Міжнародно-правові механізми захисту прав людини.

Конституція гарантує громадянинові після використання всіх національних засобів правового захисту право звертатися за захистом до міжнародних судових установ чи міжнародних організацій, членом яких є Україна.

Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права та Міжнародний пакт про громадянські та політичні права - це три міжнародно-правові акти називають «Хартією прав людини». Загальна декларація прав людини містить у собі норми-рекомендації, тобто закріплені в ній положення є бажаними, але не обов’язковими для виконання. Норми, які містяться в пактах, є обов’язковими для виконання.

Крім «Хартії прав людини» існує цілий ряд міжнародно-правових актів, прийнятих в рамках ООН, спрямованих на масові попередження порушень прав людини, захист прав окремих індивідів (Декларація прав дитини), співробітництво держав у питаннях правового статусу індивідів (Конвенція про статус біженців). Україна підписала і ратифікувала більшість документів ООН, що стосуються прав людини.

Основним органом є постійно діючий Європейський суд з прав людини, скаргу до якого можуть подавати і громадяни України. Скаргу може подавати будь-яка людина чи неурядова організація, якщо, на думку скаржника, порушені права чи свободи, які гарантовані Європейською конвенцією прав людини чи протоколами до неї. Скаржник повинен вичерпати також всі внутрідержавні правові засоби захисту прав і свобод.

 

115. Порядок звернення до Європейського Суду з прав людини. Європейський суд з прав людини – це міжнародна судова організація, до підсудності якої відносяться всі спори з державами, які ратифікували Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд проводить розгляд звернення заявника і на підставі цього приймає рішення, яке є обов’язковим для виконання державою-порушницею, яке в подальшому стає пілотним для вирішення цієї категорії справ і мотивація якого може бути обов’язковою для подальшого вирішення аналогічних справ.

Звернення до Європейського суду відбувається шляхом подачі особою заяви – відповідно заповненого формуляру, в якому необхідно викласти предмет заяви, повідомити, які засоби національного захисту використані заявником, які нормативні акти національного та міжнародного законодавства порушені та чого бажає заявник.

Подача заяви та її розгляд проводиться безкоштовно. Найчастіше Європейський суд проводить розгляд справи без участі заявника, на підставі поданих документів та заперечення уряду країни проти якої висуває обвинувачення заявник.

Однією з головних умов для прийнятності та розгляду заяви є використання особою всіх засобів національного захисту. Строк протягом якого особа має право звернутись до суду становить 6 місяців з дня постановлення остаточного судового рішення відносно заявника національним судом.

 

116. Правовий статус іноземців в Україні та його основні принципи. Відповідно до Закону України “Про правовий статус іноземців”: іноземцями в Україні визнаються іноземні громадяни, особи, які належать до громадянства іноземних держав і не є громадянами України, та особи без громадянства, особи, які не належать до громадянства будь-якої держави.

Іноземці мають ті самі права і свободи та виконують ті самі обов’язки, що й громадяни України, і є рівними перед законом, якщо інше не передбачене чинним законодавством України (ст. 26 Конституції України).

Особливістю статусу іноземців і осіб без громадянства є те, що, з одного боку, їм забезпечують фактичні та юридичні передумови для реалізації прав і свобод, а з іншого – встановлюються певні обмеження, що повністю відповідають нормам міжнародного права.

За своїм правовим статусом усі іноземці в Україні діляться на:

1) іноземних громадян, які на законних підставах тимчасово проживають на території держави або іммігрували на постійне проживання. Іноземці, які іммігрували на постійне проживання або для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання;

2) іноземців, які перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважають такими, що тимчасово перебувають в Україні. В Законі чітко визначено, за яких умов іноземець може отримати дозвіл на імміграцію та іммігрувати на постійне проживання. Це можливо, якщо він: - має в Україні законне джерело існування; - перебуває у близьких родинних відносинах з громадянами України; - перебуває на утриманні громадянина України; - має на своєму утриманні громадянина України; - в інших, передбачених законами України, випадках.

іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок. Також іноземці можуть набути статусу біженців за підстав і в порядку, передбачених Законом України “Про біженців”. Питання про надання статусу біженця вирішують у межах своєї компетенції органи міграційної служби.

Закон “Про статус іноземців” передбачає можливості натуралізації іноземців, тобто набуття громадянства України за умов і підстав, визначених Законом України “Про громадянство України”.

 

117. Принцип національного режиму та принцип взаємності. Принцип національного режиму передбачає, що на основі взаємності фізичні та юридичні особи іноземної держави повністю або частково прирівнюються у правах до фізичних та юридичних осіб певної держави. Національний режим з окремих видів прав може надаватися певною державою і в односторонньому порядку на основі її внутрішнього законодавства.

Кожна держава несе основну відповідальність за сприяння економічному, соціальному та культурному розвитку свого народу. З цією метою кожна держава має право і несе відповідальність за вибір цілей і засобів розвитку, повну мобілізацію і використання власних ресурсів, упровадження прогресивних економічних і соціальних реформ, а також забезпечення повної участісвого народу у прогресі й вигодах розвитку. Держави зобов'язані індивідуально і сумісно співробітничати для того, щоб усунути перешкоди, що заважають такій мобілізації і використанню.

ПРИНЦИП ВЗАЄМНОСТІ - це один із принципів міжнародного права. Міжнародні договори, ухвалені з порушенням принципів рівноправності та взаємності вигод і зобов'язань, є протиправними. Принцип взаємності означає також надання іноземним громадянам певних прав і пільг за умови, що громадяни цієї держави, які перебувають у відповідних державах, користуються аналогічними правами і пільгами. Така взаємність встановлюється внутрішнім законом або міжнародним договором.

 

В’їзд іноземців в Україну.

В Україну іноземці та особи без громадянства можуть в'їжджати за дійсними паспортними документами. При цьому іноземці та особи без громадянства повинні одержати у встановленому порядку в'їзну візу, якщо інше не передбачено законодавством України.

В'їзд в Україну іноземцю та особі без громадянства не дозволяється:

- в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку; - якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; - якщо при порушенні клопотання про в'їзд в Україну він подав про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; - якщо його паспортний документ, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають встановленому зразку або належать іншій особі; - якщо він у пункті пропуску через державний кордон України порушив правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконав законних вимог посадових осіб Державної прикордонної служби України, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; - якщо встановлено факти порушення ним законодавства України під час попереднього перебування в Україні.

 

Виїзд іноземців з Україну.

Іноземці та особи без громадянства виїжджають з України за дійсними паспортними документами.

Іноземці та особи без громадянства, яким надано статус біженця в Україні, мають рівні з громадянами України права на вільне залишення території України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Виїзд з України іноземцю та особі без громадянства не дозволяється, якщо: - щодо нього ведеться дізнання чи попереднє слідство або кримінальна справа розглядається судом - до закінчення провадження у справі; - його засуджено за вчинення злочину - до відбування покарання або звільнення від покарання;
- його виїзд суперечить інтересам забезпечення безпеки України - до припинення обставин, що перешкоджають виїзду.

Виїзд з України іноземця та особи без громадянства може бути відкладено до виконання ним майнових зобов'язань перед фізичними та юридичними особами в Україні.