Жовтень 1992 р. – жовтень 1995 р.

ЮюююююююВаріант 1

1. Передумови створення казначейства з 90-х років 20 ст. до створення ДКСУ.

В Україні діюча до утворення казначейства банківська система виконання бюджетувідповідала основним вимогам економіки, котра централізовано планувалася та директивноуправлялася. Її функціонування забезпечувалось взаємодією державних банків, яківирішували широкий спектр питань: прийом та зарахування надходжень на відповідні рахунки, ведення обліку доходів та видатків державного та місцевих бюджетів, складання таподання звітів про касове виконання бюджетів та інші операції, пов’язані з касовимвиконанням бюджету. Основним органом, який здійснював касове виконання державного та

місцевих бюджетів, був Державний банк СРСР.

Банківська система касового виконання бюджетів, яка успішно функціонувала вумовах централізованої планової економіки, не здатна була адаптуватись до нових умов.Використання такої системи, за умов здійснення ринкових реформ, не відповідало вимогам іпотребам ринкової економіки, стало гальмом на шляху ринкових перетворень.Практика касового виконання державного бюджету банками була розрахована насистему єдності банків і не відповідала дворівневій банківській системі, яка почала форму-

ватися в Україні наприкінці 80-х років. Національний банк у цей час зосередив увагу напитаннях організації грошово-кредитного обігу, значно послабивши пріоритетність своєїдіяльності у сфері виконання бюджетів. Бюджетні кошти зосередились у недержавнихбанківських установах, для яких виконання бюджету не було пріоритетним напрямкомдіяльності. Разом з тим, відповідно до чинного законодавства комерційні банки отрималиекономічну самостійність щодо розпорядження як банківським капіталом, так і залученимикоштами. Це призвело до послаблення обліку бюджетних коштів, усунення комерційнихбанків від контролю за їх використанням.

Головним недоліком діючої до створення казначейства системи акумуляції та облікудоходів державного бюджету була неоперативність. Це проявлялось у тому, що між датоюзбору та наданням інформації і реальним зарахуванням сум податків і платежів, щонадійшли, проходило від двох до чотирьох робочих днів. Звітність про надходження доходівпоступала лише в кінці місяця, наступного за звітним. Таким чином, ця система облікудоходів не дозволяла своєчасно отримувати інформацію про обсяг доходів. Це в свою чергу,негативно позначалося на точності короткострокових прогнозів про надходження податків та

платежів, встановленні реальних лімітів витрат з бюджету, а отже на своєчасності фінансування загальнодержавних потреб.

Залишалось неврегульованим також питання виконання видаткової частинидержавного бюджету. Діюча система допускала фіксування грошових коштів в обліковихрегістрах лише на стадії платежу, коли можливість маневрування державними фінансовимиресурсами вже практично втрачено. Кошти, що надходили на рахунок доходів, спочатку щоденно перерозподілялися між міністерствами та відомствами, а вже потім перераховувалисяконкретним споживачам. Це не дозволяло оперативно отримувати інформацію про видаткита перераховувати кошти за призначенням, а, отже, ефективно контролювати дані операції.Звітність про касове виконання державного бюджету в багатьох випадках невідповідала одній з основних вимог, що висуваються до бухгалтерських регістрів, –достовірності. Звіти, які подавали міністерства та відомства, через громіздкість підвідомчихїм структур, різницю в підходах до планування видатків, відсутність попереднього тапоточного контролю за витрачанням бюджетних та позабюджетних коштів не давалиможливості визначити дійсні потреби і суму заборгованості за тією чи іншою статтею

бюджету. До того ж банківська звітність не враховувала операцій по взаємозаліках бартеру,

вексельному обігу, які складали понад 20% загальної суми надходжень.

За умови гострої нестачі бюджетних коштів така організація виконання бюджетів недозволяла маневрувати фінансовими ресурсами з метою найбільш раціонального їхвикористання. Для оперативного маневрування обмеженими фінансовими ресурсамидержави, спрямування їх на першочергові соціально-економічні потреби потрібно булостворити нову фінансову структуру з відлагодженим механізмом виконання бюджетів. Томуквітня 1995 p. Указом Президента України за № 335/95 створено Державне казначействоУкраїни, а постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 p. за № 590 затвердженоПоложення про Державне казначейство України.__

 

2. Порядок закриття і відкриття реєстраційних та спеціальних реєстраційних рахунків.

Рахунки для здійснення операцій з бюджетними коштами відкриваються зареєстрованим в установленому порядку юридичним та фізичним особам (клієнтам органів державного казначейства) в управліннях державного казначейства відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів та Інструкціїпро відкриття аналітичних рахунків для обліку операцій з виконання бюджетів в системі Державного казначейства від 28.11.2000 р. № 119, а також Порядку відкриття рахунків у національній валюті в органах державного казначейства, затвердженого наказом Державногоказначейства № 221 від 02.12.2002 р. зі змінами та доповненнями. Операції за рахунками,відкритими в органах казначейства, здійснюються засобами програмного забезпеченняДержавного казначейства.

Для відкриття рахунку клієнт подає до відповідного органу казначейства, у якому вінбуде обслуговуватися, всі необхідні документи.

Для відкриття реєстраційних і спеціальних реєстраційних рахунків розпорядникикоштів подають дооргану казначейства такі документи:

а) заяву на відкриття рахунків встановленого зразка, підписану керівником таголовним бухгалтером, або іншою службовою особою, на яку покладено функцію веденняобліку та складання звітності;

б) копію довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств таорганізацій України, засвідчену нотаріально або органом, що видав довідку;

в) копію належним чином зареєстрованого установчого документа (статуту,положення установчого договору), засвідчену органом, який здійснив реєстрацію, або нотаріально.Положення, які затверджуються постановами Кабінету Міністрів чи указами ПрезидентаУкраїни, нотаріального засвідчення не потребують. Установи та організація, які діють напідставі законів, установчий документ не подають;

г) копію документа, що підтверджує взяття клієнта на облік в органі податковоїслужби, засвідчену органом, що видав документ, або нотаріально;

ґ) картку зі зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чиустановчих документів клієнта надано право розпорядження рахунком та підписаннярозрахункових документів, завірено нотаріально, або установою вищого рівня вустановленому порядку, у двох примірниках. У картку включ. також зразок відбиткапечатки. У населених пунктах, де немає нотаріальних контор чи приватних нотаріусів, карткизасвідчуються сільською, селищною, районною радою. Органи, які не мають установи вищогорівня, подають картки, засвідчені підписами керівників та головних бухгалтерів цих органів;

д) копію документа, що підтверджує реєстрацію клієнта у відповідному органіПенсійного фонду України, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально;

е) копії страхових свідоцтв, що підтверджують реєстрацію клієнта у Фондісоціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань,Фонді загальнообов’язкового соціального страхування на випадок безробіття, Фонді соціальногострахування з тимчасової втрати працездатності як платника страхових внесків, засвідченіорганом, що їх видав, або нотаріально. Інформація про те, що клієнт не є платником страховихвнесків, обов’язково зазначається у заяві про відкриття рахунку;

ж) затверджений кошторис розпорядників бюджетних коштів, крім видатківдержавного бюджету, кошториси для здійснення яких не складаються. У період дозатвердження кошторисів видатки бюджетних установ здійснюються відповідно до чинногозаконодавства. Кошторис не подається у разі відкриття протягом бюджетного рокуспеціальних реєстраційних рахунків з обліку операцій з власних надходжень бюджетноїустанови.

Одержувачі бюджетних коштів для відкриття рахунків подають до органуказначейства точно такі ж документи, як і розпорядники коштів для відкриття реєстраційних іспеціальних реєстраційних рахунків. Відмінність полягає в тому, що замість кошторисубюджетної установи, який подають розпорядники, одержувачі коштів подають планвикористання бюджетних коштів.

При отриманні документів на відкриття рахунків в органах казначейства здійснюєтьсяперевірка поданих документів на відповідність їх чинному законодавству.

Після перевірки поданих документів на кожну установу, підприємство, організаціюзаводяться особові справи, які містять вищезазначені документи.Особова справа з оформлення рахунку зберігається в органі казначейства протягомп’яти років з моменту закриття рахунку.

Днем відкриття рахунків вважається дата, зазначена на заяві про відкриття рахунків у розділі “Відмітка органу державного казначейства”. Усі відкриті та перевідкриті в органіказначейства рахунки підлягають реєстрації в книзі відкритих рахунків, яка ведеться в розрізібалансових рахунків (доходи та видатки бюджету, рахунки клієнтів, кредити, депозити, цінніпапери тощо).

Книги повинні бути пронумеровані, прошнуровані, засвідчені підписами керівника іголовного бухгалтера та скріплені відбитком печатки органу державного казначейства ізберігатись у призначеної (наказом чи розпорядженням) відповідальної особи.Ведення книги відкритих рахунків можливе в автоматизованому порядку намашинному (електронному) носії інформації зі збереженням архіву та обов’язковим

роздрукуванням за станом на перше число звітного місяця змін, що відбулися протягомнаступного місяця та 1 січня в повному обсязі.Згідно з поданими документами здійснюється реєстрація розпорядників коштів узведеному реєстрі, в якому на підставі централізовано встановленого коду кожній бюджетній

установі надається номер.Інформація про відкриття (закриття) або зміни номерів усіх видів рахунків

відправляється органом казначейства в 3-денний термін, включаючи день відкриття(закриття) рахунку, в електронному вигляді та спеціальною поштою до органів податковоїслужби за місцем реєстрації клієнта для включення до зведеного електронного реєструвласників рахунків. При цьому уповноваженою особою (заступником головного бухгалтера,начальником відповідного структурного відділу/сектору) здійснюється контроль за отриманнямдовідки з ДПА про взяття рахунку на облік.

Органом державного казначейства з дозволу головного бухгалтера (його заступника),видаються письмові довідки про наявність рахунку в органі державного казначейства(органам митної служби, державної податкової служби та за місцем вимоги). Реєстраційні та спеціальні реєстраційні рахунки розпорядників та одержувачів бюджетних коштів обслуговуються на підставі договорів. Договори укладаються між розпорядниками(одержувачами) коштів та органами державного казначейства для регулювання правовідносин,пов’язаних з виконанням бюджетів.

Договір складається за встановленою формою і містить: предмет договору, права іобов’язки сторін, порядок розгляду спорів, терміни дії договору, порядок його зміни і припинення, юридичні адреси сторін, інші умови. Договір передбачає право Державногоказначейства України припиняти фінансування видатків у разі виявлення фактів порушеньвстановленого порядку виконання державного бюджету.

Згідно з договором орган казначейства забезпечує розрахункове обслуговуваннярозпорядника коштів у межах лімітів видатків відповідно до затвердженого кошторису тафактичних надходжень на єдиний казначейський рахунок державного бюджету. Органидержавного казначейства безпосередньо здійснюють платежі на користь суб’єктів господарськоїдіяльності, інших підприємств, організацій, установ, які виконали роботи або надали послугирозпорядникам бюджетних коштів.

Бюджетні рахунки відкриваються на один бюджетний рік і щорічно поновлюються напочаток нового бюджетного періоду відповідно до закону про Державний бюджет України навідповідний рік. У разі неприйняття закону про державний бюджет на відповідний рік,відповідно до Бюджетного кодексу, перевідкриваються рахунки попереднього бюджетногоперіоду.

Чинним законодавством передбачено, що залишки коштів на кінець бюджетного періодуна реєстраційних рахунках обнулюються, тобто перераховуються на рахунки відповіднихбюджетів. Спеціальні реєстраційні рахунки, на яких зберігаються залишки коштів дляпокриття відповідних витрат у наступному бюджетному році з урахуванням їх цільовогопризначення, перевідкриваються у наступному бюджетному році із перенесеннямневитрачених у попередньому періоді залишків коштів, які були одержані на виконаннявідповідних завдань.

 

Варіант 2

1. Еволюція казначейської справи в Україні (1993-2013)

З часу створення Державного казначейства України можна виділити такі основні етапийого розвитку залежно від економічної ситуації, що складалася у державі.

Січень 1998 р. – грудень 2000 р.

Характеризується завершенням переведення на казначейську систему виконаннядержавного бюджету практично всіх головних розпорядників бюджетних коштів, проведення підготовчої роботи по переведенню на казначейське обслуговування силових міністерств івідомств, які мали свої особливості, що зумовило потребу у структурній перебудові їхньоїгалузевої фінансової системи. Так, наприклад, Міністерство оборони України скоротилопідпорядкованість розпорядників коштів із п’яти ланок до трьох.

Варіант 3

1. Які посадові обо*язки покладаються на Голову ДКСУ?

Казначейство України очолює Голова, якого призначає на посаду за поданням Прем'єрміністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра, та звільняє з посади Президент України.
Голова Казначейства України: 1) очолює Казначейство України, здійснює керівництво його діяльністю, представляє Казначейство України у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами, організаціями; 2) вносить на розгляд Міністру пропозиції щодо формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів та розроблені Казначейством України проекти законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України; 3) вносить на розгляд Міністру проекти нормативно-правових актів Мінфіну України з питань, що належать до сфери діяльності Казначейства України; 4) забезпечує виконання Казначейством України актів та доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України; 5) затверджує за погодженням з Міністром схвалені на засіданні колегії річний план роботи Казначейства України, заходи щодо реалізації основних напрямів та пріоритетних цілей його діяльності відповідно до визначених завдань; 6) звітує перед Міністром про виконання річного плану роботи Казначейства України та покладених на нього завдань, про усунення порушень і недоліків, виявлених під час проведення перевірокдіяльності Казначейства України, його територіальних органів, а також про притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях; 7) вносить пропозиції Міністрові щодо кандидатур на посади своїх заступників; 8) затверджує за погодженням із Міністром структуру апарату Казначейства України; 9) забезпечує виконання наданих Міністром доручень; 10) вносить Міністрові пропозиції щодо утворення у межах граничної чисельності державних службовців та працівників Казначейства України і коштів, передбачених на його утримання, а також щодо ліквідації, реорганізації Кабінетом Міністрів України територіальних органів Казначейства України, які є юридичними особами публічного права; 11) утворює у межах граничної чисельності державних службовців та працівників Казначейства України і коштів, передбачених на утримання Казначейства України, ліквідовує, реорганізовує за погодженням з Кабінетом Міністрів України та Міністром територіальні органи Казначейства України як структурні підрозділи апарату цього органу; 12) призначає на посади за погодженням із Міністром та головами відповідних місцевих державних адміністрацій, звільняє з посад керівників територіальних органів Казначейства України, призначає на посади за погодженням із Міністром, звільняє з посад заступників керівників територіальних органів Казначейства України; 13) забезпечує взаємодію Казначейства України із визначеним Міністром структурним підрозділом Мінфіну України; 14) забезпечує дотримання встановленого Міністром порядку обміну інформацією між Мінфіном України та Казначейством України та вчасність її подання; 15) призначає на посади та звільняє з посад за погодженням із Міністром керівників і заступників керівників структурних підрозділів апарату Казначейства України, призначає на посади та звільняє з посад інших державних службовців і працівників апарату Казначейства України; 16) притягає до дисциплінарної відповідальності керівників структурних підрозділів та інших працівників Казначейства України, керівників територіальних органів Казначейства України та їх заступників; 17) погоджує призначення на посади та звільнення з посад головних бухгалтерів головних розпорядників коштів державного бюджету; 18) підписує видані в межах компетенції Казначейства України накази організаційно-розпорядчого характеру та організовує контроль за їх виконанням.

2. Дайте загальну характеристику платіжних систем.(тема 3, пит. 1….роздруківка)

Невід’ємним спеціалізованим елементом практично всіх фінансових операцій,пов’язаних з передачею інформації та переказом грошових коштів, є платіжні системи. Платіжнусистему можна представити у вигляді набору платіжних інструментів, банківських процедур,а також міжбанківських систем переказу коштів, поєднання яких забезпечує грошовий обігразом з інституційними та організаційними правилами та процедурами, що регламентуютьвикористання цих інструментів та механізмів.

Ускладі національної платіжної системи держави можна виділити декілька самостійнихсистем, кожна з яких задовольняє вимоги окремої платіжної сфери. Такі системи можнакласифікувати за різними характеристиками та ознаками.

Виходячи з того, яку роль відіграють платіжні системи відповідно до характеруздійснюваних платежів, розрізняють:

1. Системи міжбанківських розрахунків, які призначені для здійснення платіжнихтрансакцій між банками, обумовлених виконанням платежів їхніх клієнтів або власнихзобов’язань одного банку перед іншим.

2. Внутрішньобанківські платіжні системи створюються, щоб забезпечити найбільш

сприятливі умови щодо проходження платежів між установами, що належать до однієї групи.

3. Системи “клієнт-банк” призначені для розрахунків між клієнтом банку та банком

в електронній формі, що дозволило практично уникнути затримки платежів на міжбанківському

рівні

4. Системи масових платежів набувають все більшого поширення у всіх державахсвіту. Незважаючи на те, що традиційні безготівкові платіжні інструменти (чеки, платіжнідоручення тощо) достатньо розповсюджені, останнім часом усе ширше впроваджується системамасових (споживчих) платежів з використанням пластикових карток. Швидкерозповсюдженняпластикових платіжних карток, їх перетворення у масовий інструмент розрахунків пояснюєтьсятими перевагами, які отримують учасники системи. Це, зокрема, зручність карткової системирозрахунків для користувача, а також можливість отримання кредиту без спеціального зверненнядо банку.

Необхідними елементами ефективно функціонуючих платіжних систем є:

 нормативно-правова база, що регулює платіжні відносини, створюючи сприятливіумови для забезпечення потреб успішного функціонування платіжної системи;

 бухгалтерська й технологічна модель (сукупність бухгалтерських і організаційних засобів) є основним операційним механізмом здійснення платежів, що ґрунтується напринципах бухгалтерського обліку і звітності, включає платіжні інструменти та механізмипереказу коштів;

 технологічна інфраструктура є основою життєздатності платіжної системи.Вона включає, зокрема, програмні й технічні засоби обробки та передачі даних, засобиаварійногорезервування та відтворення даних, обслуговуючий персонал тощо;

 захист інформації як сукупність програмно-технічних, нормативно-правових,адміністративно-організаційних засобів.

Платіжні системи забезпечують переказ грошових коштів і передачу потоку інформації,який містить деталі платежу. Якщо система здійснює тільки передачу інформації про розрахунки,то вона не є платіжною, а вважається транспортною. Таким чином, будь-яка платіжна операціяу платіжній системі повинна містити як потік інформації, так і безпосередньо потік грошовихкоштів.

Платіжна операція повинна також містити необхідні елементи, основними з яких є:

 зобов’язання, яке необхідно виконати;

 сторона, що здійснює платіж (платник);

 сторона, яка отримує платіж (одержувач);

 інструмент платежу;

 фінансові посередники (як правило, це банки), які переказують кошти, списуючи

необхідну суму з рахунку платника і зараховуючи її на рахунок одержувача.

При здійсненні платежів використовують як загальновизнані засоби платежу і погашення боргових зобов’язань – грошова готівка і кошти на депозитних рахунках у банківських установах, так і інструменти безготівкових розрахунків – пластикові картки, платіжні доручення, векселі, чеки тощо.

Відтак, платіжний інструмент характеризується:

своєю формою (традиційно поширені у минулому паперові платіжні інструменти поступаються місцем пластиковим карткам або електронним повідомленням);

засобами захисту та підтвердження справжності (замість традиційного підпису все ширше застосовують персональні ідентифікаційні номери, паролі або електронні підписи);

 кредитовим чи дебетовим характером дії. При кредитовому переказі платникпередає своєму банку розпорядження дебетувати його рахунок і перерахувати кошти на рахунокодержувача платежу, після чого кошти зараховуються на рахунок одержувача. Придебетовомупереказі одержувач платежу віддає банку платника (на підставі повноважень, наданих йомуплатником) розпорядження на списання коштів з рахунку платника, переказ цих коштіводержувачу платежу та їх зарахування на рахунок останнього.__

Варіант 4

Варіант 5

Варіант 7

Варіант 9

1.Якими документами регламентується діяльність органів ДКСУ?Якими основним документом регламент обслуговування бюджетів органами Казначейства за доходами і видатками

ПОЛОЖЕННЯ
про Державну казначейську службу України 1. Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр). Казначейство України входить до системи органів виконавчоївлади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України є учасником системи електронних платежів Національного банку України. 2. Казначейство України у своїй діяльності керується Конституцією (254к/96-ВР) та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України (далі - Мінфін України), іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України і Міністра.

ПОРЯДОК
казначейського обслуговування державного бюджету за витратами

I. Загальні положення

1.1. Цей Порядок регламентує організаційні взаємовідносини між органами Державної казначейської служби (далі - орган Казначейства), розпорядниками бюджетних коштів, одержувачами бюджетних коштів, а також розподіл обов'язків та відповідальності між ними в процесі обслуговування державного бюджету за видатками, операціями з надання кредитів за рахунок коштів державного бюджету та з погашення державного боргу з урахуванням вимогБюджетного кодексу України та інших нормативно-правових актів.

1.2. При казначейському обслуговуванні державного бюджету за видатками, операціями з надання кредитів за рахунок коштів державного бюджету та з погашення державного боргу застосовуються поняття та економічні категорії, які визначені Бюджетним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні.

 

В-12

1. Принципи внутрішньої платіжної системи казначейства

Платіжна система Казначейства України працює сьогодні на принципах, прийнятих для банківської системи. Проведення операцій з бюджетними коштами у внутрішній платіжній системі казначейства здійснюється з дотриманням базових принципів, основними з яких є:

• єдність каси і єдиних вимог до ведення бух. обліку та складання звітності про вик.бюджетів;

• своєчасність зарахування податків, зборів, інших обов'язкових платежів на бюджетні рахунки за надходженнями, розмежування доходів між бюджетами та фондами, перерахування коштів до державного бюджету та дотацій місцевим бюджетам;

• цільове спрямування бюджетних коштів, тобто відповідність проведених видатків наявним кошторисним призначенням, прийнятим бюджетним зобов'я­занням та обсягу відкритих (виділених) бюджетних асигнувань;

• повнота охоплення бухгалтерським обліком усіх операцій, пов'язаних із надходженням доходів та здійсненням видатків;

• оперативність формування фінансової та бюджетної звітності про надходження та використання бюджетних коштів;

• дієвість казначейського контролю за правильністю зарахування та цільовим спрямуванням і раціональним використанням коштів державного та місцевих бюджетів;

• відповідальність учасників бюджетного процесу за вчинені ними бюджетні правопорушення.

Практика фінансового управління та організація ефективного контролю за бюджетними коштами та бюджетним процесом сформулювала як найважливішу норму бюджетного права принцип єдності каси і єдиних вимог до ведення бухгалтерського обліку. Сутність цього принципу полягає в тому, що всі надходження до державного та місцевих бюджетів, єдиний внесок до фондів державного соціального страхування зараховуються на єдиний казначейський рахунок, з якого здійснюється фінансування бюджетної сфери.

Єдність каси і бухгалтерського обліку забезпе­чується: єдиною соціально-економічною політикою держави, єдністю регулю­вання бюджетних правовідносин, єдиною структурою бюджетної до­кументації, вимогами щодо надання певним чином стандартизованої необхідної статистичної та бюджетної інформації від одного бюджету до іншого тощо.

 

2. Повернення помилково та надмірно зарахованих до бюджетів платежів

ДКСУ відповідно до ст. 45 Бюджетного кодексу за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Поверненню з бюджету за заявою платника податків підлягають:

• Помилково сплачені податки, збори (обов'язкові платежі);

• Переплата, яка виникла внаслідок скасування чи зміни судом рішення контрол. органу про нарахування або донарахув. суми податкового зобов'язання, якщо така сума була сплачена;

• Переплата, яка виникла внаслідок сплати платником коштів понад суми податкових зобов'язань, за якими настав граничний термін сплати.

Перелік податків, зборів та інших доходів бюджету відповідно до переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 р. № 106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету».

Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги,наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії, здійснюється за поданням органів, які здійснюють облік заборгованості в розрізі позичальників.Зважаючи на те, що найбільше операцій щодо повернення помил. танадміру зарахованих до бюджету платежів проводять органи податкової та митних служб, спільним документом цих органів встановлено форму подання - висновок.У випадку виявлення надміру чи помилково перерахованих платежів до бюджетів платник податків звертається до органу податкової служби із заявою, яка може бути подана протягом 1095 днів з дня виникнення такої переплати.

Надміру або помилково зараховані до бюджетів платежі можуть перерахо­вуватися на:

• погашення грош. зобов’язання з інших платежів,що підлягають зарахуванню до бюджетів;

• поточний рахунок платника податку в установі банку;

• на рахунки підприємств поштового зв'язку;

• шляхом повернення готівковими коштами за чеком з рахунку, відкритого в установі банку.

Орган податкової служби за місцем реєстрації платників податків на підставі даних їх особових рахунків готує висновки про повернення відповідних сум коштів їз бюджету та реєстри висновків за платежами.

На підставі отриманих висновків управління державної казначейської служби готують платіжні документи на перерахування коштів з відповідних бюджетних рахунків на рахунки, зазначені у висновках, та щоденно засобами телекомунікац. зв'язку передають їх до відповідного головного управління казначейства.

Головне управління казначейства за умови наявності поточних надходжень на відповідних бюджетних рахунках у термін не пізніше п'яти робочих днів з дати отримання висновку від органу, що контролює справляння надходжень бюджету, здійснює перерахування коштів за призначенням. За неможливості виконання документів на повернення платежів з бюджетів одноразово загальними сумами орган казначейства здійснює повернення коштів частковими сумами шляхом оформлення меморіальних ордерів. Своєчасно не оплачені документи на повернення з бюджетів платежів обліковуються в картотеці на рахунках позабалансового обліку. Такі документи оплачуються по мірі надходження коштів на відповідні рахунки з обліку надходжень державного та місцевих бюджетів.

 

В-11

1. Опишіть, що здійснює Казначейство України з метою організації своєї діяльності

Казначейство України з метою організації своєї діяльності:
1) забезпечує в межах повноважень здійснення заходів щодо запобігання корупції і контроль за їх здійсненням в апараті Казначейства України, його територіальних органах, на під-вах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління;
2) здійснює добір кадрів в апарат Казначейства України та на керівні посади в його територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, формує кадровий резерв на відповідні посади, організовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників апарату Казначейства України та його територіальних органів;
3) контролює діяльність територіальних органів Казначейства України;
4) організовує планово-фінансову роботу в апараті Казначейства України, його територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і
матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку;
5) організовує розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю Казначейства України, його територ.органів і підрозділів, підприємств, установ, організацій, що належать до сфери його управління;
6) забезпечує у межах повноважень реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням в апараті Казначейства України;
7) забезпечує у межах своїх повноважень виконання завдань мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності держави;

8) організовує ведення діловодства та архіву в апараті Казначейства України відповідно до встановлених правил.

2. Загальна характеристика платіжних систем

Невід’ємним спеціалізованим елементом практично всіх фінансових операцій,пов’язаних з передачею інформації та переказом грошових коштів, є платіжні системи. Платіжнусистему можна представити у вигляді набору платіжних інструментів, банківських процедур,а також міжбанківських систем переказу коштів, поєднання яких забезпечує грошовий обігразом з інституційними та організаційними правилами та процедурами, що регламентуютьвикористання цих інструментів та механізмів.

Ускладі національної платіжної системи держави можна виділити декілька самостійнихсистем, кожна з яких задовольняє вимоги окремої платіжної сфери. Такі системи можнакласифікувати за різними характеристиками та ознаками.

Виходячи з того, яку роль відіграють платіжні системи відповідно до характеруздійснюваних платежів, розрізняють:

1. Системи міжбанківських розрахунків, які призначені для здійснення платіжнихтрансакцій між банками, обумовлених виконанням платежів їхніх клієнтів або власнихзобов’язань 1 банку перед іншим.

2. Внутрішньобанківські платіжні системи створю, щоб забезпечити найбільш

сприятливі умови щодо проходження платежів між установами, що належать до однієї групи.

3. Системи “клієнт-банк” призначені для розрахунків між клієнтом банку та банком

в електронній формі, що дозволило практично уникнути затримки платежів на міжбанківськомурівні

4. Системи масових платежів набувають все більшого поширення у всіх державахсвіту. Незважаючи на те, що традиційні безготівкові платіжні інструменти (чеки, платіжнідоручення тощо) достатньо розповсюджені, останнім часом усе ширше впроваджується системамасових (споживчих) платежів з використанням пластикових карток. Швидкерозповсюдженняпластикових платіжних карток, їх перетворення у масовий інструмент розрахунків пояснюєтьсятими перевагами, які отримують учасники системи. Це, зокрема, зручність карткової системирозрахунків для користувача, а також можливість отримання кредиту без спеціального зверненнядо банку.

Необхідними елементами ефективно функціонуючих платіжних систем є:

 нормативно-правова база, що регулює платіжні відносини, створюючи сприятливіумови для забезпечення потреб успішного функціонування платіжної системи;

 бухгалтерська й технологічна модель (сукупність бухгалтерських і організаційних засобів) є основним операційним механізмом здійснення платежів, що ґрунтується напринципах бухгалтерського обліку і звітності

 технологічна інфраструктура є основою життєздатності платіжної системи.Вона включає, зокрема, програмні й технічні засоби обробки та передачі даних, засобиаварійногорезервування та відтворення даних, обслуговуючий персонал тощо;

 захист інформації як сукупність програмно-технічних, нормативно-правових,адміністративно-організаційних засобів.

Платіжні системи забезпечують переказ грошових коштів і передачу потоку інформації,який містить деталі платежу. Якщо система здійснює тільки передачу інформації про розрахунки,то вона не є платіжною, а вважається транспортною. Таким чином, будь-яка платіжна операціяу платіжній системі повинна містити як потік інформації, так і безпосередньо потік грошовихко