Оцініть міру ризику самогубства

Спробуйте визначити серйозність можливого суїциду. Адже наміри бувають різні— починаючи від скороминучих, нечітких думок про таку можливість і закінчуючи чітко розробленим планом самогубства певним способом: отруєння, стрибок з висоти, використання вогнепальної зброї чи мотузки. Важливо з'ясувати й інші негативні фактори: алкоголізм, уживання наркотиків, міру емоційних розладів і дезорганізації поведінки, почуття безнадії і безпомічності. Незаперечним фактом є те, що чим детальніше розроблений план самогубства, тим вищий його потенційний ризик.

Не залишайте людину саму у випадку ситуації суїцидального ризику

Залишайтеся з нею якомога довше чи попросіть когось побути поруч, доки не пройде криза чи не з'явиться допомога. Можливо, доведеться зателефонувати на станцію швидкої допомоги або звернутися до спеціаліста. Пам'ятайте, що підтримка вимагає від вас певної відповідальності.

Для того щоб показати людині, що оточення турбується про неї, і створити почуття життєвої перспективи, ви можете укласти з нею так званий "суїцидальний контракт". Тобто попросити зв'язатися з вами перед тим, як людина наважиться на суїцидальні дії для того, щоб ви ще раз могли обговорити можливі альтернативи. Як не дивно, але така згода може виявитися досить ефективною.

Зверніться за допомогою до спеціалістів

У суїцидентів звужене поле зору, своєрідна тунельна свідомість. Вони не можуть самостійно вирішувати складні проблеми. Перше їх прохання — це часто прохання про допомогу. Друзі, без сумніву, можуть мати щирі наміри, але їм може не вистачати вміння і досвіду, крім того, вони бувають схильні до надмірної емоційності.

Для тих, хто має суїцидальні тенденції, хорошим помічником може бути священик. Серед них є багато розуміючих, чуйних і достойних довіри людей. Але є й такі, що не підготовлені до кризового втручання. Моралізуванням і банальним повчанням вони можуть підштовхнути сущидента до більшої ізоляції і самозвинувачень.

Надійне джерело допомоги — сімейні лікарі. Вони, як правило, добре інформовані, можуть правильно оцінити серйозність ситуації і направити людину до компетентного спеціаліста. Спочатку, доки пацієнт не отримав кваліфікованої допомоги, сімейний лікар може призначити йому ліки, щоб знизити інтенсивність депресивних переживань.

Ні в якому разі при загрозі не можна недооцінювати допомогу психіатрів чи кваліфікованих психологів. Завдяки спеціальним знанням та вмінням ці спеціалісти можуть зрозуміти приховані почуття, потреби і сподівання людини.

Якщо депресивна людина не схильна до співробітництва і не бажає зустрічатися зі спеціалістами, то ще однією формою допомоги є сімейна терапія. Усі члени сім'ї надають підтримку, виявляють турботу і прикрощі, конструктивно визначають більш комфортний стиль спільного життя.

Інколи єдиною альтернативою допомоги суїциденту, якщо ситуація виявляється безнадійною, є госпіталізація в психіатричну лікарню. Зволікання в цьому може бути небезпечним; крім того, госпіталізація може принести полегшення як хворому, так і сім'ї.

Важливість збереження турботи і підтримки

Якщо критична ситуація і пройшла, то спеціалісти чи сім'я не повинні дозволити собі розслаблення. Найгірше може бути попереду. За покращання часто вважають підвищення психічної активності хворого. Буває так, що напередодні самогубства депресивні люди кидаються у вир діяльності. Вони покаянно просять вибачення у всіх, кого образили. Оточуючі відчувають полегкість і послаблюють пильність. Але така поведінка може свідчити про рішення розрахуватися зі всіма боргами і зобов'язаннями, після чого можна покінчити з собою. І дійсно, половина суїцидантів здійснює самогубство протягом трьох місяців після початку психологічної кризи.

Інколи у клопотах оточуючі забувають про людей, котрі робили суїцидальні спроби. Багато хто ставиться до них, як до невмілих і невдах. Часто вони зустрічаються з подвійним презирством: з одного боку, вони "ненормальні", тому що хочуть померти, а з іншого— настільки "некомпетентні", що і цього не можуть зробити якісно. Емоційні проблеми, які призводять до суїциду, рідко вирішуються повністю, навіть коли здається, що гірше в минулому.

Ніколи не потрібно обіцяти повної конфіденційності. Надання допомоги не означає необхідності дотримуватися повного мовчання. Як правило, подаючи сигнал можливого самогубства, людина, яка у відчаї, просить про допомогу. І, без сумніву, ситуація не вирішиться до того часу, доки суїцидальна людина не адаптується до соціуму.

Психопрофілактичний і психокорекційний інструментарій

Вправа "Думайте ніжно"'

Зосередьте увагу на напружені м'язи. Уявіть, що вони перетворюються в щось м'яке. Можна уявити, що Ви тримаєте в руці палаючу свічу. Віск тане^і крапля за краплею падає на руку, відчувається його тепло. М'язи починають розслаблятися. Це дозволяє досягати результатів протягом 60 секунд.

Можна використовувати будь-які образи і картини, які асоціюються з миром і довірою. Наприклад, уявити себе у вигляді згорнутого клубочком сплячого кошеняти або лева чи левиці, що мурчать від задоволення. Для розслаблення обличчя можна уявити його у вигляді розкішної квітки. Можна також асоціювати свої відчуття з діями над різними неістотами. Наприклад, відчай уявити у вигляді туго натягнутої резинки. Якщо відпустити її кінець, вона здавиться і відчай зникне. Можна уявити, що всі нещастя знаходяться в руці, потім повільно розкрити долоню і дати їм звітритися¹.

Вправа "Мріяти не шкідливо"

Часто ми звинувачуємо у своїх невдачах кого завгодно, крім себе. Насправді ми теж зробили щось, щоб опинитись біля розбитого корита. Скаржитися на долю, мусолити невдачі, залишатися в полоні неприємних спогадів -найбільш шкідлива позиція. Адже постійні думки про погане - краплі, що крапають на підсвідомість у вигляді команд: "Все погано! Я невдаха!"

Зробіть висновки зі своїх помилок, використовуйте їх як трамплін для майбутніх успіхів та забудьте про них. Ставте перед собою великі цікаві цілі, міркуйте про добре.

Наша психіка не завжди може відрізнити реальність від яскравих самонавіюваних образів і сприймає їх за програми реальної поведінки. Щоденно 2-3 рази по 5-10 хвилин, заплющивши очі та розслабившись, яскраво та образно уявляти себе таким, яким ви хотіли б бути.

Уявляти треба максимально детально: як у вас все добре виходить, як люди добре ставляться до вас, як вас поважають у школі та вдома. Образи будуть впливати на вашу реальну поведінку. Адже люди ставляться до нас так, як ми самі до себе, цінують нас настільки, наскільки ми самі себе цінуємо.

Ось і ви за допомогою такого прийому зможете здолати бар'єр невпевненості в собі і вирішити багато особистих проблем.

Ще один прийом: кожного ранку погладжуйте себе та приговорюйте: "Яка я гарна, яка добра, розумна, як у мене все добре виходить!" Підвищується настрій, життєвий тонус, покращується самопочуття, емоційний заряд на наступний день.

Як часто люди відкладають неприємне діло (хоча б видалення хворого зуба), розтягуючи тим самим період "передстартового" хвилювання. Це приносить більшість неприємних емоцій, ніж виконання самої справи.

Є більш раціональний шлях: яскраво уявити себе, як вам буде добре, коли ви зробите те, що дозволить здолати від'ємний бар'єр, зробити стимул для скорішого виконання неприємної справи.

Магія посмішки

Давно помічено, що у продавця, який посміхається, покупці беруть товари охочіше, ніж у похмурого. Тому керівництво одного з найкрупніших американських універмагів приписало їм посміхатися. Приходячи на роботу, продавці разом з уніформою "надягали" чергову посмішку, з якою і обслуговували покупців. Виявилося, що через 2-3 години у них покрапдувався настрій, забувалися засмучення та турботи. Посміхатися вони почали вже від душі.

Якщо ви навчитеся дивитися на більшість ситуацій, у які потрапляєте, з гумором, якщо будете фокусувати увагу на доброму та позитивному, то вам стане набагато легше.

Фотографія на нам 'ять

Вірогідно, ви не раз зіштовхувалися з ситуацією, коли, прийшовши до школи, раптом із жахом пригадували, що не вимкнули утюг або не закрили вхідні двері квартири. Потім з'ясовується, що тривога була марною. Відбувається так тому, що негативне, на відміну від позитивного, запам'ятовується дуже добре. А оскільки машинальні, автоматичні дії не фіксуються свідомістю, то пам'ять підсовує тривожні спогади. Адже погане само по собі настирливо крутиться в нашій свідомості. А добре треба закріпляти в пам'яті.

Тому необхідно навчитися фіксувати свою увагу на приємних подіях. Для цього в момент, коли вам дуже добре, необхідно подивитися на себе і ситуацію, в якій ви опинилися, збоку, наче сфотографувати себе, зупинивши прекрасну мить. Посмакуйте емоції, які ви переживаєте, і скажіть собі: "Я запам'ятовую всі маленькі деталі, я буду пам'ятати цей момент як один із найкращих у житті!" Поступово у вашій пам'яті буде створений банк ситуацій, що викликатимуть позитивні емоції. У майбутньому кожний раз, коли ви пригадаєте таку ситуацію, ви відчуєте позитивні емоції. Таким чином, радісних подій буде більше, а від життя ви почнете отримувати дійсне задоволення.

Програма корекційної та профілактичної роботи зі школярами "групи ризику"

1. Виявлення дітей, які мають труднощі у навчанні, проблеми в поведінці і ознаки емоційних розладів як можливої "групи ризику", включає:

• бесіди з класоводами, класними керівниками та вчителями-предметниками;

• спостереження в класах;

• тестування, соціометричні дослідження, аналіз анкет школярів;

• бесіди і консультації для батьків, діти яких мають труднощі у навчанні, проблеми в поведінці та ознаки емоційних розладів.

2. Визначення причин труднощів учнів "групи ризику" можливе через:

• індивідуальні обстеження дітей "групи ризику" (тестування, бесіди, інтерв'ю);

• функціональний аналіз проблем дитини, виявлення головних причин, які обумовлюють труднощі;

• визначення типу "групи ризику" та міри небезпеки.

3. Можливі шляхи подолання труднощів:

• переадресування до спеціалістів - дитячого психоневролога, психотерапевта, у соціальні служби;

• індивідуальна чи групова психолого-педагогічна корекція; • робота психолога з сім'єю: рекомендації щодо перебудови сімейних стосунків, зміни стилю виховання;

• рекомендації вчителям про вибір індивідуального педагогічного стилю спілкування з певною дитиною;

• зниження вимог до виконання навчальної програми;

• тимчасовий перехід на індивідуальну ("домашню") форму навчання;

• зміна дитячого колективу; переведення до іншого вчителя;

• заохочення до позашкільної діяльності, створення "ситуації успіху";

• допомога сім'ї з боку вихователів, соціальних педагогів, служб з охорони дитинства. У крайньому разі - клопотання про позбавлення батьківських прав.

4. Психологічна просвіта вчителів та батьків включає:

• психолого-педагогічні семінари: "Емоційні розлади у дітей", "Фактори, які впливають на суїцидальну поведінку в молодому віці", "Шляхи допомоги при потенційному суїциді";

• виступи на батьківських зборах, "батьківських університетах", де в узагальненому вигляді повідомляються дані, отримані в результаті психологічних досліджень, пропонуються рекомендації для поліпшення емоційного клімату в сім'ї, корекції емоційних дитячих розладів та запобігання їм, шляхи профілактики суїциду. На індивідуальні консультації запрошуються батьки дітей, умовно віднесених до "групи ризику".

5. Робота з педагогічним колективом:

• психолого-педагогічний консиліум чи спеціальна педрада, присвячена профілактиці суїцидів. Під час підготовки до педради проводиться вивчення психологічного клімату в учнівських колективах, розподілу ролей, виявлення учнів, які займають статус лідерів чи відторгнутих. Виявлення "груп ризику" і складання списків по кожному класу;

• індивідуальні бесіди та консультації з педагогами за результатами тестувань, спостережень, рекомендації щодо вибору адекватних методів педагогічного впливу стосовно класу в цілому і окремих учнів;

• педагогічні консиліуми по окремих учнях "групи ризику";

• участь у розробці заходів з надання допомоги дітям із соціально-неблагополучних сімей.

6. Корекційні заходи з учнями:

• групи психологічної корекції, тренінгові групи із залученням дітей, які виявили схильність до емоційних розладів;

• групові та індивідуальні консультації з учнями;

• окремі елементи соціально-психологічного тренінгу з групою учнів чи з класом.

7. Робота з батьками:

• виступи на батьківських зборах;

• зустрічі з сім'єю;

• індивідуальне консультування: рекомендації з налагодження дитячо-батьківських стосунків, зміни, у разі необхідності, стилю виховання, переадресування до інших спеціалістів.

При підготовці даних матеріалів була використана література: "Хрестоматия по суицидологии", пер. с анг. О.Донец, "Телефонное консультирование"А.Н. Моховиков, стаття Л.П. Пономаренко "Система работьі по профилактике дезадаптации учащихся..." в сб. "Психологическая профилактика дезадаптации учащихся в начале обучения в средней школе".Розділ 4. Психодіагностичний інструментарій

4.1. Діагностичний інструментарій для роботи зі школярами

САМООЦІНКА ПСИХІЧНИХ СТАНІВ ОСОБИСТОСТІ (опитувальник Г. Айзенка, адаптація М.В. Горської)

Прізвище, ім'я

Вік______

Клас

. Дата_

Інструкція: "Напроти кожного твердження стоять три цифри: 2, 1, 0. Якщо твердження Вам підходить (так), то обведіть кружечком цифру 2; якщо не зовсім підходить — цифру 1 (не зовсім); якщо не підходить — 0 (ні) ".	Так	Не зовсім	Ні
	Часто я невпевнений у своїх силах.
	Нерідко мені здасться безвихідною ситуація, з якої можна було б знайти вихід.
	Я часто залишаю за собою останнє слово.
	Мені важко змінювати свої звички.
!" 5	Я часто через дрібниці червонію.
	Неприємності мене сильно засмучують, і я занепадаю духом.
	Нерідко в бесіді я перебиваю співрозмовника.
	Я важко переключаюсь з однієї справи на іншу.
	Я часто просинаюсь уночі.
	У крупних неприємностях я завжди звинувачую тільки себе.
	Мене леї'ко роздратувати.
12 ] Я дуже обережний щодо змін у моєму житті.
І 13	Я легко впадаю у смуток.
	Нещастя та невдачі нічому мене не вчать.
	Я часто роблю зауваження іншим.			^0
16 Мене важко переконати в будь-якій суперечці.
17 Мене хвилюють навіть неприємності, які я уявляю.
18 Я часто відмовляюся від боротьби, вважаючи її некорисною.
19 Я хочу бути авторитетом для оточуючих.
	Нерідко у мене не виходять з голови думки, від яких слід було б позбавитися.
	Мене лякають труднощі, з якими я можу зустрітися в житті.
	Нерідко я відчуваю свою беззахисність.
	У будь-якій справі я не задовольняюся малим, я хочу добитися максимального успіху.
	Я легко зближаюсь з людьми.
	Я часто переймаюся своїми недоліками.
	Іноді я відчуваю відчай.
	Мені важко стримувати себе, коли я розсерджуся.
	Я сильно переживаю, якщо в моєму житті щось несподівано змінюється.
	Мене легко переконати.
ЗО	Я почуваю розгубленість, коли у мене виникають труднощі.
	Краще керувати самому, ніж підкорятися кому-небудь.
	Нерідко я буваю упертим.
	Мене бентежить стан мого здоров'я.
	У важкі хвилини я іноді веду себе як дитина.
	У мене різка, грубувата жестикуляція.
	Я неохоче йду на ризик.
	Я важко переношу хвилини очікування.
	Я вважаю, що ніколи не зможу виправити свої недоліки.
	Я буваю мстивим.
	Мене засмучують навіть незначні зміни в моїх планах.			...

Ключ

1. Шкала тривожності: 1,5,9,13,17,25,29,33,37.

2. Шкала фрустрації: 2,6,10,14,18,22,26,30,34,38.

3. Шкала агресії: 3,7,11,15,19,23,27,31,35,39.

4. Шкала ригідності: 4,8,12,16,20,24,28,32,36,40.

При обробці результатів підраховується кількість відповідей "1" та "2", що співпали з ключем. За кожну відповідь, яка співпала з ключем "2", нараховується 2 бали, а за відповідь "1" - 1 бал. Потім відповіді по кожній шкалі сумуються.

Середній бал по кожній шкалі - 10. Перевищення його свідчить про переважання досліджуваної якості в структурі особистості.

Характеристики, які досліджуються в опитувальнику, мають такі визначення:

особистісна тривожність - схильність індивіда до переживання тривоги, що характеризується низьким порогом виникнення реакції тривоги;

фрустрація - психічний стан, що виникає внаслідок реальної або уявної завади, що перешкоджає досягненню мети;

агресія - підвищена психологічна активність, прагнення до лідерства шляхом застосування сили по відношенню до інших людей;

ригідність - застиглість у зміні наміченої суб'єктом діяльності в умовах, що об'єктивно потребують її перебудови.

На другому етапі роботи пропонується використовувати метод "Незакінчені речення".

НЕЗАКІНЧЕШ РЕЧЕННЯ

Це проективна методика, що дозволяє з'ясувати відношення респондента до оточуючого та деякі особистісні установки.

Респондент повинен продовжити такі речення:

Завтра я...________________________________________

Коли я закінчу школу..._______________________

Настане день, коли...______________________________

Я хочу жити, тому що...____________________________

При обробці результатів слід звертати увагу на особливості сприйняття підлітками оточуючого та на наявність або відсутність усвідомленого прагнення до збереження життя. За своїми показниками ефективною є методика диференційної діагностики депресивних станів (В. Тунга, Адаптація Т.І. Балашової). Опитувальник розроблений для диференційної діагностики депресивних станів і станів, близьких до депресії, для скринінг-діагностики при масових дослідженнях та в цілях попередньої, долікарської діагностики. Повне тестування з обробкою займає 20-30 хвилин. Респондент відзначає відповіді на бланку.

 

Розділ 5. Нормативно-правові документи щодо профілактики суїциду серед дітей та підлітків

Про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення (наказ від 16.01.2004 р. № 5/34/24/11).

НАКАЗУЄМО:

1. Затвердити Порядок розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення (додається).

2. Зазначений Порядок довести до відома органів місцевої виконавчої влади та місцевого самоврядування, закладів, які їм підпорядковані, для використання в роботі.

3. Контроль за виконанням наказу покласти на заступників Міністра внутрішніх справ України, Міністра освіти і науки України, Міністра охорони здоров'я України, Голови Державного комітету України у справах сім'ї та молоді відповідно до покладених на них обов'язків.

Державний комітет України

у справах сім'ї та молоді

Голова Комітету В.І. Довженко

Міністерство внутрішніх справ

України, Міністр М.В. Білоконь

Міністерство охорони здоров'я

України, в.о. Міністра В.В. Загародній

 

ЗАТВЕРДЖЕНО: Наказ Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України 16.01.2004 № 5/34/24/11

Зареєстровано в Міністерстві юстиції

України

22 січня 2004 р. за № 99/8698

ПОРЯДОК