якщо в рецепті розчинник зовсім не зазначено, то розчин готують на дистильованій воді.

5. Технологія виготовлення рідких розчинів:

1. виготовляють розчини трьома способами: масовим, об'ємним та масово - об'ємним.

А) При виготовленні масовим способом лікарську речовину і розчинник беруть за масою. Цей метод найточніший, але трудомісткий, тому застосовується рідко.

Б) Об'ємним способом виготовляють так: спочатку роблять концентрований розчин, а потім розведенням одержують потрібну концентрацію.

В). Суть масово - об'ємного способу полягає в тому, що лікарську речовину беруть за масою і додають до неї розчинник з метою одержання заданого об'єму розчину. Цей спосіб застосовується найчастіше.

2. При виготовленні розчинів крупнокристалічні речовини, сухі та густі екстракти спочатку розтирають у ступці з незначною кількістю розчинника до утворення однорідної маси, а потім уже додають необхідну його кількість, фільтрують розчини через фільтрувальний папір або кілька шарів гігроскопічної вати. Використовують також спеціальні фільтри.

3. Після цього їх розливають по флаконах, закупорюють герметичне пробками, покривають паперовим ковпачком і споряджають етикеткою або сигнатурою:

а) етикеткою білого кольору - розчини для внутрішнього вживання;

б) жовтого або червоного - зовнішнього;

г) блакитного - парентерального введення.

4. Розчини для зовнішнього і внутрішнього застосувань стерилізуються, за винятком для введень у відносно стерильні середовища.

Технологія рідких лікарських форм включає переважно такі стадії:

- підбір і підготовка відповідного посуду;

- зважування та відмірювання лікарських засобів і розчинників;

- розчинення, диспергування, емульгування складових компонентів;

- фільтрування;

- оформлення до видачі.

Схема виготовлення рідких лікарських форм

1. Підбір посуду і пробок. Для упаковки нестерильних препаратів флакони та пробки повинні бути вимитими і простерилізованими при температурі + 120°С протягом 45 хв. Термін зберігання такого посуду, що укупорений пробками, становить не більше 3 діб. Поліетиленові та пластмасові пробки, які нагвинчуються, також миють і стерилізують. При підборі флаконів і пробок враховується об'єм розчину та фізико-хімічні властивості складових. Так, якщо препарат вміщує світлочутливі компоненти, то їх відпускають у флаконах з темного скла.

Пробка коркова або гумова повинна входити у флакони на 1/3 своєї висоти, а під неї підкладають кружок пергаментного паперу чи фольги із алюмінію. Пробки із полімерів найчастіше використовують як підкладки під ті пробки, що загвинчуються. Флакон та пробку іноді перед заповненням споліскують дистильованою водою.

2. Зважування та відмірювання лікарських речовин і розчинника.

Зважують сухі, в'язкі та леткі лікарські речовини, а неводні розчини, за винятком етанолу; воду дистильовану та стандартні розчини деяких ліків відмірюють за об'ємом.

3. Розчинення та змішування, диспергування чи емульгація.

Лікарські речовини розчиняють з урахуванням їх фізико-хімічних властивостей і здатності розчинятися в певному розчиннику. Для прискорення розчинення лікарські речовини іноді здрібнюють разом з частиною розчинника, розчини перемішують чи підігрівають.

При цьому прискорюється процес дифузії, а при підігріванні знижується в'язкість олій, гліцерину, вазелінової олії тощо. Підігрівають у тих випадках, коли до складу входять речовини, що не змінюються під впливом температури. Іноді підвищення температури сприяє зниженню розчинності (кальцію цитрат, кальцію гліцерофосфат тощо).

При збільшенні ступеня дисперсності лікарських речовин підвищується швидкість їх розчинення. Тому крупнокристалічні порошки (міді сульфат, калію перманганат, натрію тетраборат тощо) спочатку здрібнюють у ступці без розчинника або з його частиною, якщо він виписаний у рецепті. Прискорює розчинення також розміщення речовини не на дні посуду, а у верхньому шарі розчинника.

При виготовленні складних розчинів розчинення починають з лікарської речовини, що виписана в меншій кількості, з метою запобігання погіршення її розчинності або з важкорозчинної. Якщо спиртові рідини вміщують різні кількості спирту, то спочатку змішують ті, що близькі за концентрацією спирту. Леткі та пахучі рідини додають в останню чергу незалежно від їх кількості, бо ними можуть забруднитися речовини, що вводяться пізніше. Леткі речовини не додають до теплих рідин. Методи витягу, диспергування та емульгації при виготовленні рідких лікарських засобів викладені в темах «Настої та відвари», «Суспензії», «Емульсії».

4. Звільнення розчину від механічних домішок (проціджування чи фільтрування).

При проціджуванні (Colatio) рідину пропускають через вату чи декілька шарів марлі, що вміщені в скляні лійки.

Для фільтрування (filtratio) використовують фільтрувальний папір або скляні фільтри. Перед фільтруванням олій і інших в'язких рідин їх підігрівають або використовують лійки для гарячого фільтрування.

Лікарські засоби, що мають летучі властивості

Фільтруючі матеріали не повинні забруднювати розчин, не реагувати з розчиненими речовинами та розчинником і мати адсорбційну здатність.

В умовах аптеки розчин для внутрішнього та зовнішнього використання проціджують через вату, а для ін'єкцій, очні краплі та інші для відносно стерильних середовищ - фільтрують, застосовуючи паперовий фільтр з підкладеним під нього жмутом вати.

Фільтри використовують двох видів: прості (гладкі) та складчасті. Прості готують із заготовлених кружків фільтрувального паперу.

Фільтри складчасті одержують із квадратних аркушів фільтрувального паперу певного розміру. Аркуш паперу перегинають навпіл, потім ще раз і утворюється квадрат у 4 шари. Потім його перегинають по діагоналі і одержаний трикутник ще раз згинають навпіл. Відкритий кінець трикутника обрізують і розправляють готовий фільтр. Усе це виконують на чистому аркуші паперу для письма.

Ватні тампони готують із шматочків довговолокнистої гігроскопічної вати (очної чи хірургічної) її нарізають шматочками і складають у 4 шари.

Цей допоміжний матеріал (паперові фільтри, ватні тампони, марлеві серветки) нещільно розміщують у біксах і стерилізують насиченим паром при температурі + 120°С протягом 45 хвилин. У закритих біксах їх зберігають не більше 3 діб. Матеріали, що відкрилися, повинні бути використані в перші 24 години. Виймають їх із біксів стерильним пінцетом і потім щільно закривають.

Для більш надійного утримання тампона у лійці її внутрішню поверхню промивають дистильованою водою. Виготовлений тампон ретельно промивають такою ж водою для видалення волосків. У шийку флакона для видачі лійку з цим тампоном вставляють тільки після їх промивання.

Висота паперового фільтра з підкладеним шматочком із вати повинна бути нижче верхнього краю лійки на 0,3-0,5 см, а кінець його повинен входити у її вузьку частину. Трубка лійки повинна вільно входити в шийку флакона, щоб її кінець знаходився нижче внутрішнього його краю.

Невиконання цих вимог може призвести до сповільнення фільтрації чи повної її зупинки.

Для запобігання останнього між трубкою лійки і шийкою флакона вставляють згорнуту і перегнуту кутом паперову прокладку, а ще краще використовувати штатив.

Розчини окислювачів (калію перманганат, срібла нітрат) та барвників адсорбуються фільтрувальним папером, тому використовують скляні фільтри - лійки з пористою перегородкою із спеченого скла. Фільтрування розчинів через них, особливо № 2,3,4, проводять за допомогою вакууму, використовуючи різні пристосування. Після використання скляних фільтрів їх ретельно промивають дистильованою водою, а якщо вони дуже забруднені, то попередньо обробляють концентрованою сірчаною кислотою з 1 % розчином натрію нітрату чи перхлорату натрію. Скляні фільтри використовують переважно при виготовленні одних і тих же розчинів.

5. Контроль чистоти розчинів проводять легким струшуванням і перевертанням закритого флакона догори з наступним розглядом їх в прямому та відображеному світлі. Якщо в розчині є завислі частинки, то вони при цьому опускаються вниз і потрапляють у поле зору. Такі розчини необхідно повторно процідити чи профільтрувати.

6. Оцінка якості розчинів відбувається за загальною схемою, крім вказаного вище контролю чистоти та герметичності закупорення, для водних розчинів проводиться перевірка відхилень в об'ємі, а для неводних - у масі.

В процесі визначення відхилень у масі необхідно користуватися тими вимірювальними приладами і різновагами, що і при виготовленні лікарських препаратів.

7. Упаковка і оформлення до видачі. Флакон з розчином закупорюють попередньо підготовленою пробкою і перевіряють на герметичність. Для цього флакон перевертають і злегка стукають горлом по долоні. При цьому розчин не повинен просочуватися із флакона.

Потім його шийку закривають гофрованим паперовим ковпачком, який знизу обв'язують міцною ниткою або охоплюють резинкою. Кінці ниток виводять на верхню поверхню ковпачка і приклеюють круглою маркою з реквізитами аптекоуправління. А рідкі лікарські форми, що вміщують отруту, додатково опечатують.

Усі лікарські форми оформляють відповідними етикетками («Внутрішнє» чи «Зовнішнє»), де вказують номер аптеки, порядковий номер рецепта, прізвище господаря та вид, стать, вік хворої тварини, спосіб застосування, дату виготовлення і вартість.

Якщо в складі розчину є інгредієнти, що розкладаються на світлі, їх відпускають у флаконах із оранжевого скла або з етикеткою «Зберігати в темному місці». Розчини з отруйними лікарськими речовинами опечатують і забезпечують етикеткою «Поводитися з обережністю». Всі лікарські форми відпускають з етикеткою «Оберігати від дітей».

РОЗЧИНИ - SOLUTIONES