Особливості допуску до адвокатської діяльності у США та великобританії.

В США існує загальне поняття юридичної професії. Амери­канець, що отримав дозвіл займатися юридичними професія­ми, іменується юристом в широкому розумінні цього слова, яких сьогодні нараховується понад 350 тис. Юрист, маючи ліцензію, може бути адвокатом, суддею, прокурором, юрискон­сультом і т. п. Для зайняття адвокатською діяльністю необхідно пройти нелегкий тривалий шлях. Особа після здобуття середньої осві­ти відвідує університетський коледж, в якому вона перебуває три або чотири роки. Потім три роки правничої школи, яких в США існує близько 200, де американський студент одержує знання, зорієнтовані виключно на практику. Наступним ета­пом є насичений юридичними дисциплінами курс і екзамен, який проводиться під контролем суду і є серйозним випробу­ванням. Лише незначне число студентів витримує його. Нео­бхідно зауважити, що сьогодні у половині штатів наявність університетського диплома для зайняття адвокатською діяль­ністю не є обов'язковою. Претенденти мають бути американ­ськими громадянами та мати ценз осілості — проживати не менше шести місяців у даному штаті. Необхідні для роботи юристом вимоги у кожному штаті є різними. Той, хто визнаний юристом в даному штаті, може працювати у цій якості лише у цьому штаті. Кожний юрист, що одержав дозвіл практикувати в даному штаті, заплативши певну суму доларів, може бути внесений до списку адвокатів, яким дозволено виступати у Верховному суді США.

Великобританія. В Англії порядок прийняття до адвокатури є різним для соліситорів і баристерів. Так, кандидати у соліситори, якщо вони не закінчили університет або юридичний коледж, прохо­дять в юридичному товаристві (професійне об'єднання соліси­торів) п'ятирічне стажування, по закінченні якого складають Відповідні екзамени. Строк стажування для осіб, що мають вищу юридичну освіту — три роки. Крім того, кандидат у соліситори повинен оплатити свою підготовку. У "судові Інни" (об'єднання баристерів) приймаються, як правило, особи, що закінчили Оксфордський або Кембридж­ський університети. До отримання практики баристер має здобути учнівський стаж строком не менше 12 місяців під керівництвом старшого члена корпорації. Умовами прийняття учня у її члени є: вік не молодше 21 року; сплата вступного внеску; заняття протягом восьми семестрів та складання екза­мену за фахом. Протягом року (у зимову, весняну, літню і осінню сесії) влаштовуються обіди в трапезній судового Інна, де за окремим столом сидять судді без мантій та париків, а за другим — студенти і учні. Ця своєрідна форма спілкування дає можливість майбутнім адвокатам придивитися, увійти в роль обраної ними професії, і взагалі просто "поваритися" у казані" "судового Інна". По закінченню стажування кандидат у бари­стери складає екзамен та обирає судовий Їнн, в якому йому доведеться працювати.

 

17. Права та обов'язки адвоката за законодавством Німеччини та Франції.

Франція. Адвокат має право на мантію своєї професії. Він наділений свободою висловлення, імунітетом від безпідс­тавних обвинувачень у вчиненні злочину, дифамації. Адвокат має право на гонорари, розмір яких залежить від взаємної згоди з клієнтом.

Адвокат зобов'язаний додержувати професійної таємни­ці, що є одночасно правом і обов'язком. Він не обмежений у листуванні з клієнтом, навіть, з тим, що перебуває під вартою.

Адвокату забороняється розголошувати загальну профе­сійну таємницю, таємницю слідства, відомості, одержані від клієнта. Він не може бути радником, представником чи захи­сником більше як одного клієнта в одній справі. Адвокат зобов'язаний додержуватися гідного способу життя. При непо­рядному ставленні до своїх клієнтів він підлягає цивільно-пра­вовій відповідальності, а при вчиненні злочину — криміналь­ній відповідальності. Адвокат може бути притягнутий і до дисциплінарної від­повідальності. Це може статися в разі порушення законів та регламентів, професійних норм, нехтування вимогами чесно­сті, гідності і професійної делікатності, навіть за межами професійної діяльності.

Німеччина. Федеральний закон про адвокатуру регулює в окремому розділі права і обов'язки адвоката. Так, згідно з

§ 43 цього закону, "адвокат зобов'язаний сумлінно виконува­ти свої професійні обов'язки, бути гідним поваги і довіри, яких вимагає становище адвоката".

Адвокат, до якого звернулися по юридичну допомогу, а він відмовився її надати, має негайно пояснити причини. Він зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану клієнту немотиво­ваною відмовою. Адвокат відстороняється від виконання професійних обо­в'язків: якщо його діяльність суперечить принципам високої моралі та права; коли він консультував або представляв у конкретній справі іншу сторону; якщо він брав участь у тій же, вже розглянутій справі, як суддя, арбітр, прокурор або предс­тавник офіційної установи; коли йдеться про тлумачення до­кумента, котрий він склав як нотаріус.

Адвокат не може виступати у загальних або третейських судах як адвокат клієнта, якого він обслуговує у зв'язку з постійними службовими та іншими діловими відносинами.

Особи, які працюють суддями або державними службов­цями, не мають права виконувати обов'язки адвоката. Проте управління юстиції землі може зробити виняток для конкрет­ної особи, якщо це не зашкоджує інтересам правосуддя.

Адвокат зобов'язаний взяти на себе представництво сто­рони в цивільному процесі, якщо він призначений на підставі норм цивільно-процесуального кодексу і закону про суди в трудових спорах або на підставі інших законоположень про тимчасово неоплачуваний захист. Такий же обов'язковий ха­рактер має захист в кримінальних справах, якщо адвокат призначений захисником на підставі норм кримінально-про­цесуального кодексу, закону про порушення громадського порядку або закону про надання міжнародної правової допо­моги.

Адвокат може надавати обвинуваченому свої послуги в будь-якій стадії процесу як на попередньому слідстві і дізнан­ні, так і під час судового розгляду справи. До обов'язків адвоката віднесено й зберігання матеріалів справи протягом п'яти років після виконання доручення.

Одночасно закон надає адвокатові право відмовити кліє­нту у видачі копій документів справи до задоволення претензій по оплаті мита і витрат.

Якщо адвокат неспроможний протягом понад тиждень виконувати професійні обов'язки, або має намір цього ж строку бути відсутнім у конторі, федеральне положення про адвокатуру зобов'язує його потурбуватися про заступника. Останній має ті ж повноваження, що й адвокат, якого він заступає.

зобов'язаний негайно повідомити правлінню про те, що всту­пає у сторонні трудові відносини або що в них сталися істотні зміни. Йдеться про те, що він тимчасово або певного строку використовуватиметься як суддя, державний службовець, вій­ськовослужбовець, на посаді в держапараті. За порушення спеціальних обов'язків правління палати може накласти на адвоката штраф.

Окремі обов'язки адвоката пов'язані з його відносинами з практикантом. Так, перший зобов'язаний наставляти другого як виконувати поставлені перед ним завдання, надавати ста­жисту різнобічну допомогу оволодівати професійними навич­ками.

Федеральний закон про адвокатуру надав адвокату право ознайомлюватися зі своєю особовою справою. При цьому він може робити витяги з документів або знімати з них копії.

Адвокат, призначений в суд процесуальним уповноваже­ним, може передати представництво іншому адвокату.

 

18. Проведення порівняльного аналізу, виявлення загальних рис та відмінностей правового статусу адвоката.

Згідно німецького положення про адвокатуру адвокат є незалежною особою у сфері правосуддя. Будучи людиною вільної професії, адвокат є ком­петентним консультантом і представником інтересів громадян. Його право виступати з юридичних питань в загальних судах, арбітражних або адміністративних органах обмежується лише федеральним законом.

У Франції за законом, професія адвоката визначається як лібераль­на та незалежна. Це визначення створює право на специфічні організаційні форми здійснення професійної діяльності, охоронюваної законом та відокремленої від держави, що є ефек­тивним засобом забезпечення самоврядування, незалежності та захищеності. Віднині вони доповнили свою традиційну боротьбу за права та свободи людини діяльністю по захисту економічних прав та свобод.

Адвокати Бельгії є незалежними, то­бто вільними від зовнішнього конт­ролю, впливу, тиску, зовнішньої пі­дтримки під час виконання професійних обов'язків. Якщо сторона, що подає позов, не має адвоката і жоден з них не береться вести справу, то старшина може призначити адвока­та, який зобов'язаний її прийняти, якщо у нього відсутні істотні причини для відмови.

Адвокати Голландії є незалежними, тобто вони не підлягають зовніш­ньому контролю, впливу, тиску і не повинні жадати від будь-кого підтримки під час виконання професійних обов'язків. Якщо жоден адвокат відмовляється надати особі правову допомогу, суд може це зробити в порядку примусо­вого призначення, від якого адвокат не вправі відмовитися, якщо у нього відсутня вагома причина для цього.

Адвокати Данії є незалежними, тобто вільними від зовні­шнього контролю, впливу, тиску і сторонньої підтримки під час виконання професійних обов'язків. Адвокату не дозволяється вступати у справу від імені клієнта, якщо дору­чення не від нього або від органу, який має повноваження доручити адвокату ведення справи. Фундаментальним принципом є повна свобода клієнта обрати адвоката, якому він хоче доручити справу, або мати радником. Правило додержання професійної таємниці є для адвоката обов'язковим.

Адвокатам Іспанії заборонено рек­ламувати або давати оголошення про послуги як самостійно, так і через засоби масової інформації, Адвокат має право і зобов'язаний зберігати професійну таємницю. Це означає, що адвокат не може розголошувати факти або розк­ривати зміст документів, переданих йому клієнтом. Конфіде­нційність розглядається як безстрокове зобов'язання, яке по­ширюється на персонал Генеральної ради адвокатури, окремі адвокатські асоціації, їх дисциплінарні органи і адвокатські контори.

Адвокати КНР виконують такі основні функції: на запро­шення державних установ, підприємств, громадських органі­зацій, народних комун вони працюють як юридичні консуль­танти; за дорученням сторін беруть участь в цивільному про­цесі як їх представники; за дорученням обвинуваченого в кримінальній справі чи за призначенням народного суду вис­тупають як захисники; при порушенні справи потерпілим або стороною державного обвинувачення беруть участь в судовому розгляді.

У Латвії адвокат повинен захищати свого клієнта сміливо, чесно і наполегливо. Довіра і особиста чесність з ним є фундамента­льними принципами роботи присяжного адвоката. Він не повинен розкривати інформацію, отриману під час юридичної консультації, і після того, як припинив представ­ляти клієнта і діяти від його імені. Присяжний адвокат не повинен розкривати таємниці свого клієнта не тільки під час ведення справи, а й після закінчення представництва в справі. Адвокат має дбати про дотримання цих вимог й його помічни­ками.

У словенському внутрішньому законодавстві принципи адвокатури формулюються так: адвокат має додержувати істини, законності і етичних норм; бути чесним і мужнім; він має бути незалежним і об'єктивним, а також поря­дним, ввічливим і об'єктивним щодо іншої сторони та її законного представника й представників державних органів; адвокат має поінформувати клієнта про правозахисну процедуру, не повинен діяти в спосіб, не сумісний з професі­єю юриста, будь-яка особиста реклама заборонена; адвокатсь­ка контора має уникати дій, що призводять до конфлікту інтересів або відбиваються на особистій репутації й статусі адвоката; він не може бути практикуючим адвокатом, якщо займає посаду у виконавчому органі влади; адвокати конкурують тільки на професійній основі, реклама в суді чи засобах масової інформації заборонена. Він може тільки опублікувати оголошення, що відкрив (закрив) свою контору, або, що переніс її в інше місце; адвокат не може представляти клієнта у випадку, якщо останнього представляє інший адвокат і відсутня на це його згода, або якщо він не повідомив клієнта, що припиняє пред­ставляти його інтереси. Якщо адвокату доручено представляти. клієнта замість іншого, він повинен повідомити, що клієнт сплатив попередньому адвокату гонорар; адвокат не повинен протидіяти бажанню клієнта бути представленим іншим адво­катом чи отримати консультацію у іншого адвоката.

У Таїланді на адвоката покладаються такі права і обов'язки: зверта­тися до правління з письмовим викладенням своєї позиції щодо роботи Об'єднання адвокатів; бути обраним президен­том або членом правління; захищати честь професії і додержу­вати кодексу професійної етики тощо.