Тема 1. Житлове право України як галузь права та законодавства

Тема 1. Житлове право України як галузь права та законодавства

Поняття житлового права, його предмет. Методи юридичного регулювання житлових відносин. Система житлового права, його місце у правовій системі України. Функції житлового права. Принципи житлового права. Співвідношення житлового права з конституційним, цивільним, кримінальним, тощо. Житлове право України як навчальна дисципліна та галузь юриспруденції.

Джерела житлового законодавства як комплексної галузі законодавства України. Завдання житлового законодавства. Сучасні тенденції розвитку цієї галузі юридичної науки в Україні. Конституційне право на житло, його зміст та законодавчі гарантії їх дотримання. Форми реалізації конституційних норм на житло. Поняття та правове регулювання житлових правовідносин, їх види.

Тема 2. Суб'єкти житлових правовідносин та їх правове становище

Суб'єкти і об'єкти житлового законодавства. Права і обов'язки іноземних громадян та осіб без громадянства у житлових відносинах.

Громадяни України та інші фізичні особи як суб'єкти житлових правовідносин. Органи виконавчої влади як суб'єкти цих правовідносин, їх компетенція. Органи місцевого самоврядування. Об'єднання громадян як суб'єкти житлових правовідносин. Органи спеціальної компетенції.

Управління державним житловим фондом. Компетенція рад, виконкомів місцевих рад, місцевої державної адміністрації у галузі управління державним житловим фондом.

Органи управління відомчим житловим фондом, житловим фондом підприємства. Особливості виникнення житлових правовідносин у державному житловому фонді. Державний облік житлового фонду.

Тема 3. Житловий фонд України та його види

Поняття житлового фонду України, його характеристика, призначення та складові. Юридична класифікація житлових будинків і приміщень. Приватний житловий фонд, його структура, особливості регулювання житлових відносин. Правові підстави виникнення цих відносин у приватному житловому фонді.

Поняття житлового фонду як об'єкта колективної (спільної) власності. Структура цього фонду. Особливості правового регулювання житлових відносин у будинках колективного фонду. Житловий фонд житлових і житлово-будівельних кооперативів.

Особливості виникнення житлових правовідносин у колективному житловому фонді.

Державний житловий фонд, його структура. Особливості правового регулювання житлових правовідносин у будинках і житлових приміщеннях; зведених або набутих іншим законним шляхом за рахунок власних коштів підприємств (житловий фонд підприємства).

Тема 4. Правове регулювання забезпечення громадянам України прав на житло у державному житловому фонді

Право на одержання квартири у будинках державного і колективного житлового фонду. Квартирний облік. Умови та підстави прийняття громадян на квартирний облік. Юридичні підстави визнання громадян такими, що потребують поліпшення житлових умов.

Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов за місцем проживання. Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов за місцем роботи. Порядок ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Підстави зняття з квартирного обліку громадян. Перенесення черговості громадян, які перебувають на квартирному обліку для поліпшення житлових умов. Підстави виключення з квартирного обліку.

Особливості прийняття на облік громадян для поліпшення житлових умов у будинках житлового колективного фонду. Надання житлових приміщень. Випадки надання громадянам житлової площі незалежно від перебування на обліку для поліпшення житлових умов.

Першочергове та позачергове надання житлових приміщень. Норма житлової площі, що надається громадянам, її значення, співвідношення з іншими нормами (обліковою нормою, нормою середньої забезпеченості житлом). Вимоги, що висуваються до житлових приміщень. Врахування інтересів громадян при наданні квартир. Надання приміщень у квартирі, де мешкає два або більше наймачів.

Порядок надання житла у будинках житлового фонду місцевих рад. Порядок надання житла у будинках відомчого житлового фонду.

Особливості порядку надання помешкання у будинках, що належать до колективного житлового фонду. Гласність при розподілі житла.

Ордер на житлове приміщення. Співвідношення ордера на квартиру з рішенням про його надання. Правове значення ордера на вселення у квартири в будинках житлових і житлово-будівельних кооперативів. Правові підстави визнання ордера на житло недійсним.

Право громадян, які одержали житлове приміщення у будинках державного житлового фонду, на приватизацію квартири, її оренду або користування за договором найму.

Тема 5. Правове регулювання права користування громадянами житлом державного житлового фонду

Договір найму житлового приміщення: поняття, зміст та юридична характеристика. Поняття члена сім'ї наймача житлового приміщення. Права й обов'язки членів сім'ї наймача. Визначення предмета договору найму житлового приміщення. Зміни договору найму житлового приміщення, умови і правові підстави таких змін.

Договір піднайму житлового приміщення. Його форма й зміст. Умови, за яких договір піднайму житлового приміщення не може бути укладений. Права і обов'язки піднаймачів. Підстави припинення і розірвання договору піднайму житлового приміщення.

Тимчасові мешканці. Виселення піднаймачів і тимчасових мешканців у разі припинення договору найму житлового приміщення.

Забезпечення наймачів іншими помешканнями у зв'язку з капітальним ремонтом будинку.

Договір оренди житлового приміщення у будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності, як форма користування житловою площею у цих будинках (квартирах). Особливості користування квартирою за умов договору найму приміщення. Правове регулювання орендних житлових відносин. Форма і зміст договору оренди помешкання. Строки. Права та основні обов'язки сторін. Підстави припинення договору, наслідки його припинення, а також розірвання договору найму житлового приміщення.

Квартирна плата, порядок її нарахування. Пільги по квартирній платі. Порядок користування житловим приміщенням.

Обмін житловими приміщеннями. Нормативне регулювання порядку обміну житловими приміщеннями. Усунення обмежень у здійсненні обміну квартир. Умови, за яких обмін житловими приміщеннями не допускається.

Право наймача на заміну житла більшого розміру на квартиру меншого розміру. Форми компенсації такої заміни. Збереження права на житлове приміщення за громадянами у разі їх тимчасової відсутності. Бронювання помешкань.

Тема 6. Виселення з житлових приміщень державного та комунального житлового фонду

Законодавчі гарантії забезпечення стабільності права громадян на житлове приміщення. Підстави і порядок виселення громадян. Виселення з наданням іншого упорядкованого житла. Вимоги щодо впорядкованості житлового помешкання. Виселення з наданням іншої квартири. Вимоги, яким повинні відповідати інше житло, що надається громадянам при виселенні. Надання житлових приміщень у зв'язку зі знесенням будинку або переобладнанням будинку (приміщення) у нежитлове. Надання квартири у зв'язку з виселенням з будинку (житлового приміщення), що загрожує обвалом; порядок розв'язання питань про виселення громадян у цих випадках. Виселення без надання громадянам іншого помешкання.

Порядок виселення громадян у зв'язку з визнанням ордера на житло недійсним. Припинення права на користування квартирою у будинках житлових і житлово-будівельних кооперативів. Порядок виселення з кооперативної квартири.

 

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ №2

Тема 12. Відповідальність за порушення

Житлового законодавства.

Загальна характеристика відповідальності за порушення житлового законодавства та її види. Відшкодування збитків при заподіянні шкоди житловому фонду.

Поняття захисту прав і законних інтересів громадян у житловій сфері та його підстави. Нотаріальний, адміністративний, судовий захист. Характеристика категорій спорів, що розглядаються в судовому порядку. Значення постанов Пленуму Верховного Суду України з. житлово-правових питань у сфері забезпечення прав громадян. Засоби забезпечення позовів з житлових спорів та особливості виконання рішень. Загальна характеристика спорів, що виникають з житлових правовідносин. Підвідомчість розгляду і розв'язання житлових спорів. Судовий порядок розгляду житлових спорів. Підстави розгляду житлових спорів господарським судом.; Підстави та порядок розгляду житлових спорів в адміністративному порядку.

 

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

 

Тема №1

Методичні рекомендації

1. Житлове право слід розглядати як комплексну галузь законодавства, що складається з норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають з користування житлом у будинках житлового фонду всіх форм власності залежно від його призначення, а також забезпечення громадян квартирами, утримання житлового фонду, приватизації державного житлового фонду.

Розкриваючи поняття "житлове право", необхідно визначити зміст суміжних понять "навчальна дисципліна", "комплексна галузь житлового законодавства", "житлове законодавство" і "житлове право як наука".

Зважаючи на те, що житлове право є комплексною галуззю законодавства, доцільно навести приклади норм адміністративного, цивільного, господарського, кримінального, фінансового права, що регулюють прямо чи опосередковано відносини в житловій сфері. Необхідно зазначити, що окрему групу становлять норми, які регулюють відносини щодо захисту житлових прав громадян.

Для визначення предмета житлового права слід відокремити коло суспільних відносин, що регулюються житловим правом. У найзагальнішому вигляді предметом житлового права є сукупність суспільних відносин, що виникають при передачі житлового фонду, переведенні житлових будинків у нежитлові, забезпеченні громадян квартирами, користуванні житловими приміщеннями у будинках державного, громадського і приватного житлового фондів, обміні оселями; приватизації житлового фонду; користуванні службовими квартирами та гуртожитками; виникненні та припиненні права власності на житлові приміщення в будинках (квартирах) приватного житлового фонду; утриманні житлового фонду; користуванні прибудинковою територією; виселенні громадян.

Специфіка сучасного стану розвитку суспільних відносин полягає в тому, що, за Конституцією, лише окремі категорії осіб, соціальне незахищені, зможуть отримати житло безоплатно чи за доступну для них ціну.

2. Формулюючи методи житлового права, слід зазначити, що воно обумовлене загальноправовими методами тих галузей сучасного права, які органічно поєднуються у житловому праві. Водночас специфіка предмета житлового права обумовлює специфічні методи правового регулювання — сукупність юридичних засобів впливу, характерних саме для житлового права.

У правових нормах закріплено правомочності суб'єктів житлового права та дозвіл, заборона, рекомендація; їх доцільно розкривати на прикладах різних нормативних документів.

Методи впливу можна поділити на диспозитивні та імперативні. Для прикладу слід навести норми Конституції, Цивільного та Житлового кодексу.

Висвітлюючи принципи житлового права, потрібно охарактеризувати специфічні риси житлового права, зумовлені його функціями: соціальною; регулятивною; охоронною; виховною; попереджувальною. При цьому необхідно зазначити, що житлове право — не лише сукупність норм, а й правові принципи, на яких ґрунтується законодавство.

Законодавство зарубіжних країн надає державним органам дедалі більших повноважень у прийнятті рішень в усіх сферах суспільного життя, що сприяє не тільки усвідомленню права, а й є правовими категоріями, які характеризують житлове право. При цьому необхідно зупинитися на основних принципах житлового права: недоторканність житла, законність, пріоритетність прав людини; гарантованість правового захисту, гласність, доступність судового захисту тощо.

3. Розглядаючи систему житлового законодавства, необхідно зазначити, що житлове право — це не лише сукупність юридичних норм, а й впорядкована їх ієрархія. Для аналізу поділімо їх на групи за певними ознаками.

До першої групи слід віднести норми, що стосуються загальних питань житлового законодавства. Насамперед це норми, закріплені Конституцією України і Житловим кодексом і визначають зміст і структуру житлового фонду, житлові права та обов'язки громадян; управління житловим фондом; забезпечення громадян квартирами та користування ними. Другу групу становлять нормативно-правові акти, що визначають порядок утримання приватного житлового фонду, його експлуатацію, ремонт, взаємні права й обов'язки суб'єктів житлового права щодо утримання приватного житлового фонду.) До третьої групи належать нормативно-правові акти, що регулюють приватизацію державного житлового фонду і охоплюють норми щодо використання житлових чеків₅ передачі житлового фонду до комунальної власності тощо. Четверту групу становлять норми, що забезпечують захист житлових прав і законних інтересів суб'єктів житлового права, відповідальність правопорушників житлового законодавства та порядок розв'язання спорів.

При цьому слід зазначити, що правовідносини у сфері будівництва, містобудування не регулюються житловим правом.

Можна назвати та окремо проаналізувати нормативно-правові акти в житловій сфері: закони, постанови Верховної Ради України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, акти центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також локальні акти, прийняті на підприємстві, в установі, організації власником або уповноваженим ним органом самостійно або за погодженням із профспілками.

Слід зазначити, що Кабінетом Міністрів розроблено проект нового Житлового кодексу, і його ухвалення сприятиме систематизації численних нормативних актів, але це доцільно після прийняття нового Цивільного кодексу України.

4. Під чає розгляду питання джерела житлового права слід звернутися передусім до нормативно-правових актів, що приймаються органами державної влади. Що ж до актів ненормативного характеру, то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного певного кола суб'єктів), якому їх адресовано.

Основну увагу слід зосередити на Конституції та законах України і зазначити, що тільки законами України визначаються питання права і свобод людини, гарантії цих прав та основних обов'язків тощо. Обов'язково потрібно зупинитися на питанні дії в часі законів України.

Нормативну базу, що передбачає державне регулювання у сфері житлового права, становлять інші підзаконні нормативно-правові акти: укази Президента України; постанови-Кабінету Міністрів, України; інструкції, нормативні акти державних відомств, а також нормативно-правові акти, прийняті в Україні за часів колишнього СРСР.

Нині нормативна база розвивається стрімко і динамічно, що зумовлено необхідністю переходу від старої системи найму житла до нової системи, яка ґрунтується в основному на відносинах власності. Оскільки Україна зобов'язалася дотримуватися загальновизнаних принципів міжнародного права, то варто звернутися до міжнародних договорів, які визначають природні права людини, і ратифіковані Верховною Радою України. Серед джерел, ще визначають сучасний напрям розвитку житлового права, слід назвати деякі рішення Конституційного Суду України, який розв'язує проблеми відповідності законів та інших правових актів Конституції України і надає офіційне тлумачення Конституції та законів України.

Окрема роль у формуванні єдиної правозастосовчої практики належить Верховному Суду України, який, наділений компетенцією роз'яснювати судам зміст правових норм і порядок їх застосування. Спори, що не врегульовані житловим законодавством, слід розглядати за нормами цивільного законодавства, які теж є джерелом житлового права.

5. Житлові правовідносини — це суспільні відносини, врегульовані нормами житлового права. Житлові правовідносини — це двосторонні та багатосторонні фактичні відносини, що складаються між суб'єктами житлового права. Тому умовами виникнення житлових правовідносин є: наявність сторін, які повинні Володіти правоздатністю і дієздатністю; наявність правової норми; наявність юридичного факту, з яким чинне законодавство пов'язує виникнення правових наслідків. Необхідно звернути увагу на певні конкретні дії та події, що зумовлюють виникнення житлових правовідносин. При визначенні поняття житлових правовідносин слід звернутися до юридичного змісту житлового правовідношення; наявного в осіб суб'єктивних прав та обов'язків.

При цьому слід зазначити, що правовідносини, які виникають у житловій сфері, мають свої особливості і їх можна класифікувати за такими видами:

1) адміністративні й цивільні (за методом правового регулювання);

2) регулятивні й охоронні (за підставами виникнення);

3) абсолютні й відносні (за колом зобов'язаних осіб);

4) речові й зобов'язальні (за об'єктом правових відносин);

5) майнові й особисті немайнові (за матеріальним наповненням). При розгляді питань права й обов'язків громадян у житловій сфері варто знову звернутися до Конституції України, яка є визначальною у формуванні нових підходів до дотримання прав і свобод людини. При цьому мається на увазі, що згідно з Конституцією житло надається безоплатно тільки громадянам, які потребують соціального захисту.

Державою надаються пільгові кредити для спорудження житла, і в першу чергу вони надаються молодим сім'ям і громадянам, які тривалий час перебувають на обліку для поліпшення житлових умов. Крім цього, громадяни можуть набувати прав власника на житло, коло їхніх прав та обов'язків визначається законодавством про власність.

Конституційне положення про те, що житлові права громадян охороняються законом, реалізується у тому, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

При здійсненні своїх прав власники житла зобов'язані не порушувати права та інтереси інших громадян, юридичних осіб і держави, не завдавати шкоди довкіллю, а також дотримуватися моральних засад суспільства.

 

 

Тема 2

Методичні рекомендації

1. Суб'єктом житлового права, стороною житлових правовідносин можуть бути власники житлового фонду. З погляду житлового, цивільного та адміністративного законодавств сторонами житлових правовідносин, з одного боку, є уповноважена сторона, наділена владними повноваженнями, з. другого — зацікавлений суб'єкт. Стороною, яка наділена владними повноваженнями, може бути: уповноважений державний орган, громадянин-власник, юридична особа підприємець, орган громадського об'єднання тощо.

Правове становище громадян України та інших фізичних осіб слід розглядати через наявність цивільної правоздатності та цивільної дієздатності фізичної особи. При цьому варто зазначити, що суб'єктами житлового права, крім громадян України, є також іноземні громадяни, особи без громадянства. За законодавством України право на житло мають усі фізичні особи незалежно від громадянства і постійного місця проживання. Але їхні права різні, оскільки лише громадяни мають право безоплатного отримання житла з державного чи комунального житлових фондів.

Громадяни самостійно здійснюють право на одержання житлового приміщення в будинках державного і громадського житлових фондів з настанням повноліття, але є випадки, коли це здійснюється раніше.

2. Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування. Виконання своїх повноважень власник може доручити уповноваженому ним органу, здатному самостійно виступати суб'єктом житлового права. Органи місцевого самоврядування, місцеві держадміністрації та їхні посадові особи наділені владними повноваженнями.

Основним документом, який визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації, діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування у, сфері житлового законодавства, є Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р. Тому саме згідно із законами та Житловим кодексом слід розглянути компетенцію сільських, селищних, міських рад, їхні функції, та повноваження. Окремо потрібно розглядати компетенцію районних у місті, обласних і районних рад. Компетенцію виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах рад слід розглядати з урахуванням положень статті 11 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні". Варто зазначити, що, виходячи з їх подвійного підпорядкування, ці органи є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади — та підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

3. Структуру, компетенцію, повноваження обласних, районних, міських державних адміністрацій необхідно розглянути згідно із Законом України "Про місцеві державні адміністрації" від 9 квітня 1999 р.

4. Підприємство, установа, організація можуть виступати суб'єктом житлового права як юридичні особи, але тільки у певних випадках, зокрема коли вони володіють і надають житловий фонд своїм працівникам, виступають замовниками житлового будівництва, при наданні, розподілі житла тощо. Окремо, необхідно розглянути повноваження колективних власників майна — підприємств, кооперативів, їхніх трудових колективів, які теж виступають суб'єктами житлового права і мають свої повноваження. Повноваження профспілок та їхніх об'єднань щодо забезпечення житлових прав громадян слід розглядати з урахуванням положень ст. 32 Закону України "Про професійні спілки, їхні права та гарантії діяльності" № 1045-ХІУ від 15 вересня 1999 р. Окремо визначити повноваження профспілок, їхніх об'єднань у житловій сфері при укладенні колективного трудового договору, при здійсненні контролю за розподілом житла.

5. Спочатку потрібно визначити, що центральним органом вико­навчої влади, покликаним реалізувати державну політику у сфері житла, є Кабінет Міністрів України і відокремити його повноваження. Для визначення повноважень спеціального уповноваженого органу слід звернутися до Указу Президента України від 16 березня 2001 р. "Про реорганізацію Державного комітету будівництва, архітектури та Житлової політики України", яким створено спеціалізований Державний комітет України з питань житлово-комунального господарства і розглянути його основні завдання, оскільки саме на цей орган покладено повноваження з проведення державної житлової політики.

Далі увага має бути приділена органам спеціальної компетенції, державним контрольним і наглядовим органам.

 

Тема № З

Методичні рекомендації

1, Поняття житлового фонду України наводиться у ст. 4 Житлового кодексу України. Хоча поділ житлового фонду за формами власності є легальним, варто звернути увагу на те, що після прийняття Конституції такий поділ не відповідає нормі, за якою житловий фонд належить за правом власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах. Суб'єктом права власності на комунально-житловий фонд є територіальні громади.

Також класифікацію житлового фонду слід провадити за призначенням — загальний та спеціальний. Необхідно визначити об'єкти, що не належать до житлового фонду і не підлягають правовому регулюванню.

Доцільно розглянути, що розуміється під житловими будинками і яким ознакам вони мають відповідати. З метою закріплення вивченого матеріалу слід розглянути правомірність ситуацій, за якими житлові приміщення здаються в оренду комерційним структурам для нежитлових потреб, що призводять до порушення прав інших суб'єктів житлового права.

2. Правові засади передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність безоплатно або шляхом обміну визначаються Законом Ук­раїни №147/98-ВР від 3 березня 1998 р. "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності". Тому слід розглянути об'єкти передачі, умови, за яких це здійснюється, органи, що здійснюють від повідні функції, та необхідні документи, що підтверджують таку передачу і перехід права власності.

3. З метою збереження житлового фонду переведення придатні для проживання житлових будинків і приміщень у будинках державного житлового фонду до категорії нежитлових як правило не припускається. Але визнання житлових будинків непридатними для проживання здійснюється відповідно до ст. 7,8 Житлового кодексу України та Постанови Ради Міністрів УРСР №189 від 26 квітня 1984 р. "Про затвердження порядку обстеження стану житлових будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання житлових будинків і житлових приміщень непридатними для проживання. Спираючись на нормативну базу, слід звернути увагу на порядок, строки проведення планових або позапланових обстежень, рішення, які при цьому приймаються, за наявності яких документів При цьому варто відмежувати правові наслідки визнання непридатними для проживання будинків від окремих житлових приміщень. Далі слід зазначити, що переведення житлових будинків і приміщень відомчого і громадського житлових фондів до категорії нежитлових проводиться за пропозиціями відповідних міністерств, державних комітетів, відомств і центральних органів громадських організацій, а переведення житлових будинків колективного житлового; фонду до категорії нежитлових не припускається. На підставі рішення загальних зборів непридатні для проживання житлові приміщення можуть бути переобладнанні в нежитлові.

 

Тема 4

Методичні рекомендації

1. Для загальної характеристики законодавства про реалізацію прав громадян на житло державного житлового фонду насамперед слід звернутися до постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської ради професійних спілок від 1-1 грудня 1984 р, "Про затвердження правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм житлових приміщень в Українській РСР". Цей основний нормативний акт, прийнятий на розвиток Житлового кодексу, регулює облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов (квартирний облік), і надання їм у безстрокове користування приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, призначених для постійного проживання.

Особливості забезпечення житлом громадян у будинках житлово-будівельних кооперативів регулюються ст. 134 Житлового кодексу Української РСР, Примірним статутом житлово-будівельного коопе­ративу (затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР № 186 від 10 квітня 1985 р.). Доцільно визначити співвідношення Житлового кодексу з іншими нормативними актами.

Порядок забезпечення житловою площею військовослужбовців регулюється Житловим кодексом з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та рядом підзаконних нормативних документів, зокрема: Порядком забезпечення житловою площею в Збройних силах України; Порядком забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців і службовців Цивільної оборони України; наказом Національної гвардії № 315 від 12-листопада 1997 р. "Про затвердження Положення про порядок забезпечення житловою площею в Національній гвардії України" тощо

2. На початку розгляду другого питання слід зазначити, що право на одержання житлового приміщення у безстрокове користування мають лише громадяни, які потребують поліпшення житлових умов. Далі необхідно визначити, що квартирний облік здійснюється за місцем проживання, і за місцем роботи.

При цьому потрібно зазначити, що на квартирний облік беруться; громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, визначити умови, необхідні для взяття на квартирний облік, зміст, форму заяви та інших документів тощо. При розгляді порядку обліку громадян слід приділити увагу моменту прийняття на квартирний облік, оскільки черговість на отримання житлової площі визначається за часом взяття на облік. Для розгляду всього комплексу питань потрібно розглянути також правові підстави зняття громадян з квартирного обліку.

Під час обговорення можна звернути увагу на умови надання житлових приміщень громадянам за місцем проживання і вказати на певні неузгодженості, оскільки інститут прописки скасовано, а в житловому праві залишається положення, за яким житло надається громадянам, котрі постійно мешкають у цьому населеному пункті.

Особливу увагу варто приділити пільговим умовам надання житлового приміщення визначеним категоріям громадян, які мають право на отримання житла в порядку загальної черги, в порядку першочергового надання житлових приміщень та поза чергою.

Окремо необхідно зупинитися на вимогах що ставляться до житлових приміщень державного житлового фонду.

Надання житлового приміщення можливе за умови забезпечення (оскільки таке приміщення надається громадянинові на всіх членів сім'ї котрі перебувають разом з ним на квартирному обліку) 13,65 кв. метрами житлової площі однієї особи, але не менше рівня середньої забезпеченості громадян житловою площею в цьому населеному пункті.

Водночас слід розглянути випадки, коли житлове приміщення може бути надане з перевищенням зазначеного максимального розміру.

3. На завершення слід зупинитися на правовій природі ордера як єдиної правової підстави на вселення громадянина з його сім'єю у житлове приміщення державного житлового фонду. Необхідно визначити орган, що видає ордер, термін його дії, порядок визнання його недійсним. Варто запропонувати розглянути інші можливі підстави для отримання квартири.

 

Тема 5

Методичні рекомендації

1. При розгляді питання договірно-правового регулювання забезпечення житлом у державному житловому фонді необхідно зазначити, яким чином громадяни отримують квартири у безстрокове користування. Також слід визначити істотні умови договору найму та навести його правову характеристику відповідно до Типового договору найму житла у будинках державного та комунального житлового фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 939 від 22 червня 1998 р.

Сторонами договору найму є наймодавець, наймач і члени його сім'ї. Тому варто окремо зупинитися на визначенні прав та обов'язків сторін за договором найму відповідно до Цивільного та Житлового кодексів України.

Ст. 63 Житлового кодексу України визначає предмет договору житлового найму, тому в порядку дискусії слід звернутися до визначення понять і аналізу термінів "квартира", "житлове приміщення', "житловий будинок", "житлова кімната". Можна назвати об'єкти, що не можуть бути самостійним договором найму. Оскільки договір найму житлового приміщення може бути змінений, слід зупинитися на особливих умовах і правових підставах таких змін:

Окремо необхідно розглянути питання правового становища тимчасових мешканців, визначити порядок та умови їх вселення, строки проживання, порядок їх виселення, випадки, коли тимчасове проживання громадян не припускається.

2. Оскільки наймач житлового приміщення вправі за згодою членів сім'ї, які мешкають разом з ним, і за згодою наймодавця здавати в піднайм житлове приміщення, то своє право здавати у піднайом таке приміщення наймачі реалізують шляхом укладання договору піднайму. Тому варто дати правову характеристику та визначити сторони договору піднайму, його істотні умови, предмет, термін дії, інші звичайні умови договору. В порядку дискусії можна порушити питання про розмір плати за користування житловими приміщеннями за договором піднайму, що встановлюється угодою сторін, але за житловим законодавством не може перевищувати розмір квартирної плати, що сплачується наймачем за надане приміщення (частину приміщення), і відповідної частки його витрат з оплати комунальних послуг.

До того ж слід пояснити, що законодавством передбачено дві умови, за якими прямо заборонено здавати житлові приміщення державному житловому фонду у піднайм: 1) якщо в результаті вселення піднаймача розмір житлової площі, що припадатиме на кожну особу, яка мешкає у цьому приміщенні, буде меншим від установленого для надання житлових приміщень; 2) якщо в квартиру, в якій мешкають двоє або більше наймачів, вселяється як піднаймач особа, котра страждає на тяжку форму хронічного захворювання, у зв'язку з чим не може проживати в такій квартирі.

Для договору піднайму житлового приміщення характерні особливі підстави до припинення і розірвання його, і це питання необхідно розглядати за правовими чинниками: недодержання встановленого порядку здачі житлового приміщення в піднайом; спливання терміну договору піднайму; випадки дострокового розірвання договору та випадки, якщо договір піднайму укладено без зазначення терміну. При цьому слід зазначити, що піднаймач квартири вправі за згодою членів своєї сім'ї у будь-який час розірвати договір піднайму.

3. Порядок збереження житла за тимчасово відсутніми членам сім'ї наймача викладено у ст. 71 Житлового кодексу, які визначають випадки збереження житлового приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За загальним правилом, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім^’ї житлове приміщення зберігається за ними протягом шести місяців. Але, цей термін може бути продовжено. Це питання слід розглядати з урахуванням положень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 р. "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", яка визначає, ще в разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше житлове приміщення в тому ж населеному пункті договір найму житлового приміщення вважається розірваним з дня вибуття.

Потрібно розглянути випадки, коли житлове приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців.

Слід зазначити, що однією з гарантій дотримання прав громадян на житло є те, що наймач і члени його сім'ї не визнаються такими, що втратили право на житлову площу, на підставі ст. 71 Житлового кодексу, якщо про це не винесено судове рішення.

4. Бронювання житлового приміщення слід розглядати відповідної до ст. 73-78 Житлового кодексу та "Правил бронювання житлових приміщень", затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР № 342 від 9 вересня 1985 р., розпорядження Кабінету Міністрів України № 4-р. від 24 січня 1997 р. "Про бронювання та придбання житлових приміщень для осіб, які мають право на громадянство при поверненні в Україну".

Варто пояснити правові підстави тимчасової охорони прав громадян у випадку їхньої тимчасової відсутності, і випадки коли житло не підлягає тимчасовій охороні. Далі слід розглянути коло прав та і обов'язків осіб, які бронюють житлове приміщення, що охоплюють умови, необхідні для бронювання, строки забезпечення охорони прав та їх підстави.

5. Розгляд питання щодо, обміну житла у будинках державного і громадського житлових фондів і фонду житлово-будівельних кооперативів варто провадити, спираючись на ст. 79-89 Житлового кодексу та затверджені Постановою Ради Міністрів УРСР №31 від 31 січня 1986 р. "Правила обміну житлових приміщень в Українській РСР", що нині діють.

Тому доцільно провести порівняльний аналіз договорів замін<