Визначення формених елементів крові великої рогатої худоби в нормі та патології

 

НормаПатологія

 

 

 

Описати патологічний стан

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Дослідження №2 Вивчити утримання гемоглобіну і кольоровий індекс у крові кроля при анемії

 

1.Визначають вміст гемоглобіну гемометром Салі.

Кількість еритроцитів і концентрацію гемоглобіну можна визначати еритрогемометром чи фотоелектрокалориметром, а кількість еритроцитів і лейкоцитів — також з використанням кондук-тометричних лічильників у приладах ФЕК-62, ІКМ-2, «Пікоскел», «Целлоскоп».

Обчислюють кольоровий індекс відношенням добутку кількості еритроцитів у нормі на відсоток визначеного в крові гемоглобіну до добутку відсотка вмісту гемоглобіну в нормі на кількість визначених у крові еритроцитів. У нормі цей індекс дорівнює 1, його зменшення свідчить про гіпохромію, збільшення — про гіперхромію.

Зменшення кількості еритроцитів у периферичній крові з одночасним зменшенням утримання в них гемоглобіну носить назву анемії.

Анемії класифікуються:

по етіології – 1)спадкова;

2) набута.

за патогенезом – 1) постгеморагічна;

2) гемолітична;

3) апластична.

за типом кровотворення – 1) гіпорегенераторна;

2) дизеритропоетична;

3) Арегенераторна

за клінічним перебігом – 1) гостра;

2) підгостра.

Постгеморагічна анемія виникає внаслідок крововтрати;

Гемолітична анемія виникає через підвищене кроворуйнування;

Апластична анемія виникає при порушенні кровотворення.

Гіпорегенераторна анемія супроводжується пригніченням еритропоезу

Дизеритропоетична анемія виникає при порушенні еритропоезу

Арегенераторна анемія виникає внаслідок значних порушень у кровотворенні.

Постгєморагічна анемія є наслідком гострої чи хронічної крововтрати. Гемолітична анемія виникає внаслідок посиленого руйнування еритроцитів у самому кровоносному руслі.

Апластична анемія виникає внаслідок токсичної дії патогенних чинників на кістково-мозкове кровотворення.

До кількісних змін лейкоцитів відносять лейкоцитоз і лейкопенію. Лейкоцитоз- — це збільшення загальної кількості лейкоцитів порівняно з нормою, яка підтримується на сталому рівні, властивому даному виду тварин. Лейкопенія — зменшення кількості лейкоцитів. Лейкоцитоз: і лейкопенія не є самостійними захворюваннями, а розвиваються як супутня реакція під час різноманітних захворювань та деяких фізіологічних станів організму. Це один з показників порушення структурно-функціонального стану системи крові. Патологія лейкоцитів спостері­гається також при лейкозі — системному захворюванні органів кровотворення гіперпластичного характеру.

Лейкоцитози бувають абсолютними і відносними, фізіологічними і патологічними. Абсолютний лейкоцитоз зумовлений підвищенням загальної кількості лейкоцитів в одиниці об'єму крові внаслідок збільшення продукції клітин лейкоїдного ряду або інтенсивного надходження їх з депо в кровоносні судини. Відносний лейкоцитоз — збільшення одного виду лейкоцитів, тоді як загальна кількість їх залишається без істотних змін. При лейкоцитозі в крові можуть з'являтись незрілі клітини, а також дегенеративно змінені лейкоцити.

Патологічні лейкоцитози виникають під час багатьох інфекційних захворювань, інтоксикацій, запальних процесів, ендокринних розладів, порушень регуляції кровотворення. У механізмі виникнення патологічних лейкоцитозів основну роль відіграє стимуляція лейкогенезу та прискорений вихід лейкоцитів у кров. Це відбувається під впливом бактерій та їх токсинів, хімічних агентів, продуктів тканинного розпаду. Патологічний лейкоцитоз може виявитися переважним збільшенням якогось одного виду білих кров'яних тілець. Відповідно до цього розрізняють нейтрофільний, еозинофільний, базофільний лейкоцитози, лімфоцитоз і моноцитоз.

У пофарбованих одним з описаних вище способів мазках підраховують лейкоцити з наступною реєстрацією на клавішному лічильнику. Для цього на предметному склі мікроскопа закріплюють препаратоводій, вставляють у нього предметне скло з мазком крові. Мазок умовно розділяють на три частини: найтовщу його частину не досліджують, у двох інших, починаючи із найтоншої, підраховують 200 клітин, по 50 клітин з кожної сторони, у першій і другій третинах мазка. Схема дослідження може бути й іншою. Але в кожному випадку треба рівномірно розподілити поля дослідження у двох частинах мазка, просуваючи його зиґзаґами. Слід враховувати, що лейкоцити в мазку розміщуються нерівномірно: менші форми в центрі, великі — в тонкій частині. Одночасно виявляють і патологічні форми лейкоцитів та еритроцитів. У разі потреби користуються атласом крові для диференціації однієї форми лейкоцитів від іншої. За результатами підрахунку лейкоцитів виводять лейкограму, прийнявши 200 лейкоцитів за 100 %.

Порівнюють виведену лейкограму хворої тварини з лейкограмою у нормі.

Роблять висновок про форму і ступінь порушення кількісного складу лейкоцитів. Звертають увагу на ступінь і характер ядерного зрушення нейтрофілів.

У разі потреби будують лейкоцитарний профіль. Для цього треба знати загальну кількість лейкоцитів в одиницях об'єму крові і процентне співвідношення різних форм їх (лейкограму).

Методика складання лейкоцитарного профілю. 1.Використовуючи лейкограму і знаючи загальну кількість лейкоцитів в одиниці об'єму, обчислюють абсолютну кількість кожної форми лейкоцитів. Підсумовують усі форми нейтрофілів.

2. Будують графік, на якому на осі абсцис відкладають 5 кра­пок на однаковій відстані, що відповідають п'ятьом основним формам лейкоцитів (базофіли, еозинофіли, нейтрофіли, лімфоцити, моноцити). На осі ординат відкладають кількісні показники лейкоцитів до максимальної цифри, що відповідає максимальному вмісту форм, які переважають у мазку.

На перетині двох умовних ліній, проведених перпендикулярно до осей абсцис (вид лейкоцитів) і ординат (абсолютна кількість даної форми лейкоцитів), ставлять крапки. Потім їх з'єднують між собою і одержують графік — лейкоцитарний профіль.

Аналіз отриманих результатів і висновки заносять до протоколу заняття. Звертають увагу на зміну кількісних показників.