Інформація, дії, емоції, почуття

Засоби:

-вербальні

-невербальні

Результат

Практичні, психологічні

 

Функції спілкування

Спілкування — це багатоплановий процес, в якому можна виокремити такі головні функції: комунікативну, інтерактивну, перцептивну.

 

Комунікативна функція - це різні форми та засоби обміну і передавання інформації, завдяки яким стає можливим збагачення досвіду, нагромадження знань, опанування діяльності, узгодження дій та взаєморозуміння людей. Комунікативна функція спілкування, що здійснюється за допомогою мови, є необхідною умовою наступності розвитку поколінь, соціального та наукового прогресу людства, індивідуального розвитку особистості.

 

Стереотипізація - це класифікація форм поведінки та інтерпретація їх причин через співвіднесення із зразками, що відповідають соціальним стереотипам. Стереотип - це сформований за конкретних соціальних умов образ людини, яким користуються, як штампом. Стереотипізація як прийом узагальнення типових рис, притаманних особистостям як носіям певних соціальних та психологічно важливих характеристик, широко застосовується в класичній художній літературі. Такими є персонажі "Мертвих душ" М. В. Гоголя - Чичиков, Манілов, Коробочка, Плюшкін; Голохвастов із комедії І. Карпенка-Карого "За двома зайцями" та ін.

 

Інтерактивна функція спілкування. Вона передбачає контакти між людьми, які не обмежуються лише потребами передавання інформації. Спілкування завжди передбачає певний вплив на інших людей, зміну їх поведінки та діяльності. У цьому випадку виявляється інтерактивна функція спілкування, функція впливу на інших людей.

 

Поради, інструкції, вимоги, накази, висловлені в мовній формі та адресовані іншій особі, є спонуканнями до дії та регуляторами її поведінки.

 

Спільна діяльність, її зміст та умови виконання вибудовують таку модель взаємодії особистостей, коли кожний з учасників послідовно впливає своїми вчинками на інших і в свою чергу змінює свої дії під їх впливом.

 

Соціальний контроль - це оцінка діяльності з погляду її відповідності прийнятим у суспільстві зразкам поведінки, що регламентуються нормами взаємовідносин людей. Спільна діяльність людей - явище суспільне, яке перебуває під соціальним контролем.

 

Взаємодія між людьми відбувається ефективно тоді, коли їх поведінка відповідає прийнятим зразкам, тим ролям, які обрали співрозмовники.

 

Соціальна роль-нормативно ухвалений зразок поведінки, якої чекають від кожного, хто займає ту чи іншу соціальну позицію. Вона сприймається як специфічна або професійна поведінка - лікар, вчитель, інженер; за віком - дитина, дорослий.

Вербальні та невербальні засоби спілкування

 

Будь-яка людина, навіть самий відлюдний, потребує спілкування, а виразити себе він може за допомогою вербальних і невербальних засобів комунікації. Ми всі користуємося обома видами, але робимо це не завжди усвідомлено, тому не завжди нам вдається донести свої думки до слухачів. Щоб краще опанувати ораторським мистецтвом, потрібні знання про особливості вербального і невербального мови спілкування, деякі моменти які ми зараз і обговоримо.

 

Мови спілкування

 

У людському суспільстві для комунікації використовуються два види спілкування — із застосуванням засобів мови (вербальний) і без них (невербальний). Словесне спілкування універсально, а тому є основним. До числа таких способів відносяться усна і письмова мова, стилів якої існує безліч. Само собою, завдяки такому потужному засобу можна передавати неймовірно велику кількість інформації. З його допомогою і спілкуються люди найбільше і найчастіше саме відточування майстерності писемного та усного мовлення присвячують свій час. Але було відмічено, що більше 70% інформації передається не словами, тобто люди більше звертають увагу не на промову, а на манеру її проголошення.

 

Порівнювати значимість вербальних і невербальних способів спілкування безглуздо, так як вони однаково важливі, просто говорити ми вчимося, а ось міміці і жестам приділяємо менше уваги. Це незаслужено, так як часто переконливість мови буває сильно зіпсована невпевненою позою або суперечать жестами оратора. Тому про другій групі способів варто поговорити більш докладно.

 

Мова тіла

 

Нерідко слова мають невелику виразність, значно поступаючись невербальних сигналів. Доповнюючи слова, вони вказують на емоційний і фізичний стан оратора. Мова тіла може виконувати наступні функції.

 

Повторення сказаних слів.

Протиріччя, тобто невербальні сигнали заперечують сказане людиною. Приміром, сумні очі у задерикувато сміється людини.

Заміна — кивок головою означає твердження, при цьому слів можна вже не вимовляти.

Доповнення.

Шкодуючи людини, ми можемо погладити його по плечу.

 

Акцентування. Жести здатні посилювати сказане, ви можете зробити відмова більш різким, стукнувши рукою по столу.

Щоб досягти успіху в сфері спілкування важливо вміти вирівнювати вербальну і невербальну мову, щоб не виходило протиріч. Інакше ділові партнери будуть відчувати невпевненість в ваших словах, тому й співпраця не зможе бути продуктивним. Крім того, необхідно пам’ятати, що інші люди також посилають невербальні сигнали, які добре б навчитися розуміти.

 

Основні елементи невербального спілкування

 

Багато людей — візуали, тому їм особливо важливий зоровий контакт. Мовець зобов’язаний його підтримувати, щоб зрозуміти настрій співрозмовника. Приміром, розширені зіниці скажуть про нервозності, викликаної брехнею чи неприємною темою.

 

Людське обличчя неймовірно інформативно, за допомогою міміки можна передати будь-яку емоцію. Тому потрібно не тільки вміти читати вираз обличчя, але і вміти самій створювати потрібно враження. Найпростішим бронебійною зброєю є посмішка, починаючи нею переговори, можна задати сприятливий настрій співрозмовникам і вирішити результат зустрічі.

 

Та чи інша людина справляє враження не тільки своїми промовами або одягом, а й жестами і позами. Самим розташовує є відкриті долоні, що показують вашу прихильність до співрозмовника. У розмові можна використовувати різні жести, тільки не пересищается ними свою промову, щоб це не переходило в кривляння.

 

Не менш важливе дотримання дистанції, занадто близьке розташування чужої людини завжди неприємно. Тільки слід враховувати національні особливості, азіатам потрібно більше особистого простору, ніж європейцям.

 

Дотики також є важливою частиною невербального спілкування, з їх допомогою можна передати чимало інформації, навіть рукостискання може повідомити про настрій співрозмовника.

 

Варто пам’ятати, що вербальні та невербальні засоби спілкування не існують окремо один від одного, постійно перебуваючи в химерному сплетінні. Яскравим прикладом є інтонація, одні й ті ж слова, вимовлені різним тоном, можуть звучати схвально або глузливо. Саме тому оратор, бажає бути успішним, повинен володіти цілим набором засобів спілкування і вміло їх застосовувати у своїй промові.

 

 

Взаємодії в спілкуванні види взаємодій

Види взаємодії

 

Традиційно види взаємодії поділяють на дві групи:

 

1. Співробітництво. Воно передбачає такі дії, які сприяють організації спільної діяльності, забезпечують її успішність, узгодженість, ефективність. Цей вид взаємодії позначають також поняттями "кооперація", "згода", "пристосування", "асоціація".

 

2. Суперництво. Цю групу утворюють дії, які певною мірою розхитують спільну діяльність, створюють перепони на шляху до порозуміння. їх позначають також поняттями "конкуренція", "конфлікт", "опозиція", "дисоціація".

 

Ця класифікація в основі має дихотомічний поділ видів взаємодій. Інша — кількісний аспект, тобто орієнтується на кількість суб'єктів, які беруть участь у взаємодії. Згідно з нею розрізняють взаємодію між. групами, між особистістю та групою, між двома особистостями (діада).