Розкрийте методику та розвиток аудиту в системі фінансово-економічного контролю

Фінансово-економічний контролю являє собою систему спостереження і перевірки процесу функціонування відповідного об’єкта у соціальній сфері суспільства з метою встановлення відхилень від заданих параметрів. Суть контролю полягає в тому, що суб’єкт управління виконує його настанови. Основною метою цієї функції є блокування відхилень д-сті суб’єкта управління від заданої соціальної програми, а вразі їх виявлення – приведення керованого суб’єкта до стійкого стану за допомогою усіх соціальних регуляторів. Функції фін-екон. контролю правової держави з ринковою економікою включають у себе сприяння д-сті суб’єктів господарювання, щодо процесів, які вони охоплюють. Ці функції поширюються на економічну д-сть усіх ланок народного господарства. За організаційними формами фін-екон. контролю в Україні поділяється на: державний, муніципальний, незалежний, власника. Державними контролюючими органами виступають: Розрахункова палата Верховної Ради України, ДПА України, Держ.контрольно-ревізійна служба мінфіну України, Державне казначейство. Спеціалізованими органами державного контролю є Держстандарт України, Держ.митний комітет України, Держспоживзахист України, Державна санітарна інспекція України. Муніципальний контроль здійснюють місцеві ради народних депутатів. Незалежний контроль – аудиторський, контроль власника – внутрішньо системний, внутрішньогосподарський контроль.

Аудитором називали службовця, який вислуховував звіти посадових осіб. Становлення аудиторської перевірки припадає на початок ХІХ ст.. і пов’язане з найрозвинішою країною того часу Великою Британією. У 1862 році у Великій Британії виходить серія законів про компанії, згідно з якими останні зобов’язані один раз протягом року запрошувати незалежного аудитора для перевірки і підтвердження звітності та звітування перед акціонерами. Аналогічні рішення незалежного аудиту були прийняті у Франції (1867р.), США (1896р.), Німеччині (1931 р.), Канаді та інших державах.

В Україні аудиторська д-сть включає такі основні рівні: 1 – це ухвала ЗУ «Про аудиторську д-сть» у 1993р., який визначив у правовому полі місце аудиту, що дуже важливо. 2 – розроблення системи нормативно-правового регулювання аудиту, яка включає національні нормативи і кодекс професійної етики аудиторів України. 3 – розроблення документів, які потрібні для реалізації нормативів і використання їх.

 

Суть та значення аудиту.

 

Аудит — це перевірка оприлюдненої бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації про фінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти та відповідності діючому законодавству та встановленим нормативам.

Слово «аудит» латинського походження і означає «слухати».

Аудит — системний процес одержання (збору) інформації про економічні дії та події з метою встановлення рівня її (інформації) відповідності визначеним (установленим) критеріям та подання результатів зацікавленим користувачам.

Відповідно до Закону Україні "Про аудиторську діяльність" аудит провадиться

з метою визначення достовірності звітності суб'єктів господарювання,

обліку, його повноти та відповідності чинному законодавству і встановленим

нормативам. Згідно зі ст. 8 Закону про це має бути зазначено в

аудиторському висновку.

Основні задачі аудиту – збирання та обробка достовірної інформації про

фінансову діяльність суб’єкта господарювання і на цій основі аудиторського

рішення.

Крім того аудит повинен адекватно відображати всі аспекти діяльності

суб’єкта, що перевіряється і для того, щоб скласти достовірний аудиторський

висновок аудитор повинен отримати безумовну гарантію того, що інформація в

бухгалтерській документації достатня і достовірна.

 

Предмет та об'єкти аудиту.

 

Предметом аудиту в загальноекономічному розумінні є фінансово-господарська діяльність суб’єктів підприємництва (стан суб’єкта як системи господарювання).

Предмет аудиту в локальному (конкретному) розумінні залежить від об’єкта, який визначає головну його (аудиту) мету. Так, предметом аудиту фінансової звітності є фінансова звітність суб’єкта господарювання, податкової звітності — по-
даткова звітність.

Предметом аудиту господарської діяльності (аудиту ефективності) є господарська діяльність суб’єкта або його окремих підрозділів, видів діяльності, функцій управління.

1. Об'єкти аудиту. Предмет аудиту конкретизується його об'єктами. Об'єктами аудиту є юридичні й фізичні особи, при цьому перевірці підлягають окремі господарські засоби і процеси, сукупність яких характеризує виробничу і фінансово-господарську діяльність підприємств і окремих посадових осіб за відповідний період, що складає поняття об'єктів контролю. До об'єктів можна віднести й економічні процеси, матеріально-технічне постачання, виробництво, збут продукції, продуктивність праці, собівартість, прибуток тощо.
Є складні й прості об'єкти дослідження. До простих належать об'єкти, які містять декілька елементів. Наприклад, товарна продукція є простим об'єктом для контролю, але їй притаманні такі елементи: якість, асортимент, конкурентоспроможність на ринку, естетична привабливість тощо. До складних належать об'єкти з невизначеною структурою, яка підлягає дослідженню. Наприклад, автоматизацію технологічного процесу відносять до складних об'єктів аудиту, на вході яких відомі затрати на впровадження, а на виході - вироблена продукція. Але ті елементи, які характеризують її, тобто фактори, що впливають на результативні показники (ефективність нової техніки), можна встановити при подальшому дослідженні із застосуванням методів економічного аналізу.