З 2001 р. починається новий етап у розвиткуДержавного казначейства України

2001 рік став для казначейства роком оптимізації процесу управління бюджетнимиресурсами шляхом удосконалення функцій з виконання дохідної та видаткової частин бюджету.Прийнятий у цьому році Бюджетний кодекс на законодавчому рівні визначив засадиказначейського обслуговування бюджетів та розпорядників бюджетних коштів, що даєможливість органам казначейства проводити єдину політику у сфері виконання бюджетів.Власне цей рік став роком зміни статусу державного казначейства: із клієнта банкуказначейство стало учасником системи електронних платежів Національного банку України

(СЕП НБУ). Це значно скоротило терміни проходження платежів, збільшило обіговістьбюджетних коштів, надало можливість для складання щоденної оперативної звітності з облікудоходів державного бюджету, яка до цього часу надавалась виключно Національним банкомУкраїни на другий або третій робочий день з моменту платежу.

Статус Головного управління Міністерства фінансів України Державне казначейство України мало до 1999 року. У 1999 році ДКУ набуває статусу самостійного суб’єкта - Указом Президента України його віднесено до інших органів центральної виконавчої влади. 20 квітня 2005 року Указом Президента України здійснена реорганізація ДКУ шляхом його перетворення в урядовий орган державного управління у складі Міністерства фінансів України з метою забезпечення проведення єдиної збалансованої державної фінансової політики. Нинішній статус Державного казначейства України визначає Положення про Державне казначейство України, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1232.

У 2005-2006 роках Державне казначейство продовжує забезпечувати якісне обслуговування державного та місцевих бюджетів, удосконалює технологічні процедури і нормативно-правову базу своєї діяльності, формує сучасну інформаційну систему, розпочинає реорганізацію взаємовідносин із розпорядниками коштів та іншими суб’єктами бюджетного процесу, поліпшує методологію та методику бухгалтерського обліку, звітності і контролю…

28 березня 2011 р. № 346 «Про ліквідацію урядових органів» Державне казначейство України було ліквідовано. Указом Президента України від 13 квітня 2011 р. № 460/2011 «Про Положення про Державну казначейську службу України», було затверджено відповідне Положення та встановлено, що Державна казначейська служба України є правонаступником прав та обов'язків Державного казначейства України — урядового органу державного управління, що діяв у системі Міністерства фінансів України.

2. Як здійснюються операції за надходженням до загального фонду державного бюджету.

Платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу та закону про Державний бюджет України є доходами загального фонду бюджету, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управ­ліннях державної казначейської служби за балансовим рахунком 3111 “Надходження до загального фонду державного бюджету” Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів.

Інформація щодо надходження та повернення надміру або помилково сплачених платежів до бюджету і відшкодування податку на додану вартість одночасно відображається на рахунках, відкритих за балансовим рахунком 6111 “Доходи загального фонду державного бюджету”. Кредитовий залишок за рахунком 6111 дає інформацію про надходження до загального фонду бюджету (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та відшкодування податку на додану вартість) кожного виду доходів наростаючим підсумком з початку року.

Для щоденного акумулювання надходжень загального фонду державного бюджету в головних управліннях казначейства відкриваються два рахунки за балансовим рахунком 3112 "Загальний фонд державного бюджету", а саме:

- перший - для акумулювання доходів, за рахунок яких здійснюється перерахування дотації вирівнювання місцевим бюджетам, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти;

- другий - для акумулювання доходів, за рахунок яких не здійснюється перерахування дотації вирівнювання місцевим бюджетам, у тому числі коштів від повернення бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів.

У Державній казначейській службі для акумулювання коштів загального фонду державного бюджету відкриваються відповідні рахунки за балансовим рахунком 3112, а саме:

- рахунки в розрізі територій для зарахування коштів, що перераховуються з обласного рівня на центральний;

- рахунки для подальшого акумулювання коштів загального фонду державного бюджету.Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та

відшкодування податку на додану вартість) на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3111 “Надходження до загального фонду державного бюджету”, у регламентований час засобами програмного забезпечення шляхом формування меморіальних доку­ментів перераховуються за призначенням на відповідні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3112, а саме:

✓на перший зараховуються доходи, за рахунок яких здійснюється перерахування дотацій місцевим бюджетам;

✓на другий зараховуються доходи, які відносяться до загального фонду державного бюджету і з якого не здійснюється перерахування дотації вирівнювання місцевим бюджетам, у тому числі коштів від повернення бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та

кредитів.

Суми коштів, зараховані на перший рахунок, відкритий за балансовим рахунком 3112, розподіляються за встановленими нормативами. У цей самий день у регламентований час проводиться перерахування дотації вирівнювання на рахунки місцевих бюджетів.

Інформація щодо перерахування суми дотації місцевим бюджетам одночасно відображається на аналітичному рахунку відкритому за рахунком 8311 “Кошти, передані органами Державного казначейства з загального фонду державного бюджету місцевим бюджетам АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя”. Дебетовий залишок за рахунком 8311 дає інформацію про перераховану з початку року суму дотації вирівнювання місцевим бюджетам.

Після перерахування дотації вирівнювання місцевим бюджетам залишки коштів з першого рахунку, відкритого за балансовим рахунком 3112, перераховуються на другий рахунок, відкритий за цим самим балансовим рахунком. Залишки коштів з другого рахунку, відкритого за балансовим рахунком 3112, після завершення операцій з відшкодування податку на додану вартість головні управління казначейства України у регламентований час перераховують на відповідні аналітичні рахунки, відкриті у Державній казначейській службі (центральний рівень) за балансовим рахунком 3112.

Інформація щодо перерахування коштів (з урахуванням коштів від повернення бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів) Державній казначейській службі одночасно відображається на аналітичних рахунках, відкритих за рахунком управлінського обліку 8211 “Кошти загального фонду державного бюджету, передані вищестоящим органам Державного казначейства”. Сума дебетових залишків на рахунках, відкритих за балансовим рахунком 8211, відображає інформацію про суми коштів, перераховані на рахунки Казначейства України з початку року.

Варіант 3

1. Які посадові обо*язки покладаються на Голову ДКСУ?

Казначейство України очолює Голова, якого призначає на посаду за поданням Прем'єрміністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра, та звільняє з посади Президент України.
Голова Казначейства України: 1) очолює Казначейство України, здійснює керівництво його діяльністю, представляє Казначейство України у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами, організаціями; 2) вносить на розгляд Міністру пропозиції щодо формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів та розроблені Казначейством України проекти законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України; 3) вносить на розгляд Міністру проекти нормативно-правових актів Мінфіну України з питань, що належать до сфери діяльності Казначейства України; 4) забезпечує виконання Казначейством України актів та доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України; 5) затверджує за погодженням з Міністром схвалені на засіданні колегії річний план роботи Казначейства України, заходи щодо реалізації основних напрямів та пріоритетних цілей його діяльності відповідно до визначених завдань; 6) звітує перед Міністром про виконання річного плану роботи Казначейства України та покладених на нього завдань, про усунення порушень і недоліків, виявлених під час проведення перевірокдіяльності Казначейства України, його територіальних органів, а також про притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях; 7) вносить пропозиції Міністрові щодо кандидатур на посади своїх заступників; 8) затверджує за погодженням із Міністром структуру апарату Казначейства України; 9) забезпечує виконання наданих Міністром доручень; 10) вносить Міністрові пропозиції щодо утворення у межах граничної чисельності державних службовців та працівників Казначейства України і коштів, передбачених на його утримання, а також щодо ліквідації, реорганізації Кабінетом Міністрів України територіальних органів Казначейства України, які є юридичними особами публічного права; 11) утворює у межах граничної чисельності державних службовців та працівників Казначейства України і коштів, передбачених на утримання Казначейства України, ліквідовує, реорганізовує за погодженням з Кабінетом Міністрів України та Міністром територіальні органи Казначейства України як структурні підрозділи апарату цього органу; 12) призначає на посади за погодженням із Міністром та головами відповідних місцевих державних адміністрацій, звільняє з посад керівників територіальних органів Казначейства України, призначає на посади за погодженням із Міністром, звільняє з посад заступників керівників територіальних органів Казначейства України; 13) забезпечує взаємодію Казначейства України із визначеним Міністром структурним підрозділом Мінфіну України; 14) забезпечує дотримання встановленого Міністром порядку обміну інформацією між Мінфіном України та Казначейством України та вчасність її подання; 15) призначає на посади та звільняє з посад за погодженням із Міністром керівників і заступників керівників структурних підрозділів апарату Казначейства України, призначає на посади та звільняє з посад інших державних службовців і працівників апарату Казначейства України; 16) притягає до дисциплінарної відповідальності керівників структурних підрозділів та інших працівників Казначейства України, керівників територіальних органів Казначейства України та їх заступників; 17) погоджує призначення на посади та звільнення з посад головних бухгалтерів головних розпорядників коштів державного бюджету; 18) підписує видані в межах компетенції Казначейства України накази організаційно-розпорядчого характеру та організовує контроль за їх виконанням.

2. Дайте загальну характеристику платіжних систем.(тема 3, пит. 1….роздруківка)

Невід’ємним спеціалізованим елементом практично всіх фінансових операцій,пов’язаних з передачею інформації та переказом грошових коштів, є платіжні системи. Платіжнусистему можна представити у вигляді набору платіжних інструментів, банківських процедур,а також міжбанківських систем переказу коштів, поєднання яких забезпечує грошовий обігразом з інституційними та організаційними правилами та процедурами, що регламентуютьвикористання цих інструментів та механізмів.

Ускладі національної платіжної системи держави можна виділити декілька самостійнихсистем, кожна з яких задовольняє вимоги окремої платіжної сфери. Такі системи можнакласифікувати за різними характеристиками та ознаками.

Виходячи з того, яку роль відіграють платіжні системи відповідно до характеруздійснюваних платежів, розрізняють:

1. Системи міжбанківських розрахунків, які призначені для здійснення платіжнихтрансакцій між банками, обумовлених виконанням платежів їхніх клієнтів або власнихзобов’язань одного банку перед іншим.

2. Внутрішньобанківські платіжні системи створюються, щоб забезпечити найбільш

сприятливі умови щодо проходження платежів між установами, що належать до однієї групи.

3. Системи “клієнт-банк” призначені для розрахунків між клієнтом банку та банком

в електронній формі, що дозволило практично уникнути затримки платежів на міжбанківському

рівні

4. Системи масових платежів набувають все більшого поширення у всіх державахсвіту. Незважаючи на те, що традиційні безготівкові платіжні інструменти (чеки, платіжнідоручення тощо) достатньо розповсюджені, останнім часом усе ширше впроваджується системамасових (споживчих) платежів з використанням пластикових карток. Швидкерозповсюдженняпластикових платіжних карток, їх перетворення у масовий інструмент розрахунків пояснюєтьсятими перевагами, які отримують учасники системи. Це, зокрема, зручність карткової системирозрахунків для користувача, а також можливість отримання кредиту без спеціального зверненнядо банку.

Необхідними елементами ефективно функціонуючих платіжних систем є:

 нормативно-правова база, що регулює платіжні відносини, створюючи сприятливіумови для забезпечення потреб успішного функціонування платіжної системи;

 бухгалтерська й технологічна модель (сукупність бухгалтерських і організаційних засобів) є основним операційним механізмом здійснення платежів, що ґрунтується напринципах бухгалтерського обліку і звітності, включає платіжні інструменти та механізмипереказу коштів;

 технологічна інфраструктура є основою життєздатності платіжної системи.Вона включає, зокрема, програмні й технічні засоби обробки та передачі даних, засобиаварійногорезервування та відтворення даних, обслуговуючий персонал тощо;

 захист інформації як сукупність програмно-технічних, нормативно-правових,адміністративно-організаційних засобів.

Платіжні системи забезпечують переказ грошових коштів і передачу потоку інформації,який містить деталі платежу. Якщо система здійснює тільки передачу інформації про розрахунки,то вона не є платіжною, а вважається транспортною. Таким чином, будь-яка платіжна операціяу платіжній системі повинна містити як потік інформації, так і безпосередньо потік грошовихкоштів.

Платіжна операція повинна також містити необхідні елементи, основними з яких є:

 зобов’язання, яке необхідно виконати;

 сторона, що здійснює платіж (платник);

 сторона, яка отримує платіж (одержувач);

 інструмент платежу;

 фінансові посередники (як правило, це банки), які переказують кошти, списуючи

необхідну суму з рахунку платника і зараховуючи її на рахунок одержувача.

При здійсненні платежів використовують як загальновизнані засоби платежу і погашення боргових зобов’язань – грошова готівка і кошти на депозитних рахунках у банківських установах, так і інструменти безготівкових розрахунків – пластикові картки, платіжні доручення, векселі, чеки тощо.

Відтак, платіжний інструмент характеризується:

своєю формою (традиційно поширені у минулому паперові платіжні інструменти поступаються місцем пластиковим карткам або електронним повідомленням);

засобами захисту та підтвердження справжності (замість традиційного підпису все ширше застосовують персональні ідентифікаційні номери, паролі або електронні підписи);

 кредитовим чи дебетовим характером дії. При кредитовому переказі платникпередає своєму банку розпорядження дебетувати його рахунок і перерахувати кошти на рахунокодержувача платежу, після чого кошти зараховуються на рахунок одержувача. Придебетовомупереказі одержувач платежу віддає банку платника (на підставі повноважень, наданих йомуплатником) розпорядження на списання коштів з рахунку платника, переказ цих коштіводержувачу платежу та їх зарахування на рахунок останнього.__

Варіант 4