Загальна характеристика платіжних систем



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Загальна характеристика платіжних систем



Невід’ємним спеціалізованим елементом практично всіх фінансових операцій,пов’язаних з передачею інформації та переказом грошових коштів, є платіжні системи. Платіжнусистему можна представити у вигляді набору платіжних інструментів, банківських процедур,а також міжбанківських систем переказу коштів, поєднання яких забезпечує грошовий обігразом з інституційними та організаційними правилами та процедурами, що регламентуютьвикористання цих інструментів та механізмів.

Ускладі національної платіжної системи держави можна виділити декілька самостійнихсистем, кожна з яких задовольняє вимоги окремої платіжної сфери. Такі системи можнакласифікувати за різними характеристиками та ознаками.

Виходячи з того, яку роль відіграють платіжні системи відповідно до характеруздійснюваних платежів, розрізняють:

1. Системи міжбанківських розрахунків, які призначені для здійснення платіжнихтрансакцій між банками, обумовлених виконанням платежів їхніх клієнтів або власнихзобов’язань одного банку перед іншим.

2. Внутрішньобанківські платіжні системи створюються, щоб забезпечити найбільш

сприятливі умови щодо проходження платежів між установами, що належать до однієї групи.

3. Системи “клієнт-банк” призначені для розрахунків між клієнтом банку та банком

в електронній формі, що дозволило практично уникнути затримки платежів на міжбанківському

рівні

4. Системи масових платежів набувають все більшого поширення у всіх державахсвіту. Незважаючи на те, що традиційні безготівкові платіжні інструменти (чеки, платіжнідоручення тощо) достатньо розповсюджені, останнім часом усе ширше впроваджується системамасових (споживчих) платежів з використанням пластикових карток. Швидкерозповсюдженняпластикових платіжних карток, їх перетворення у масовий інструмент розрахунків пояснюєтьсятими перевагами, які отримують учасники системи. Це, зокрема, зручність карткової системирозрахунків для користувача, а також можливість отримання кредиту без спеціального зверненнядо банку.

Необхідними елементами ефективно функціонуючих платіжних систем є:

 нормативно-правова база, що регулює платіжні відносини, створюючи сприятливіумови для забезпечення потреб успішного функціонування платіжної системи;

 бухгалтерська й технологічна модель (сукупність бухгалтерських і організаційних засобів) є основним операційним механізмом здійснення платежів, що ґрунтується напринципах бухгалтерського обліку і звітності, включає платіжні інструменти та механізмипереказу коштів;

 технологічна інфраструктура є основою життєздатності платіжної системи.Вона включає, зокрема, програмні й технічні засоби обробки та передачі даних, засобиаварійногорезервування та відтворення даних, обслуговуючий персонал тощо;

 захист інформації як сукупність програмно-технічних, нормативно-правових,адміністративно-організаційних засобів.

Платіжні системи забезпечують переказ грошових коштів і передачу потоку інформації,який містить деталі платежу. Якщо система здійснює тільки передачу інформації про розрахунки,то вона не є платіжною, а вважається транспортною. Таким чином, будь-яка платіжна операціяу платіжній системі повинна містити як потік інформації, так і безпосередньо потік грошовихкоштів.

Платіжна операція повинна також містити необхідні елементи, основними з яких є:

 зобов’язання, яке необхідно виконати;

 сторона, що здійснює платіж (платник);

 сторона, яка отримує платіж (одержувач);

 інструмент платежу;

 фінансові посередники (як правило, це банки), які переказують кошти, списуючи

необхідну суму з рахунку платника і зараховуючи її на рахунок одержувача.

При здійсненні платежів використовують як загальновизнані засоби платежу і погашення боргових зобов’язань – грошова готівка і кошти на депозитних рахунках у банківських установах, так і інструменти безготівкових розрахунків – пластикові картки, платіжні доручення, векселі, чеки тощо.

Відтак, платіжний інструмент характеризується:

своєю формою (традиційно поширені у минулому паперові платіжні інструменти поступаються місцем пластиковим карткам або електронним повідомленням);

засобами захисту та підтвердження справжності (замість традиційного підпису все ширше застосовують персональні ідентифікаційні номери, паролі або електронні підписи);

 кредитовим чи дебетовим характером дії. При кредитовому переказі платникпередає своєму банку розпорядження дебетувати його рахунок і перерахувати кошти на рахунокодержувача платежу, після чого кошти зараховуються на рахунок одержувача. Придебетовомупереказі одержувач платежу віддає банку платника (на підставі повноважень, наданих йомуплатником) розпорядження на списання коштів з рахунку платника, переказ цих коштіводержувачу платежу та їх зарахування на рахунок останнього.

 

В-15

1. Порядок зарахування доходів до місцевих бюджетів

Порядок зарахування доходів до місцевих бюджетіввизначається законом про бюджетну систему та іншими законами.У доходній частині місцевого бюджету окремо виділяютьсядоходи, необхідні для виконання власних повноважень, і доходи,необхідні для забезпечення виконання делегованих закономповноважень органів виконавчої влади. Місцевий бюджет поділяється на поточний бюджет і бюджетрозвитку. Доходи бюджету розвитку формуються за рахунок частиниподаткових надходжень, коштів, залучених від розміщення місцевихпозик, а також інвестиційних субсидій з інших бюджетів.

1. Загальна характеристика та принципи організації внутр.платіжної системи

Внутрішня платіжна система казначейства-це сукупність правил,організаційних і програмно-технічних засобів, що використовуються Державним казначейством зметою забезпечення найбільш сприятливих умов для проведення переказу коштів через органиказначейства, а також для взаємодії з іншими платіжними системами.

Платіжна система виконання бюджетів є частиною національної платіжної системи ірегулюється НБУ, Міністерством фінансів,Державним казначейс-ом Українивідповідно до покладених на ці органи функцій.

Державне казначейство визначає умови й правила організації власної внутрішньоїплатіжної системи. Разом з тим, ст. 9 закону “Про платіжні системи та переказ грошей вУкраїні” передбачено, що порядок використання платіжних інструментів, програмно-технічних засобів, систем захисту інформації та телекомунікаційних каналів зв’язку повиненздійснюватися з урахуванням вимог закону та нормативно-правових актів НБУ.

Проведення операцій з бюджетними коштами у внутрішній платіжній системіказначейства здійснюється з дотриманням базових принципів, основними з яких є:

 єдність каси і єдиних вимог до ведення бух.обліку та складаннязвітності про виконання бюджету;

 оперативність зарахування податків, зборів, інших обов’язкових платежів набюджетні рахунки за надходженнями, розмежування доходів між бюджетами та фондами,перерахування коштів до державного бюджету та дотацій місцевим бюджетам;

 цільове спрямування бюджетних коштів,тобто відповідність проведених видатків наявним кошторисним призначенням, прийнятим бюджетним зобов’язанням та обсягувиділених бюджетних асигнувань;

 повнота охоплення бухгалтерським обліком усіх операцій, пов’язаних ізнадходженням доходів та здійсненням видатків;

 відповідальність учасників бюджет.процесу за вчинені ними бюджетніправопорушення.

Практика фінансового управління та організація ефективного контролю забюджетними коштами та бюджетним процесом сформулювала як найважливішу нормубюджетного права принцип єдності каси і єдиних вимог до ведення бухгалтерського обліку.

Сутність цього принципу полягає в тому,що всі державні кошти акумулюються в одній касіта регулюються єдиним бухгалтерським обліком.

Дієвість принципу єдності каси і єдиних вимог до ведення бухгалтерського обліку іскладання звітності забезпечується також єдністю (цілісністю) бюджетної системи. Її цілісністьґрунтується на запровадженні єдиної правової бази, єдиного порядку виконання бюджетів тарегулювання міжбюджетних відносин, єдиної бюджетної класифікації та веденнябухгалтерського обліку, складання звітності.

 

 

В-13

1. Започаткування казначейства в Коївській Русі

Історія зародження, становлення і розвитку казначейства багата і тривала. Термін „казначейство” походить від поняття „казна”, яке в перекладі з тюркської означає сукупність фінансових ресурсів держави. Також казна – це місце, куди надходили гроші і звідки здійснювалися платежі для конкретних цілей.

Процес створення казначейства бере початок в ті часи управління казною, коли не існувало чіткого розмежування між особистою власністю князя, царя та власністю держави.

Утворення Київської Русі як держави відбулося 882 року, коли новгородський князь Олег об’єднав Новгородське, Смоленське та Київське князівства. Державна верховна влада в Київській Русі належала князеві, який видавав закони, здійснював виконавчу владу і чинив суд, призначав усіх урядовців, розпоряджався державною скарбницею, керував військом, вів міжнародну політику. Великокняжий двір, за свідченням літописців, являв собою справжню державну казну. Головним розпорядником при княжому дворі був двірський, або дворецький. Він здійснював нагляд за княжим двором, маєтками, чинив суд у відсутність князя, заступав особу князя під час воєнних походів. Основною функцією двірського було завідування княжою скарбницею. Але розпоряджатися скарбницею мав право тільки сам князь.

У Київській Русі в період раннього феодалізму основним джерелом доходів скарбниці була данина від населення, яку платили найчастіше натурою: хутром медом, збіжжям, худобою, а вже пізніше – грошима. Головною особливістю такого виду платежу була його обов’язковість.

Історія залишила немало прикладів непокори платників данини. Один із них наведено в „Повісті минулих літ”. Порушення князем Ігорем традиційної норми данини зумовило 945 р. повстання у Древлянській землі. Князь Ігор, зібравши звичайну данину, вирішив, за домовленістю з дружинниками, повернутися,щоб зібрати додаткову данину.Внаслідок цього спалахнуло повстання і князя Ігоря було вбито. Вдова Ігоря, Ольга, встановила „устави й уроки”, якими необхідно було керуватися під час збору данини та проведення суду.Це була перша податкова реформа,яка встанов.норми данини,час і місце її збору.

Прообразом казначейства можна вважати княжу казну Ярослава Мудрого і його спадкоємців, яка слугувала сховищем матеріальних цінностей. Правління князя Ярослава Мудрого лишило на Русі пам”ятку, гідну великого монарха – збірку норм руського законодавства, відому під назвою „Руська правда”.

Князь, скарбниця якого не була відділена від державної, мав великі видатки. За кошти скарбниці утримувався княжий двір, передусім військо. За кошти казни велося будівництво палаців, культових споруд, міст, укріплень, мостів, гребель, доріг. Значних витрат потребувало й ведення воєн, спорядження флоту.

 

2. Порядок обслуговування дохідної частини бюджетів

Система обслуговування бюджетів за доходами ґрунтується на комплексі касових операцій, що проводяться органами державної казначейської служби.Залежно відпослідовності здійснення операцій з бюджетними надходженнями діяльність органів казначейства щодо обслуговування бюджетів за доходами охоплює такі основні напрямки роботи:

· відкриття та забезпечення належного функціонування рахунків для зараху­вання надходжень до бюджетів і державних цільових фондів;

· зарахування податків, зборів, інших обов'язкових платежів на рахунки за

· надходженнями, відкриті в головних управліннях казначейства;

· повернення надмірно та помилково сплачених до бюджетів платежів, відшко­дування платникам податку на додану вартість;

· розподіл платежів за нормативами, визначеними Бюджетним кодексом, зако­ном про державний бюджет та рішеннями рад про місцеві бюджети, пере­рахування за належністю розподілених коштів;

· веління бухгалтерського обліку доходів державного та місцевих бюджетів відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів;

· формування звітів та іншої інформації про виконання дохідної частини відпо­відних бюджетів, надання її органам, які здійснюють контроль за нарахуван­ням та сплатою платежів до бюджетів та цільових фондів.

Органи державної казначейської служби у процесі виконання дохідної частини бюджетів виконують контрольні функції, пов'язані зі здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень. Контроль проводиться на стадії повернення помилково та надміру зарахованих платежів, розмежування над­ходжень між рівнями бюджетів і фондами, при наданні дотації вирівнювання місцевим бюджетам та перерахуванні міжбюджетних трансфертів, при перерахуванні коштів отримувачам.

В-12

1. Принципи внутрішньої платіжної системи казначейства

Платіжна система Казначейства України працює сьогодні на принципах, прийнятих для банківської системи. Проведення операцій з бюджетними коштами у внутрішній платіжній системі казначейства здійснюється з дотриманням базових принципів, основними з яких є:

• єдність каси і єдиних вимог до ведення бух. обліку та складання звітності про вик.бюджетів;

• своєчасність зарахування податків, зборів, інших обов'язкових платежів на бюджетні рахунки за надходженнями, розмежування доходів між бюджетами та фондами, перерахування коштів до державного бюджету та дотацій місцевим бюджетам;

• цільове спрямування бюджетних коштів, тобто відповідність проведених видатків наявним кошторисним призначенням, прийнятим бюджетним зобов'я­занням та обсягу відкритих (виділених) бюджетних асигнувань;

• повнота охоплення бухгалтерським обліком усіх операцій, пов'язаних із надходженням доходів та здійсненням видатків;

• оперативність формування фінансової та бюджетної звітності про надходження та використання бюджетних коштів;

• дієвість казначейського контролю за правильністю зарахування та цільовим спрямуванням і раціональним використанням коштів державного та місцевих бюджетів;

• відповідальність учасників бюджетного процесу за вчинені ними бюджетні правопорушення.

Практика фінансового управління та організація ефективного контролю за бюджетними коштами та бюджетним процесом сформулювала як найважливішу норму бюджетного права принцип єдності каси і єдиних вимог до ведення бухгалтерського обліку. Сутність цього принципу полягає в тому, що всі надходження до державного та місцевих бюджетів, єдиний внесок до фондів державного соціального страхування зараховуються на єдиний казначейський рахунок, з якого здійснюється фінансування бюджетної сфери.

Єдність каси і бухгалтерського обліку забезпе­чується: єдиною соціально-економічною політикою держави, єдністю регулю­вання бюджетних правовідносин, єдиною структурою бюджетної до­кументації, вимогами щодо надання певним чином стандартизованої необхідної статистичної та бюджетної інформації від одного бюджету до іншого тощо.

 

2. Повернення помилково та надмірно зарахованих до бюджетів платежів

ДКСУ відповідно до ст. 45 Бюджетного кодексу за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Поверненню з бюджету за заявою платника податків підлягають:

• Помилково сплачені податки, збори (обов'язкові платежі);

• Переплата, яка виникла внаслідок скасування чи зміни судом рішення контрол. органу про нарахування або донарахув. суми податкового зобов'язання, якщо така сума була сплачена;

• Переплата, яка виникла внаслідок сплати платником коштів понад суми податкових зобов'язань, за якими настав граничний термін сплати.

Перелік податків, зборів та інших доходів бюджету відповідно до переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 р. № 106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету».

Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги,наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії, здійснюється за поданням органів, які здійснюють облік заборгованості в розрізі позичальників.Зважаючи на те, що найбільше операцій щодо повернення помил. танадміру зарахованих до бюджету платежів проводять органи податкової та митних служб, спільним документом цих органів встановлено форму подання - висновок.У випадку виявлення надміру чи помилково перерахованих платежів до бюджетів платник податків звертається до органу податкової служби із заявою, яка може бути подана протягом 1095 днів з дня виникнення такої переплати.

Надміру або помилково зараховані до бюджетів платежі можуть перерахо­вуватися на:

• погашення грош. зобов’язання з інших платежів,що підлягають зарахуванню до бюджетів;

• поточний рахунок платника податку в установі банку;

• на рахунки підприємств поштового зв'язку;

• шляхом повернення готівковими коштами за чеком з рахунку, відкритого в установі банку .

Орган податкової служби за місцем реєстрації платників податків на підставі даних їх особових рахунків готує висновки про повернення відповідних сум коштів їз бюджету та реєстри висновків за платежами.

На підставі отриманих висновків управління державної казначейської служби готують платіжні документи на перерахування коштів з відповідних бюджетних рахунків на рахунки, зазначені у висновках, та щоденно засобами телекомунікац. зв'язку передають їх до відповідного головного управління казначейства.

Головне управління казначейства за умови наявності поточних надходжень на відповідних бюджетних рахунках у термін не пізніше п'яти робочих днів з дати отримання висновку від органу, що контролює справляння надходжень бюджету, здійснює перерахування коштів за призначенням. За неможливості виконання документів на повернення платежів з бюджетів одноразово загальними сумами орган казначейства здійснює повернення коштів частковими сумами шляхом оформлення меморіальних ордерів. Своєчасно не оплачені документи на повернення з бюджетів платежів обліковуються в картотеці на рахунках позабалансового обліку. Такі документи оплачуються по мірі надходження коштів на відповідні рахунки з обліку надходжень державного та місцевих бюджетів.

 

В-11

1. Опишіть, що здійснює Казначейство України з метою організації своєї діяльності

Казначейство України з метою організації своєї діяльності:
1) забезпечує в межах повноважень здійснення заходів щодо запобігання корупції і контроль за їх здійсненням в апараті Казначейства України, його територіальних органах, на під-вах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління;
2) здійснює добір кадрів в апарат Казначейства України та на керівні посади в його територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, формує кадровий резерв на відповідні посади, організовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників апарату Казначейства України та його територіальних органів;
3) контролює діяльність територіальних органів Казначейства України;
4) організовує планово-фінансову роботу в апараті Казначейства України, його територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і
матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку;
5) організовує розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю Казначейства України, його територ.органів і підрозділів, підприємств, установ, організацій, що належать до сфери його управління;
6) забезпечує у межах повноважень реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням в апараті Казначейства України;
7) забезпечує у межах своїх повноважень виконання завдань мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності держави;

8) організовує ведення діловодства та архіву в апараті Казначейства України відповідно до встановлених правил.

2. Загальна характеристика платіжних систем

Невід’ємним спеціалізованим елементом практично всіх фінансових операцій,пов’язаних з передачею інформації та переказом грошових коштів, є платіжні системи. Платіжнусистему можна представити у вигляді набору платіжних інструментів, банківських процедур,а також міжбанківських систем переказу коштів, поєднання яких забезпечує грошовий обігразом з інституційними та організаційними правилами та процедурами, що регламентуютьвикористання цих інструментів та механізмів.

Ускладі національної платіжної системи держави можна виділити декілька самостійнихсистем, кожна з яких задовольняє вимоги окремої платіжної сфери. Такі системи можнакласифікувати за різними характеристиками та ознаками.

Виходячи з того, яку роль відіграють платіжні системи відповідно до характеруздійснюваних платежів, розрізняють:

1. Системи міжбанківських розрахунків, які призначені для здійснення платіжнихтрансакцій між банками, обумовлених виконанням платежів їхніх клієнтів або власнихзобов’язань 1 банку перед іншим.

2. Внутрішньобанківські платіжні системи створю, щоб забезпечити найбільш

сприятливі умови щодо проходження платежів між установами, що належать до однієї групи.

3. Системи “клієнт-банк” призначені для розрахунків між клієнтом банку та банком

в електронній формі, що дозволило практично уникнути затримки платежів на міжбанківськомурівні

4. Системи масових платежів набувають все більшого поширення у всіх державахсвіту. Незважаючи на те, що традиційні безготівкові платіжні інструменти (чеки, платіжнідоручення тощо) достатньо розповсюджені, останнім часом усе ширше впроваджується системамасових (споживчих) платежів з використанням пластикових карток. Швидкерозповсюдженняпластикових платіжних карток, їх перетворення у масовий інструмент розрахунків пояснюєтьсятими перевагами, які отримують учасники системи. Це, зокрема, зручність карткової системирозрахунків для користувача, а також можливість отримання кредиту без спеціального зверненнядо банку.

Необхідними елементами ефективно функціонуючих платіжних систем є:

 нормативно-правова база, що регулює платіжні відносини, створюючи сприятливіумови для забезпечення потреб успішного функціонування платіжної системи;

 бухгалтерська й технологічна модель (сукупність бухгалтерських і організаційних засобів) є основним операційним механізмом здійснення платежів, що ґрунтується напринципах бухгалтерського обліку і звітності

 технологічна інфраструктура є основою життєздатності платіжної системи.Вона включає, зокрема, програмні й технічні засоби обробки та передачі даних, засобиаварійногорезервування та відтворення даних, обслуговуючий персонал тощо;

 захист інформації як сукупність програмно-технічних, нормативно-правових,адміністративно-організаційних засобів.

Платіжні системи забезпечують переказ грошових коштів і передачу потоку інформації,який містить деталі платежу. Якщо система здійснює тільки передачу інформації про розрахунки,то вона не є платіжною, а вважається транспортною. Таким чином, будь-яка платіжна операціяу платіжній системі повинна містити як потік інформації, так і безпосередньо потік грошовихкоштів.

Платіжна операція повинна також містити необхідні елементи, основними з яких є:

 зобов’язання, яке необхідно виконати;

 сторона, що здійснює платіж (платник);

 сторона, яка отримує платіж (одержувач);

 інструмент платежу;

 фінансові посередники (як правило, це банки), які переказують кошти, списуючи

необхідну суму з рахунку платника і зараховуючи її на рахунок одержувача.

При здійсненні платежів використовують як загальновизнані засоби платежу і погашення боргових зобов’язань – грошова готівка і кошти на депозитних рахунках у банківських установах, так і інструменти безготівкових розрахунків – пластикові картки, платіжні доручення, векселі, чеки тощо.

Відтак, платіжний інструмент характеризується:

своєю формою (традиційно поширені у минулому паперові платіжні інструменти поступаються місцем пластиковим карткам або електронним повідомленням);

засобами захисту та підтвердження справжності (замість традиційного підпису все ширше застосовують персональні ідентифікаційні номери, паролі або електронні підписи);

В-10

1. Опишіть взаємодію органів казначейства з іншими учасниками бюджетного процесу під час виконання бюджетів

Казначейство України у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими органами виконавчої влади, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, з органами місцевого самоврядування, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також з підприємствами, установами, організаціями.

2. Охарактер.проходження коштів,які підлягають розподілу між держвними і місцевими бюджетами

Платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу та закону України про Державний бюджет України розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управліннях казначейства за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами" в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій.

Інформація про надходження та повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів одночасно відображається на аналітичних рахунках, відкритих за рахунком бюджетного обліку 6211 “Доходи, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами”.

Кредитовий залишок за кожним аналітичним рахунком 6211 відображає інформацію про надходження (з урахуванням повернень) кожного виду платежу, який розподіляється між державним та місцевим бюджетами, наростаючим підсумком з початку року. Заокремими аналітичними рахунками 6211 допускається від'ємнийзалишок, який свідчить, що повернень окремих платежів употочному бюджетному періоді відбулося більше, ніж надходжень.Кошти, які надійшли за день (з урахуванням поверненняпомилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) нааналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3311, урегламентований час розподіляються за встановлениминормативами між державним бюджетом та відповідними місцевимибюджетами.Після розподілу засобами програмного забезпечення шляхомформуваня меморіальних док. кошти списуються за призначенням на відповідні рахунки, а саме:

- на аналітичні рахунки з обліку доходів загального(спеціального) фонду державного бюджету, відкриті за балансовимрахунком 3111 (3121);

- на аналітичні рахунки з обліку доходів загального(спеціального) фонду відповідного місцевого бюджету, відкриті забалансовим рахунком 3141 "Надходження до загального фондумісцевих бюджетів" (3151 "Надходження коштів спеціальногофонду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальнівидатки").

Суми коштів, зарахованих на перший рахунок, відкритий забалансовим рахунком 3112, головні управління казначействарозподіляють за встановленими нормативами та у регламентованийчас перераховують суми дотацій на рахунки місцевих бюджетів.

Інформація щодо перерахування дотації вирівнювання місцевимбюджетам одночасно відображається на рахунках, відкритих забалансовим рахунком 8311 “Кошти, передані органами державногоказначейства із загального фонду державного бюджету місцевим

бюджетам АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя”.

Дебетовий залишок за рахунком 8311 дає інформацію проперераховану з початку року суму дотацій місцевим бюджетам.Залишки коштів з першого рахунку, відкритого за балансовимрахунком 3112, після відрахування дотацій місцевим бюджетам та з

другого рахунку, відкритого за цим самим балансовим рахунком,перераховуються на відповідні рахунки, відкриті у Державнійказначейській службі (центральний рівень) за балансовим рахунком3112.

Інформація щодо перерахування суми доходів на рахункиКазначейства України одночасно відображається на рахунках,відкритих за балансовим рахунком 8211 “Кошти загального фондудержавного бюджету, передані вищестоящим органам Державногоказначейства”. Сума дебетових залишків на рахунках, відкритих забалансовим рахунком 8211, дає інформацію про суми доходів, перерахованіна центральний рівень Казначейства, наростаючимпідсумком з початку року.

За результатами розподілу платежів між державним та місцевимбюджетами формується Відомість розподілу платежів до бюджету,які надійшли на рахунок 3311 (додаток 7(10.4).

Повернення платникам помилково та надмірно сплаченихплатежів, які розподіляються між державним та місцевимибюджетами, здійснюється головними управліннями казначейства напідставі висновків органів державної податкової служби, поданьорганів, що контролюють справляння надходжень бюджету, судовихорганів. Кошти поверт. з відповідного аналітичного рахунку3311 у межах поточних надходжень за день.

У разі недостатності або відсутності коштів на рахунку 3311повернення здійснюється шляхом залучення коштів на цей рахунокз відповідних рахунків 3112 “Загальний фонд державного бюджету”(3122 “Спеціальний фонд державного бюджету”) та 3142 “Кошти

загального фонду місцевих бюджетів” (3152 “Кошти спеціальногофонду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки”)у межах поточних надходжень за день.



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-29; просмотров: 210; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.165.57.161 (0.012 с.)