Перенесення частини слова з рядка в рядок

Розміщувати текст на форматі слід враховуючи пропорції естетичного співвідношення формату й обсягу тексту. Не варто “втискати” в рядок частину фрази – вона вільно може бути перенесена в наступний рядок.

Правила переносу вивчають у школі, але, на жаль,їх часто не дотримуються у подальшому житті. Щодо технічних правил переносу, то нагадаємо такі:

1) не можна в одному рядку залишати ініціали, а в наступний переносити прізвище;

2) не слід відривати назви посад, звань від прізвищ (Тов. Івасюк В. І. (на початку речення ), п. Шевчук К.Л. ( в середині речення), п. Яворівська Д.Й., доктор філософськихнаук Кищук М.С., проф. Ільченко В.Р., доц. Колодяжна С.М.);

3) не дозволяється розривати буквосполучення йо, ьо (крайовий, серйозний, нього, синього), сполучення букв дж, дз, якщо вони передають на письмі злиті звуки-африкати (узгоджений, відрядження, кукурудзяний, задзеленчати), так само не варто б розділяти пере­носом дві однакові приголосні, які позначають один довгий звук: волосся, ніччю, узбіччя, запитання, знання; односкладові префік­си воз-, під-, об-, (возвеличувати, підвезти, об’їхати); ініціальні абревіатури (НЛО, НТР, НТШ), комбіновані абревіатури (облагропром; сільбудправління);

4) не розривають умовні графічні скорочення типу вид-во, т-во тощо;

5 ) не розриваютьчисла, знак “номер” і числа при ньому (1547, 12169, 3 мільйони 40 тис., № 12/45, № 128); нарощення після порядкових числівників (12-й, 1-му, 10-м);

6) не переносять у наступний рядок дефіс, розділові знаки (крім тире).

Інструкції рекомендують уникати у ділових паперах переносів, тому праворуч рядки тексту закінчуються на неоднаковій відстані від краю аркуша. Але це не звільняє від обов'язку зберігати естетику словорозміщення. Лінія правого поля не повинна бути аж надто ламаною.

 

НАПИСАННЯ ЦИФР І СИМВОЛІВ У ДІЛОВИХ ПАПЕРАХ

Багатозначні числа розбиваються на класи по три цифри справа наліво і відокремлюються одна від одної проміжком в один знак. Чотиризначні числа не поділяються на класи. Наприклад: 78 551, 2565.

Цифри, як арабські, так і римські, відокремлюються від слів проміжком. Винятком є букви, що входять до складу словесно-цифрових позначень, які пишуться разом або через дефіс. Наприклад: будинок 9б, до справи 67А.

Порядкові числівники, що записують арабськими цифрами, записують із літерами відмінкових закінчень, які пишуться через дефіс (нарощування слід починати з приголосного). Наприклад: 1-ша лінія; 4-те видання. Якщо записаний цілий ряд порядкових числівників, то відмінкове закінчення ставлять тільки після останньої цифри. Наприклад: 8, 9 і 10-й поверхи.

Порядкові числівники, що позначаються римськими цифрами, пишуться без відмінкових закінчень. Наприклад: ІІ ґатунок, І курс.

Складні прикметники, першою частиною яких є числівник, що позначається цифрою, пишуть без відмінкових закінчень через дефіс. Наприклад: 11-метровий, 9-поверховий.

Числа до десяти рекомендовано в текстах писати словами, а після десяти – цифрами: вісім принтерів, 390 працівників.

Знаки „номер” (№), „параграф” (§) і „градус” (◦) відокремлюють від цифри інтервалом: № 25, § 19, 10 ^○. Проте знак „за Цельсієм” (С) пишеться разом зі знаком „градус”: 28 ^○С.

Символи „відсоток” (%), „хвилина” ('), „секунда” (") пишуться разом з цифрою: 99%, 30'; 30' 20".

Знаки „номер”, „параграф”, „відсоток”, „градус” у множині не подвоюються.

Арифметичні знаки „плюс” (+), „мінус” (–), „множення” (×), „ділення” (:), знак „дорівнює” (=) відокремлюють від цифри проміжком в один знак. Вони записуються тільки з цифрами, у тексті – словами.

Знак граничного відхилення (±) пишуть із цифрою разом: ±0, 43.

Між від’ємними та додатними величинами, які означають крайні межі, знак тире не ставиться. У цьому разі пишуть прийменники „від” і „до”. Наприклад, температура повітря піднялася від -5 до +10 ^○С.

Показники степеня та індекси пишуть разом із цифрою: 10³, 25².

Географічні, математичні позначення пишуть скорочено.

Міри довжини і ваги позначають відповідно до метричної системи мір: км (кілометр), м (метр), дм (дециметр), см (сантиметр), мм (міліметр), т (тонна), ц (центнер), кг (кілограм), г (грам), мг (міліграм), млрд. (мільярд), млн. (мільйон), тис. (тисяча).

Міри площі та об’єму скорочують так: км² – квадратний кілометр, м² – квадратний метр, м³ – кубічний метр, см³ – кубічний сантиметр.

У хімічних формулах інтервал між цифрами і буквами не роблять. Наприклад: H₂O, H₂SO₄.

 

ОФОРМЛЕННЯ ОКРЕМИХ РІЗНОВИДІВ

ДОКУМЕНТІВ

АВТОБІОГРАФІЯ

Автобіографія – це документ, у якому особа, яка складає його, подає опис свого життя і діяльності. Цей вид ділових паперів практично вільний від стандартизації і пишеться від першої особи.

Слово Автобіографія пишуть посередині рядка. Моя автобіографія – неправильно сформульований заголовок, бо якщо перекласти всі три корені складного слова з грецької (autos – сам, bios – життя, grapho – пишу) на українську мову, одержимо кальку "саможиттєпис".

Обов’язково вказують:

прізвище, ім’я, по батькові (Я, Петришин Роман Іванович);

дату народження (народився 20 вересня 1976 року);

місце народження (місто, село, район, область, держава: в с. Куликів Жовківського району Львівської області);

відомості про навчання (повне найменування всіх навчальних закладів, у яких довелося вчитися);

відомості про трудову діяльність (коротко, в хронологічній послідовності місце праці й посади);

відомості про громадську роботу;

короткі відомості про склад сім’ї (одружені люди вказують дані про чоловіка / дружину та дітей, якщо є; неодружені – про батьків та рідних братів і сестер за зразком: Батько: Петришин Іван Михайлович, 1953 року народження, працює головним бухгалтером ПП «Аріана»);

домашня адреса;

дата і підпис автора.

Примітка. Кожне нове повідомлення повинно починатися з абзацу. Під час складання автобіографії не слід зловживати займенником „я”. Гра­матичне значення першої особи передається за допомогою особових за­кінчень дієслова. Якщо довелося змінювати прізвище, ім’я та по бать­кові, слід назвати причину, час зміни й колишнє прізвище, ім’я та по батькові.

Зразок автобіографії:

АВТОБІОГРАФІЯ

Я, Ставицький Микола Тарасович, народився 3 листопада 1979 року в місті Жовква Львівської області.

У 1986 році пішов у перший клас Жовківської середньої школи № 1, яку закінчив із золотою медаллю. Був призером районних та учасником обласних олімпіад з математики та фізики. Закінчив музичну школу з класу гітари. Відвідував секцію дзюдо.

У 1997 році вступив на економічний факультет Львівського державного аграрного університету. Під час навчання в університеті був старостою групи.

У 2002 році закінчив повний курс згаданого університету за спеціальністю “Облік і аудит”. Після закінчення університету присвоєно кваліфікацію спеціаліста з обліку і аудиту. З вересня 2002 року працював бухгалтером ПП «Срібний колос». З січня 2005 року займаю посаду головного бухгалтера цього ж підприємства.

Склад сім’ї:

дружина – Ставицька Роксолана Петрівна, 1982 року народження, вчитель української мови та літератури Сопошинської загальноосвітньої школи;

дочка – Ставицька Олеся Миколаївна, 2002 року народження, учениця 2 класу Жовківської загальноосвітньої школи №2.

Домашня адреса: вул. Звіринецька, 7 / 2, м. Жовква, Львівська обл., 80001.

18 листопада 2009 р. Підпис

 

РЕЗЮМЕ

Резюме нині – це поширений документ про прийом на роботу. Зокрема, у резюме коротко викладаються особисті, освітні та професійні відомості. Здебільшого цей документ у друкованому вигляді надсилають до установи, яка оголошує вакансії. Після ознайомлення дирекції із документом претенденти запрошуються на співбесіду. Якщо особа відповідає вимогам установи, їй пропонують заповнити резюме у вигляді анкети безпосередньо на місці.

За типом поданої інформації вказаний документ багато в чому схожий на автобіографію, проте перевагою резюме є те, що інформація тут чітко рубрикована. Зокрема, окремими рубриками подають:

- прізвище, ім’я, по батькові;

- домашню адресу;

- телефон (факс) – цю інформацію вказуємо обов’язково, оскільки після ознайомлення з резюме за цим телефоном особу потрібно буде викликати на співбесіду, отож, якщо немає домашнього чи мобільного телефону, вказуємо робочий чи контактний, принагідно уточнивши це в дужках;

- електронну скриньку (якщо є);

- дата і місце народження;

- громадянство;

- сімейний стан (зокрема, є такі варіанти: неодружений / неодружена, одружений / одружена, розлучений / розлучена, вдівець / вдова, також у цій рубриці вказують кількість дітей та їх стать: Маю сина і доньку; маю два сини тощо);

- відомості про освіту (повне найменування всіх навчальних закладів, у яких довелося вчитися);

- відомості про професійний досвід (яку посаду особа обіймає зараз, попередні посади, із зазначенням стажу роботи);

- інша інформація на вимогу працедавця.

Примітка. В Україні й понині відсутня єдина, усталена форма складання резюме. За європейськими зразками виклад відомостей про освіту і трудову діяльність у резюме здійснюється у зворотному хронологічному порядку. У графі “Додаткові відомості” можна вміщувати будь-яку інформацію: рівень володіння іноземними мовами, наявність друкованих праць, наявність посвідчення водія, професійні навички за іншим фахом та ін.

Зразок резюме:

РЕЗЮМЕ

 

П. І. по Б.: Муравський Василь Миронович.

Адреса: вул. Шевченка, 10, с. Туринка, Жовківський р-н, Львівська обл., 80381.

Телефон: [phone] (мобільний).

Електронна пошта (e-mail): [e-mail]

Дата і місце народження: 12 грудня 1978 року, село Туринка Жовківського району Львівської області.

Громадянство: Україна (як варіант – українське, але не українець, бо це назва національності).

Сімейний стан: одружений; маю доньку.

Освіта: 1998-2002 рр. – Львівський державний аграрний університет за спеціальністю “Агрономія” з наданням фаху УЧЕНИЙ АГРОНОМ (присвоєно ступінь бакалавра);

 

1995-1998 рр. – Львівський екологічний політехнікум за спеціальністю “Екологія” з наданням фаху ЕКОЛОГ;

1985-1995 рр. – Туринківська загальноосвітня середня школа.

Досвід роботи: з2000 рр. – агроном агрофірми “Провесінь”.

Додаткові відомості: Володію комп’ютером на рівні користувача, маю досвід роботи з текстовими редакторами Windows.

Маю посвідчення водія категорії В.

Володію українською мовою (вільно), російською, польською (розмовний рівень), французькою (читаю і перекладаю зі словником).

На вимогу можу дати необхідні рекомендації.

 

30 вересня 2009 р. (підпис) В.М. Муравський

 

 

ЗАЯВА

Заява – це один із найпоширеніших інформаційних документів, що містить пропозицію або прохання. Як правило, заяву пишуть від руки і в одному примірнику.

Заяви можуть бути різноманітного характеру – від особистих (про надання відпустки, про переведення на іншу посаду, прийняття чи звільнення з роботи та ін.) до заяв уряду.

Існують заяви двох видів: проста (що містить лише висновок) і вмотивована (складна, у тексті якої обґрунтовується прохання, на­водяться докази і перелік документів).

В оформленні заяв є певна усталеність, трафаретність. Так, у заяві не можна писати в одному рядку, кому адресовано прохання й від кого вона.

Початок кожної заяви оформляють трьома частинами. На першому місці, вгорі, з середини аркуша пишуть про те, кому адресована заява. На другому, починаючи з середини аркуша, з нового рядка – відомості про заявника (прізвище, ім’я, по батькові), а в заяві про прийняття на роботу – ще й домашню адресу. На третьому місці посередині ново­го рядка – слово З а я в а. Нижче, через рядок, з абзацу пишуть текст заяви. Укінці, з правого боку, підписується особа, відімені якої подано заяву. Зліва ставлять дату.

Дату написання заяви слід позначати цифрами: 09.10.2009; прізвище особи, яка зверта­ється із заявою, звичайно має форму родового відмінка без приймен­ника, проте у випадку збігу близькозвучних або однакових прізвищ використовується прийменникова форма, наприклад:

Директорові Петренко Г. І.

від Петренко Т. М.

Зразки простої заяви:

Деканові факультету