Методи оцінки ефективності інвестиційних проектів

 

Прийняття проектних рішень, як і будь-який інший вид управлінської діяльності, ґрунтується на використанні різноманітних формалізованих і неформалізованих підходів:

неформальні - евристичні підходів до оцінки проектів: рейтинг країни на основі оцінки інвестиційного клімату; рівень здібностей управлінського персоналу до реалізації проекту; рівень розвитку інфраструктури, що забезпечує реалізацію проекту (транспорт, зв'язок, готельний сервіс).

формальні методи передбачають використання математичного апарату для розрахунку показників ефективності:

засновані на облікових оцінках (прості або статичні) – прості у розрахунках, однак не враховують концепцію вартості грошей у часі, тому не дозволяють визначити цінність майбутніх грошових надходжень стосовно поточного періоду часу й, таким чином, одержати коректні оцінки ефективності проектів, особливо пов'язаних з довгостроковими вкладеннями. До них належать показники, які: строк окупності інвестиції (РВР); коефіцієнт ефективності інвестиції (АКК); капіталовіддача (річні продажі, поділені на капітальні витрати); оборотність товарних запасів (річні продажі, поділені на середньорічний обсяг товарних запасів); трудовіддача (річні продажі, поділені на середньорічну кількість зайнятих робітників і службовців).

засновані на дисконтованих оцінках (методи дисконтування) - передбачають застосування процедури дисконтування грошових потоків; використовують для визначення ефективності незалежних інвестиційних проектів, коли необхідно прийняти рішення про доцільність чи недоцільність реалізації проекту; доволяють визначити ефективність взаємовиключних проектів, коли необхідно прийняти рішення про вибір для реалізації одного з кількох альтернативних проектів. До них належать такі критерії: чиста теперішня вартість (NPV), коефіцієнт вигоди-витрати (В/СR), внутрішня норма доходності (IRR), дисконтований строк окупності інвестиції (DPP), еквівалентний ануїтет (ЕА), індекс рентабельності інвестиції (РІ), ефективність витрат.

42. Аналіз беззбитковості інвестиційних проектів

Аналіз беззбитковості є невід’ємною частиною аналізу інвестиційного проекту. За його результатами можна зробити висновки про здійснимість проекту, адже даний вид аналізу показує критичне співвідношення виручки від реалізації продукції та обсягу виробництва, при якому підприємство зможе відшкодувати всі свої видатки без отримання прибутку. Аналіз беззбитковості інвестиційного проекту встановлює, при яких обсягах виробництва, а також реалізації продукції проект буде рентабельним та забезпечуватиме отримання прибутку.

З цією метою розраховують:

а) беззбитковий обсяг продажів, при якому забезпечується повне відшкодування постійних витрат;
б) обсяг продажів, який гарантує необхідну масу прибутку;
в) зону безпеки проекту (запас фінансової стійкості).

Аналіз беззбитковості базується на таких припущеннях:

1. Всі витрати на виробництво продукції проекту поділяються на постійні та змінні.
2. В рамках одного проекту постійні витрати залишаються незмінними при зміні обсягу виробництва.
3. Змінні витрати змінюються пропорційно обсягу виробництва.
4. Ціна одиниці продукції залишається незмінною протягом життєвого циклу проекту.
5. Обсяг виробництва дорівнює обсягові продажів.

Зазначені припущення до деякої міри знижують можливості застосування даного виду аналізу, але простота розрахунків робить його досить популярним на практиці.

43. Період окупності (РР), проста (SRR) та балансова (ARR) норма прибутку

1) Період окупності (РВ) свідчить, за який період часу сукупний дохід від реалізації проекту дорівнюватиме величині вихідних інвестицій; період, протягом якого вхідні грошові потоки по проекту повністю покриють початкові капітальні вкладення.

Переваги: простота розрахунків. Недоліком є те, що при використанні цього показника не враховуються грошо­ві потоки, які формуються після періоду окупності інвестицій.

Оскільки протягом часу гроші втрачають свою вартість, більш корисним для врахування цього феномену являється модифікований показник періоду окупності. Процедура розрахунку залишається тією ж самою, однак грошові потоки дисконтуються, виходячи з прийнятого коефіцієнту дисконтування (PVIF).

Характеризуючи цей показник, слід звернути увагу на те, що він може бу­ти застосований для оцінки не лише ефективності інвестицій, а й рівня інвес­тиційних ризиків, пов'язаних із ліквідністю. Адже чим довший період реаліза­цій проекту до повної його окупності, тим вищий рівень інвестиційних ризиків.

2) Проста норма прибутку (Simple rate of return)

Критерій показує, яка частина інвестиційних витрат відшкодовується у вигляді прибутку протягом одного інтервалу планування. Порівнюючи розраховану величину норми прибутку з мінімальним або середнім рівнем прибутковості, інвестор може прийти до висновку про доцільність подальшого аналізу даного інвестиційного проекту.

Переваги: простота розрахунків, оцінюється прибутковість проекту. Недоліки: не враховується вартість майбутніх надходжень, існує більша залежність від обраної величини чистого прибутку, розрахована норма прибутку відіграє роль середньої за весь період.

 

3)Балансова норма прибутку (AAR) – середньорічні доходи від проекту за мінусом податків та амортизації, поділений на середню бухгалтерську вартість інвестицій протягом життєвого циклу проекту.

Алгоритм розрахунку винятково простий, що і визначає широке використання цього показника на практиці: коефіцієнт ефективності інвестиції (ARR) розраховується розподілом середньорічного прибутку PN на середню величину інвестиції (коефіцієнт береться у відсотках). Середня величина інвестиції знаходиться розподілом вихідної суми капітальних вкладень на два, якщо передбачається, що після закінчення терміну реалізації аналізованого проекту всі капітальні витрати будуть списані; якщо допускається наявність залишкової чи ліквідаційної вартості (RV), те її оцінка повинна бути виключена.

До недоліків цього методу слід віднести такі:1. Не враховується вартість грошей у часі.2. Ігноруються амортизаційні відрахування як джерело грошового потоку від інвестицій.3. Використовуються балансові прибутки, а не грошові потоки.

44. Індекс дохідності (РІ) та вигоди/витрати (B/C ratio) інвестиційного проекту

 

1) Індекс прибутковості (РІ), який дає змогу зіставити обсяг інвестиційних витрат з очікуваним чистим грошовим потоком. Розрахунок цього показника при одноразових інвестиційнихвитратах за реальним проектом здійснюється за формулою:

Якщо значення індексу менше за одиницю чи дорівнює їй, інвестиційний проект доцільно відхилити, якщо ж значення більше за одиницю — прийняти.

Цей метод є по суті наслідком методу чистої теперішньої вартості. Але на відміну від чистого приведеного ефекту індекс рентабельності є відносним показником. Завдяки цьому він дуже зручний при виборі одного проекту з ряду альтернативних, що мають приблизно однакові значення NPV або при комплектуванні портфеля інвестицій з максимальним сумарним значенням NPV.

 

2) Співвідношення "вигоди/витрати" є відношенням дисконтованих вигод до дисконтованих витрат. Найчастіше зустрічається просте відношення всіх приведених вигод до всіх приведених витрат без обліку знаків цих двох величин.

розраховується по наступній формулі і показує приватне від розподілу дисконтованого потоку вигод на дисконтований потік витрат:

 

де B_t — вигоди в рік t; C_t — витрати в рік t; r — норма

дисконту; t — рік здійснення проекту.

 

 

Відношення більше одиниці вказує на те, що проект потенційно вигідний (тому що приведені вигоди перевищують приведені витрати, тобто NPV позитивно). Проекти, що характеризуються великим відношенням "вигоди/витрати" переважніше проектів з меншим відношенням "вигоди/витрати".