Розглянемо приклади рецептів

1. Простий не дозований:

Форма: Rp.: _______________

D.S.____________

Rp.: Pulv. Magnesii sulfatis 500,0 (магнію сульфату)

D.S. Внутрішнє. По 1 столовій ложці на прийом 2 рази на добу

Тут вказана загальна маса одного препарату, і немає дози на один прийом (ми не можемо точно знати скільки порошку піде на один прийом).

2. Складний не дозований:

Форма: Rp.: _______________

________________

D.S.____________

Rp.: Jodoformii 20,0

Talci ad 100,0

M.f. pulv.

D.S. Зовнішнє. Присипати рану 3 рази на добу 5 днів.

Тут вказана декілька препаратів, є навіть конкретна доза кожного препарату, але теж вказана загальна маса всього препарату, і не вказано дозу на один прийом (ми не можемо точно знати скільки порошку або його компонентів буде точно застосовано при задаванні).

3. Простий дозований:

Форма: Rp.: _______________

D.t.d..№___________

S._________________

В простому дозованому рецепті вказується один препарат, дозованим даний рецепт вважається тому, що точно відомо скільки піде даного препарату (0,5 грам в одній таблетці). Даний рецепт можна виписувати декількома способами:

2.1. 1) Rp.: Phthalazoli 0,5

D.t.d.N. 10 in tab.

S. Внутрішнє. По 1 таблетці 2 рази на добу 5 днів.

#

Форма: Rp.: ____________№

D.S.______________

2.2. 1) Rp.: Tab. Phthalazoli 0,5 № 10 Оптимальна форма пропису!

S. Внутрішнє. По 1 таблетці 2 рази на добу

#

4. Складний дозований:

Форма: Rp.: ________________

________________

D.t.d.№__________

S.______________

Rp.: Pulv. rad. Ipecacuanhae 0,3

Natrii hydrocarbonatis 1,0

M. f. pulvis

D.t.d.N. 7

S. Внутрішнє. По 1 порошку на прийом 3 рази на добу.

В цьому рецепті точно відомо скільки грамів в кожному препараті, і скільки грамів кожного компоненту буде на одне задавання, в даному випадку, порошку.

Рецепти повинні мати оптимальну форму, з використанням усіх можливих латинських скорочень. Тобто допускається виписувати рецепти, використовуючи повні слова, але оптимальним і правильнішим для лікаря, буде застосовувати як найширше латинські рецептурні скорочення.

Основні правила виписування та оформлення рецептів

а) рецепт – документ!!!:

1. Рецепт є офіційним юридичним документом.

2. Рецепт виписують чорнилом або ручкою. Виправлення в рецептах не допускаються.

3. Прийняті спеціальні за розміром бланки 105 *150 мм, допускаються інших розмірів, але з обов’язковим зазначенням штампу і печатки установи, що видає рецепт., отруйні 75*120 мм.

4. Використовуються тільки загально - прийняті латинські скорочення.

5. На одному бланку можна писати – тільки 1 рецепт з отруйною речовиною; 1 з сильнодіючою та 1 складний або 2 прості. Рецепти поділяють між собою знаком #.

6. Строки дії рецептів: отруйні – 2 доби; сильнодіючі, гормональні, нейролептики – 5 діб; інші – 2 місяці.

7. В кінці рецепта обов’язково прізвище лікаря завірене печаткою.

б) правила – оформлення:

8. Лікарські речовини в рецепті пишуть латинською мовою з великої літери в більшості у родовому відмінку, кожну речовину з окремої строки. Якщо назва не вміщується, то слово не розривають (переносити не можна), а продовжують писати з нової графи, відступивши на дві літери:

Rp.:Be n zylpenicillini

natrii 250000 ED

Aethazoli 10,0

9. При виписуванні рецепту на офіцинальний препарат, препарат пишуть в лапках в називному відмінку („Ung. Wyshnevskiy”) – мазь Вишневського.

10. Дози препаратів пишуть один під одним. Дози, концентрації кожного препарату пишуть на одній строчці з речовиною, якщо цифра не вміщується, то її переносять на іншу строку, де спочатку ставлять рисочку.

11. Дози речовин – позначають арабськими цифрами. Тверді, сипучі – в грамах та ОД. (слово грам не пишуть). Рідкі - в мілілітрах, краплях, грамах, ОД. (5 ml, 0,4 ml). Якщо рідини в малих кількостях, то пишуть римськими, наприклад краплі (якщо 1 або 2 краплі, то gtt. І або gtt.ІІ, якщо більше 2, то gtts. Х. (дивіться сторінку № 71)

Концентрацію вказують в % або в співвідношеннях до розчинника (5% або 1:500).

12. В рецепті – лікарські речовини, які надані у мг (міліграмах), обов’язково переводять у грами: приклад, виписати таблетки Амідопірину, форма випуску – в 1 таблетці – 500 мг:

1 г ---- 1000 мг

Х ------ 500 мг, Х = 0,5 г (слово „г” в рецептах не пишуть!!!)

Rp.: Tab. Amidopirini 0,5, а не 0,5 г, або 500 mg

13. Якщо лікарські препарати в однаковій дозі, то ставлять скорочення аа (порівну) після назви останньої речовини: Rp.: Iodoformii ----

Talci aa 10,0

в) позначення в рецептах:

14. В разі, якщо рецепт довгий і бланк скінчився, то у нижньому правому кутку пишуть Verte! (переверни), а на звороті бланку продовжують рецепт.

15. При виписуванні сильнодіючої речовини або отруйної в дозі, що перевищує максимальну, то ставлять знак „! ”:. Rp.: Phenobarbitali 1,0!

D.S. Внутрішньо.

16. При позначенні рецепті в правому кут і: Cito! – швидко. Citissime! – дуже терміново. Statum! – відразу. Antidotum! – протиотрута. То ветеринарний фармацевт повинен відразу виготовити препарат за даним рецептом.

17. Інколи ліки потребують спеціальних умов зберігання, тоді позначають:

In vitro nigro – в темному склі; In vitro flava – в жовтому склі;

In charta cerata - в вощеному папері; In charta paraffinata – в парафінованому папері.

18. Інколи потрібно повторити призначення препарату, тоді на тому ж самому бланку рецепта зверху вказують: Repetatur! (повторити), ставлять нову дату і підпис. На отруйні – тільки новий рецепт.

Складові рецепту

І. Inscriptio (заголовок) – пишеться національною мовою. До складу входить:

1. Штамп лікарняного закладу із зазначенням телефону, адреси. (повинен бути штамп або надруковані дані).

2. Datum: 06.01.2003 р.

3. Nomen aegroti: кличка або інвентарний номер, вид, вік, вага (якщо потрібно), адреса господарства або власника.

4. Nomen medici: повністю прізвище, ім’я, по – батькові лікаря, вказують фельдшер або вет. лікар.

ІІ. Praepositio (звернення лікаря) – складається з одного латинського слова:

Rp.: (Recipe - візьми).

ІІІ. Designatio materiarum (перелік матеріалів). Пишуть тільки на латинській мові. Її зміст залежить від форми рецепту: простої чи складної. В цій частині перераховують речовини у родовому відмінку.

3.1. Спочатку пишуть основну лікарську речовину, її концентрацію та дозу.

Rp.: Sol. Mentoli оleosae 1% - 50 ml

D.S.

3.2. Якщо лікарських речовин більше, то їх пишуть один під однією. Теж з зазначенням дози, концентрації.

Rp.: Iodoformii 10,0

Naphthalini 15,0

Talci ad 100,0

M.f. pulvis.

D.S.

3. 3. При виписуванні 2 і більше речовин в однакових дозах кількість вказують після назви останньої речовини:

Rp.: Iodoformii

Naphthalini ---

Talci aa 10,0

M.f. pulvis.

3.4. В складних рецептах є послідовність виписування речовин:

а). Remedium cardinale s. basis – речовина, яка основна і найбільш активна, має діючу речовину рецепта.

б) Remedium cardinale s. adjuvans – речовина допоміжна, використовується для посилення лікувальної дії основної, або для зниження побічної дії.

в) Remedium cardinale s. corrigens – для виправлення смаку, запаху, використовують для ВРХ, МРХ – сіль, для собак – цукор.

г) Remedium cardinale s. constiituens – формотворна речовина, для придання лікарському засобу певної лікарської форми. Вона повинна не впливати на дію лікарської речовини і не діяти негативно на організм. Її кількість вказують в грамах, ml, q.s. – quantum satis – скільки потрібно.

Rp.: Laevomycetini 2,0

Massae pilularum q.s.

Ut f. pilulae № 30

#

Якщо доза формотворної речовини позначена точно, то ставлять після формотворної речовини ad (тобто формотворної піде 60,0, але вказують що до 100,0.).

Rp.: Glukosi 40,0

Aq. pro injektionidus ad 100,0

M. f. sol pro inject.

ІV. Subscriptio – пропис про виготовлення лікарської форми:

1 випадок. Ця частина рецепту не пишеться, якщо в рецепті один препарат, а відразу переходимо до

V частини рецепту, об”єнюючи при цьому ІV (D.) та V (S.). Наприклад,

Rp.: Sol. Mentoli oleosae 1%- 50 ml

D.S.

2 випадок. Якщо два або більше компонентів, і із них потрібно виготовити лікарську форму, то ця частина рецепту – пишеться так:

Вказують, яку лікарську форму слід приготувати після змішування всіх інгредієнтів.

Rp.: Iodoformii 10,0

Naphthalini 15,0

Talci ad 100,0

M.f. pulvis.

M.f. (Misce ut fiant – змішай, щоб утворилось)

1. Якщо в ІІІ частині (Designatio materiarum) вказано формотворне в кількості q.s., то пишуть

не M.f., а Ut. f. – щоб утворилось!!!

2. Якщо рецепт дозований, то вказують кількість лікарського препарату, пишуть:

D.t.d. № _____ (Da denture tales doses Numero) - видай таких доз числом.

3. Якщо потрібно позначити особливості, то дописують і ці особливості видачі:

D.t.d.№____ in charta paraffinata

V. Signatura – спосіб застосування, пишуть національною мовою. Визначають в якій дозі треба вжити препарат на один прийом (дозований), час, кратність та тривалість застосування, спосіб введення. Цю частину рецепта розписують так щоб було зрозуміло, навіть господарю, як, по скільки, коли, з яким інтервалом задавати препарат!!!

5.1. Якщо лікарська форма дозована і немає позначення про особливості зберігання, то об’єднують субскріптіо (ІV) сигнатуру (V) і починають словами D.S..

Rp.:..........