Інвестиції, інвестування, інвестиційна діяльність

Інвестиції, інвестування, інвестиційна діяльність

Інвестиції — грошові, майнові, інтелектуальні та будь-які інші цінності, які вкладаються в об’єкти підприємницької діяльності з метою отримання прибутку.

Є багато видів інвестицій. Зокрема, реальні інвестиції — це вкладення коштів у реальні активи як матеріальні (виробничі, основні та оборотні фонди, будівлі, споруди, обладнання, товарно-матеріальні цінності) так і нематеріальні (патенти, ліцензії, "ноу-хау", технічна, науково-практична, інструктивна, технологічна, проектно-кошторисна та інша документація). Фінансові інвестиції - це вкладення коштів або інших активів у цінні папери суб'єктів господарської діяльності. Прямі інвестиції - безпосереднє вкладення коштів інвестором в об'єкти інвестування, вкладається значна частка у статутний капітал, є право голосу та управління. Під непрямими інвестиціями розуміється інвестування, опосередковане іншими особами (інвестиційними або фінансовими посередниками). Приватні інвестиції – це вкладання коштів які роблять громадяни та приватні підприємства. Державні інвестиції – це вкладання капіталу яке провадять центральні та місцеві органи влади й управління бюджетних, позабюджетних фондів і позичених коштів. Іноземні інвестиції – це вкладання капіталу іноземних громадян, юридичних осіб і держав. Спільні інвестиції – це вкладання юридичних осіб та громадян країни та іноземних держав. Нетто-інвестиції – це початкові інвестиції, які здійснюються на основі інвестиційного проекту чи при купівлі фірми. Брутто-інвестиції – це нетто-інвестиції плюс реінвестиції. Екстенсивні інвестиції – це інвестиції на розширення (збільшення) виробничого потенціалу. Реінвестиції – повторні інвестиції за рахунок використання прибутку, отриманого від первинного вкладення капіталу. Інвестиційна діяльність – комплекс заходів та практичних дій юридичних та фізичних осіб, а також держави щодо здійснення інвестицій у будь-якій формі з метою отримання прибутку. Об’єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно в тому числі основні і оборотні активи, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, будь-які інші об’єкти власності та майнові права. Забороняються інвестиції в об’єкти створення та використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України.

Сутність та види інвестиційного аналізу

Інвестиційний аналіз – процес дослідження інвестиційної активності та ефективності інвестиційної діяльності підприємства з метою виявлення резервів подальшого розвитку. Інвестиційний аналіз пов'язаний з науковим обґрунтуванням доцільності та ефективності здійснення інвестицій та впровадження інвестиційних проектів;спрямований на виявлення позитивних та негативних фактів, що впливають на інвестиційну діяльність підприємств; сприяє контролю, розкриває можливість використання невикористаних резервів і тенденцій подальшого розвитку; пов'язаний з дослідженням інвестиційних процесів. Основними завданнями є: оцінка діяльності, тенденцій, пошук нових ресурсів, оцінка інвестиційного ризику. Види інвестиційного аналізу:

Залежно від об'єкта аналізу розрізняють повний інвестиційний аналіз, що складається в повному комплексному вивченні інвестиційної діяльності підприємства, і тематичний інвестиційний аналіз, підвидами якого є аналіз ефективності реального інвестування, аналіз ефективності фінансового інвестування, аналіз ризиків інвестиційної діяльності, аналіз структури інвестиційних ресурсів.

Залежно від суб'єкта аналізу розрізняють внутрішній і зовнішній інвестиційний аналіз. Внутрішній інвестиційний аналіз проводиться усередині самого підприємства інвестиційними менеджерами з метою контролю ходу інвестиційної діяльності й виявлення внутрішніх резервів зростання її ефективності. Зовнішній інвестиційний аналіз проводиться зовнішніми організаціями, компетентними в проведенні інвестиційного аналізу (податковими органами, аудиторськими фірмами, комерційними банками, зовнішніми експертами), у випадку необхідності проведення такого аналізу.

Залежно від періоду проведення виділяють перспективний, оперативний і ретроспективний аналіз. Перспективний або попередній інвестиційний аналіз полягає у вивченні зовнішніх і внутрішніх умов інвестиційної діяльності до початку її здійснення. Оперативний (поточний) інвестиційний аналіз проводиться для контролю в процесі здійснення інвестицій. Ретроспективний (подальший)інвестиційний аналіз здійснюється за підсумками діяльності за звітний період (місяць, квартал, рік).

Методи інвестиційного аналізу

Основними методами інвестиційного аналізу є:

Комплексний аналіз — припускає вивчення не тільки інвестиційної діяльності, а й технічних, виробничих, соціальних аспектів діяльності підприємства у взаємозв'язку. Горизонтальний інвестиційний аналіз заснований на вивченні динаміки окремих показників інвестиційної діяльності в часі. Вертикальний інвестиційний аналіз ґрунтується на структурному розкладанні окремих показників інвестиційної діяльності підприємства (інвестицій у цілому, інвестиційних ресурсів, грошових потоків). Порівняльний інвестиційний аналіз заснований на порівнянні фактичних і запланованих показників інвестиційної діяльності, а також на порівнянні показників інвестиційної діяльності підприємства з аналогічними середньогалузевими показниками й показниками конкурентів. Аналіз фінансових коефіцієнтів – полягає у розрахунку відносних показників. Інтегральний – дозволяє отримати поглиблену багатофакторну оцінку умов формування окремих агрегованих показників. Метод SWOT – дозволяє врахувати як зовнішні так і внутрішні фактори. Інтегральна система портфельного аналізу - базується на використанні портфельної теорії, про використання портфельного фонду інструментів пов’язаних з рівнем його ризику. Також використовуються і інші методи так як структурний аналіз, кореляційний та інші.

Інформаційна база та порядок здійснення інвестиційного аналізу

Інформаційну базу (у вигляді проекту як спеціально оформлено­го інвестиційного плану чи результатів проведеної експертизи проек­ту) для ухвалення рішення щодо включення проекту в інвестиційний портфель, початку його інвестування, постійного моніторингу реалі­зації надає інвестиційний аналіз. Він є складовою процесу управлін­ня інвестиціями.

Інвестиційний аналіз — це динаміч­ний процес, що відбувається у двох площинах — часовій та предмет­ній. У часовій площині виконуються роботи, які забезпечують про­цес розвитку інвестиційних проектів, починаючи від виникнення самої ідеї і до їх завершення. У предметній площині здійснюється аналіз і розробка інвестиційних рішень в різних змістовних аспек­тах. До цих аспектів належать економічне середовище, правильно поставлені мета і завдання інвестування, маркетинговий, виробни­чий, фінансовий та організаційний плани інвестора, технічна база інвестиційного проекту, його соціальна значущість, екологічна без­пека, фінансова спроможність проекту, організація управління про­ектом, аналіз інвестиційного ризику, чутливість проекту до зміни окремих найсуттєвіших факторів, достатність показників ефектив­ності, оцінка можливостей учасників проекту, ділових якостей його менеджерів. Перелічені аспекти повинні бути розроблені у процесі підготовки інвестиційного проекту, розглянуті під час його аналізу, враховані при прийнятті рішення щодо інвестування, а також про­контрольовані при реалізації проекту аж до його завершення чи при­пинення.

Наприклад,

0 – 1 – передінвестиційні дослідження;

1 – 2 – розробка пакета технічної та економічної документації;

2 – 3 – проведенняторгів, підписанняконтрактівтощо;

3 – 4 – реалізація проекту;

4 – 5 – отриманняприбуткувідпершого року реалізації проекту.

В даномуприкладі подано спрощенийлише один сценарій “дерева рішень”, на практиці таких сценаріївдекілька, по кожному з якихвизначаєтьсяїхтеперішнявартість, позитивнийінтегральнийпоказникякоївказує на можливийступіньризику.

Локальнікошториси

Локальні кошториси (розрахунки) є первісними кошторисними документами. Локальні кошториси складаються на комплексні види робіт (будівельних, монтажних, проектні й дослідницькі роботи тощо) на підставі окремих локальних кошторисних розрахунків за окремими різновидами цих робіт. Вихідною інформацію для їх формування є:

- прийняті у проектних рішеннях параметри будинків і споруд, їх частин і конструктивних елементів;

- обсяги робіт, які визначені за проектними матеріалами;

- номенклатура та кількість устаткування, меблів та інвентарю, що включаються у специфікації до замовлення, відомості й інші проектні матеріали;

- кошторисні нормативи і показники на види робіт, конструктивні елементи, що діють на момент складання кошторисів (розрахунків);

- ринкові і регульовані ціни і тарифи на продукцію виробничо-технічного призначення і послуги (в тому числі на обладнання, меблі й інвентар).

Локальні кошторисні розрахунки на окремі види робіт складають тоді, коли відсутні детальні дані про обсяги цих робіт за проектними матеріалами і кошторисна вартість буде уточнюватися і коригуватися на наступних етапах проектування.

Локальні кошториси складаються за формою № 4 та формою № 5 (для витрат на придбання обладнання, необхідного для оснащення інвестиційних об'єктів).У локальних кошторисах (локальних кошторисних розрахунках) вартісні показники округляються до цілих гривень.

Об’єктні кошториси

Об'єктні кошториси складаються з метою визначення кошторисної вартості об'єкта будівництва (інвестування) в цілому на основі робочих креслень, прейскурантів, укрупнених кошторисних норм, укрупнених розцінок тощо, та враховують інвестиційні витрати на окремий будинок або споруду з повним оснащенням (устаткуванням, меблями, інвентарем, внутрішніми мережами та ін.). Вони формуються шляхом узагальнення підсумкових даних локальних кошторисів (кошторисних розрахунків) із групуванням за відповідними графами форми № 3.

У об'єктних кошторисах (об'єктних кошторисних розрахунках) підсумкові цифри з локальних кошторисів (локальних кошторисних розрахунків) показуються в тисячах гривень з округленням до двох знаків після коми.

Ринок фінансових інвестицій

Ринок цінних паперів призначений для акумулювання капіталу з наступним його перерозподілом у вигляді інвестицій у виробничу і соціальну сферу народного господарства шляхом випуску, придбання і вільного розпорядження цінними паперами їхніми власниками.

Ринок цінних паперів складається з двох частин – фондового ринку (ринку капіталу, інвестиційного ринку) та сфери обігу цінних паперів у вигляді купівлі-продажу короткострокових (до одного року) фінансових інструментів (рис. 3.1). Такими чином, ринок цінних паперів ширше фондового ринку, хоча значення останнього є величезним.

До основних функцій ринку цінних паперів ринку відносяться: 1) функція перерозподілу грошових коштів; 2) функція перерозподілу ризиків; 3) облікова; 4) контрольна; 5) збалансування попиту і пропозиції; 6) стимулююча; 7) регулююча.

За регіональною ознакою ринки цінних паперів можуть бути національні та міжнародні. У випадку України національним ринком цінних паперів вважається первинний і вторинний ринок, на якому укладаються угоди купівлі-продажу цінних паперів українських емітентів. Міжнародним ринком, як правило, називаються ринки країн, на яких знаходяться в обігу цінні папери, випущені іноземними емітентами.

Первинний ринок цінних паперів – це ринок, що обслуговує випуск (емісію) і первинне розміщення цінних паперів. На такому ринку учасниками завжди виступають емітенти та інвестори. Ринкова взаємодія між ними може бути безпосередньою або може здійснюватися через брокерів і ділерів.

Вторинний ринок є ринком, де відбувається купівля-продаж раніше випущених цінних паперів.

До вторинного ринку належать біржовий і позабіржовий ринки цінних паперів.

Біржовий ринок – це торгівля цінними паперами, що здійснюється на фондовій біржі. Сутність та принципи функціонування фондової біржі буде розглянуто нижче.

Форми фінансових інвестицій

Фінансові інвестиції - це вкладення коштів чи інших активів у цінні папери суб'єктів господарської діяльності. Інвестування вільних коштів у цінні папери передбачає різні цілі. Основні з них - одержання у перспективі прибутку від інвестицій; перетворення вільних заощаджень у високоліквідні цінні папери, встановлення офіційних відносин чи контролю над підприємством-емітентом.

1. Вкладення капіталу в статутні фонди спільних підприємств

Ця форма має найбільш тісний зв’язок з операційною діяльністю підприємства. За своїм змістом ця форма багато в чому підміняє реальне інвестування, являючись при цьому менш капіталомісткою і більш оперативною. Пріоритетною метою цієї форми інвестування є не стільки одержання високого інвестиційного прибутку, скільки встановлення форм фінансового впливу на підприємства для забезпечення стабільного формування свого операційного прибутку.

2. Вкладення капіталу в доходні види грошових інструментів

Ця форма я спрямована перш за все на ефективне використання тимчасово вільних грошових активів підприємства. Основним видом грошових інструментів інвестування є депозитний внесок у комерційних банках. Як правило, ця форма використовується для короткострокового інвестування капіталу й головною її метою є генерування інвестиційного прибутку.

3. Вкладення капіталу в доходні види фондових інструментів Ця форма є найбільш масовою і перспективною. Вона характеризується вкладенням капіталу в різні види цінних паперів, які вільно обертаються на фондовому ринку (так звані «ринкові цінні папери»). Основною метою цієї форми фінансового інвестування також є генерування інвестиційного прибутку, хоча в окремих випадках вона може бути використана для встановлення форм фінансового впливу на окремі компанії при рішенні стратегічних задач (шляхом придбання контрольного або досить вагомого пакета акцій).

Інвестиції, інвестування, інвестиційна діяльність

Інвестиції — грошові, майнові, інтелектуальні та будь-які інші цінності, які вкладаються в об’єкти підприємницької діяльності з метою отримання прибутку.

Є багато видів інвестицій. Зокрема, реальні інвестиції — це вкладення коштів у реальні активи як матеріальні (виробничі, основні та оборотні фонди, будівлі, споруди, обладнання, товарно-матеріальні цінності) так і нематеріальні (патенти, ліцензії, "ноу-хау", технічна, науково-практична, інструктивна, технологічна, проектно-кошторисна та інша документація). Фінансові інвестиції - це вкладення коштів або інших активів у цінні папери суб'єктів господарської діяльності. Прямі інвестиції - безпосереднє вкладення коштів інвестором в об'єкти інвестування, вкладається значна частка у статутний капітал, є право голосу та управління. Під непрямими інвестиціями розуміється інвестування, опосередковане іншими особами (інвестиційними або фінансовими посередниками). Приватні інвестиції – це вкладання коштів які роблять громадяни та приватні підприємства. Державні інвестиції – це вкладання капіталу яке провадять центральні та місцеві органи влади й управління бюджетних, позабюджетних фондів і позичених коштів. Іноземні інвестиції – це вкладання капіталу іноземних громадян, юридичних осіб і держав. Спільні інвестиції – це вкладання юридичних осіб та громадян країни та іноземних держав. Нетто-інвестиції – це початкові інвестиції, які здійснюються на основі інвестиційного проекту чи при купівлі фірми. Брутто-інвестиції – це нетто-інвестиції плюс реінвестиції. Екстенсивні інвестиції – це інвестиції на розширення (збільшення) виробничого потенціалу. Реінвестиції – повторні інвестиції за рахунок використання прибутку, отриманого від первинного вкладення капіталу. Інвестиційна діяльність – комплекс заходів та практичних дій юридичних та фізичних осіб, а також держави щодо здійснення інвестицій у будь-якій формі з метою отримання прибутку. Об’єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно в тому числі основні і оборотні активи, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, будь-які інші об’єкти власності та майнові права. Забороняються інвестиції в об’єкти створення та використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України.