Мета та завдання курсу. Сутність терміну “Маркетингова географія”.

Актуальність даного курсу зумовлена сучасним станом економіки України, яка знаходиться на перехідному етапі від жорсткої планово-розподільчої системи до регульованого ринкового господарства, де на першому плані у стосунках суб’єктів господарювання між собою та зі споживачами знаходиться маркетинг – система теоретичних знань і концепція ведення господарської діяльності, зорієнтована на задоволення потреб і запитів як окремих осіб, так і суспільства в цілому. В індустріально розвинених країнах до розробки маркетингових досліджень прилучилися не лише економісти, але й спеціалісти інших наук, зокрема географи. На цих засадах виникнула і розвинулася окрема галузь суспільно-географічної науки – маркетингова географія, що покликана сприяти територіальній організації виробничо-споживчого комплексу. Її положення сформульовані в працях американських географів У. Епплбома, Б. Епстейна, Ч. Харріса, канадських географів К. Джонса і Дж. Сіммонса та деяких інших закордонних вчених.

В українській та російській суспільній географії напрямок, що був би подібним до маркетингової географії й вивчав процеси територіальної організації сполучення попиту і пропозиці ї, досі не склався. Деякі аспекти географічного вивчення виробничо-споживчого комплексу розглядалися в контексті загальних положень розвитку й розміщення сфери послуг у працях М.А. Абрамова, С.О. Ковальова, Л.А. Меркушевої, В.В. Покшишевського, В.М. Юрківського та ін., а також у рамках географії торгівлі та географії споживання в працях Є.М. Воронової, Е.І. Калмуцької, С.О. Ковальова, І.В. Нікольського, І.Т. Твердохлєбова.

Теоретичною і методологічною основою даного курсу є наукові положення публікацій М.Т. Агафонова, У. Айзарда, Е.Б. Алаєва, М.М. Баранського, Є.М. Воронової, А.П. Голикова, В.М. Гохмана, У. Епплбома, С.О. Ковальова, А.М. Колотієвського, Ф. Котлера, С.Б. Лаврова, А. Льоша, С.Я. Ниммик, М.М. Паламарчука, М.Д. Пістуна, В.В. Покшишевського, С.Л. Рудницького, Ю.Г. Саушкіна, Б.М. Семевського, О.Г. Топчієва, М. Фліппоно, П. Хаггета, Д. Харвея, Ч. Харріса, Б.С. Хорєва, О.І. Шаблія та деяких інших вітчизняних і закордонних учених.

Аналіз наукової літератури, присвяченої суспільній географії взагалі і географічному вивченню ринку зокрема, свідчить про те, що питання маркетингової географії в Україні знаходяться на початковій стадії розвитку і потребують детального вивчення. Це вимагає розробки науково-методичних засад маркетингової географії, визначення шляхів її практичного використання. Проблема впровадження маркетингових досліджень у суспільно-географічну освіту, теорію і практику має важливе народногосподарське та соціальне значення й актуальна як у локальному й регіональному, так і в загальнодержавному масштабах. Успішне її вирішення сприятиме становленню ринкової економіки в Україні, підвищенню фахового потенціалу географів та науково-технічному прогресу взагалі.

1. Географічні дослідження ринку являють собою важливий напрямок суспільно-географічних досліджень, який почав формуватися ще з епохи Великих географічних відкриттів у рамках комерційної географії, що первісно займалася вивченням зарубіжних ринків та умов торгівлі з ними. Особливо важливу роль ринково-географічні дослідження відіграють у країнах з розвиненою ринковою економікою. Сучасна підприємницька діяльність розвинених країн будується на принципах маркетингу – галузі науки й концепції бізнесу, що сприяє оптимізації попиту і пропозиції шляхом речових (матеріальними цінностями) та неречових (послугами, ноу-хау) обмінів між суб’єктами ринку. Територіальні аспекти цієї оптимізації вивчає окрема галузь суспільно-географічної науки – маркетингова географія. Зважаючи на це, Україна, що обрала шлях радикальних економічних реформ, які покликані трансформувати планово-розподільчі механізми економічного управління в ринкові, повинна ефективно використовувати надбання зарубіжних фахівців з вивчення ринків.

2. Маркетингові дослідження в Україні провадяться переважно на рівні теоретичних розробок і розвитку навчально-методичної бази, причому займаються ними передусім фахівці-економісти. Географічні розробки в цій галузі поодинокі й майже відсутні. Таким чином, маркетингову географію в Україні можна розглядати як ще не займану наукову нішу. Концентруючись на дослідженнях ринку, вітчизняні географи мають реальний шанс отримати нові соціальні замовлення. Маркетингова географія спрямовує їх зусилля на вирішення цілком конкретних, а головне нагальних проблем, що має принести прибуток не тільки окремим підприємцям-індивідуалам, але й (згідно з концепцією соціоетичного маркетингу) підвищити добробут суспільства в цілому.

3. В Україні спостерігається тенденція пріоритетного розвитку міжнародного маркетингу порівняно з внутрішнім маркетингом. Це є наслідком того, що в економіці України поки що відсутні необхідні передумови для розвитку маркетингу як концепції підприємницької діяльності. Виникненню цієї концепції в економіці індустріально розвинених країн сприяли три головних чинники: по-перше, висока насиченість ринку товарами (перевищення пропозиції над попитом), тобто так звана ситуація ринку споживача; по-друге, посилення конкуренції, яку загострив науково-технічний прогрес; по-третє, загальне зростання добробуту людей за рахунок ефективного використання наявних ресурсів (передусім інтелектуальних та інформаційних). Ті вітчизняні компанії, які бажають вийти на зовнішні ринки, мають враховувати, що ці ринки відзначаються гострою конкуренцією, а тому потребують детального маркетингового вивчення.

 

2. Предметно-об’єктна області маркетингової географії.

Маркетингова географія займає місце на стику економічної географії і соціальної географії. Вона є сполучною ланкою між географічним вивченням споживання і географічним вивченням виробництва.

Суспільна географія нині є цілим комплексом наук, які об'єдналися за спільністю предмету вивчення. Останнім часом більшість науковців схильна вважати предметом суспільної географії територіальну (просторову) організацію суспільства. Виходячи з цього, маркетингову географію можна визначити як суспільно-географічну науку, предметом якої є територіальна організація виробничо-споживчого комплексу, що складається з виробників товарів і послуг та їх споживачів, каналів розподілу й ринків збуту та території, на якій розташовані всі попередні елементи. Виробничо-споживчій комплекс як підсистема територіальної соціально-економічної (суспільної) системи є об’єктом досліджень маркетингової географії.

Маркетингова географія – це прикладна суспільно-географічна наука, яка вивчає закономірності територіальної організації виробничо-споживчого комплексу та його особливості в різних країнах і регіонах. Метою досліджень маркетингової географії є оптимізація взаємодії між виробниками товарів та послуг і споживачами, що їх потребують. Практично це втілюється в життя як одержання виробником певної норми прибутку за умов якісного задоволення потреб споживача.

У відповідності до головної мети існує безліч конкретних завдань, які вирішуються в межах маркетингової географії. Ці завдання можливо об'єднати в наступні групи:

1) збір, первинна обробка і аналіз інформації про маркетингове середовище:

– збір та узагальнення даних про територіальні розбіжності маркетингового середовища (смаків та запитів споживачів, попиту і пропозиції, асортименту товарів та послуг, рівня конкуренції тощо);

– впорядкування інформації про ринки збуту шляхом сегментації для подальшої розробки комплексу маркетингу;

2) забезпечення географічною інформацією менеджерів, що приймають рішення щодо просування товарів і послуг каналами розподілу та методів збуту:

– вивчення територіальних розбіжностей збуту;

– вибір територіально оптимальних каналів товаропросування;

– географічне вивчення ефективності реклами;

– визначення оптимальних місць збуту товарів та послуг;

3) дослідження регіонального маркетингу.