Внутрішній механізм підприємства. Внутрішня економічна політика підприємства

Внутрішній економічний механізм може мати різні форми функціонування. Вони різняться ступенем свободи поведінки підрозділів, формами їх зв’язків і показниками ефективності діяльності. При дещо спрощеному підході можна виділити такі економічні форми функціонування підрозділів:

1) підрозділи — центри витрат;

2) підрозділи — центри прибутку, серед яких виокремлюють:

3)підрозділи, що формують розрахунковий умовний прибуток;

4)підрозділи — центри реального прибутку.

Підрозділи, що є центрами витрат, виготовляють, як правило, продукцію внутрішньогосподарського призначення, їх діяльність досить жорстко регламентується, а ефективність оцінюється за показниками витрат. Це передусім підрозділи (цехи, дільниці та ін.) технологічної спеціалізації, яким притаманні зв’язки в межах технологічної послідовності обробки.

Підрозділи, що є центрами прибутку, виготовляють або кінцеву продукцію, яку реалізують на ринку, або проміжну продукцію внутрішньогосподарського призначення, яку передають іншим підрозділам за внутрішніми планово-розрахунковими цінами і створюють таким чином розрахунковий умовний прибуток як частину прибутку підприємства. Як правило, це підрозділи предметної та змішаної спеціалізації.

Економічний механізм може мати різні режими функціонування: від жорсткого адміністративно управління з високою централізацією прийняття рішень до повного саморегулювання в умовах вільного ринку. Між цими крайніми станами можливий ряд варіантів.

Вибір режиму функціонування внутрішнього економічного механізму визначається кількома чинниками, а саме: призначенням продукції, розмірами підприємства та розмірами його підрозділів.

На форму функціонування економічного механізму підприємства істотно впливає тип виробництва. Від нього залежить виробнича структура підприємства та його підрозділів, характер технологічних процесів та їх оснащеність, форми організації виробництва, праці та управління. У міру підвищення серійності виробництва розширюється застосування високопродуктивного спеціального обладнання, прогресивних технологічних процесів, зменшується необхідність жорсткого контролю за функціонуванням окремих підрозділів та централізації управління підприємством взагалі.

Не менш суттєву роль при формуванні економічного механізму відіграє розмір підприємства. Якщо малому підприємству більш притаманне централізоване управління з прямим плановим регулюванням його діяльності, то на великих підприємствах (особливо в умовах динамічного зовнішнього середовища) можуть застосовуватись договірні форми регулювання діяльності підрозділів внутрішньозаводської кооперації, а предметно-спеціалізовані підрозділи, що є суб’єктами ринку, взагалі мають широку свободу поведінки.

За рахунок внутрішньої спеціалізації та кооперування великі підприємства на відміну від малих мають більші можливості підвищувати загальний рівень кваліфікації персоналу, завантажувати обладнання, зменшувати витрати на складські та транспортні операції, рекламу та ін. Концентрація фінансових і людських ресурсів у великих корпораціях дає змогу останнім здійснювати внутрішньофірмову диверсифікацію капіталу з однієї галузі економіки в іншу, що поряд з тими перевагами, які вони мають за рахунок концентрації ресурсів, дає їм можливість існувати навіть У найбільш несприятливих для економіки періодах. Диверсифікація поряд з науково-технічним прогресом стала головним напрямком підприємництва великого капіталу.

Для забезпечення ефективної організації внутрішньогосподарських економічних відносин на підприємстві мають бути створені відповідні умови. До них належать: майнова відокремленість, відносна економічна самостійність, прогресивна нормативна база, система обліку руху матеріальних цінностей, витрат і продукції, раціональна система оцінки і матеріального стимулювання діяльності, економічна відповідальність за кінцеві результати праці.

При використанні метода Fifo, у Звіті про прибутки та збитки собівартість реалізованих товарів перебуває під впливом цін, що склалися на початок періоду (вартість початкових залишків і перших надходжень). Тому собівартість реалізованих товарів, вказана у Звіті про прибутки та збитки на підставі методу Fifo може не відповідати собівартості товарів, що знаходяться у компанії для продажу.

Амортизація основних засобів нараховується прямолінійним методом, починаючи з місяця, що настає за місяцем введення в експлуатацію основних засобів.

Подальша оцінка об'єктів нерухомості здійснюється за справедливою вартістю.

У страховій компанії використовується праця двох категорій працівників: кваліфікованих фахівців (штатних), що виконують управлінські, економічні, консультаційні, ліквідаційні функції і страхових агентів (нештатних), що виконують аквізиційні та інкасаторські функції. У силу відмінностей у професійних обов'язках працю цих категорій доцільно оплачувати по-різному. Страхові агенти укладають договори страхування і забезпечують своєчасне надходження платежів за діючими договорами. Праця такого роду прийнято оплачувати у формі комісійної винагороди за кожний укладений договір у відсотках від суми надійшли платежів. Праця штатних працівників (фахівців) страхової фірми оплачується почасово, на основі посадового окладу, встановленого керівником фірми, і фактично відпрацьованого часу. Праця штатних працівників СК оплачується почасово у двох формах: пряма погодинна оплата;почасово-преміальна оплата.

 

 

Нормування і оплата праці

Нормування праці — це основа її організації на підприємстві. В загальному визначенні нормування праці — це вид діяльності з управління підприємством, спрямований на встановлення оптимальних співвідношень між витратами та результатами праці, а також між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць обладнання.

Суттєво важливою є наукова обґрунтованість норм. Норма встановлює саме необхідні витрати та результати праці.

Об'єкти нормування праці дуже різноманітні й складні. Вони вимагають застосування складних і трудомістких методів аналізу для встановлення науково обґрунтованих норм.

Організація оплати праці здійснюється на основі самостійно розробленого і затвердженого на підприємстві "Положення про оплату праці". Конкретний порядок використання фонду оплати праці визначається з урахуванням умов діяльності, структури апарату управління та чисельності працівників на ПАТ СК «Оранта» здійснюється на рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці». Детальна структура рахунку 66 відображена на рисунку 6.1.

По кредиту субрахунку 661 «Розрахунки з оплати праці» відображається нарахована заробітна плата всьому персоналу страхової компанії.

Рис. 6.1 Детальна структура рахунку 66«Розрахунки з робітниками по оплаті праці»

Кредитове сальдо по рахунку означає заборгованість підприємства перед персоналом по нарахованих: основній і додатковій заробітній платі, преміях, допомоги з тимчасової втрати працездатності, матеріальної допомоги, але не виданих ще працівникам.

По дебету субрахунку 661 «Розрахунки з оплати праці» відображається виплачена заробітна плата, премії, депонована заробітна плата, а також суми утримання податків, платежів за виконавчими документами, вартість одержаних матеріалів, продукції та товарів в рахунок заробітної плати та інші утримання із сум оплати праці персоналу.

Аналітичний облік розрахунків з персоналом ведеться за кожним працівником, видами виплат та утримань.

Сума всіх нарахувань заробітної плати по кожному аналітичному рахунку (тобто по кожному працівникові) дорівнює кредитовому обороту синтетичного рахунка 66 за звітній місяць, тобто сумі нарахованої заробітної плати по цеху, відділу та підприємству у цілому. Сума усіх утримань по аналітичних рахунках дорівнює дебетовому обороту синтетичного рахунку 66 “Розрахунки з оплати праці”. Залишок по кредиту рахунку 661 відображає суму невиплаченої працівникам заробітної плати.

Аналітичний облік розрахунків з депонентами здійснюється у «Книзі обліку розрахунків з депонентами», яка відкривається у розрахунку на один календарний рік. Видача депонованої заробітної плати здійснюється лише за «Видатковим касовим ордером», який виписується окремо на кожного працівника для погашення однієї або декількох заборгованостей.

Розглянемо склад та структуру персоналу підприємства в таблиці 6.1.

Таблиця 6.1

Склад та структура персоналу підприємства

Показники	Роки	Відхилення 2014 р. до 2012р.
осіб	питома вага, %	осіб	питома вага, %	осіб	питома вага, %	%	пунктів структури
Середньооблікова чисельність персоналу		100,0		100,0		100,0	-15,1	-1,1
в т.ч.:
– управлінський персонал		21,1				23,6	-5,1	-1,0
– виробничий персонал		78,9				76,4	-17,8	-0,7

 

Розрахувавши склад та структура персоналу компанії, можна сказати,що в компанії відбувається плин кадрів у 2014 році в порівнянні з 2012 персонал зменшився на 28 осіб.

Розглянемо показники руху персоналу на підприємстві в таблиці 6.2.

 

Таблиця 6.2

Показники руху персоналу на підприємстві

Показники	Роки	Відхилення 2014 р. до 2012 р.
+/-	%
1. Середньооблікова чисельність персоналу, осіб				-28	-15,1
2. Прийнято працівників, осіб				-15	-71,4
3. Вибуло працівників, осіб, у тому числі: – за власним бажанням – за порушення дисципліни – по скороченню штатів – з інших причин				-1 -1 -3	-33,2 -25 37,5
4. Коефіцієнт прийняття кадрів	0,07	0,09	0,13	0,06	–
5. Коефіцієнт вибуття кадрів	0,10	0,32	0,53	0,43	–
6. Коефіцієнт плинності кадрів	0,32	0,71	0,53	0,21	–
7. Коефіцієнт стабільності кадрів					–

З таблиці видно,що відбувається значний рух кадрів,що характеризується як я прийомом на роботу,так і звільнення по різним причинам(за власним бажанням,порушенням трудової дисципліни та ін.)

Розглянемо обсяг та структуру фонду оплати праці в таблиці 6.3.

Таблиця 6.3

Обсяг та структура фонду оплати праці

Складові фонду оплати праці	Роки	Відхилення 2014 р. до 2012р.
тис. грн.	питома вага, %	тис. грн.	питома вага, %	тис. грн.	питома вага, %	%	пунктів структури
Основна заробітна плата	2000,0	55,0	1740,0	44,7	1845,2	52,6	-7,7	-
Додаткова заробітна плата	1105,0	30,4	982,0	25,2	935,0	26,7	-15,4	-
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати	525,0	14,5	758,0	19,5	727,0	20,7		-
Всього	3630,0	100,0	3890,0	100,0	3507,2	100,0	-3,4	–

Розрахувавши обсяг та структуру фонду оплати праці, можна сказати,що фонд оплати праці у 2014 році зменшився на 154,8 тис.грн,це може бути повязано зі зменшенням чисельності персоналу.

Розглянемо співставлення темпів росту продуктивності та оплати праці на підприємстві в таблиці 6.4.

Таблиця 6.4

Співставлення темпів росту продуктивності
та оплати праці на підприємстві

№ з/п	Показники	Роки
1.	Продуктивність праці, тис. грн. / чол.	308,2	466,3	485,2
2.	Темп росту продуктивності праці, %	-	151,3	104,1
3.	Середньорічна заробітна плата 1 працівника, тис. грн.	843,6	1119,5	1122,2
4.	Темп росту середньорічної заробітної плати 1 працівника, %	-	132,7	100,2
5.	Співвідношення темпів росту продуктивності праці та заробітної плати	-	1,14	1,04

 

З таблиці видно,що темпи зростання продуктивності праці у 2013 році перевищують темпи зростання середньої заробітної плати в 1,14 рази, а у 2014 році темпи зростання уповільнились та співвідношення складає 1,04.

Нарахування заробітної плати – це водночас її розподіл на відповідні рахунки витрат за статтями і об’єктами калькулювання. При нарахуванні заробітної плати кредит рахунка 661 «Розрахунки з оплати праці» кореспондує з рахунками відповідних витрат. ПАТ СК «Оранта» використовує в обліку рахунки класу 9 “Витрати діяльності”, то нарахування витрат на оплату праці і обов’язкових зборів відноситись в дебет рахунків: 91 “Загальновиробничі витрати”, 92 “Адміністративні витрати” (оплата праці апарату управління), 93 “Витрати на збут” (оплата праці персоналу відділу збуту), 94 “Інші витрати операційної діяльності”. При такому варіанті ведення обліку витрати вкінці звітного періоду у повній сумі списуються на рахунок фінансових результатів, тобто з кредиту відповідного субрахунку 9 класу у дебет рахунка 791 “Результат основної діяльності”.Аналітичний облік нарахування й видачі заробітної плати в ПАТ СК «Оранта» ведеться в розрізі кожного працівника, видів виплат і утримань. Аналітичний облік розрахунків зі службовцями по оплаті на даному підприємстві ведеться в картках - особових рахунках, які містять інформацію по нарахованих сумах, утриманнях, виплаті. Ця інформація використовується для наступних розрахунків середньої заробітної плати (при оплаті відпусток, нарахуваннях допомоги по тимчасовій непрацездатності тощо), видачі різного виду довідок.

Після розрахункової обробки первинних документів, відпрацьованого часу та іншої вихідної інформації для розрахунків по оплаті праці, складаються розрахункові відомості, які узагальнюють статистичні дані по розрахунках з працівниками.

Наступним етапом розрахункової роботи бухгалтерів ПАТ СК «Оранта» по розрахунках з робітниками та службовцями є формування даних синтетичного обліку розрахунків та звітності. Рахунок 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» – пасивний, балансовій, розрахунковий і складається з наступних субрахунків:

– 661– «Розрахунки за заробітною платою»;

– 662 – «Розрахунки з депонентами»;

– 663 – «Розрахунки за іншими виплатами».

У бухгалтерському обліку нарахування виплат, пов’язаних з оплатою праці, відображають за кредитом рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці» і дебетом рахунків витрат. При цьому рахунок, що дебетують, залежить тільки від того, до якої категорії належить працівник і у зв’язку з чим призначено виплату.

Отже, для підприємства будь-які виплати, пов’язані з оплатою праці – це практично завжди витрати, але витрати різних категорій:

– витрати поточного періоду (рахунки класів 8 і 9);

– витрати майбутніх періодів (рахунок 39);

– витрати, відображені в обліку та звітності раніше (рахунок 47).

В ПАТ СК «Оранта» на суму нарахованої заробітної плати роблять запис по кредиту рахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою» і дебету рахунків: 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та ін. (на суму нарахованої основної і додаткової заробітної платні премій, які виплачуються із фонду оплати праці); 65 «За соціальним страхуванням» (на суму допомоги по соціальному страхуванню, нарахованої за рахунок коштів соціального страхування).

Суми, виплачені з каси підприємства (заробітна плата премії, допомога по тимчасовій непрацездатності тощо належні працівникам), відображаються записом по дебету рахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою» і кредиту рахунка 30 «Каса».

У бухгалтерському обліку узагальнюється інформація про розрахунки з персоналом, який відноситься як до облікового, так і до не облікового складу підприємства. Так, для нарахування заробітної плати, яка належить кожному працівникові, розраховується заробіток за місяць і від цієї суми здійснюють необхідні відрахування. Сума, яка нарахована працівнику за виконану роботу, і сума, яка належить до виплати, як правило, відрізняються одна від одної на суму проведених утримань із оплати праці. При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань, передбачених законодавством України, не може перевищувати 50% заробітної плати.

Фінанси підприємства

Фінанси страхових організацій як економічні відносини у грошовій формі, які опосередковують кругообіг грошових коштів страховиків з метою забезпечення статутної діяльності і пов'язані з рухом грошових потоків, капіталу, розподілом та використанням доходів і грошових фондів страхових організацій.

Фінансова робота страховика – це система економічних захо­дів щодо визначення фінансових ресурсів в обсягах, необхідних для забезпечення виконання планів економічного і соціального розвитку страхової компанії, здійснення контролю за їх цільовим і ефективним використанням.

Основні завдання фінансової роботи у страхових компаніях,які вконує фінансова служба:

- прийняття фінансових рішень по перспективах розвитку страхової організації та її поточній діяльності;

- розробка та складання стратегічних (перспективних), поточних та оперативних фінансових планів;

- проведення розробленої фінансової політики;

- залучення джерел кредитування, інвестування та інших зовнішніх джерел фінансування діяльності страховика, їх раціональне вико­ристання;

- пошук найбільш ефективних напрямів розміщення коштів страхових резервів;

- здійснення аналізу та проведення постійного контролю за фінансо­вим станом страхової компанії;

- оформлення фінансових документів та складання фінансової звітності.

Складовими фінансової роботи у страхових компаніях є:

- фінансове планування і здійснення розрахунків;

- оперативне фінансове управління;

- аналіз фінансово-господарської діяльності страховика;

- складання та надання фінансової звітності;

- контроль і виконання фінансово-економічної роботи.

Склад фінансової звітності страхової організації:

1. Баланс.

2. Звіт про фінансові результати.

3. Звіт про рух грошових коштів.

4. Звіт про власний капітал.

5. Примітки до фінансових звітів страховика.

Звіти, які є спеціалізованими і відображають специфіку страхової діяльності:

1. Звіт про доходи і витрати страховика.

2. Пояснювальна записка до звітних даних страховика.

3. Декларація з податку на доходи (прибуток) страховика.

Діяльність страховика складається із страхових, інвестиційних і фінансових операцій. Звідси і три види ризиків, характерні для функціонування страхової компанії. Саме ризиковий характер страхової діяльності обумовлює специфіку фінансового аналізу страхової компанії.

Фінансовий аналіз страхової компанії — це, перш за все, аналіз її фінансового стану, оцінка її надійності. Найважливішою характеристикою фінансово-економічної діяльності страхової компанії є фінансова стійкість. Якщо підприємство фінансово стійке, то воно платоспроможне й має переваги в залученні інвестицій, партнерів, клієнтів. Крім того, вона не вступає в конфлікт з державою й суспільством з перерахування податків і здійснення різноманітних виплат. Тому результати аналізу фінансового стану страховика представляють інтерес як для внутрішніх користувачів для ухвалення рішень, так і для зовнішніх, таких, що взаємодіють з конкретною страховою компанією. Страхова компанія володіє відповідним обсягом власного капіталу, який регулюється нормативними актами. Установлений мінімальний нормативний рівень капіталу виконує функцію забезпечення платоспроможності страховика за майбутніми зобов' язаннями.

Для фiнансування дiяльностi ПАТ НАСК "Оранта" використовує власнi обiговi кошти, кошти власного капiталу, кошти залученi в результатi додаткової емiсiї, кредити банкiв на вигiдних для Компанiї умовах. Фiнансовi показники НАСК "Оранта": - коефiцiєнт загальної лiквiдностi характеризує наскiльки лiквiднi активи забезпечують покриття короткотермiнових зобов'язань. Теоретичне значення - не менше 1. Станом на 31.12.2014 р. коефiцiєнт загальної лiквiдностi складає 2,56. Це пiдтверджує спроможнiсть Компанiї розраховуватись за своїми зобов'язаннями. Даний показник не є абсолютним показником здатностi Компанiї провести розрахунки за боргами, вiн свiдчить лише про наявнiсть оборотних активiв, а не про їх якiсть - коефiцiєнт абсолютної лiквiдностi характеризує можливiсть Компанiї термiново погасити короткотермiновi зобов'язання. Теоретичне значення коефiцiєнту дорiвнює 0,2-0,25. Станом на 31.12.2014 р. коефiцiєнт абсолютної лiквiдностi складає 1,6, що перевищує теоретичне значення цього показника. - коефiцiєнт автономiї визначає питому вагу власних коштiв в загальнiй масi ресурсiв Компанiї. Рекомендоване значення коефiцiєнту автономiї - не менше 0,5 та визначає можливiсть Компанiї погасити кредиторську заборгованiсть за рахунок власних коштiв в повному обсязi. Станом на 31.12.2014 р. коефiцiєнт автономiї складає 0,5, тобто Компанiї не потрiбно залучати додатковi кошти для проведення розрахункiв - коефiцiєнт маневреностi власних коштiв - показує ступiнь маневреностi власних коштiв. Вiд'ємне значення даного коефiцiєнту свiдчить про недосконалiсть управлiнського облiку та нерацiональнiсть використання власних коштiв при здiйсненнi фiнансових вкладень в окремi види активiв. Станом на 31.12.2014 р. цей показник складає 0,59.